Постанова

від 28.01.2019 по справі 910/8763/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2019 р. Справа№ 910/8763/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В

суддів: Разіної Т.І.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Рейдель Р.В. довіреність № 19/1 від 18.01.2019;

від відповідача: Перепелицін К.М. довіреність № 225-КМГ-4669 від 27.12.2018;

від третьої особи: Глазачева Я.А. довіреність № 05703-25524 від 30.11.2018,

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 (дата підписання повного тексту 27.11.218)

у справі № 910/8763/18 (суддя: Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундація "Якісне житло"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення Київської міської ради від 08.02.2018 № 4/4068

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундація "Якісне житло" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа) про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення Київської міської ради від 08.02.2018 № 4/4068 "Про розірвання договору оренди земельних ділянок від 31.01.2014, зареєстрованого за № 85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за № 75) в частині земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:85:381:0006".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київською міською радою 08.02.2018 було прийнято рішення № 4/4068 "Про розірвання договору оренди земельних ділянок від 31.01.23014, зареєстрованого за № 85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за № 75) в частині земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:85:381:0006". Зазначене рішення відповідача було прийнято з метою врегулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини, земельних відносин та раціонального використання земельних ресурсів з посиланням на норми статті 19 Конституції України, статті 9, 93 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 32, 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Проте позивач вважає, що зазначене рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки нормами чинних нормативно-правових актів не передбачена можливість прийняття органом місцевого самоврядування, зокрема Київською міською радою, на пленарному засіданні рішення про одностороннє розірвання правочинів, зокрема, договору оренди. Крім того, безпосередньо в договорі оренди земельної ділянки не передбачена процедура одностороннього розірвання договору. Відсутні підстави для розірвання договору.

Господарський суд міста Києва визнавши доводи позивача обґрунтованими повністю задовольнив позов своїм рішенням від 19.11.2018 (повний текст рішення складено - 27.11.2018).

Не погодившись з прийнятим рішенням, 29.11.2018 Київська міська рада звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в даній справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Закону України Про охорону культурної спадщини .

Так, забудовником (який здійснює забудову зазначеної земельної ділянки житловим будиноком, відповідно до Декларації) не погоджено у визначений законодавством України спосіб, історико-містобудівне обґрунтування забудови зазначеної земельної ділянки, що є грубим порушення, зокрема, але не виключно, ст. 32 Закону України Про охорону культурної спадщини .

Разом з цим, скаржник зауважив, що відповідно до листа Комісії з виділу Управління екології та природних ресурсів Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.11.2017 №064-11676, контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою у зв'язку з будівництвом за спірною адресою не видавалась, про що під час перевірки працівниками КП Київблагоустрій внесено припис директору Товариства з обмеженою відповідальністю Фундація Якісне Житло .

Крім того, скаржник зазначив, що в п.п. 11.4, 11.5 договору передбачено, що договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору. Зазначене, спростовує висновок суду першої інстанції про неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Також, скаржник вказав, що нормами чинного законодавства передбачено можливість розірвання договору на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором. З огляду на, що обрання правового способу врегулювання спору є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а право на односторонню відмову від договору є позасудовою процедурою, яка не потребує погодження іншою стороною.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2018 справу № 910/8763/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Скрипка І.М.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018, у зв'язку з участю судді Коротун О.М. у тренінгу в НШСУ, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/8763/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Чорногуз М.Г., Скрипка І.М.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 у справі № 910/8763/18 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Скрипка І.М., та призначив розгляд справи на 17.01.2019 своєю ухвалою від 12.12.2018.

16.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи №910/8763/18 на іншу дату.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2019, у зв'язку з перебуванням судді Скрипки І.М., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/8763/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Чорногуз М.Г., Разіна Т.І.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 у справі № 910/8763/18 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Разіна Т.І., своєю ухвалою від 17.01.2019.

У судовому засіданні 28.01.2019 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що згідно чинного законодавства України, змінити або розірвати (припинити) договір можливо виключно за домовленістю сторін або на підставі рішення суду, якщо інше не передбачено договором. Пунктом 11.4 договору зазначено вичерпний перелік підстав для розірвання договору в односторонньому порядку. Однак, відповідач не послався на жодну конкретну підставу в якості обґрунтування розірвання договору в односторонньому порядку, які передбачені в п. 11.4 договору, а також не навів жодних доказів, які б підтверджували існування таких підстав.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Київської міської ради - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 23.01.2004 року між Київською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Київміськбуд" (орендар) було укладено договір оренди земельних ділянок (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі п.1 рішення №638-18/798 від 10.07.2003 року Київської міської ради передає, а орендар приймає в оренду на 5 років земельні ділянки, визначені цим договором. Об'єкти оренди відповідно до цього договору є земельні ділянки з наступними характеристиками:

- місце розташування - урочище Гончари-Кожум'яки на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум'яцькій у Подільському районі міста Києва;

- розмір - загальна площа 54 904 кв.м, з них: земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:381:0002 площею 13913 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:381:0003 площею 998 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:381:0004 площею 6694 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:381:0006 площею 1962 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:381:0007 площею 4019 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:381:0009 площею 5391 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:381:0016 площею 7261 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:381:0032 площею 3050 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:425:0028 площею 3860 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:425:0032 площею 896 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:425:0043 площею 4436 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:425:0044 площею 746 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:425:0045 площею 1678 кв.м;

- цільове призначення - для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення.

Згідно п.2.2 річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 1,5% від їх нормативно-грошової оцінки.

Вказаний договір підписано представниками сторін, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстровано в реєстрі за №18. Договір зареєстровано 31.01.2004 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис №85-6-00097 в книзі записів державної реєстрації договорів.

31.01.2004 року Київською міською радою передано, а Відкритим акціонерним товариством "Київміськбуд" прийнято у володіння та користування наступні земельні ділянки: кадастровий номер №8000000000:85:381:0002 площею 13913 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:381:0003 площею 998 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:381:0004 площею 6694 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:381:0006 площею 1962 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:381:0007 площею 4019 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:381:0009 площею 5391 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:381:0016 площею 7261 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:381:0032 площею 3050 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:425:0028 площею 3860 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:425:0032 площею 896 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:425:0043 площею 4436 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:425:0044 площею 746 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:425:0045 площею 1678 кв.м, про що сторонами складено та підписано акт приймання - передачі земельних ділянок.

Рішенням №672/1728 від 18.06.2009 року Київської міської ради "Про поновлення Відкритому акціонерному товариству тресту "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього договору оренди земельних ділянок для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення в урочищі Гончари-Кожум'яки на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум'яцькій у Подільському районі міста Києва" поновлено на 5 років з 01.02.2009 року договір оренди земельних ділянок від 85-6-00097 від 31.01.2004 року, укладений між Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством "Київміськбуд" імені М.П.Загороднього, для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально- громадського призначення в урочищі Гончари-Кожум'яки на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум'яцькій у Подільському районі міста Києва на підставі рішення №638-18/798 від 10.07.2003 року Київської міської ради "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею".

Рішенням №188/8472 від 20.09.2012 року Київської міської ради "Про внесення змін до рішення Київської міської ради №672/1728 від 18.06.2009 року та договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004 року N 85-6-00097, укладеного між Київською міською радою та відкритим акціонерним товариством трестом "Київміськбуд-1" імені М. П. Загороднього для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення в урочищі Гончарі-Кожум'яки на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум'яцькій у Подільському районі м. Києва" внесено зміни до рішення Київської міської ради від 18.06.2009 року N 672/1728 "Про поновлення відкритому акціонерному товариству тресту "Київміськбуд-1" імені М. П. Загороднього договору оренди земельних ділянок для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення в урочищі Гончари-Кожум'яки на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум'яцькій у Подільському районі м. Києва", а саме: слова та цифри "на 5 років з 01.02.2009" замінено словами та цифрами "на 10 років". Внесено зміни до договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004 N 85-6-00097, а саме: по тексту договору слова "Відкрите акціонерне товариство трест "Київміськбуд-1" імені М. П. Загороднього" замінено словами "Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундація "Якісне житло"; у пункті 1.1 договору: цифри та слова " 54904 (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот чотири) кв. м" замінено цифрами та словами " 9223 (дев'ять тисяч двісті двадцять три) кв. м"; виключено із договору слова та цифри: "- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:381:0002 площею 13913 (тринадцять тисяч дев'ятсот тринадцять) кв. м"; "- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:381:0003 площею 998 (дев'ятсот дев'яносто вісім) кв. м"; "- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:381:0004 площею 6694 (шість тисяч шістсот дев'яносто чотири) кв. м"; "- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:381:0007 площею 4019 (чотири тисячі дев'ятнадцять) кв. м"; "- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:381:0009 площею 5391 (п'ять тисяч триста дев'яносто один) кв. м"; "- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:381:0032 площею 3050 (три тисячі п'ятдесят) кв. м"; "- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:425:0028 площею 3860 (три тисячі вісімсот шістдесят) кв. м"; "- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:425:0032 площею 896 (вісімсот дев'яносто шість) кв. м"; "- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:425:0043 площею 4436 (чотири тисячі чотириста тридцять шість) кв. м"; "- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:425:0044 площею 746 (сімсот сорок шість) кв. м"; "- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:425:0045 площею 1678 (одна тисяча шістсот сімдесят вісім) кв. м".

15.05.2014 року позивачем та відповідачем було укладено угоду про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок, згідно п.1. якої сторони домовились поновити на 10 років договір оренди земельних ділянок, укладений між орендодавцем та первісним орендарем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 23.01.2004 року за реєстровим номеро №18, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради "Київської міської державної адміністрації) 31.01.2004 року за №85-6-00097. Вказана угода посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.Н. та зареєстровано за номером 73.

Означеною угодою сторонами викладено вказаний вище договір в новій редакції.

Зокрема, погоджено, що об'єктом оренди є земельні ділянки з наступними характеристиками: - місце розташування - урочище Гончари-Кожум'яки на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум'яцькій у Подільському районі міста Києва; розмір земельних ділянок: кадастровий номер №8000000000:85:381:0006 площею 0,1962 га; №8000000000:85:381:0016 площею 0,7261 га цільове призначення - для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення.

Контрагентами погоджено, що договір укладено на десять років.

Річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється в розмірі 4,5% від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п.4.1 договору від 23.01.2004р. в редакції угоди від 15.05.2014 року про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок).

Відповідно до п. 8.4 договору від 23.01.2004 року в редакції угоди від 15.05.2014 року про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок, орендар зобов'язаний, в тому числі, виконати вимоги викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища;19-519 від 11.06.2003 року, Головного державного санітарного лікаря м.Києва №08-8-20/4276 від 18.06.2003 року, Державного управління екології та природних ресурсів в м.Києві №08-8-20/4872 від 26.06.2003 року, Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт №3286 від 23.06.2003 року, Міністерства культури і мистецтв України №22-441/31 від 01.07.2003 року.

Пунктом 11.4 договору від 23.01.2004 року в редакції угоди від 15.05.2014 року про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок, передбачено порядок припинення договору шляхом розірвання. Договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку встановленому законом; у разі необхідності використання земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, встановленому законодавством; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельні ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельних ділянок, встановлених п.п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця відчуження права користування земельними ділянками третім особам.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням №4/4068 від 08.02.2018 року Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004, зареєстрованого за №85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за №75, в частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:381:0006)" керуючись статтею 19 Конституції України, статтями 9, 93 Земельного кодексу України, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтями 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", статтями 32, 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини", статтею 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пунктами 5.1, 8.4, 11.4 договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004, зареєстрованого за №85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за №75), з метою врегулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини, земельних відносин та раціонального використання земельних ресурсів: розірвано договір оренди земельних ділянок в урочищі Гончари-Кожум'яки на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум'яцькій у Подільському районі м. Києва від 31.01.2004 року, зареєстрований за N 85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за N 75, в частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:381:0006). Всі інші положення договору оренди від 31.01.2004 року, зареєстрованого за N 85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014 року, зареєстрованої за №75), залишено без змін.

У рішенні постановлено Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) вжити організаційно-правових заходів щодо державної реєстрації змін до договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004 року, зареєстрованого за №85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за №75).

Наразі, за твердженнями позивача, вказане вище рішення Київської міської ради про розірвання договору є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято з грубим порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, оскільки нормами чинних нормативно-парових актів не передбачена можливість прийняття органом місцевого самоврядування, зокрема, Київською міською радою, на пленарному засіданні рішення про одностороннє розірвання правочинів, зокрема, договору оренди. Відсутні підстави для задоволення договору. Крім того, безпосередньо в договорі оренди земельної ділянки не передбачена процедура одностороннього розірвання договору оренди землі. До того ж, заявником наголошено на порушенні відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення Регламенту Київської міської ради.

Згідно ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься відшкодування шкоди. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 12 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (ст.ст.13, 41 Конституції України)

Згідно ст. 5 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України до відання міських рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди.

За приписами ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз'яснення №02-5/35 від 26.01.2000 року Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").

З огляду на викладене, як правильно встановлено судом першої інстанції, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання рішення Київської міської ради незаконним та його скасування повинно бути доведено невідповідність такого рішення нормам чинного законодавства та порушення внаслідок його прийняття прав заявника.

За приписами с.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 вказаного нормативно-правового акту унормовано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, за загальним порядком розірвання правочину пов'язано з волевиявленням обох його сторін, а не одноособовими діями одного з контрагентів, якщо інше не встановлено домовленістю сторін або законом.

Водночас, порядок припинення договору оренди землі врегульовано ст. 31 Закону України "Про оренду землі".

Згідно ч.ч. 3 ,4 вказаної статті договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Зокрема, визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

За приписами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно до п. 8.4 договору від 23.01.2004 року в редакції угоди від 15.05.2014 року про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок, орендар зобов'язаний, в тому числі, виконати вимоги викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища; 19-519 від 11.06.2003 року, Головного державного санітарного лікаря м. Києва №08-8-20/4276 від 18.06.2003 року, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві №08-8-20/4872 від 26.06.2003 року, Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт №3286 від 23.06.2003 року, Міністерства культури і мистецтв України №22-441/31 від 01.07.2003 року.

Пунктом 11.4 договору від 23.01.2004 року в редакції угоди від 15.05.2014 року про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок, передбачено порядок припинення договору шляхом розірвання. Договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку встановленому законом; у разі необхідності використання земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, встановленому законодавством; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельні ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельних ділянок, встановлених п.п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця відчуження права користування земельними ділянками третім особам.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що відповідно до листа Комісії з виділу Управління екології та природних ресурсів Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.11.2017 №064-11676, контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою у зв'язку з будівництвом за спірною адресою не видавалась, про що під час перевірки працівниками КП Київблагоустрій внесено припис директору Товариства з обмеженою відповідальністю Фундація Якісне Житло , оскільки, як вбачається з матеріалів справи позивач на спірній земельній ділянці ніяких будівельних робіт не проводив і враховуючи, що договір укладено на строк до 15.05.2024 року, позивач у разі виявлення недоліків у дозвільних документах, має час для приведення їх до відповідності вимогам законодавства України.

Разом з цим, суд враховує лист Міністерства культури і мистецтв України від 27.10.2017 №1253/10/15-17року в якому зазначено що останнім було проведено візуальне обстеження містобудівної ситуації за спірною адресою, однак виконання будівельних (земляних) робіт не зафіксовано.

Тобто, позивачем на спірній земельній ділянці будівельні роботи не проводяться, в Міністерстві культури України наразі, відсутні підстави для застосування до землекористувача та/або забудовника спірної земельної ділянки передбачених нормами земельного законодавства, заходів реагування.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не були враховані норми матеріального права, зокрема Закон України Про регулювання містобудівної діяльності та Закон України Про охорону культурної спадщини .

Як правильно встановлено судом першої інстанції, з системного аналізу наведених правових норм та умов договору від 23.01.2004 року вбачається, що законодавцем та сторонами договору визначено можливість розірвання договору на вимогу однієї зі сторін в судовому порядку та в односторонньому порядку лише в певних прямо передбачених випадках.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у будь-якому випадку твердження відповідача про неналежне виконання орендарем умов договору, зокрема, п. 8.4, могло б мати наслідком саме звернення Київської міської ради до суду з позовом про розірвання договору, а не розірвання такого правочину в односторонньому порядку.

Разом з цим, колегія суддів не приймає належне твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість розірвання договору в односторонньому порядку, оскільки в п.п. 11.4, 11.5 договору передбачено, що договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 договору, (як на підставу для скасування оскаржуваного рішення)з огляду на наступне.

Умовами договору дійсно передбачено можливість розірвання договору в односторонньому порядку, проте суд першої інстанції ухвалив правомірне рішення дійшовши висновку про неможливість розірвання договору в односторонньому порядку, саме з тих підстав, яким відповідач обґрунтовує свої рішення про розірвання договору, в частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:381:0006.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що пунктом 11.4 договору зазначено вичерпний перелік підстав для розірвання договору в односторонньому порядку. Однак, відповідач не послався на жодну конкретну підставу в якості обґрунтування розірвання договору в односторонньому порядку, які передбачені в п. 11.4 договору, а також не навів жодних доказів, які б підтверджували існування таких підстав.

Відповідно до п. 11.6 договору розірвання цього договору здійснюється в установленому законом порядку.

Разом з цим, колегія суддів приймає як належне твердження позивача, викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що законодавством України не передбачено право Київської міської ради (орендодавець) відмовитись від договору та розірвати договір оренди земельної ділянки в односторонньому порядку шляхом вчинення останнім одностороннього правочину всупереч нормам господарського законодавства, чинного договору та законних інтересів орендаря.

Тобто, рішення Київської міської ради від 08.02.2018 року № 4/4068 "Про розірвання договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004 року, зареєстрованого за № 85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за № 75) в частині земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:85:381:0006" було прийнято з порушенням норм чинного законодавства, що регулює порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, а отже, є незаконним та підлягає скасуванню.

При цьому, в контексті обраного позивачем способу захисту та його дійсної ефективності у питанні відновлення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундація "Якісне житло", як орендаря за договором від 23.01.2004 року, колегія суддів відзначає наступне.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 року Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права, колегія суддів відзначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно ч.1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

Наразі, рішення відповідача про розірвання договору, яке як було встановлено вище, було прийнято з порушенням приписів чинного законодавства щодо порядку розірвання договір оренди землі, дійсно призводить до порушення прав та законних інтересів позивача, як орендаря за договором.

Зокрема, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було враховано, що згідно рішення №4/4068 від 08.02.2018 року Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004 року, зареєстрованого за №85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за №75, в частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:381:0006)" Київська міська рада постановила Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) вжити організаційно-правових заходів щодо державної реєстрації змін до договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004 року, зареєстрованого за N 85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014 року, зареєстрованої за №75).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Київською міською радою оспорюваним рішенням було фактично вчинено дії направлені саме на припинення договірних відносин з позивачем в односторонньому порядку, що прямо суперечить приписам Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та умовам укладеного між сторонами правочину.

Разом з цим, посилання позивача, як на підставу для визнання рішення Київської міської ради від 08.02.2018 року № 4/4068 недійсним на невірне визначення в спірному рішенні номеру договору, за яким останній внесено в реєстр нотаріусом, не приймаються судом, як належні, оскільки зазначення у вказаному вище рішенні реєстраційного номеру договору 75 замість №73 є технічною помилкою.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженням позивача щодо порушення під час прийняття рішення від 08.02.2018 року №4/4068 Про розірвання договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004 Регламенту Київської міської ради, зокрема, ч. 4 ст. 34 Регламенту Київської міської ради, який затверджено рішенням від 07.07.2016 року № 579/579 Київської міської ради (далі - Регламент) у виняткових випадках, у разі невідкладності, за пропозицією суб'єктів подання проектів рішень Київради проект порядку денного пленарного засідання Київради за рішенням більшості голосів депутатів від загального складу Київради може бути доповнений проектами рішень Київради. Зазначені проекти рішень мають бути оформлені та попередньо розглянуті відповідно до вимог цього Регламенту. Винятковість випадку та необхідність невідкладного розгляду проекту рішення Київради повинні бути письмово обґрунтовані суб'єктом подання. Відповідне письмове обґрунтування підписується суб'єктом подання та зачитується суб'єктом подання або головуючим на пленарному засіданні Київради.

Відповідно до ч. 5 ст. 34 Регламенту у разі, якщо суб'єктом подання є виконавчий орган Київради (Київська міська державна адміністрація), письмове обґрунтування винятковості та невідкладності також має бути підписане Київським міським головою.

Як вбачається з представленого до матеріалів справи проекту оспорюваного рішення суб'єктом подання були депутати Київської міської ради ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а письмове обґрунтування невідкладності розгляду означеного проекту рішення підписано не суб'єктами подання, а лише міським Головою ОСОБА_10

В той же час, посилання позивача на порушення вимог ст.ст. 30, 31 Регламенту Київської міської ради колегія суддів не приймає до уваги, оскільки останні фактично є припущеннями позивача, які позбавлені належного доказового обґрунтування в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, зокрема викладену у постанові від 04.04.2018 №910/8011/17 колегія суддів відзначає, що в даному випадку інші обставини справи.

Так, в справі №910/8011/17, договорами оренди земельної ділянки чітко визначено граничний строк забудови земельних ділянок, тоді як у даній справі, зокрема не встановлено граничного строку забудови земельної ділянки.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що приймаючи рішення про розірвання договору в частині однієї земельної ділянки, відповідач не посилався на порушення орендарем умов договору, щодо строків забудови земельних ділянок.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 року у справі №910/8763/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/8763/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Т.І. Разіна

М.Г. Чорногуз

Дата складення повного тексу 05.02.2019.