Постанова

від 22.01.2019 по справі 925/699/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2019 р. Справа№ 925/699/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Калатай Н.Ф.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "ОЛЕКСАНДРІВКА"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 02.10.2018 (повний текст складено та підписано 12.10.2018)

у справі №925/699/18 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Приватного підприємства "ФЕНІКС АГРО"

до Приватного сільськогосподарського підприємства

"ОЛЕКСАНДРІВКА"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю СП "НІБУЛОН"

2) Приватне підприємство "КВЄСТ"

про відшкодування понесених витрат (збитків)

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "ОЛЕКСАНДРІВКА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "ФЕНІКС АГРО" (далі - відповідач) про стягнення 50 068,80 грн. завданих збитків, понесених за транспортні послуги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №04/04/2048 від 04.04.2018, у зв'язку з чим позивачу були завдані збитки понесені за транспортні послуги.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.10.2018 у справі №925/699/18 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 50 068, 80 грн. завданих збитків, понесених за транспортні послуги та 1 762, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач (Приватне сільськогосподарське підприємство "ОЛЕКСАНДРІВКА") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2018 у справі №925/699/18 - скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Судові витрати понесені відповідачем у зв'язку з зверненням до суду апеляційної інстанції покласти на позивача.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що зразки пшениці, дослідження яких проводились 03.05.2018 лабораторією філії Новоодеська ТОВ СП Нібулон та 04.05.2018 ТОВ Дистрибуційна компанія Агротех , були відібрані з порушенням п 5.9 Договору та п. 16-20 Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7, а значить результати наведених досліджень не можуть вважатись належними і допустимими доказами невідповідності якості поставленої згідно Договором пшениці. Водночас, скаржник зазначає, що позивачем не було належними, допустимими і достовірними доказами доведено факт порушення скаржником п. 5.6 Договору і поставки неякісної пшениці.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2018 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "ОЛЕКСАНДРІВКА" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2018 у справі №925/699/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "ОЛЕКСАНДРІВКА" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2018 у справі №925/699/18. Розгляд апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "ОЛЕКСАНДРІВКА" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2018 у справі №925/699/18 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

07.12.2018 через відділ управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 04.04.2018 між Позивачем і Відповідачем укладено Договір поставки №04/04/18 (далі - Договір), відповідно умов якого Відповідач зобов'язався передавати у власність Покупця (постачати) продукцію (далі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти Товар та оплатити його на умовах цього Договору.

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. п. 2 Договору, кількість та якість Товару визначається у Доповненнях, які є невід'ємною частиною Договору та після підписання Сторонами, набувають чинності Специфікацій, передбачених Господарським кодексом України.

За умовами п. 2.4. Договору, якість Товару має відповідати чинним в Україні ДСТУ, які регламентують показники якості відповідного Товару та цілям його використання.

Згідно п. п. 4.1. п. 4 Договору визначено, що ціна та кількість Товару погоджується сторонами на кожну окрему партію і вказується у доповненні до Договору. Кількість фактично отриманого Товару може відхилятися від кількості зазначеної в рахунку-фактурі в межах 10%.

За умовами п. п. 9.1. п. 9 Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині виконання Сторонами взятих на себе грошових зобов'язань за Договором - до моменту їх повного виконання.

Відповідно до п. п. 11.10 п. 11 сторони узгодили, що факсові копії Договору, додатків до нього, документів, пов'язаних з його виконанням, мають силу оригіналу до моменту передачі Сторонами оригіналів зазначених документів, яка є обов'язковою.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.04.2018 Позивачем та Відповідачем підписано Специфікацію №2 до Договору поставки №04/04/2018 від 04.04.2018.

У Специфікації №2 сторони визначили істотні умови поставки: найменування Товару (пшениця 2-й клас), од.вим. (т), кількість (70), ціну з ПДВ, грн. (5500,00), суму з ПДВ, грн. (385 000,00), базис поставки (FCA; пункт поставки: Черкаська обл., Жашківський р-н., с. Олександрівка) та якість Товару.

Підпунктом п. 6 Специфікації №2 передбачено, що оплата Товару здійснюється на умовах 100% оплата вартості партії Товару по факту завантаження транспортного засобу Покупця та за умови, якщо Постачальник гарантує реєстрацію податкової накладної в ЄРПН протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту такої оплати на надасть Покупцеві копію зареєстрованої податкової накладної і квитанцію про її реєстрацію в ЄРПН. Спосіб оплати Товару Покупцем: безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

На виконання умов Договору Позивач здійснив оплату за Товар в кількості 70 тонн, загальною вартістю 330 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи, платіжним дорученням № 1627 від 06.04.2018.

Згідно п. 3.1 Договору визначено, що поставка Товару здійснюється за узгодженими Сторонами заявками (усними в телефонному режимі, чи при потребі оформлених в письмовій формі).

На виконання умов договору поставки 04/04/2018 від 04.04.2018 між Приватним підприємством "Фенікс Агро" та Приватним підприємством "Квест" (далі - Перевізник) було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.10.2017 №24/10/17-2 (далі - договір Перевезення).

Відповідно до заявки вих. №04-о від 02.05.2018 на відвантаження Товару (пшениці 2 класу перевізником було подано автомобілі ДАФ д.н. НОМЕР_1 та МАН д.н. НОМЕР_2.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач, згідно Товарно-транспортних накладних №002 та №12 від 02.05.2018, наявних в матеріалах справи, відправляв через автоперевізника ПП "КВЕСТ" Позивачу Товар в кількості 69,54 тонн.

Отриманий від Постачальника Товар Покупцем в рамках двосторонньої домовленості з ТОВ СП "Нібулон" був поставлений автомобілями Перевізника на філію Новоодеська ТОВ СП "Нібулон" за адресою: Миколаївська область, м. Нова Одеса, де лабораторією ТОВ СП "Нібулон було встановлено, що якість ввезеної продукції в кількості 69,54 т., не відповідає показникам ГОСТ 7169-66 зерна пшениці: а саме, наявність протравлених зерен пшениці та мішечків сажки.

Оскільки Відповідачем умови, викладені п.5.6 Договору не були виконані, то згідно п.5.7 Договору кінцеві результати по якості Товару приймаються Постачальником згідно лабораторії при прибутті Товару в точку розвантаження.

Через невідповідність зерна пшениці якісним показникам ГОСТ 7169-66 ТОВ СП "Нібулон" було відмовлено у прийнятті поставленого Товару що підтверджується, наявними в матеріалах справи, Актами повернення зерна №11 від 03.05.2018.

Позивач повернув Товар (зерно) на адресу Відповідача у відповідності до умов п. 7.3.7. Договору та направив Відповідачу лист від 03.05.2018 вих. №2290 щодо повернення перерахованих коштів за вищевказаний Товар.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення від 07.05.2018 № 744, з якого вбачається, що 03.05.2018 Відповідачем було повернуто перераховані кошти Позивачем в повному обсязі.

Відповідно до Актів відбору проб зерна для спільного визначення якості №10 і № 11 від 03.05.2018 було здійснено повторний аналіз щодо якості Товару відібраних проб в незалежній лабораторії ТОВ "Дистрибуційна компанія Агротех", де було підтверджено невідповідність якості Товару, що підтверджується Актом розгляду спірних питань №3 від 04.05.2018. Цей Товар було повернуто автомобілями Перевізника відповідно до договору Перевезення.

На підставі умов договору Перевезення Перевізником були надані Позивачу Акти здачі-прийняття виконаних робіт №ДЮ 0441, 0442 від 04.05.2018 та рахунки - фактур №ДЮ 0442 та №ДЮ 0441 від 04.05.2018 на загальну суму 50 068 грн.

Позивачем оплачено вартість перевезення згідно вищевказаних рахунків - фактур в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи, платіжними дорученнями №20430 від 07.05.201, №20431 від 07.05.2018, №6961 від 15.05.2018 та № 6962 від 15.05.2018.

З матеріалів справи вбачається, що 11.05.2018 Позивачем було направлено відповідачу лист - претензію від 11.05.2018 №2363 про відшкодування збитків, понесених за транспортні послуги, що були спричинені внаслідок порушення п. 2.4 Договору.

Листом вих. №271 від 14.05.2018 Відповідачем було відмовлено позивачу у відшкодуванні завданих збитків.

Відповідач обґрунтовуючи свою відмову зазначив, що саме позивач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо порядку визначення якості продукції, адже свідомо добровільно відмовився від спільного відбору зразків продукції. Також відповідач наголосив, що представник позивача був присутній під час відвантаження продукції на ПрАТ Жашківський елеватор , але відмовився спільно відбирати зразки продукції та особисто бути присутнім під час проведення лабораторних досліджень ,повідомивши, що юрист ПП Фенікс Агро заборонив йому це робити.

Господарський суд Черкаської області, виходячи з того, що сума відшкодування за завдані збитки, понесені за транспортні послуги, були спричинені внаслідок порушення Відповідачем умов Договору, своїм рішенням позовні вимоги задовольнив повністю, присудив до стягнення з відповідача на користь позивача суму завданих збитків у розмірі 50 068,80 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 4 статті 673 ЦК України визначено, що якщо законом встановлено вимоги, щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві Товар, який відповідає таким вимогам.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 678 Господарського кодексу України передбачено, що у разі істотного порушення вимог якості Товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліки які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право вимагати повернення сплаченої за Товар грошової суми.

Згідно з ч.7 cт. 269 Господарського кодексу України у разі поставки Товарів неналежної якості покупець має право стягнути з постачальника штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інше не встановлене законом або Договору.

За змістом ч.1-2 cт. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодовувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За правилами ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Ст. 611 Цивільного кодексу України зазначено, що уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Твердження скаржника, що висновок суду першої інстанції, щодо порушення відповідачем пункту 5.6 договору є помилковим, оскільки відповідач об'єктивно не був в змозі за відсутності уповноваженого представника позивача під час завантаження пшениці самостійно відбирати зразки останньої, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні та необґрунтовані з огляду на те, що відповідач не був позбавлений права викликати уповноваженого представника позивача на місце завантаження пшениці, що передбачено п. 11.10 Договору поставки. Водночас, з матеріалів справи не вбачається, що водій перевізника був наділений правом на відбір зразків товару та підписання відповідного акту відбору зразків продукції.

Враховуючи той факт, що відповідачем доказів на виконання п. 5.6 Договору суду не надано, а також те, що обов'язок сформувати зразок із партії товару, що відвантажується, передбаченого п. 5.6 Договору у кількості, необхідній для проведення лабораторного аналізу покладено саме на відповідача, колегія суддів дійшла висновку про порушення саме відповідачем п. 5.6 Договору.

Відтак, колегія суддів вважає, що позивачем в порядку визначеному п. 5.7 - п. 5.10 Договору було правомірно здійснено лабораторні дослідження, за результатами яких було встановлено про невідповідність поставленого відповідно до договору №04/04/18 Товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами №11 від 03.05.2018, а тому позивач набув право повернути зерно постачальнику у відповідності з положеннями п. 5.11 Договору.

Посилання скаржника щодо того, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що 04.05.2018 вся партія товару, яка є предметом Договору, була реалізована ТОВ Суффле Агро Україна і при передачі товару покупцеві протруєного зерна чи мішечків сажки сертифікованою лабораторією елеватора виявлено не було, колегія суддів залишає поза увагою, оскільки за змістом умов Договору, невиконання Відповідачем обов'язків, покладених на нього п. 5.6 Договору, унеможливлює посилання Відповідача на будь-які інші зразки/проби зерна, відібрані ним після завантаження цього ж зерна на транспортні засоби перевізника, а тим більше - на посилання проби зерна зроблені для іншого контрагенту.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем на виконання умов п. 2.4 Договору поставки від 04.04.2018 №04.04.2018 було повернуто на рахунок позивача кошти сплачені останнім за поставку Товару, що підтверджується платіжним дорученням від 07.05.2018 № 744.

Доводи скаржника, що сам факт повернення коштів за поставлений товар не може вважатись доказом визнання відповідачем правопорушення колегією суддів відхиляються як необґрунтовані та безпідставні, оскільки як передбачено п. 7.3.7 Договору у випадку виявлення Покупцем неякісних показників Товару, що буде підтверджуватися відповідними лабораторними дослідженнями, Покупець має право повернути такий неякісний товар Постачальникові, а Постачальник зобов'язується повернути Покупцеві суму попередньої оплати, а тому колегія суддів дійшла висновку, що повернувши позивачу суму сплачену останнім за Товар, відповідач визнав порушення ним п. 2.4 Договору поставки від 04.04.2018 04/04/2018.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що п. 7.3.7 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується відшкодувати Покупцеві документально підтверджені витрати на отримання/повернення неякісного Товару та проведення лабораторних аналізів, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про відшкодування завданих збитків позивачу підлягають повному задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Частиною 1 статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2018 у справі №925/699/18 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника (Приватне сільськогосподарське підприємство "ОЛЕКСАНДРІВКА").

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 76, 129, 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "ОЛЕКСАНДРІВКА" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2018 у справі №925/699/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.10.2018 у справі №925/699/18 без змін.

3. Матеріали справи №925/699/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

Н.Ф. Калатай