Рішення

від 22.01.2019 по справі 910/15346/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2019Справа №910/15346/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингові технології" доДочірнього підприємства "Агроцентр Україна" простягнення 900 000,00 грн. Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Баринова О.І.

Представники учасників справи:

від позивача : Чижевський М.Г.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірингові технології" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Агроцентр Україна" про стягнення 900 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач починаючи з червня 2018 року не виконував взятого на себе обов'язку за Договором №2/14 про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій від 01.02.2014 із внесення єдиного щомісячного платежу на утримання під'їзних колій та їх поточного ремонту, у зв'язку з чим станом на листопад 2018 року у нього виникла заборгованість у розмірі 900 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2018 відкрито провадження у справі №910/15346/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив; підготовче засідання призначено на 11.12.2018.

11.12.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, у якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірингові технології" зазначає про те, що після подання позову відповідач змінив назву, з Дочірнього підприємства "Агроцентр Єврохім-Україна" на Дочірнє підприємство "Агроцентр Україна", у зв'язку з чим просив врахувати дану інформацію та стягнути з Дочірнього підприємства "Агроцентр Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингові технології" 900 000,00 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційно-правовою формою підприємства відповідача є дочірнє підприємство, при цьому, найменуванням позивача є наступне - Дочірнє підприємство "Агроцентр Україна", тому судом встановлений факт зміни найменування позивача.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2018 відкладено підготовче засідання на 21.12.2018; роз'яснено учасниками справи, що неявка у засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, передбачених ст. 202 Господарського процесуального кодексу.

В підготовчому засіданні 21.12.2018 представник позивача надав суду пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, підтвердив що станом на 21.12.2018 відповідачем не було сплачено жодних коштів і борг у розмірі 900 000,00 грн. залишився, про що надав суду лист, який судом залучено до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2018 закінчено підготовче провадження у даній справі та призначено її до розгляду по суті на 22.01.2019.

В судове засідання 22.01.2019 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 22.01.2019 не з'явився, хоча про місце, дату та час засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103048387571, з якого вбачається, що 26.12.2018 представник відповідача одержав ухвалу про повідомлення місця, дати та часу судового засідання.

Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

В судовому засіданні 22.01.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірингові технології" (сторона-1) та Дочірнім підприємством "Агроцентр Єврохім-Україна" (сторона-2) укладено Договір №2/14 про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій (надалі - Договір), відповідно до умов якого сторони обумовили порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій, які знаходяться у користуванні сторони-1, шляхом об'єднання своїх зусиль та ресурсів з метою ефективного використання залізничних колій та їх належної експлуатації.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що об'єктом щодо якого сторонами здійснюється спільна експлуатація є під'їзні залізничні колії загальною розгорнутою протяжністю 1840 м, що прилягають до ст. Казатин Пд.-Зх. Залізниці і перебувають в користуванні ТОВ "Інжинірингові технології" на підставі договору оренди №01/02-14 від 01.02.2014.

У пункті 1.5 Договору вказано, що сторони для здійснення діяльності за цим Договором не об'єднують жодних вкладів і цей Договір не є підставою для виникнення у сторін права спільної власності та/або переходу будь-яких майнових прав на об'єкт, щодо якого здійснюється спільна експлуатація, від власника під'їзної колії до сторони-2 або третіх осіб.

Метою Договору, відповідно до п. 2.2 Договору є визначення сторонами завдань спільної діяльності, а саме: впорядкувати порядок і умови використання стороною-2 залізничних колій належних стороні-1; забезпечити фінансування та реалізацію заходів із утримання, відновлення та ремонту залізничних колій та визначити порядок і умови участі у цій діяльності сторони-2.

На момент укладання цього Договору сторони обумовили реалізацію участі сторони-2 у фінансуванні утримання під'їзних колій та їх поточного ремонту шляхом внесення нею єдиного щомісячного платежу, за рахунок якого сторона-1 вживатиме відповідні заходи спрямовані на досягнення цілей, що передбачені цим пунктом, а саме:

- сума платежу: 18 000,00 грн.;

- черговість внесення: щомісячно;

- строки оплати: не пізніше кожного 10-го числа поточного м'ясця;

- форма внесення: безготівкова (на рахунок сторони-1) (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 5.5 Договору він набуває чинності з моменту його укладання та укладений строком до 31.12.2014. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору від жодної сторони не надійде повідомлення про небажання продовжити його дію, Договір вважається автоматично продовженим (пролонгованим) на той самий строк і на тих самих умовах на яких він виконувався на визначену цим пунктом дату.

З доданих позивачем додаткових угод про внесення змін до Договору: від 01.07.2014, від 27.11.2015, від 29.07.2016, від 29.11.2016, від 10.11.2017, які підписані сторонами без заперечень, вбачається що розмір щомісячного платежу неодноразово переглядався за згодою сторін, а строк дії Договору продовжувався.

Судом встановлено, що згідно із додаткової угоди від 10.11.2017 сторонами погоджено, що сума щомісячного платежу відповідача становитиме 150 000,00 грн. починаючи з 01.01.2018 в строки передбачені в Договорі та є незмінною до 31.12.2018.

Спір у справі виник у зв'язку із твердженнями позивача про невиконання відповідачем взятого на себе обов'язку за Договором №2/14 про порядок та умови спільного використання під'їзних залізничних колій від 01.02.2014 із внесення єдиного щомісячного платежу на утримання під'їзних колій та їх поточного ремонту, у зв'язку з чим станом на листопад 2018 року у нього виникла заборгованість у розмірі 900 000,00 грн.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства визначено свободу договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у Договорі визначено, що ними здійснюватимется спільна експлуатація під'їзних залізничних колій загальною розгорнутою протяжністю 1840 м, що прилягають до ст. Казатин Пд.-Зх.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 3.4 Договору (у редакції додаткової угоди від 10.11.2017) сторонами було обумовлено, що реалізація участі сторони-2 у фінансуванні утримання під'їзних колій та їх поточного ремонту шляхом внесення нею єдиного щомісячного платежу, за рахунок якого сторона-1 вживатиме відповідні заходи спрямовані на досягнення цілей, що передбачені цим пунктом, а саме:

- сума платежу: 150 000,00 грн.;

- черговість внесення: щомісячно;

- строки оплати: не пізніше кожного 10-го числа поточного м'ясця;

- форма внесення: безготівкова (на рахунок сторони-1).

За твердженнями позивача, у відповідача наявна заборгованість зі сплати за використання під'їзних залізничних колій у період з 01.06.2018 по 30.11.2018 в розмірі 900 000,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 900 000,00 грн. станом на дату розгляду справи у відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено у абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Наявність та обсяг заборгованості Дочірнього підприємства "Агроцентр Україна" за у розмірі 900 000,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингові технології" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингові технології" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Агроцентр Україна" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця (вул. Щорса), буд. 44; ідентифікаційний код 33102216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингові технології" (04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 51/27, кв.59; ідентифікаційний код 38233146) борг у розмірі 900 000 (дев'ятсот тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 01.02.2019.

Суддя Р.В. Бойко