Постанова

від 04.02.2019 по справі 813/2018/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/3557/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

за участі секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,

представника позивача Дацко А.О.,

представника відповідача Пасічник Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕТ" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року (рішення ухвалене у м. Львів судом у складі головуючого судді Магиревич Ю.Д., повний текст рішення судом складено 17 жовтня 2018 року) у справі № 813/2018/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕТ" до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу, суд-

В С Т А Н О В И В :

І.ОБСТАВИНИ СПРАВИ

В травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕССЕТ" звернулося до суду з позовом, яким просило визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими особами №71 від 11.04.2018 року у розмірі 111690грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не досліджувалась така обов'язкова складова правопорушення, як вина особи у вчиненні порушення. Відповідачем, на якого покладається обов'язок з доведення правомірності свого рішення, а отже, доведення вини позивача у вчиненні правопорушення, на підтвердження останньої не надано жодних доказів. Крім того, розгляд справи про накладення штрафу відповідачем відбувся 11.04.2018 року без участі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕТ", який не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Товариство вважає, що неповідомлення про час та місце розгляду справи про накладення на нього штрафу є безумовною підставою для скасування постанови про накладення штрафу, оскільки такими діями відповідача порушені законні прав та інтереси товариства.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи і не заперечується сторонами, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕССЕТ" зареєстроване як юридична особа 23.04.2007 за №14151020000017316, включене до ЄДРПОУ за номером 35101921, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 16.03.2018 №0473-П інспекторам праці - головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів у м. Львові Щербі Н.І. на підставі пп.6 п.5 Порядку за листом ГУПФУ у Львівській області від 28.02.2018 №4163/07-74, в термін з 19.03.2018 по 20.03.2018 провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці ТзОВ Ессет (місцезнаходження: 79493, м. Львів, вул. В.Стуса, 1б).

Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 20.03.2018 №0498-П внесено зміни до п.1 наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 16.03.2018 №0473-П в частині продовження термінів, а саме, продовжено термін проведення інспекційного відвідування до 22.03.2018.

У період з 19.03.2018 по 22.03.2018 уповноваженою посадовою особою Головного управління Держпраці у Львівській області головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів у м. Львові Щербою Н.Р., службове посвідчення №461, відповідно до ст.259 КЗпП України, ч.3 ст.34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п.п.19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, проведено інспекційне відвідування з питань додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю у ТзОВ Ессет , за результатами якого складено акт №13-01-100/0125 від 22.03.2018.

Згідно з актом перевірки, у зв'язку з недотриманням позивачем норм трудового законодавства з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, Головне управління Держпраці у Львівській області дійшло висновку про порушення ТзОВ Ессет ч. 4 ст.96 Кодексу законів про працю України, ч.5 ст.3, ч.4 ст.6 Закону України Про оплату праці , а саме, при укладенні трудових договорів про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при виконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці заробітна плата вказаним працівникам виплачена з розрахунку нижче законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати, що позивачем не оскаржується та заперечується.

Зазначений акт було направлено на адресу позивача та отримано останнім.

Також відповідачем було винесено припис про усунення виявлених порушень №13-01-100/0125-0079 від 22.03.2018 року, яким було надано строк до 29.03.2018 року усунути виявлені порушення.

Листом від 28.03.2018 року за вих.№28/03/18-1 із додатками, позивач проінформував про виконання вимог припису.

30.03.2018 відповідачем винесено рішення про розгляд справи про накладення штрафу на ТзОВ Ессет , в якому зазначено, що розгляд зазначеної справи відбудеться за адресою Головного управління Держпраці у Львівській області: 79000, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, 11.04.2018 о 14:30 год. Зазначене повідомлення надіслано 03.04.2018року на адресу позивача.

Представник ТзОВ Ессет на розгляд справи не прибув.

Першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак О.О. було розглянуто справу та винесено постанову про накладення штрафу уповноваженою посадовими особами від 11.04.2018 №071 якою за порушення законодавства про працю, на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, на ТзОВ Ессет накладено штраф у розмірі 111690,00 грн.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на виконання вимог припису усунув допущену помилку та повідомив Головне управління Держпраці у Львівській області листом від 28.03.2018 про їх усунення. Однак, у цьому спорі виконання вимог припису не може бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб'єкта господарювання фінансові санкції, і не звільняє його від обов'язку понести відповідальність за вчинення порушень законодавства про працю, відповідно до абз.4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а навпаки, заходи про притягнення об'єкта відвідування до відповідальності за несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

У відповідності до абз.4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі:

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 передбачено, що державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (Порядок № 295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Підпункт 6 пункту 5 Порядку № 295 передбачає, що інспекційні відвідування проводяться, у тому числі, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

Згідно з пунктом 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (п. 20 Порядку № 295).

У пункті 27 вказаного Порядку передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються (п.28 Порядку №295).

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (п. 29 Порядку №295).

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V, заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами , зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Частина 5 статті 2 зазначеного Закону передбачає, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно із частиною 2 статті 6 зазначеного Закону, проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Відповідно до ч. 11 ст. 7 вказаного Закону, у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Так, згідно постанови від 11.04.2018 №071 на позивача накладено штраф у розмірі 111690,00 грн., на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України (недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці).

Відповідно до пункту 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Крім того, норми ч.11 ст.7 Закону №877-V відсутні у переліку норм наведеному у частині 5 статті 2 Закону №877-V, дотримання яких для відповідача є обов'язковим. Отже, до даного випадку норми ч.11 ст.7 Закону №877-V не застосовуються.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не досліджувалась така обов'язкова складова правопорушення, як вина особи у вчиненні порушення є безпідставними з огляду на наступне.

Як встановлено судом правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення того, що ТзОВ Ессет при укладенні трудових договорів про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при виконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці заробітна плата вказаним працівникам (ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7,) виплачена з розрахунку нижче законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати.

Так, відповідно до штатних розписів підприємства, затверджених генеральним директором Копачем Р.Ф. від 19.12.2017 (введеного в дію з 01.01.2018) та від 28.02.2018 (введеного в дію з 01.02.2018) передбачено кількість штатних одиниць для секретаря, обліковця з реєстрації бухгалтерських даних та прибиральника службових приміщень по 0,125 ставки та встановлено посадові оклади, в еквівалентні повної зайнятості у розмірі 3800,00грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, при відпрацюванні у січні 2018 року згідно з табелем обліку робочого часу за січень 2018року, секретарем ОСОБА_5, обліковцем з реєстрації бухгалтерських даних ОСОБА_6 та прибиральником службових приміщень ОСОБА_7 по 21 год кожен (при нормі робочого часу у січні 2018 року 168 год), бухгалтерією підприємства нараховано заробітну плату вказаним працівникам у розмірі 456,00 грн, що є нижчим встановленого для цих працівників з розрахунку окладу (у січні 2018 року-3800,00 грн) та крім цього, є нижчим з розрахунку законодавчо встановлено розміру мінімальної заробітної плати (3723,00грн).

Крім цього, аналогічно ситуація мала місце у лютому 2018 року, при відпрацюванні у лютому 2018 року згідно з табелем обліку робочого часу за лютий 2018 року секретарем ОСОБА_5, обліковцем з реєстрації бухгалтерських даних ОСОБА_6 та прибиральником службових приміщень ОСОБА_7 по 20 год кожен (при нормі робочого часу у січні 2018 року 160 год), бухгалтерією підприємства нараховано заробітну плату вказаним працівникам у розмірі 456,00 грн, що є нижчим встановленого для цих працівників з розрахунку окладу (у січні 2018 року-3800,00грн) та крім цього, є нижчим з розрахунку законодавчо встановлено розміру мінімальної заробітної плати (3723,00грн).

Також судом встановлено, що на підприємстві формування тарифної системи оплати праці, яка включає схеми посадових окладів для генерального директора, виконавчого директора, директора з розвитку, директора з капітального будівництва департаменту та головного бухгалтера проводяться, в еквіваленті повної зайнятості на однаковому рівні, а саме: впродовж 2017 року у розмірі 6600,00 грн. та за період січень-лютий 2018 року у розмірі 6800,00 грн., тобто без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), яка повинна використовуватися для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації яка є основою формування та диференціації заробітної плати працівників.

Таким чином, відповідачем встановлено порушення позивачем ч.4 ст.96 Кодексу законів про працю України, ч. 5 ст.3, ч.4 ст.6 Закону України Про оплату праці .

Факт допущення вказаних порушень, представник позивача в підготовчому засіданні суду першої інстанції не заперечував, що відповідно в свою чергу підтверджується листом ТзОВ Ессет від 28.03.2018 щодо виконання припису.

Водночас, досліджуючи доводи апеляційної скарги з приводу незабезпечення права позивача на участь в процесі прийнятті рішень контролюючим органом та висловленні своєї позиції, наданні заперечень та доказів з приводу виявленого порушення, то колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМ України від 17.07.2013року передбачено, що він визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП та частинами 2-7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення .

Згідно із пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (пункт 3 Порядку № 509).

Пунктом 6 Порядку № 509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до приписів пункту 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, системний аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що уповноважена посадова особа вправі розпочати розгляд справи про накладення штрафу за умови встановлення факту повідомлення суб'єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п'ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509.

При цьому за загальним правилом справа повинна розглядатися за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Можливість розгляду справи без їх участі чітко обмежена наявністю інформації про повідомлення вказаних осіб відповідно до пункту 6 Порядку № 509 та відсутністю обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи.

Як слідує з матеріалів справи повідомлення про розгляд справи 11.04.2018року про притягнення позивача до відповідальності отримано позивачем 05.05.2018року.

Доказів обізнаності позивача про розгляд такої справи 11.04.2018року матеріали справи не містять.

Пунктом 6 Порядку № 509 визначає широкий перелік можливих способів повідомлення суб'єктів господарювання стосовно часу та місця розгляду справи про притягнення до відповідальності в тому рахунку і шляхом надіслання телефонограм, телефаксів, телеграм.

Натомість, відповідач відправивши на адресу позивача рекомендоване повідомлення про розгляд справи на 11.04.2018року, не пересвідчився в його отриманні позивачем та не вжив жодних інших заходів із переліку можливих щодо забезпечення повідомлення позивача в інший спосіб про розгляд справи Відтак, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення про притягнення позивача до відповідальності, відповідач здійснив розгляд справи та відповідно прийняв рішення за відсутності позивача та за відсутності доказів, з яких вбачалось поінформованість позивача стосовно дати, часу, місце розгляду його справи.

Пункт 7 Порядку № 509 містить два випадки, за яких відповідач вправі розглянути справу за відсутності представника суб'єкта господарювання або роботодавця, а зокрема:

- у разі, коли суб'єкт господарювання або роботодавець поінформовані про розгляд справи;

- у разі коли суб'єкта господарювання або роботодавець не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Оскільки на час розгляду справи у відповідача були відсутні докази з яких вбачалось, що позивач є обізнаний з приводу дати, часу та місця розгляду справи про притягнення його до відповідальності, то розгляд такої справи та прийняття оскаржуваної постанови здійснено з порушенням приписів пунктів 6 та 7 Порядку № 509.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами часини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 2 статті 2 цього ж Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

На думку колегії суддів, посилання відповідача на обставини з приводу того, що наявність формальних порушень процесуального характеру не може бути підставою для скасування спірної постанови є необґрунтованими, оскільки важливість дотримання і неухильного виконання процедури розгляду справи про притягнення особи до відповідальності безпосередньо пов'язана із забезпеченням права особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли. Відтак, невиконання суб'єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду справи про притягнення особи до відповідальності та як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що вона була прийнята відповідачем передчасно, із порушення встановленого порядку розгляду справи про накладення штрафу та права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до приписів частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, таким обставинам. Тому рішення суду першої інстанції слід скасувати, а позов задовольнити.

Відповідно до приписів частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі (1762,00+2643,00) = 4405 грн.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕТ" задовольнити.

Скасувати Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 813/2018/18 та позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕТ" .

Визнати протиправною і скасувати постанову управління Держпраці у Львівській області №71 від 11 квітня 2018 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕТ" (КОД ЄДРПОУ 35101921, адреса: м. Львів вул. Стуса1б) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 4405 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Львіській області (код ЄДРПОУ 39778222297), адреса м.Львів Міцкевича,8).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. У випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос

Повне судове рішення складено 04 лютого 2019 року.