Постанова

від 31.01.2019 по справі 711/5312/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/209/19Головуючий по 1 інстанції Категорія : 311020000 Позарецька С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І.,

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Закритого акціонерного товариства АТП-2361 - адвоката Биченка Ігоря Яковича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2018 року (повний текст рішення складено 23 листопада 2018 року) у складі судді Позарецької С.М. у справі за позовом ОСОБА_6 до Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) АТП-2361 (товариства) про стягнення середнього заробітку -

в с т а н о в и в :

У липні 2018 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача посилаючись на те, що він був обраний в 2006 році загальними зборами підприємства на посаду голови правління товариства. У жовні 2011 року був звільнений з займаної посади за прогули. Рішенням апеляційного суду Черкаської області у справі №22-ц/793/431/17 від 29.03.2017 року позивача поновлено на посаді голови правління ЗАТ АТП-2361 з 07 жовтня 2011 року. Між тим, до цього часу судове рішення про поновлення його на роботі не виконано.

На підставі розрахунку, що виконаний виходячи з розміру мінімальної зарплати за 2017 та 2018 роки, позивач просив стягнути з підприємства середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період з 30.03.2017 року по 02.07.2018 року в сумі 48 567 грн. 22 коп.

В уточнюючому позові просив стягнути середній заробіток за період з 30.03.2017 року по день ухвалення рішення у цій справі.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ АТП-2361 на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі за період з 30 березня 2017 року по 19 листопада 2018 року в розмірі 27 263 грн. 94 коп. з утриманням обов'язкових платежів та податків, що передбачені законодавством. В іншій частині - в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що рішення апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 року не виконане відповідачем з його вини, тому відповідно до ст. 236 КЗпП України настає відповідальність роботодавця.

Водночас суд не погодився з розрахунком позивача розміру середнього заробітку. Обраховуючи розмір середнього заробітку, що підлягає до стягнення, суд виходив не із мінімальної заробітної плати за 2017 та 2018 роки, а з розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_6 в сумі 66,66 грн., що встановлено рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 року.

З рішенням не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 року ухвалено поновити позивача на посаді. Проте, ОСОБА_6 був обраний на посаду голови правління ЗАТ АТП-2361 рішенням загальних зборів акціонерів від 20.12.2006 року. А відповідно до статуту товариства, голова та члени правління обираються та відкликаються загальними зборами. Правління обирається у кількості трьох осіб строком на п'ять років. Отже така посада є виборною та строковою. З позивачем було укладено строковий трудовий договір, дія якого тривала з 20.12.2006 року по 19.12.2011 року.

Таким чином, стягнення середньої заробітної плати можливе лише в межах строку, на який було укладено трудовий договір.

Враховуючи, що строк чинності рішення загальних зборів акціонерів товариства від 20.12.2006 року в частині обрання ОСОБА_6 на посаду голови правління сплинув майже 7 років назад, тому відсутня можливість поновлення його на посаді без прийняття відповідного рішення загальними зборами.

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів товариства від 21.08.2018 року позивача поновлено на посаді голови правління ЗАТ АТП-2361 з 07.10.2011 року по 19.12.2011 року на виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 року.

Апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким у позові відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 вказує на те, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 року ухвалено не обрати позивача на новий термін головою правління, а поновити його на цій посаді у зв'язку з незаконним звільненням в 2011 році. Відповідно до ст. 40 КЗпП України трудовий договір розривається між роботодавцем та працівником у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував таку роботу.

Таким чином, посилання апелянта на те, що ним повністю виконано рішення апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 року, а також на те, що посада не є наразі вакантною, є необґрунтованими та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Так, з матеріалів справи встановлено такі обставини.

Встановлено, що рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 року (справа №22-ц/793/431/17) ОСОБА_6 поновлено на посаді голови правління ЗАТ АТП-2361 з 07.10.2011 року. Відповідно до даних довідки до акту огляду МСЕК серія 10ААА №358096 ОСОБА_6 встановлена 2 група інвалідності з 09.06.2018 року безтерміново. На даний час за вказаним судовим рішенням видано виконавчий документ, який виконується через органи державної виконавчої служби в примусовому порядку і не є виконаним (ВП №56053053).

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29.03.2017 року (справа №22-ц/793/478/2017 стягнуто з ПАТ АТП-2361 на користь ОСОБА_6 2 290 грн. 80 коп. заборгованості по зарплаті без утримання податку та 59 527 грн. 38 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку з утриманням податку при виплаті коштів. Крім того, за вказаним судовим рішенням відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р. №100 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 16.05.1995р. № 348) визначено середньоденну заробітну плату позивача ОСОБА_6, яка становить 66,66 грн. Також зазначено, що розрахунок судом проведено без вирахування податку. При цьому, встановлено, що останні два повні календарні місяці роботи, що передували події звільнення з роботи ОСОБА_6, є листопад та грудень 2010 року, в яких позивач отримував заробітну плату в розмірі свого посадового окладу 1500 грн.

Зазначені судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до п. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до пункту 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року (рішення чинне з 6 листопада 2002 року, заява № 48553/99) в справі Совтрансавто-Холдінг проти України , у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі Брумареску проти Румунії , пункт 61).

Частинами 1, 7 статті 235 КЗпП передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно зі ст. 236 КЗпП у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до ст. 65 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначнномку статтею 63 цього закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як зазначено у п. 34 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів стосовно до правил ст. 24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Отже, на підставі аналізу приведених вище норм, необхідно прийти до висновку, що рішення суду про поновлення на роботі вважається виконаним коли виданий відповідний наказ про поновлення працівника на роботі та звільнена особа приступила до виконання своїх трудових обов'язків.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що рішення апеляційного суду про поновлення ОСОБА_6 на посаді голови правління підприємства не виконане.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтовані і підлягають відхиленню. Також безпідставними є твердження в апеляційній скарзі про виплату позивачу середнього заробітку згідно рішення суду.

Стягнуті за цим рішенням кошти стосується вимушеного прогулу позивача, пов'язаного з затримкою виконання рішення суду про поновлення його на роботі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу представника Закритого акціонерного товариства АТП-2361 - адвоката Биченка Ігоря Яковича залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2019 року.

Судді