Постанова

від 30.01.2019 по справі 2-2023/10

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.01.2019 Справа № 2-2023/10

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 2-2023/10Головуючий у 1-й інстанції Колодіна Л.В. Пр. № 22-ц/807/619/19Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 жовтня 2018 року про задоволення заяви Публічного акціонерного товариства МатаБанк про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків для їх пред'явлення до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства МетаБанк (надалі - Банк) до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за правочином

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Банк звернувся до суду із вищезазначеною заявою (т.с. 1 а.с. 59-62), в якій просив:

- видати дублікат виконавчих листів, виданих Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області 08.12.2010 року у справі №2-2023/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №600800000628 від 23 червня 2006 року у розмірі 262925,80 грн., витрат по сплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.;

- поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів, виданих Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області 08.12.2010 року у справі №2-2023/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №600800000628 від 23 червня 2006 року у розмірі 262925,80 грн., витрат по сплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.;

В обґрунтування своєї заяви Банк зазначав, що 07.09.2010 рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у справі №2-2023/10 позов Банку задоволено, достроково стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №600800000628 від 23 червня 2006 року у розмірі 262925,80 грн., витрат по сплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Рішення суду було ухвалено без участі сторін, про що сторонами були подані відповідні заяви. 23.11.2010 року Банк подав до суду заяву про видачу виконавчих документів до боржників, але виконавчі листи представнику Банку судом не видавалися та на адресу Банку не направлялися. 29.09.2017 року Банк подав заяву до Мелітопольського міськрайонного суду з проханням надіслати копію рішення суду та виконавчі листи щодо боржників. У відповідь на заяву разом із супровідним листом від 02.10.2017 року №03- 18/32/2017 судом була направлена копія рішення суду від 07.09.2010 року №2-2023/10 (отримана Банком 09.10.2017 року) та зазначено, що в частині видачі виконавчих листів заява Банку не задовольняється у зв'язку з тим, що 02.12.2010 року виконавчі листи у цій справі були надіслані судом до відділу державної виконавчої служби м. Мелітополя.

30.10.2017 року на письмовий запит Банку надійшла відповідь Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 24.10.2017 №15173/16.9-41/16.9-14/169-44/37528, з якої слідує, що згідно даних АСВП станом на 24.10.17 на примусове виконання до відділу виконавчі листи №2-2023/10 відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надходили, виконавчі провадження не відкривались. Станом на 03.11.2017 року рішення суду від 07.09.2010 року №2-2023/10 божниками не виконане. З наведених обставин, Банк вважає, що є всі підстави для видачі дублікатів виконавчих листів, оскільки вони втрачені при пересилці та поновлення строків для їх пред'явлення до виконання.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 березня 2018 року (т.с. 1 а.с. 138-140) у задоволенні вищезазначеної заяви Банку у цій справі відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2018 року ( судді Дашковська А.В., Кримська О.М., Подліянова Г.С. т.с. 1 а.с. 194-197) апеляційну скаргу Банку задоволено частково, ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 березня 2018 року у цій справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду .

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 жовтня 2018 року (т.с. 2 а.с. 17-21) заяву Банку про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків для їх пред'явлення до виконання у цій справі задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа, відповідно до рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області №2-2023/10 від 07.09.2010 року за позовною заявою Банку до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №600800000628 від 23 червня 2006 року у розмірі 262925,80 грн., витрат по сплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Поновлено строк пред'явлення до виконання виконавчого листа виданого відповідно до рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області №2-2023/10 від 07.09.2010 року за позовною заявою Банку до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором №600800000628 від 23 червня 2006 року у розмірі 262925,80 грн., витрат по сплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, боржник ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 33-44) просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні заяви Банку про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків для їх пред'явлення до виконання.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 року №452/2017 ліквідовано зокрема: Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область з місцезнаходженням у місті Запоріжжі.

Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 Про переведення суддів судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Маловічко С.В. (т.с. 2 а.с. 46).

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 2 а.с.47) апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 249).

Банк подав відзив на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі (т.с. 2 а.с. 56-63).

У судовому засіданні 19 грудня 2018 року апеляційним судом було розпочато розгляд цієї справи по суті: заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін - ОСОБА_4 (ОСОБА_2, т.с. 2 а.с. 65-66) та ОСОБА_5 (Банку т.с. 2 а.с. 64), досліджено матеріали справи, в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України роз'яснено апеляційним судом представникові Банку право надати апеляційному суду для долучення до матеріалів цієї справи доказ конкретних дати та суми зарахування в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за вищезазначеним кредитним договором від продажу автомобілю, а також документи на підтвердження укладення договору купівлі-продажу автомобілю, наявність інших добровільних сплат ОСОБА_2 заборгованості за вищезазначеним виконавчим листом після 2013 року, а також: наслідки ненадання останніх, що апеляційний суд буде переглядати законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі в межах наявних у цій справі матеріалів та доказів; оголошено перерву у розгляді цієї справи в порядку задоволення клопотання представника Банку про останню, оскільки Банк бажає скористатись вказаним роз'ясненим правом та надати апеляційному суду відповідні документи.

30 січня 2019 року Банк надав апеляційному суду через канцелярію письмові пояснення із додатками (т.с. 2 а.с. 73-84), за змістом яких ОСОБА_2 запевняв Банк, що сплатить заборгованість згідно рішення суду самостійно до 2017 року, автомобіль був проданий не Банком, а боржником, у Банку відсутні будь-які документи на підтвердження продажу будь-якого автомобілю, але 15.10.2013 року на рахунок Банку надійшли кошти на погашення вищезазначеної заборгованості за рішенням суду у добровільному порядку на суму 139000,00 грн.

У судове засідання 30 січня 2019 року повідомлені апеляційним судом з додержанням вимог ЦПК України про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 2 а.с. 69-72) всі учасники цієї справи, окрім представників сторін - ОСОБА_4 (ОСОБА_2, т.с. 2 а.с. 65-66) та ОСОБА_5 (Банку т.с. 2 а.с. 85), не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання всіх учасників цієї справи, що не з'явились, і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю представників сторін - ОСОБА_4 (ОСОБА_2, т.с. 2 а.с. 65-66) та ОСОБА_5 (Банку т.с. 2 а.с. 85).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, додаткові пояснення представників сторін, зокрема:

- ОСОБА_4 (ОСОБА_2), яка у тому числі на запитання апеляційного суду зазначала, що надати документи на підтвердження продажу автомобілю, зокрема Банком, в рахунок погашення заборгованості позичальника за вищезазначеним кредитним договором 15.10.2013 року у сумі 139000,00 грн. вона не може; будь-якої домовленості між Банком та ОСОБА_2 щодо добровільного погашення вищезазначеної заборгованості за рішенням суду у добровільному порядку до 2017 року шляхом продажу двох автомобілів вона не підтверджує; Банк пропустив строк на примусове виконання рішення суду без поважних причин, підстави для поновлення останнього судом у цій справі відсутні,

- ОСОБА_5 (Банку), яка у тому числі на запитання апеляційного суду зазначала, що Банк фактично не отримував у суді першої інстанції виконавчих листів чи дублікату останніх для примусового виконання рішення суду у цій справі, хоча звертався з приводу цього до суду першої інстанції: у 2010 році з приводу отримання виконавчих листів, проте, останні були надіслані судом першої інстанції чомусь, замість Банку, до Державної виконавчої служби м. Мелітополь, та у листопаді 2017 році вперше з приводу отримання дублікатів виконавчих листів; Банк самостійно не звертався до виконавчої служби з приводу примусового виконання рішення суду у цій справі, у виконавчої служби відсутні будь-які матеріали з приводу примусового виконання даних виконавчих листів; останні до виконавчої служби на виконання не надходили; Банк не вважав за доцільне звертатись до виконавчої служби за примусовим виконанням рішення суду у цій справі після 2010 року і до 2017 року включно, оскільки мав усну домовленість із ОСОБА_2 про добровільне виконання рішення суду у цій справі до 2017 року шляхом продажу двох автомобілів відповідачів у цій справі; проте, ОСОБА_2 виконав вказану домовленість лише частково, погасивши 15.10.2013 року заборгованість за рішенням суду лише у сумі 139000,00 грн. і не погасивши решту заборгованості за рішенням суду до 2017 року , тому Банк у 2017 році був вимушений повернутись до питання примусового виконання рішення суду у цій справі та отримання дублікатів виконавчих листів у суді першої інстанції;

перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу вимог ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення … і ухвалити … нове рішення …

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 1, 3 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали , постанови.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового… є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву Банку про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для їх пред'явлення до виконання у цій справі, керувався ст. ст. 258-261, п.17.4 Перехідних положень ЦПК України та виходив із обґрунтованості цієї заяви Банку.

Оскільки, встановлено, що виконавчі листи у цій справі були втрачені при пересилці, так як Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області вони були направлені до ДВС м. Мелітополя, однак останні їх не отримали, а виконавчі провадження не відкривались; рішення суду не виконано і не втратило своєї законної сили; строк пред'явлення до виконання виконавчого документа підлягає поновленню, оскільки причини пропуску пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважними.

Проте, із такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що 07.09.2010 рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у цій справі №2-2023/10 позов Банку до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за правочином задоволено. Достроково стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 600800000628 від 23 червня 2006 року в розмірі 262925,80 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Банку витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., а всього 1820,00 грн. (т.с. 1 а.с. 40-43).

23.11.2010 року Банк через свого представника вперше звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу виконавчих листів на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07.09.2010 року у цій справі (т.с. 1 а.с. а.с.46).

Відповідно до супровідного листа суду першої інстанції від 08.12.2010 року (т.с. 1 а.с. 48) два виконавчих листи за рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у цій справі було направлено судом першої інстанції до ДВС м. Мелітополя для виконання.

29.09.2017 року Банк через свого представника звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07.09.2010 року у цій справі та виконавчих листів (т.с. 1 а.с. 52).

02.10.2017 року судом першої інстанції на адресу Банку направлено рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07.09.2010 року у цій справі та повідомлено, що виконавчі листи у даній справі 08.12.2010 направлені до ДВС м. Мелітополя для виконання (т.с. 1 а.с. 53).

09.11.2017 року Банк вперше звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків для їх пред'явлення до виконання (т.с. 1 а.с. 59-62), посилаючись на те, що при пересилці виконавчі листи у даній справі були втрачені.

Згідно інформації архіву суду першої інстанції від 25.09.2018 року, надати інформацію про те, чи були отримані в 2010 році виконавчі листи Державною виконавчою службою м. Мелітополя у цій справі - неможливо, так як журнал реєстрації вихідної кореспонденції за 2010 рік, а саме за період з 2003-2011 роки знищений згідно акту №61 від 30.03.2017 року про вилучення для знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню за 2002-2013 роки (т.с. 1 а.с. 228).

Згідно із відповіддю Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 08.10.2018, згідно журналу вхідної кореспонденції протягом 2015-2018 років виконавчі листи №2-2023/10 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області на виконання до Мелітопольського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області не надходили. Перевірити надходження виконавчих документів до 2015 року немає можливості, оскільки такі журнали підлягають знищенню (т.с. 1 а.с. 243).

При вищевикладених обставинах, судом першої інстанції було правильно встановлено, що виконавчі листи у цій справі було втрачено при пересильці.

Проте, суд першої інстанції не звернув належної уваги на наступне.

Відповідно до п.17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Однак, встановлено, що строк для пред'явлення вищезазначених виконавчих листів до примусового виконання станом на час подачі вищезазначеної заяви Банком у листопаді 2017 року вже збіг.

Проте, дійсно, відповідно до ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Однак, Банком у цій справі не зазначено причин, які могли би бути визнані судом поважними та Банку міг би бути поновлений судом пропущений ним строк для пред'явлення вищезазначених виконавчих листів до виконання.

Так, встановлено, що Банк вперше звернувся із заявою від 07.11.2017 року про видачу йому дублікатів виконавчих листів у цій справі поштою лише у листопаді 2017 року, яка фактично надійшла до суду першої інстанції 09.11.2017 року (т.с. 1 а.с. 59, конверт з відміткою поштового відділення, на якій дата не читається, т.с. 1 а.с. 67).

Оскільки рішення суду першої інстанції від 07 вересня 2010 року в апеляційному порядку сторонами у цій справі не оскаржувалось та набрало законної сили через 10 днів у вересні 2010 року.

Встановлено, що строк для пред'явлення вищезазначених виконавчих листів до примусового виконання станом на час подачі вищезазначеної заяви Банком у листопаді 2017 року вже збіг.

Оскільки, Банк взагалі не звертався з вересня 2010 року і до листопада 2017 року до виконавчої служби із заявою про примусове виконання вищезазначеного рішення суду у цій справі. Виконавче провадження за вищезазначеними виконавчими листами у цій справі виконавчою службою не відкривалось.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Хоча, Банк не міг не знати про те, що ЗУ Про виконавче провадження станом на вересень 2010 року було передбачено 3-річний строк для примусового виконання рішень суду, який збігав у вересні 2013 року, та особиста заяви Банку, як стягувача, до державної виконавчої служби про примусове виконання рішення суду.

При цьому, встановлено, що Банк не звертався до виконавчої служби за примусовим виконанням вищезазначеного рішення суду у цій справі, не тому, що не мав на руках виконавчих листів чи їх дублікатів, а тому, що не вважав останнє за доцільне, а це є неповажною причиною пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Так, представник Банку у судовому засіданні в апеляційному суді пояснила, що Банк не вважав за доцільне звертатись до виконавчої служби за примусовим виконанням рішення суду у цій справі після 2010 року і до 2017 року включно, оскільки мав усну домовленість із ОСОБА_2 про добровільне виконання рішення суду у цій справі до 2017 року шляхом продажу двох автомобілів відповідачів у цій справі. Проте, ОСОБА_2 виконав вказану домовленість лише частково, погасивши 15.10.2013 року заборгованість за рішенням суду лише у сумі 139000,00 грн. (інформація Банку т.с. 2 а.с. 77, яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі, як доказ, передбачений ст. 367 ч.ч. 2,3 ЦПК України, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 ) і не погасивши решту заборгованості за рішенням суду до 2017 року , тому Банк у 2017 році був вимушений повернутись до питання примусового виконання рішення суду у цій справі та отримання дублікатів виконавчих листів у суді першої інстанції.

Проте, ОСОБА_2 через свого представника в ОСОБА_4 факт наявності вищезазначеної усної домовленості між Банком та ОСОБА_2 не визнав.

Належні, допустимі докази наявності будь-якої домовленості між Банком та ОСОБА_2 у цій справі відсутні.

Таким чином, встановлено, що 3-річний строк для пред'явлення вищезазначених виконавчих листів до примусового виконання збігав ще у вересні 2013 року.

Проте, встановлено, що 15.10.2013 року мало місце добровільне виконання рішення суду у цій справі зі сторони боржника ОСОБА_2 на суму 139000,00 грн. (інформація Банку т.с. 2 а.с. 77, яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі, як доказ, передбачений ст. 367 ч.ч. 2,3 ЦПК України, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 ).

Зазначене часткове виконання рішення суду боржником ОСОБА_2 в силу вимог ст. 23 ч. 1 п. 2 ЗУ Про виконавче провадження в редакції Закону від 04.11.2010 року № 2677-УІ, який набрав чинності з 08.03.2011 року, свідчить про переривання строку давності пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (ст. 23 ч. 2 ЗУ Про виконавче провадження в редакції Закону від 04.11.2010 року № 2677-УІ, який набрав чинності з 08.03.2011 року).

Таким чином, з 15.10.2013 року (переривання) строк пред'явлення виконавчих документів до виконання у цій справі поновився.

Якщо вважати строком виконання трирічний строк, зазначений у виконавчому листі на день його видачі, то він збігав би 15 жовтня 2016 року.

Проте, як зазначалося раніше, з 08.03.2011 року набрав чинності ЗУ Про виконавче провадження в редакції Закону від 04.11.2010 року № 2677-УІ, ст. 22 якого передбачала вже строк для пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання в 1 (один) рік.

Таким чином, строк для пред'явлення вищезазначених виконавчих листів Банком до примусового виконання у цій справі збіг 15 жовтня 2014 року.

Докази поривання строку пред'явлення вищезазначених виконавчих листів Банком до примусового виконання у цій після 15 жовтня 2014 року у цій справі відсутні.

З 05.10.2016 року набрав чинності ЗУ Про виконавче провадження в редакції Закону від 02.06.2016 року № 1404-УІ, ст. 12 якого знов передбачала 3 (три)річний строк для примусового виконання рішень суду в аналогічних справах.

Проте, останній вже не міг застосовуватись до виконавчих документів у цій справі, оскільки цей строк для останніх збіг ще 15 жовтня 2014 року, тобто до набрання чинності цією редакцією Закону.

Належні, допустимі докази для переривання останнього у цій справі відсутні та Банком суду у матеріали цієї справи не надані.

Таким чином, при вищевикладених обставинах, з 15 жовтня 2014 року і до листопада 2017 року (дати звернення банком до суду із вищезазначеною заявою) Банком не було зазначено і не було доведено у цій справі поважних причин пропуску строку пред'явлення вищезазначених виконавчих листів Банком до примусового виконання, які могли би бути визнані судом у цій справі поважними, а строк поновлений.

Оскільки, наявність будь-яких будь-якої домовленості Банку із боржником ОСОБА_2 про сплату решти заборгованості за рішенням суду у добровільному порядку до 2017 року не знайшла свого підтвердження у цій справі належними (письмовими ) доказами. ОСОБА_2 через свого представника наявність останньої у цій справі не визнав.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо її законності і обґрунтованості, постановлена з порушенням вимог ЦПК України.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити; ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 жовтня 2018 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Банку про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків для їх пред'явлення до виконання у цій справі слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384, 433, п.17.4 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 жовтня 2018 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства МатаБанк про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків для їх пред'явлення до виконання у цій справі відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 04.02.2019 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.