Ухвала

від 04.02.2019 по справі 914/305/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 914/305/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Сухового В.Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Бібрського сільського споживчого товариства на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 (головуючий суддя Скрипчук О.С., судді Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.) та рішення Господарського суду Львівської області від 31.07.2018 (суддя Горецька З.В.) у справі №914/305/18

за позовом Бібрського сільського споживчого товариства

до Бібрської міської ради Львівської області

про визнання недійсним рішення та визнання права власності на будівлю,

ВСТАНОВИВ:

19.12.2018 Бібрське сільське споживче товариство через Західний апеляційний господарський суд подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 31.07.2018 у справі №914/305/18.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Бібрського сільського споживчого товариства, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Разом з цим особи, що звертаються до Верховного Суду з касаційними скаргами, мають враховувати, що Верховний Суд є судом "права, а не факту ", а тому посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи чи на перевагу одних доказів над іншими не допускається.

В касаційній скарзі скаржник описує обставини справи, хронологію виникнення спору та посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено та відповідно зроблено помилкові висновки, які призвели до прийняття неправомірної постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2018.

Крім того, в поданій касаційній скарзі скаржник вдається до перерахування норм Цивільного кодексу України, що регулюють захист цивільних прав та звернення до суду з позовом про визнання права власності на спірне майно і цитує норми законодавства, якими врегульована державна реєстрація права власності на нерухоме майно; проте, не зазначає, обґрунтування того, в чому саме полягає порушення або неправильне застосування судами конкретних норм матеріального та/або процесуального права, на думку скаржника, і яким чином це вплинуло на прийняття оскаржуваних судових рішень , натомість спонукає до переоцінки наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами попередніх інстанцій.

Саме лише посилання на неповноту з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для її вирішення, невідповідність окремих висновків обставинам справи, цитуванням окремих норм законів, а також посилання лише на факт порушення норм матеріального та процесуального права, не є належним виконанням зазначеного вище положення Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що в силу приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а тому всі доводи скаржника про недоведеність обставин справи та про необхідність додаткової оцінки доказів Судом не приймаються.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, які саме норми порушено чи застосовано неправильно, і в чому саме полягає це порушення або неправильне застосування.

За таких обставин, враховуючи, що касаційна скарга зводиться до переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, а також викладення обставин справи без належного обґрунтування порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, така скарга не може бути прийнята до розгляду.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції, що підтверджується також переліком додатків до касаційної скарги.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

Таким чином, у зв'язку з відсутності в матеріалах касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

При цьому, суд звертає увагу скаржника, що листом Державної казначейської служби України від 22.06.2018 № 1432/0/1/-18 визначено реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом: отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: 31219207026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд. 055)", символ звітності банку: 207.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що Бібрському сільському споживчому товариству необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме зазначити обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у даній справі та подати до суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

Матеріали з усунення недоліків слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншому учаснику справи.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1 . Касаційну скаргу Бібрського сільського споживчого товариства на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 31.07.2018 у справі №914/305/18 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків скарги.

3. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

4 . У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Суховий В.Г.