Постанова

від 28.01.2019 по справі 913/224/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2019 р. Справа № 913/224/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від прокуратури від позивача від відповідача від третьої особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 прокурор відділу ОСОБА_5 - за посвідченням №042342 від 29.03.2016; не з'явився; адвокат ОСОБА_6 - на підставі ордеру ХВ№000034 від 30.07.2018 не з'явився розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області, м. Харків (вх.№696 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 17.09.2018 (повний текст складено 27.09.2018) у справі№913/224/18 (суддя Косенко Т.В.) за позовом до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проВиконуючого обов'язки керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер", м. Київ Товариство з обмеженою відповідальністю "РБФ "РЕМ", м. Київ стягнення 397374,71 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 17.09.2014р. по справі №913/224/18 відмовлено у позові в.о. керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури в особі Сєвєродонецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" про стягнення 397374 грн 71 коп.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 17.09.2014р. по справі №913/224/18 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду є незаконним, прийнятим із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, зважаючи на наступне:

- заявлена до стягнення сума в розмірі 397374,71 грн. є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди землі за період з 08.06.2016р. по 31.03.2018р., внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі;

- новий власник нерухомості не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства, що не було виконано відповідачем;

- до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2018р. сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: ОСОБА_1 - головуючий суддя, судді Геза Т.Д., Плахов О.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019р., у зв'язку із перебуванням судді Гези Т.Д. у відпустці, сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: ОСОБА_1 - головуючий суддя, судді Шутенко І.А., Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "РБФ "РЕМ"; оголошено перерву у судовому засіданні у справі №913/224/18 до 28 січня 2019 року о 12:15 год.

Прокурор в судовому засіданні 28.01.2019р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання 28.01.2019р. не з'явився, причини неявки не повідомив.

Відповідач в судовому засіданні 28.01.2019р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

В процесі розгляду апеляційної скарги, відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, зважаючи на наступне:

- до спірних правовідносин приписи статті 1212 Цивільного кодексу України, якими обґрунтовувався позов, не можуть бути застосовані, оскільки для виникнення зобов'язання з безпідставного набуття майна необхідна, зокрема наявність такої умови як відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. При цьому, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст.11 Цивільного кодексу України;

- цивільно-правовою підставою, що породжує зобов'язання відповідача, пов'язані з використанням ним земельної ділянки з кадастровим номером 4412900000:07:001:0037, є ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України та умови, визначені договором оренди землі, укладеним товариством з обмеженою відповідальністю РБФ РЕМ з Сєвєродонецькою міською радою 25.04.2014р. При цьому, відсутність державної реєстрації права користування земельною ділянкою за наявності передбачених законом підстав такого користування, не може тягнути тих правових наслідків, які складають предмет позову у справі;

- зареєструвати право користування Відповідача спірною земельною ділянкою не вбачається за можливе, оскільки згідно Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідач не є особою, яка вправі звертатись до державного реєстратора про скасування державної реєстрації оренди земельної ділянки за товариством з обмеженою відповідальністю РБФ РЕМ , а останнє та Сєвєродонецька міська рада як особи, які мають право звертатись з такою заявою, цього не зробили;

- заявлений у справі позов направлений на унеможливлення подальшого використання нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" збройними силами України, які розташовані на спірній земельній ділянці.

Третя особа у судове засідання 28.01.2019р. не з'явилась, причини неявки не повідомила.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.04.2014 між Сєвєродонецькою міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РБФ» РЕМ» (далі-орендар) укладено договір оренди землі №4412900000070010037, відповідно до п.1 якого, орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за №3559 від 20.02.2014 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі промисловості (під корпус №4), яка знаходиться за адресою: вул. Новікова, 2-к, м. Сєвєродонецьк, Луганська область.

Відповідно до п.п.2, 3 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,6978 га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна.

Договір укладено на 25 років, строком по 19.02.2039 включно. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).

Згідно з п.20 договору, після припинення дії договору (розірвання) орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку згідно додаткової угоди до договору оренди землі протягом трьох днів у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаних із зміною її стану та несвоєчасного звільнення земельної ділянки має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується в судовому порядку.

В п.35 договору сторони погодили, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку на який його було укладено.

Договір набирає чинності після підписання сторонами, нотаріального посвідчення (за бажанням однієї із сторін договору) та його державної реєстрації (п.41 договору).

Земельна ділянка кадастровий номер №4412900000:07:001:0037 була передана Товариству з обмеженою відповідальністю «РБФ» РЕМ» в користування за актом передачі - прийняття земельної ділянки в натурі, який підписано сторонами 25.04.2014.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, право оренди за договором оренди землі №4412900000070010037 від 25.04.2014 зареєстровано 07.05.2014 (запис №5578814).

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю «РБФ» РЕМ» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Боремер (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 06.05.2014р. за умовами п.п.1.1,1.2 якого продавець оплатно передав у власність покупця об'єкт нерухомого майна: корпус №4, а покупець прийняв у власність (купив) та сплатив за неї ціну продажу на умовах зазначених у п.2. Договору. Нерухомість розташована за адресою: Україна, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Новікова, №2-к, на земельній ділянці площею 1,6978 га., правовий режим якої визначений договором оренди землі укладеного продавцем з Сєвєродонецькою міською радою від 25.04.2014р., зареєстрованого 25.04.2014р. №4412900000070010037. Кадастровий номер земельної ділянки №4412900000:07:001:0037.

Вищевказаний договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 06.05.2014р. та зареєстровано в реєстрі за №661.

Відповідно до листа Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області №995/9/12-32-12-03-02 від 14.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Боремер" не перебуває на обліку у ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області. Інформації від Сєвєродонецької міської ради щодо укладених договорів оренди - відсутня.

Не погодившись із використанням відповідачем земельної ділянки без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, виконуючий обов'язки керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області звернувся до місцевого господарського суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Сєверодонецької міської ради із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 397 374,71 грн. за період з 08.06.2016р. по 31.03.2018р.

Правовою підставою заявлених позовних вимог визначено ст. 1212 Цивільного кодексу України.

При розгляді вищевказаних позовних вимог судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Отже, прокурор вправі пред'явити позов в інтересах держави як в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, так і самостійно в разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в разі відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду.

В обґрунтування порушення інтересів держави прокурором зазначено, що Сєвєродонецька міська рада Луганської області є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, проте останнім до теперішнього часу заходів щодо звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків не вжито. Невжиття Сєвєродонецькою міською радою заходів щодо стягнення з ТОВ БОРЕМЕР безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою призводить до неповного надходження плати за землю, яка перебуває в комунальній власності, що в свою чергу має наслідком невиконання прибуткової частини місцевого бюджету.

Порушення інтересів держави у даному випадку полягає у тривалому, без законних підстав збереження ТОВ БОРЕМЕР у себе безпідставно набутого майна-коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, що призводить до неповного надходження плати за землю, яка перебуває в комунальній власності, що в свою чергу має наслідком невиконання прибуткової частини місцевого бюджету. Внаслідок цього унеможливлюється реалізація державної політики, спрямованої на регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Отже, підставами для звернення прокурора із вказаним позовом в інтересах держави стало порушення інтересів держави у сфері охорони та використання земель, бездіяльність Сєверодонецької міської ради, як органу, уповноваженого на виконання даних правовідносин, в частині вжиття заходів до стягнення з ТОВ БОРЕМЕР коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 397 374,71 грн.

На виконання ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру Сєверодонецькою міською прокуратурою повідомлено Сєвєродонецьку міську раду про вжиття заходів представницького характеру, що підтверджується повідомленням №3512 від 17.04.2018р.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо правомірності подання позову виконуючим обов'язки керівника Сєверодонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Сєверодонецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 397 374,71 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як вбачається із матеріалів справи, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що 06.05.2014 у Товариства з обмеженою відповідальністю «РБФ» РЕМ» автоматично припинилося, а у Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" автоматично виникло право користування (оренди) спірною земельною ділянкою площею 1,6978 га за адресою: вул. Новікова, 2-к, м. Сєвєродонецьк. При цьому, договір оренди землі №4412900000070010037 від 25.04.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «РБФ» РЕМ» та Сєвєродонецькою міською радою, не припинив дію в цілому, а в цей день 06.05.2014 відбулася заміна сторони в зобов'язанні, а саме Орендаря, з Товариства з обмеженою відповідальністю «РБФ» РЕМ» на Товариство з обмеженою відповідальністю "Боремер".

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо відсутності факту використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів та відсутності правових підстав для застосування ст.1212 Цивільного кодексу України

Проте, судова колегія апеляційного господарського суду не може погодитись з вищевказаною позицією місцевого господарського суду в повній мірі, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Боремер" є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці за адресою: вул. Новікова, 2-к, м. Сєвєродонецьк, починаючи з 06.05.2014р. на підставі Договору купівлі - продажу нерухомого майна №661 від 06.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

У відповідності до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою припиняється, зокрема, набуттям іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, договір оренди землі №4412900000070010037 від 25.04.2014 є припиненим з огляду на вищезазначені положення Закону у зв'язку з набуттям іншою особою (відповідачем) права власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду, що договір оренди землі №4412900000070010037 від 25.04.2014 є припиненим стосовно колишнього власника нерухомого майна та орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю «РБФ» РЕМ» .

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Під час розгляду спору колегією суддів апеляційного господарського суду з'ясовано, що відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Боремер", володіючи об'єктом нерухомості- корпусом №4, який розташовано за адресою: вул. Новікова, 2-к, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, користується земельною ділянкою під вказаною нерухомістю кадастровий номер 4412900000:07:001:0037, без переоформлення у належний спосіб права користування земельною ділянкою, тобто без укладення договору оренди із Сєвєродонецькою міською радою та державної реєстрації такого права.

В той же час, слід зазначити, що після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об'єктів нерухомості колишні власники такого майна не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов'язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Зазначена правова позиція щодо переходу прав і обов'язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується і судовою практикою Верховного Суду, зокрема викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17 у подібних правовідносинах.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що з моменту виникнення права власності на вищевказане нерухоме майно у відповідача виник не тільки обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під вказаною нежилою будівлею, а й сплачувати орендну плату за її використання.

Згідно правової позиції ОСОБА_8 Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України .

Тобто, наявність в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права оренди спірної земельної ділянки у Товариства з обмеженою відповідальністю "РБФ "РЕМ" не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю "Боремер" як нового власника нерухомого майна обов'язку від сплати орендної плати за землю, зважаючи на припинення договору оренди землі щодо попереднього орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "РБФ "РЕМ".

Враховуючи наведене, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок суми позову, судова колегія апеляційного зазначає, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає умовам договору оренди землі №4412900000070010037 від 25.04.2014р. та положенням діючого земельного законодавства, у зв'язку із чим з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" на користь Сєвєродонецької міської ради підлягає стягненню 397 374,71 грн. безпідставно збережених коштів за період з 08.06.2016р. по 31.03.2018р.

З огляду на вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги виконуючого обов'язки керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Сєверодонецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 397 374,71 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер", що відсутність державної реєстрації права користування земельною ділянкою за наявності передбачених законом підстав такого користування, не може тягнути тих правових наслідків, які складають предмет позову у справі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що прямо суперечать правовій позиції, яка викладена в постанові ОСОБА_8 Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер", що останній не має можливості зареєструвати право оренди на спірну земельну ділянку відхиляються судовою колегією апеляційного господарського суду, зважаючи на можливість ініціювання питання перед Сєверодонецькою міською радою щодо укладання відповідного договору оренди землі, а також, з огляду на приписи ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , яким передбачено, що заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Доводи відповідача, що заявлений у справі позов направлений на унеможливлення подальшого використання нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" збройними силами України, які розташовані на спірній земельній ділянці, не обґрунтовані жодним чином, не підкріплені належними та допустимим доказами в розумінні ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України, а також не спростовують вищевказаний висновок суду щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" обов'язку зі сплати орендної плати за використання земельної ділянки.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Боремер" не зазначено жодної правової норми, яка б звільняла його від обов'язку сплати орендної плати заземлю, з огляду на використання майна відповідача збройними силами України.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що з усіх наданих відповідачем договорів позички та безоплатного користування, лише договір позички №17 від 06.09.2017р., строк якого припинився 31.12.2017р., стосується спірного приміщення, що знаходиться за адресою м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 2-к. В той же час, інші договори стосуються нерухомого майна, що знаходяться за іншою адресою та не мають жодного значення під час вирішення спору в даній справі.

До того ж, відповідачем не зазначено, які були правові підстави для несплати орендної плати за використання земельної ділянки з моменту придбання нерухомого майна до моменту укладання вищевказаного договору позички №17 від 06.09.2017р.

При цьому, судова колегія апеляційної інстанції враховує, що в матеріалах справи відсутні докази сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "РБФ "РЕМ" орендної плати за спірним договором оренди землі після продажу об'єкту нерухомості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер".

Також судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Боремер" не зверталось до Сєверодонецької міської ради із клопотанням про звільнення його від сплати орендної плати. Наявність такого клопотання від Сєвєродонецької квартирно-експлуатаційної частини жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку сплати орендної плати, оскільки в силу вимог земельного законодавства таке звернення повинен ініціювати землекористувач, а також зважаючи на відсутність кінцевого рішення міської ради з цього питання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Луганської області від 17.09.2014р. по справі №913/224/18 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Луганської області від 17.09.2018 у справі №913/224/18 - задовольнити повністю.

Рішення Господарського суду Луганської області від 17.09.2018 у справі №913/224/18 - скасувати.

Позовні вимоги виконуючого обов'язки керівника Сєверодонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Сєверодонецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 397 374,71 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" (03151, м. Київ, вул. Волинська, 48/50, ЄДРПОУ 39072753) на користь Сєверодонецької міської ради (93400, м.Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, 32, ЄДРПОУ 26204220; р/р 33218812700080 одержувач УДКСУ у м. Сєвєродонецьку Луганської області, банк: ГУДКСУ в Луганській області, код ЄДРПОУ 37944909, МФО 804013, код платежу 13050200 до місцевого бюджету м. Сєвєродонецька) 397 374,71 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" (03151, м. Київ, вул. Волинська, 48/50, ЄДРПОУ 39072753) на користь прокуратури Луганської області (93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 27, ЄДРПОУ 02909921; р/р 35211068000839, банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код класифікації доходів бюджету -2800) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5 960,62 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" (03151, м. Київ, вул. Волинська, 48/50, ЄДРПОУ 39072753) на користь прокуратури Харківської області (61050, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 02910108; р/р 35212041007171, банк ДКСУ, МФО 820172) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 8 940,93 грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя І.А. Шутенко

Суддя О.В. Плахов

(У судовому засіданні 28.01.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 04.02.2019 року).