Постанова

від 31.01.2019 по справі 826/3608/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3608/18 Головуючий у І інстанції - Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Релігійної громади парафії на честь Преображення Господнього у Дніпровському районі м. Києва Української православної церкви до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього у Дніпровському районі м. Києва Української православної церкви звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та з урахуванням заяви про зміну предмета позову просила визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва православного храму на проспекту Миколи Бажана, 9 у Дарницькому районі м. Києва, затверджене наказом від 18 січня 2018 року № 45; зобов'язати Відповідача видати Позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва православного храму за вказаною вище адресою відповідно до звернення від 10 січня 2018 року № 63005-002637-878-013.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Відповідачем протиправно відмовлено Позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва православного храму на проспекті Бажана 9 у Дарницькому районі м. Києва. Своїм протиправним рішенням Відповідач порушив інтереси Позивача та створив перешкоди в реалізації його законного права на будівництво храму.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 26345558) про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва православного храму на проспекті Бажана 9 у Дарницькому районі м. Києва, затверджене наказом від 18.01.2018 року № 45.

Зобов'язано Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 26345558) видати Релігійній громаді парафії на честь Преображення Господнього у Дніпровському районі м. Києва Української православної церкви містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва православного храму по проспекту Миколи Бажана, 9 у Дарницькому районі м. Києва за заявою від 10.01.2018 року № 63005-002637-878-013.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано важливої обставини при прийнятті оскаржуваного рішення, а саме поданий Позивачем повний пакет документів не підтверджує достовірності наданої інформації, а також не підтверджує, що документи відповідають законодавству у сфері містобудівної діяльності. Таким чином, рішення про відмову у наданні містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки прийнято в межах законодавства, в межах наданих повноважень, права Позивача зазначена відмова не порушила.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Відповідача про відмову Позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки будівництва православного храму на проспекті Бажана 9 у Дарницькому районні м. Києва, затверджене наказом від 18 січня 2018 року № 45 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, рішенням Київської міської ради від 12 липня 2012 року № 797/8134 Позивачу надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,1893 га для будівництва православного храму за адресою: м. Київ, проспект Миколи Бажана, 9.

01 жовтня 2012 року на підставі вказаного рішення Київської міської ради позивачу видано відповідний Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Маючи намір щодо забудови земельної ділянки, 10 січня 2018 року Позивач подав через ЦНАП в Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) заяву № 63005-002537-878-013 про видачу містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки щодо будівництва православного храму на проспекті М. Бажана, 9 у Дарницькому районі м. Києва.

Також, до зазначеної заяви додано: копію Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 01 жовтня 2012 року; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг із Державного земельного кадастру; містобудівний розрахунок із зазначенням інформації про основні параметри об'єкта будівництва.

18 січня 2018 року Відповідачем прийнято рішення про відмову затверджене наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від № 45, яке мотивоване тим, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) відповідно до пункту 1 частини 4 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності відмовляє у наданні містобудівних умов і обмежень для проектування об'єкта будівництва православного храму на проспекті Миколи Бажана, 9 у Дарницькому районі, у зв'язку з відсутністю документів, зазначених у частині 3 статті 29 чинної редакції Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме: доступної інформації про основні параметри об'єкта будівництва у містобудівному розрахунку для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень для проектування.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Позивач подав Відповідачу повний пакет документів, у тому числі містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва. Тобто, відмова Відповідача є безпідставною та необґрунтованою, відтак його рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва православного храму на проспекті Бажана 9 у Дарницькому районі м. Києва, затверджене наказом від 18.01.2018 року № 45, є протиправним та підлягає скасуванню. Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови Відповідача, а інших підстав для відмови чинним законодавством не передбачено, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в цій частині зобов'язання Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати Релігійній громаді парафії на честь Преображення Господнього у Дніпровському районі м. Києва Української православної церкви містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва православного храму по проспекту Миколи Бажана, 9 у Дарницькому районі м. Києва за заявою від 10 січня 2018 року № 63005-002637-878-013, що не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права Позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, за приписами частини 5 статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Згідно з ч. 3 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

При цьому, частиною 4 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Згідно з частиною 6 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Позивач подав повний пакет документів, у тому числі містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва.

Посилання Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в апеляційній скарзі на статтю 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , як на підставу необхідності зазначення у містобудівному розрахунку інформації стосовно висоти (поверховості будівлі), є помилковим, оскільки зазначена норма містить вимоги не до містобудівного розрахунку, а до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, які відповідно до ст. 29 цього Закону надає уповноважений орган містобудування та архітектури. Закон не містить такої вимоги до містобудівного розрахунку, який додається замовником до заяви про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, і лише неподання якого є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Також, не приймається до уваги колегією суддів та є безпідставним твердження Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), що судом першої інстанції не враховано важливої обставини при прийнятті оскаржуваного рішення, що поданий повний пакет документів не підтверджує достовірність наданої інформації, а також не підтверджує, що документи відповідають законодавству у сфері містобудівної діяльності. При цьому Відповідач обґрунтовує правомірність свого рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки тим, що. на його думку, має місце недостовірність інформації, яка стала підставою для відповідної відмови, зокрема, зазначення у поданому позивачем містобудівному розрахунку інформації, що ділянка огороджена та вільна від забудови. В якості підтвердження невідповідності інформації в містобудівному розрахунку скаржник надає витяг з містобудівного кадастру, зроблений Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМЛА) за власним замовленням № 0029183 від 07 листопада 2018 року.

Разом із цим, дані обставини не мають значення для правильного вирішення справи, оскільки підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, пов'язаною з недостовірністю відомостей, згідно з ч. 4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , є виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відмова Відповідача є безпідставною та необґрунтованою, відтак його рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва православного храму на проспекті Бажана 9 у Дарницькому районі м.Києва, затверджене наказом від 18 січня 2018 року № 45, є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, Відповідач протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви Позивача мав прийняти рішення про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, оскільки правові підстави для відмови у їх наданні відсутні.

Своїм протиправним рішенням Відповідач порушив інтереси позивача та створив перешкоди в реалізації його законного права на будівництво храму.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 3 статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У спірних правовідносинах відповідач не має права відмовити позивачеві у видачі містобудівних умов та обмежень, якщо відсутня підстава для такої відмови, яка передбачена у частині 4 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , що свідчить про відсутність у відповідача можливості вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд.

Вказане також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із повною юрисдикцією , тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі Обермейєр проти Австрії (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі Гранд Стівенс проти Італії (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).

Також, згідно з Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови Відповідача, а тому наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в частині про зобов'язання Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати Релігійній громаді парафії на честь Преображення Господнього у Дніпровському районі м. Києва Української православної церкви містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва православного храму, і не є втручанням в дискреційні повноваження Відповідача, а є способом відновлення порушеного права Позивача.

Отже, адміністративний позов Релігійної громади парафії на честь Преображення Господнього у Дніпровському районі м. Києва Української православної церкви до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 04.02.2019 року.