Рішення

від 14.01.2019 по справі 911/2208/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2019 р.                     Справа № 911/2208/18

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом овариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек інвест”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-Х”

про стягнення 2 792 504,77 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.10.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек інвест” (далі – ТОВ “Барлінек інвест”/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-Х” (далі – ТОВ “ВВС-Х”/відповідач) про стягнення 2 792 504,77 гривень, з яких: 593188,68 грн основного боргу, 2 182 934, 34 грн пені, 9 263,49 грн 3% річних та 7 118,26 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язків з поставки товару за договором купівлі-продажу товарів №105/ЗК від 24.06.2015, а в подальшому неповернення суми попередньої оплати на вимогу позивача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.10.2018 у справі №911/2208/18 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек інвест” залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

24.10.2018, у встановлений судом строк, через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек інвест” надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач надав витребувані судом відомості та пояснення стосовно поданого позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2018 у справі №911/2208/18 прийнято позовну заяву ТОВ “Барлінек інвест” до розгляду, відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 19.11.2018, а також запропоновано учасникам справи надати суду додаткові докази, необхідні до вирішення у порядку ст. 182 ГПК України заяви та клопотання, у тому числі відзив на позовну заяву, та встановлено строки для вчинення відповідних процесуальних дій - до 19.11.2018, а також зобов'язано відповідача до 19.11.2018 надати докази на підтвердження обставин поставки позивачу товару за договором купівлі-продажу товарів №105/ЗК від 24.06.2015 або повернення 593 188,68 грн суми попередньої оплати.

Згідно наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення про відкриття провадження у справі та відповідні процесуальні права і обов'язки, строки для їх реалізації і виконання, сторони були повідомлені належним чином.

Ухвалами господарського суду Київської області від 19.11.2018 та 04.12.2018 підготовче засідання відкладалось на 04.12.2018 та 27.12.2018 відповідно.

Згідно наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вищевказані ухвали стосовно відкладення підготовчого засідання відповідачу були вручені належним чином.

Однак, у встановлений судом строк відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав, як і не надав жодних доказів по справі та/або заяв, клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні, а також доказів, витребуваних судом у порядку ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, 04.12.2018 та 13.12.2018 через канцелярію господарського суду Київської області позивачем було подано клопотання про виправлення описки та клопотання про приєднання доказів, а саме банківської довідки про рух коштів по рахунку позивача.

До того ж, відповідно до поданого 13.12.2018 клопотання про виправлення описки позивач зауважив на помилковому зазначенні у позовній заяві та у клопотанні про виправлення описки від 04.12.2018 слів «пеня/відшкодування збитків» щодо стягнення з відповідача суми 2 182 934, 34 грн, замість фактично вірного за правовою природою значення вказаної суми – «передбачені ст. 536 ЦК України проценти за користування чужими грошовими коштами».

Вказані вище клопотання про приєднання доказів від 04.12.2018 та клопотання про виправлення описки від 13.12.2018 прийнято судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.12.2018 підготовче провадження в справі №911/2208/18 закрито, справу призначено до розгляду по суті на 14.01.2019, повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті.

Вказану вище ухвалу відповідач отримав заздалегідь, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

До того ж, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, у тому числі щодо закриття провадження у справі та призначення її до розгляду по суті, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

У судове засідання 14.01.2019 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

З огляду вищенаведеного, враховуючи приписи ст. 202 ГПК України та неявку в судове засідання повідомлених належним чином про розгляд справи сторін, без повідомлення причин такої неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи у судовому засіданні 14.01.2019 за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 14.01.2019, після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, суд вийшов до нарадчої кімнати, по виходу з якої

ВСТАНОВИВ:

24.06.2015 між ТОВ «Барлінек Інвест» (далі – покупець) та ТОВ “ВВС-Х” (далі – продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів №105/ЗК (далі – договір), відповідно до п. 1.1. якого за цим договором продавець зобов'язується систематично передавати (продавати) товар покупцю у власність відповідно до специфікації та технічних умов, що є невід'ємними частинами цього договору (надалі іменується «товар»), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Надалі, між сторонами було укладено ряд додаткових угод договору, якими сторони змінили, зокрема, порядок розрахунків, характеристику товару та його ціну.

Так, відповідно до пп. 2.3., 3.1., 6.1. та 6.7. договору в редакціях додаткових угод до нього оплата покупцем товару, що буде поставлятись за даним договором здійснюється наступним чином: покупець зобов'язується протягом 5 (п'яти) банківських днів сплатити продавцю попередню оплату за товар у сумі 100% загальної ціни, визначеної в рахунку, який виставляється продавцем або ціни, що буде визначена в підписаній та погодженій сторонами специфікації.

Продавець зобов'язаний упакувати товар і передати його в належному стані, обумовленому цим договором, протягом 10 днів з моменту отримання попередньої оплати.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Цей договір діє до 24.06.2016. Якщо жодна зі сторін не заявить про розірвання даного договору за 15 днів до терміну його закінчення, договір вважається пролонгованим ще на один рік.

Копії вказаних вище договору та додаткових угод до нього наявні в матеріалах справи.

Зі змісту викладених у позові доводів та долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень №№881, 1114, 1478 від 02.02.2017, 09.02.2017, 21.02.2017, підписаних сторонами актів звірки взаємних розрахунків слідує, що позивач на виконання умов договору перерахував на рахунок ТОВ «ВВС-Х» загалом 1 200 000,00 грн попередньої оплати за товар, у той час як відповідач свої договірні зобов'язання щодо поставки попередньо оплаченого позивачем товару належним чином не виконав, поставивши лише загалом товар на суму 783 687,84 грн.

Як зауважив позивач, станом на 31.12.2016 за відповідачем рахувалась заборгованість по поставці товару на суму 176 876,52 грн, а тому загалом відповідач не поставив попередньо оплачений товар на суму 593 188,68 грн, чим порушив взяте на себе договірне зобов'язання.

У зв'язку із вищезазначеним позивач звернувся до відповідача з претензією №129 від 16.03.2018, відповідно до якої позивач вимагав від відповідача повернути попередньо оплачені кошти у сумі 593 188,68 грн. Копії вказаної претензії, разом з доказами її надіслання і вручення відповідачу, наявні в матеріалах справи.

Втім, як зауважив позивач, на відповіді на претензію відповідач не надав, коштів позивачу не повернув, в підтвердження чого суду надано довідку з банку про відсутність надходжень грошових коштів від ТОВ «ВВС-Х» на рахунок позивача за період з 01.03.2017 по 22.11.2018.

З огляду вищенаведеного, враховуючи порушення відповідачем свого договірного обов'язку щодо поставки попередньо оплаченої продукції, позивач просить суд стягнути, зокрема, з ТОВ «ВВС-Х» 593 188,68 грн боргу.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 662, ч. 2 ст. 693, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи здійснену позивачем попередню оплату товару, встановлені договором строки поставки товару, суд дійшов висновку про те, що останнім днем виконання ТОВ «ВВС-Х» обов'язку по поставці товару на всю оплачену позивачем суму є 03.03.2017.

Однак, зі встановлених вище обставин слідує, що відповідач належним чином покладений на нього договірний обов'язок не виконав, поставив товар з порушенням строку та у меншій кількості, ніж це було погоджено сторонами.

З огляду наведеного, неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки попередньо оплаченого позивачем товару у повному обсязі та у погоджені строки, в силу приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України, породжує для відповідача обов'язок по поверненню сплаченої позивачем суми попередньої оплати у розмірі 593 188,68 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до приписів ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події.

У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження обставин поставки позивачу товару за договором купівлі-продажу товарів №105/ЗК від 24.06.2015 або повернення 593 188,68 грн суми попередньої оплати, суд дійшов висновку, що обставини наявності у відповідача перед позивачем відповідної суми боргу є встановленими у розумінні ч. 2 ст. 74 ГПК України.

За таких обставин, оскільки відповідач порушив взяте на себе зобов'язання по поставці товару та станом на дату прийняття відповідного рішення суму попередньої оплати не повернув, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 593 188,68 грн боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами і не спростована відповідачем.

Враховуючи порушення відповідачем обов'язку по поверненню суми попередньої оплати, позивач просить суд стягнути з ТОВ «ВВС-Х» нарахованих у порядку ст. 625 ЦК України на 593 188,68 грн боргу:

- 9 263,49грн 3% річних – з 21.03.2018 по 27.09.2015;

- 7 118,26 грн інфляційних втрат – з березня 2018 року по вересень 2018 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідною нормою закону передбачено можливість стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення саме грошового зобов'язання, у той час як повернення грошових коштів, отриманих як попередня оплата (аванс), не є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №910/24853/13 та від 20.11.2018 у справі №916/75/18.

З огляду наведеного, оскільки передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позивача про стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму попередньої оплати, позаяк стягнення з продавця перерахованої йому за договором суми попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 182 934, 34 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих з 21.03.2018 по 21.09.2018 на 593188,68 грн боргу з підстав ст. 536 ЦК України, слід зазначити таке.

Відповідно до приписів ст. ст. 536, 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 20.07.2015 продавець зобов'язаний сплатити покупцю проценти за користування чужими грошовим коштами за кожен день прострочення у розмірі 2% від суми коштів, сплачених покупцем продавцю у відповідності до п. 2.3. цього договору у випадку прострочення терміну поставки товару з дати отримання письмової вимоги покупця про повернення коштів до дати поставки товару або дати повернення коштів.

Враховуючи вищевикладені норми та встановлені судом обставини справи, оскільки арифметично вірний розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, перерахований судом в межах вказаного позивачем періоду, становить 2 194 798,12 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 2 182 934,34 грн процентів за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 74, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 536, 627, 629, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-Х” (07811, Київська обл., Бородянський район, село Нове Залісся, вул. Кримська, будинок 2В, ідентифікаційний код 38588941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Барлінек інвест” (21034, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Чехова, будинок 7-В, ідентифікаційний код 34004579) 593 188 (п'ятсот дев'яносто три тисячі сто вісімдесят вісім) грн 68 коп. основного боргу, 2 182 934 (два мільйони сто вісімдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн 34 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 41 641 (сорок одну тисячу шістсот сорок одну) грн 84 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку – до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 01.02.2019.

Суддя                               В.А. Ярема