Постанова

від 17.06.2020 по справі 826/3608/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2020 року

Київ

справа №826/3608/18

адміністративне провадження №К/9901/5903/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду справу № 826/3608/18 за позовом Релігійної громади парафії на честь Преображення Господнього у Дніпровському районі м. Києва Української православної церкви до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року, прийняте у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, прийняту у складі головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,

в с т а н о в и в :

Релігійна громада парафія на честь Преображення Господнього у Дніпровському районі м. Києва Української православної церкви звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та з урахуванням заяви про зміну предмета позову просила визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва православного храму на проспекту Миколи Бажана, 9 у Дарницькому районі м. Києва, затверджене наказом від 18 січня 2018 року № 45; зобов`язати Відповідача видати Позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва православного храму за вказаною вище адресою відповідно до звернення від 10 січня 2018 року № 63005-002637-878-013.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва православного храму на проспекті Бажана 9 у Дарницькому районі м. Києва, затверджене наказом від 18 січня 2018 року № 45.

Зобов`язано Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати Релігійній громаді парафії на честь Преображення Господнього у Дніпровському районі м. Києва Української православної церкви містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва православного храму по проспекту Миколи Бажана, 9 у Дарницькому районі м. Києва за заявою від 10 січня 2018 року № 63005-002637-878-013.

Як встановлено, рішенням Київської міської ради від 12 липня 2012 року № 797/8134 позивачу надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,1893 га для будівництва православного храму за адресою: м . Київ, проспект Миколи Бажана , 9.

01 жовтня 2012 року на підставі вказаного рішення Київської міської ради позивачу видано відповідний Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Маючи намір щодо забудови земельної ділянки, 10 січня 2018 року позивач подав через ЦНАП в Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) заяву № 63005-002537-878-013 про видачу містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки щодо будівництва православного храму на проспекті М. Бажана, 9 у Дарницькому районі м. Києва.

Також, до зазначеної заяви додано: копію Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 01 жовтня 2012 року; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг із Державного земельного кадастру; містобудівний розрахунок із зазначенням інформації про основні параметри об`єкта будівництва.

18 січня 2018 року Відповідачем прийнято рішення про відмову затверджене наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від № 45, яке мотивоване тим, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) відповідно до пункту 1 частини 4 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності відмовляє у наданні містобудівних умов і обмежень для проектування об`єкта будівництва православного храму на проспекті Миколи Бажана, 9 у Дарницькому районі, у зв`язку з відсутністю документів, зазначених у частині 3 статті 29 чинної редакції Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме: доступної інформації про основні параметри об`єкта будівництва у містобудівному розрахунку для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень для проектування.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що позивач подав відповідачу повний пакет документів, у тому числі містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва. Тобто, відмова відповідача є безпідставною та необґрунтованою, відтак його рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва православного храму на проспекті Бажана 9 у Дарницькому районі м. Києва, затверджене наказом від 18 січня 2018 року № 45, є протиправним та підлягає скасуванню. Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови Відповідача, а інших підстав для відмови чинним законодавством не передбачено, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в цій частині зобов`язання Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати Релігійній громаді парафії на честь Преображення Господнього у Дніпровському районі м. Києва Української православної церкви містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва православного храму по проспекту Миколи Бажана, 9 у Дарницькому районі м. Києва за заявою від 10 січня 2018 року № 63005-002637-878-013, що не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.

У касаційній скарзі відповідач заявив вимогу про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, за приписами частини 5 статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Згідно з ч. 3 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

При цьому, частиною 4 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Як встановлено, відмовляючи позивачу у надані містобудівних умов та обмежень, відповідач зазначив про відсутність доступної інформації про основні параметри об`єкта будівництва, а саме поверховість будівлі.

Проте, посилання Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на статтю 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , як на підставу необхідності зазначення у містобудівному розрахунку інформації стосовно поверховості будівлі, є помилковим, оскільки зазначена норма містить вимоги не до містобудівного розрахунку, а до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, які відповідно до ст. 29 цього Закону надає уповноважений орган містобудування та архітектури.

При цьому, законодавство не містить такої вимоги до містобудівного розрахунку, який додається замовником до заяви про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, як наявність інформації стосовно висоти (поверховості будівлі).

Крім того, є безпідставним твердження Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), що поданий повний пакет документів не підтверджує достовірність наданої інформації, а також не підтверджує, що документи відповідають законодавству у сфері містобудівної діяльності. При цьому Відповідач обґрунтовує правомірність свого рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки тим, що, на його думку, має місце недостовірність інформації, яка стала підставою для відповідної відмови, зокрема, зазначення у поданому позивачем містобудівному розрахунку інформації, що ділянка огороджена та вільна від забудови. В якості підтвердження невідповідності інформації в містобудівному розрахунку скаржник надає витяг з містобудівного кадастру, зроблений Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради за власним замовленням від 07 листопада 2018 року № 0029183.

Разом із цим, ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи, оскільки підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, пов`язаною з недостовірністю відомостей, згідно з ч. 4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , є виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.

Також суд зазначає, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною . Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Суд підтримує висновки судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позову.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 826/3608/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду