Рішення

від 24.01.2019 по справі 910/10324/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2019Справа № 910/10324/18

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Бабаджанян М. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3)

До 1) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" (54030, Миколаївська обл., вул. Артилерійська, 19/1)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іріда" (73000, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Петренка, будинок 35, квартира 1, код ЄДРПОУ 32725673)

За участю Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ГПУ

про визнання угоди недійсною

За участі учасників справи:

від позивача: Семенчук М. А., довіреність № 92 від 15.08.2018;

від відповідача-1: Сидоренко Д. О., довіреність № 8615/3898/10-01-01/ВХ від 21.12.18;

від відповідача-2: Усик М. Г., довіреність № б/н від 06.03.18;

від третьої особи: Бойчук Д. В. (адвокат);

від прокуратури: Пономаренко В. П., довіреність № 06-40480-15 від 24.01.19.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національне антикорупційне бюро України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" (далі - відповідач - 2) про визнання угоди недійсною.

Позовні вимоги обґрунтовані тим що, договір про надання послуг від 03.08.2015 № 66-В-АМПУ-15 укладено за результатами процедури відкритих торгів, яка була проведена відповідачем - 1 з порушенням положень частини першої ст. 29 Закону України "Про здійснення державних закупівель", а також позивач просить суд покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 залишено позовну заяву Національного антикорупційного бюро України без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом: подання до суду належним чином засвідчених доказів, доданих до позовної заяви; подання до суду оригіналу довіреності № 95 від 26.12.2017; подання до суду письмової заяви з нормативно-правовим обґрунтуванням необхідності та підстав залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріда".

16.08.2018 від позивача надійшла заява з додатками на виконання вимог ухвали суду від 09.08.2018, якою останній усунув недоліки, зазначені у даній ухвалі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/10324/18 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження, розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 25.09.2018, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іріда".

18.09.2018 від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до суду надійшов відзив на позовну заяву.

19.09.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" до суду надійшов відзив на позовну заяву. У підготовчому судовому засіданні 25.09.2018 оголошено перерву до 30.10.2018.

17.10.2018 від третьої особи до суду надійшли пояснення по справі.

30.10.2018 від відповідача-2 до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 30.10.2018 представники сторін з'явилися та надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/10324/18 до судового розгляду по суті на 22.11.2018.

У судовому засіданні 22.11.2018 судом протокольно задоволено клопотання прокуратури про вступ у справу. Представник позивача у даному засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Судом оголошено перерву на 11.12.2018.

В судовому засіданні 11.12.2018 Судом оголошено перерву в судовому розгляді справи по суті до 20.12.2018.

В судовому засіданні 20.12.2018 Судом було оголошено перерву в судовому засіданні по суті спору на стадії дослідження доказів на 24.01.2019.

В судове засідання 24.01.2019 учасники справи прибули та надали суду усні пояснення по суті спору. Представник прокуратури надав в судовому засіданні витребувану судом копію рішення суду (вироку у кримінальній справі). Позивач та представник прокуратури просили Суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідачі та третя особа просили Суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що Державним підприємством Адміністрація морських портів України , як замовник, провело процедуру закупівлі послуг з експлуатаційного днопоглиблення підхідних каналів і акваторій Бердянського та Маріупольського морських портів (2 200 000 м3) відповідно до оголошення № 142904, оприлюдненого в інформаційному бюлетені Вісник державних закупівель № 263/1/1 (02.06.2015) від 02.06.2015, процедура закупівлі - відкриті торги (далі - торги).

За результатами процедури відкритих торгів на закупівлю послуг (будування берегових і портових споруд, дамб, шлюзів і супутніх гідротехнічних споруд за кодом ДК 016:2010 42.91.2) 03.08.205 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України", як замовником за умовами договору, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв", як виконавцем за умовами договору, укладено договір № 66-В-АМПУ-15 про надання послуг (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору, виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, зазначені в п. 2.2. цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Пунктом 2.2. договору передбачено найменування послуг: послуги з експлуатаційного днопоглиблення підхідних каналів і акваторій Бердянського та Маріупольського морських портів.

Кількість послуг: визначається згідно виданому замовником технічному завданню в обсязі, що не перевищує 2200000 мі, в тому числі: на об'єктах Бердянського морського порту - до 1400000 мі; на об'єктах Маріупольського морського порту - до 800000 мі (п. 2.3 договору).

Ціна договору становить 241926918, 65 грн без ПДВ, сума ПДВ 48 385 383, 73 грн, загальна ціна договору складає 290312302, 38 грн з ПДВ. Ціна договору включає вартість самих послуг, вартість матеріально-технічних ресурсів, необхідних для надання послуг за предметом договору, транспортних витрат, витрат на страхування, навантаження, розвантаження, сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів, усіх інших витрат, необхідних для належного надання послуг за предметом договору (п. 4.1., 4.2. договору).

Договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до 31 грудня 2015 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається із позовної заяви, Національним антикорупційним бюро України за попередньою правовою кваліфікацією за частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000044 від 19.01.2018 за ознаками кримінального корупційного правопорушення у відносинах, що виникли у зв`язку з укладенням договору № 66-В-АМПУ-15 про надання послуг від 03.08.2015.

В обґрунтування заявлених вимог, Національне антикорупційне бюро України посилається на недотримання процедури закупівлі визначеної Законом України "Про здійснення державних закупівель", а саме: (1) пропозиції конкурсних торгів Товариства з обмеженою відповідальністю Техморгідрострой Миколаїв та Товариства з обмеженою відповідальністю Іріда не відповідали вимогам Документації конкурсних торгів, викладеним у п. 2 ч. 3 Розділу ІІІ та п. 22, 23 Додатку № 3; (2) учасник торгів - Товариство з обмеженою відповідальністю Техморгідрострой Миколаїв не відповідав кваліфікаційним критеріям встановленим замовником щодо наявності обладнання та матеріально-технічної бази, оскільки до пропозиції конкурсних торгів вказаного учасника були долучені підроблені документи, за якими передавалися у користування судна ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , що встановлено вироком суду у справі № 522/9070/18 від 22.06.2018 стосовно ОСОБА_6, яку визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України; (3) договір № 66-В-АМПУ-15 про надання послуг від 03.08.2015 укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави (ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 228 Цивільного кодексу України).

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до відповідачів - 1, 2 про визнання недійсним договору № 66-В-АМПУ-15 про надання послуг від 03.08.2015, укладеного між ними.

Відповідач - 1 проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що Комітетом конкурсних торгів ДП МАПУ було проведено закупівлю послуг з експлуатаційного днопоглиблення підхідних каналів і акваторій Бердянського та Маріупольського морських портів у відповідності до Закону України Про державні закупівлі , з дотриманням Закону України Про здійснення державних закупівель , а договір № 66-В-АМПУ-15 про надання послуг від 03.08.2015 в частині переддоговірної процедури не суперечить інтересам держави і не може бути визнаний недійсним з вказаної підстави.

Відповідач - 2 проти позовних вимог заперечує з підстав дотримання ним вимог Документації конкурсних торгів, викладених у п. 2 ч. 3 Розділу ІІІ та п. 22, 23 Додатку № 3 та його відповідності кваліфікаційним критеріям щодо наявності обладнання та матеріально - технічної бази. Щодо вироку у справі № 522/9070/18 від 22.06.2018 стосовно ОСОБА_6, відповідач - 2 зазначив, що він не є учасником відповідного кримінального провадження та не приймав участь у судових засіданнях по вказаній справі, відповідно на думку відповідача - 2, зазначений вирок не маже бути доказом у даній господарській справі та не має обов'язкового значення для господарського суду. Також відповідач - 2 зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ГПК України не доведено в чому саме полягає невідповідність договору № 66-В-АМПУ-15 про надання послуг від 03.08.2015 інтересам держави і суспільства, наявність умислу сторін або однієї сторони на укладення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наявність вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї із сторін.

Третя особа проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що пропозиції конкурсних торгів третьої особи відповідали вимогам Документації конкурсних торгів та що третьою особою було надане забезпечення пропозиції конкурсних торгів.

Спір у справі виник щодо наявності підстав або їх відсутності для визнання недійсним укладеного між відповідачами - 1 та 2 договору № 66-В-АМПУ-15 про надання послуг від 03.08.2015, у зв'язку з порушеннями чинного на момент укладання договору законодавства при проведенні відкритих торгів на закупівлю послуг.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/680/17 від 27.03.2017 "Про деякі питання застосування положень пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" визначено, що суд має надати оцінку підставам, з яких подано позов Національним антикорупційним бюро України, зокрема, шляхом дослідження причинно-наслідкового зв'язку між оспорюваною угодою і виконанням Національним антикорупційним бюро України покладених на нього завдань та (або) обов'язків, визначених Законом України "Про Національне антикорупційне бюро України".

Так, господарським судам слід враховувати, що такі позови можуть подаватися Національним антикорупційним бюро України для попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, а також запобігання вчиненню нових за наслідками порушення відповідного кримінального провадження (з внесенням даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань).

При цьому треба брати до уваги, що підслідність Національного антикорупційним бюро України визначено частиною п'ятою статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України.

Водночас згідно з абзацом третім пункту 3 частини п'ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України детективи Національного бюро з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, які віднесені цією статтею до його підслідності, за рішенням Директора Національного бюро та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати злочини, які віднесені до підслідності слідчих інших органів.

Таким чином, Національне антикорупційним бюро України як орган, що створений для захисту інтересів держави, має право на звернення до суду із зазначеними позовами з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" і на виконання покладених на нього завдань та (або) обов'язків.

В силу приписів ст. 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14.10.2014, Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Статтею 16 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" визначено обов'язки Національного антикорупційного бюро України.

Пунктом 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків, які визначені у статті 16 цього Закону, надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

За Конвенцією ООН проти корупції (ратифікована Законом України від 18.10.2006 №251-V), зокрема, в частині забезпечення проведення ефективної скоординованої політики протидії корупції (ч. 1 ст. 5), надання такому органу (створеному з метою протидії корупції) можливості виконувати свої функції ефективно (ч. 2 ст. 6), запобігання зловживанню процедурами, які регулюють діяльність приватних юридичних осіб (п. d ч. 2 ст. 12), то попередження, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень в публічній і приватній сферах суспільних відносин є пріоритетним завданням держави України, а відтак наявність ознак такого правопорушення у відповідному правочині є порушенням інтересів держави.

Отже, Національне антикорупційне бюро України, за наявності ознак корупційного діяння, зобов'язане вжити ефективних заходів для припинення корупційного правопорушення, в тому числі, шляхом подання відповідного позову про визнання угоди недійсною у порядку визначеному законодавством України.

Наведене також узгоджується із позицією Вищого господарського суду України наведеною у поставі від 22.08.2017 по справі №910/24263/16.

У відповідності до Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції чинній на момент укладання спірного договору), цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, за умови, що вартість предмета закупівлі (без урахування податку на додану вартість), товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон гривень. Умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг можуть установлюватися або змінюватися виключно цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом (ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель").

Згідно із ст. 3 Закону України "Про здійснення державних закупівель", закупівлі здійснюються за такими принципами, зокрема, добросовісна конкуренція серед учасників, максимальна економія та ефективність; об'єктивна та неупереджена оцінка пропозицій конкурсних торгів, запобігання корупційним діям і зловживанням.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В силу приписів ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Отже, у разі звернення Національного бюро з відповідними позовами про визнання угод недійсними, за умови, що такий спір пов'язаний зі здійсненням суб'єктами господарювання господарської діяльності, та з урахуванням дотримання суб'єктного складу сторін, визначеного статтями 4, 45, 53 Господарського процесуального кодексу України, такі спори підлягають розгляду господарськими судами.

З огляду на наведені вище норми Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", Господарського процесуального кодексу України, положення Конвенції, а також норми Закону України "Про здійснення державних закупівель", за наявності досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 52018000000000044 від 19.01.2018, суд дійшов висновку, що Національне антикорупційне бюро України є належним позивачем у даній справі.

Розглядаючи справи за позовами Національного бюро про визнання угод недійсними, суди мають досліджувати такі угоди в контексті статті 203 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, частини третьої статті 228 ЦК України, статті 207 Господарського кодексу України та інших норм чинного законодавства України, які містять підстави недійсності угод.

Під час вирішення такого спору судам, зокрема, необхідно встановлювати такі обставини: наявність або відсутність підстав для визнання недійсною спірної угоди, передбачених нормами, на які посилається позивач, мотивуючи позовні вимоги; правові норми, які підлягають застосуванню до цих спірних правовідносин; відповідність або невідповідність змісту цієї угоди ЦК України та ГК України, іншим актам законодавства, інтересам суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статті 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Однією з підстав визнання договору № 66-В-АМПУ-15 про надання послуг від 03.08.2015 недійсним позивач називає укладення вказаного договору за результатами процедури відкритих торгів, що була проведена з порушенням положень Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про здійснення державних закупівель" закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; двоступеневі торги; запит цінових пропозицій; попередня кваліфікація учасників; переговорна процедура закупівлі.

Згідно із ч. 5 ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Як вже зазначалося судом, частиною 1 статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" визначено, що цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, за умови, що вартість предмета закупівлі (без урахування податку на додану вартість), товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон гривень.

Як було встановлено судом, у відповідності до п. 4.1. договору його загальна ціна складає 290312 302, 38 грн з ПДВ, що відповідає встановленій у ч. 1 ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" сумі товарів, що застосовується до замовників у розумінні цього Закону.

Отже, укладення договору № 66-В-АМПУ-15 про надання послуг від 03.08.2015 мало здійснюватись у відповідності до положень Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" предмет закупівлі - це товари, роботи чи послуги, які закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, на які учасникам дозволяється подавати пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційні, цінові пропозиції) або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом. Для проведення процедури закупівлі має бути не менше двох пропозицій, крім випадків застосування замовником переговорної процедури закупівлі.

Документація конкурсних торгів - це документація, що розробляється та затверджується замовником, оприлюднюється для вільного доступу та безоплатно подається замовником під час проведення торгів (конкурсних торгів) фізичним/юридичним особам. Документація конкурсних торгів не є об'єктом авторського права та/або суміжних прав (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель").

Статтею 16 Закону України "Про здійснення державних закупівель" визначено, що замовник вимагає від учасників або учасників попередньої кваліфікації подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям. Замовник може встановлювати такі кваліфікаційні критерії: наявність обладнання та матеріально-технічної бази; наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічних договорів; наявність фінансової спроможності (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, довідка з обслуговуючого банку про відсутність (наявність) заборгованості за кредитами). Визначені замовником згідно з цією статтею кваліфікаційні критерії та перелік документів, що підтверджують інформацію учасників або учасників попередньої кваліфікації про відповідність їх таким критеріям, зазначаються в документації конкурсних торгів або кваліфікаційній документації та вимагаються під час проведення переговорів з учасником (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Протоколом засідання комітету з конкурсних торгів ДП АМПУ від 02.05.2015 затверджено документацію конкурсних торгів щодо проведення процедури відкритих торгів на закупівлю послуг: Будування берегових і портових споруд, дамб, шлюзів і супутніх гідротехнічних споруд за кодом ДК 016:2010 42.91.2 (Послуги з експлуатаційного днопоглиблення підхідних каналів і акваторій Бердянського і Маріупольського морських портів) (далі за текстом - Документація конкурсних торгів, ДКТ).

В подальшому, для участі у відкритих торгах на закупівлю послуг Будування берегових і портових споруд, дамб, шлюзів і супутніх гідротехнічних споруд за кодом ДК 016:2010 42.91.2 було подано 2 пропозиції конкурсних торгів, а саме пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю Техморгідрострой Миколаїв - відповідача - 2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Іріда - третьої особи.

У частині другій Розділу III Документації конкурсних торгів зазначено, що пропозиція конкурсних торгів, яка подається учасником процедури закупівлі, повинна складатися з: пропозиції конкурсних торгів згідно з Додатком № 2 до Документації конкурсних торгів; документів, наданих у складі пропозиції конкурсних торгів згідно з Додатком № 3 Документації з конкурсних торгів та оформлених згідно з Додатком № 4 Документації конкурсних торгів.

В пункті 1 Додатку № 3 Документації конкурсних торгів встановлено кваліфікаційний критерій учасника - наявність обладнання та матеріально - технічної бази. Також в зазначеному пункті визначено, що на підтвердження відповідності учасника відповідному кваліфікаційному критерію надається підписана уповноваженою особою учасника довідка, за формою згідно Додатка № 8, про підтвердження наявності у учасника необхідного обладнання та матеріально - технічної бази, із обов'язковим наданням в якості додатків до неї: завірених учасником копій чинних класифікаційних свідоцтв, виданих Регістром судноплавства України (або іншим класифікаційним товариством), на днопоглиблювальні плавзасоби і грунтовідвізні судна (за наявності таких), які планується залучити до надання послуг за предметом закупівлі.

Пунктом 21 Додатку № 3 Документації конкурсних торгів визначено перелік документів на підтвердження відповідності пропозиції учасника іншим вимогам замовника, у тому числі завірені учасником копії чинних свідоцтв про право власності (чи аналогічних правовстановлюючих документів) на днопоглиблювальні плавзасоби і грунтовідвізні судна (за наявності таких), які планується залучити для надання послуг за предметом закупівлі.

У випадку, коли запропоновані днопоглиблювальні плавзасоби і грунтовідвізні судна (за наявності таких) не належать учаснику на праві власності, - надати завірені учасником копії договорів на право користування плавзасобом (п. 22 Додатку № 3).

Відповідач - 2 у складі своєї пропозиції конкурсних торгів від 26.06.2015 № 15/2-41 подав копії класифікаційних свідоцтв на 3 судна:

(1) ІНФОРМАЦІЯ_1 , власником якого, згідно наданих відповідачем - 2 документів, є Kleona Trade LLP (тимчасове свідоцтво про клас судна № 41214, видане 04.12.2014);

(2) ІНФОРМАЦІЯ_2 , власником якого, згідно наданих відповідачем - 2 документів, є Jolanta Group LTD (класифікаційне свідоцтво № AVS0/DVA/20130717111207, видане 17.07.2013);

(3) ІНФОРМАЦІЯ_3 , власником якого, згідно наданих відповідачем - 2 документів, є Glanford LTD (класифікаційне свідоцтво № LNG0/ABD/20130402183159, видане 03.04.2013).

Отже, відповідач - 2 не був власником плавзасобів, які планувало залучити для надання послуг за предметом закупівлі. На виконання п. 22 Додатку № 3 відповідачем - 2 було надано в складі конкурсної пропозиції копії договорів тайм - чартеру, укладених між відповідачем - 2 та Krayteks Group Holding Limited, а саме:

(1) договору від 23.06.2015 № 06S-2015, за умовами якого відповідачу - 2 передавалося в оренду судно ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване під прапором Молдови;

(2) договору від 15.06.2015 № 06М-2015, за умовами якого відповідачу передавалося в оренду судно ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване під прапором Белізу;

(3) договору від 18.06.2015 № 06G-2015, за умовами якого відповідачу - 2 передавалося в оренду судно ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване під прапором Російської Федерації. При цьому, документів, які б підтверджували наявність у компанії Krayteks Group Holding Limited майнових прав на судна ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачем - 2 до складу конкурсної пропозиції надано не було.

В свою чергу третя особа у складі пропозиції конкурсних торгів від 26.06.2015 № 33 подало копії класифікаційних свідоцтв на 2 судна:

(1) ІНФОРМАЦІЯ_4 , власником якого, згідно наданих третьою особою документів, є DS River Breskens (кваліфікаційне свідоцтво № BRD0/KLN/34115673312261, видане 22.07.2014);

(2) ІНФОРМАЦІЯ_5 , власником якого, згідно наданих третьою особою документів, є PD Teesport (класифікаційне свідоцтво № BHR0/NDL/48399449368132, видане 11.07.2014).

Таким чином, третя особа, також не була власником суден, які планувала залучити для надання послуг за предметом закупівлі. На виконання п. 22 Додатку № 3 третьої особою було надано в складі конкурсної пропозиції копії тайм - чартерних угод, укладених між третьою особою та Felicats System Limited, а саме:

(1) угоди від 17.06.2015, за умовами якої третій особі передавалося в оренду судно ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

(2) угоди від 17.06.2015, за умовами якої третій особі передавалося в оренду судно ІНФОРМАЦІЯ_5 . При цьому, документів, які б підтверджували наявність у компанії Felicats System Limited майнових прав на судна ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 третьою особою до складу конкурсної пропозиції надано не було.

Положеннями ст. 761 Цивільного кодексу України внормовано, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Вказана стаття визначає суб'єктний склад осіб, які можуть виступати наймодавцями в договорі майнового найму (оренди), відповідно для підтвердження права учасника користування певним плавзасобом до складу конкурсних пропозицій учасниками мали бути надані документи на підтвердження наявності у компаній Krayteks Group Holding Limited та Felicats System Limited прав на передачу відповідних суден в оренду, проте такі документи надані не були, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Доводи відповідача - 2 щодо того, що ДКТ не містить вимоги про необхідність надання всього ланцюгу договорів оренди та/або інших договорів, що засвідчують відповідні права, на передачу суден відхиляються судом, з тих підстав, що відповідна вимоги випливає з норм цивільного законодавства. Оскільки відсутні законодавчі підстави вважати підтвердженим право користування певними плавзасобами, за умови відсутності документів, які підтверджують права орендодавця, який не є власником плавзасобів, на відповідні плавзасоби.

Крім того, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 22.06.2017 у справі № 522/9070/18, яким ОСОБА_6, визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, встановлено, що ОСОБА_6 вчинила підроблення документів щодо оренди суден ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_2 та використала їх для подальшого перерахування коштів отриманих відповідачем - 2 від відповідача - 1 за спірним договором, з метою переведення таких коштів в готівку.

Зазначений вирок Приморського районного суду м. Одеси від 22.06.2017 у справі № 522/9070/18 додатково підтверджує обставини відсутності у компаній Krayteks Group Holding Limited та Felicats System Limited прав на передачу суден ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 в оренду.

Отже ні відповідач - 2, ні третя сторона фактично не відповідали кваліфікаційним критеріям щодо наявності обладнання та матеріально - технічної бази, визначеним замовником.

Пунктом 1 частини другої розділу ІІІ ДКТ визначено, що усі сторінки (аркуш з обох боків) пропозиції конкурсних торгів учасника процедури закупівлі повинні бути пронумеровані та містити підпис уповноваженої посадової особи учасника процедури закупівлі, а також відбитки печатки.

Відповідачем - 2 до конкурсної пропозиції, на підтвердження матеріально - технічної бази, було додано копії тимчасового свідоцтва про клас судна № 41214 від 04.12.2014, класифікаційного свідоцтва № AVS0/DVA/20130717111207 виданого 17.07.2013, № LNG0/ABD/20130402183159 виданого 03.04.2013, а третьою особою - копії № BRD0/KLN/34115673312261 виданого 22.07.2014 та № BHR0/NDL/48399449368132 виданого 11.07.2014. Проте, вказані копії не завірені підписами уповноважених осіб відповідача - 2 та третьої особи та не містять відбитків їх печаток.

Також надана відповідачем - 2 копія тимчасового свідоцтва про клас судна № 41214 від 04.12.2014 (судно ІНФОРМАЦІЯ_1 ) містила недостовірні відомості, на підтвердження чого позивачем надані відповідні докази до матеріалів справи.

При цьому судом відхиляються доводи відповідача - 2 щодо наявності на копії класифікаційних свідоцтв та тимчасового свідоцтва про клас судна підпису та відбитку печатки приватного нотаріуса. Оскільки засвідчуючи правильність перекладу приватний нотаріус засвідчує справжність підпису перекладача та його кваліфікацію, а не відповідність копій таких свідоцтв оригіналам.

В п. 23 Додатку № 3 Документації конкурсних торгів зазначено: завірена учасником копія діючого на дату розкриття пропозицій свідоцтва учасника про визнання Регістром Судноплавства України (з додатком щодо переліку робіт), які здійснюють контроль за даним видом діяльності, на надання послуг за предметом закупівлі, включаючи виконання промірних робіт, а у разі відсутності у учасника діючого на дату розкриття пропозиції свідоцтва учасника про визнання Регістром Судноплавства України щодо виконання промірних робіт, надати документальне підтвердження щодо залучення визнаної Регістром Судноплавства України промірної партії.

Третьою особою до конкурсної пропозиції надано копію свідоцтва про визнання № 41-4-27-13, виданого Регістром судноплавства України 29.05.2013, яке дійсне до 28.05.2018, при умові щорічного підтвердження. Однак, згідно з відміткою про підтвердження, термін дії свідоцтва було підтверджено лише до 28.05.2015. Крім того, як вбачається із листа Державного підприємства Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України від 20.02.2018 вих. № 13.3-413, копія якого наявна в матеріалах справи, дія свідоцтва про визнання № 41-4-27-13 виданого 29.05.2013 була призупинена 24.05.2015 і станом на червень - серпень свідоцтво не було підтверджено.

Відповідно надане третьою особою свідоцтво про визнання № 41-4-27-13 виданого 29.05.2013 не було чинним на дату розкриття пропозиції учасників конкурсних торгів (01.07.2015).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про здійснення державних закупівель" замовник має право зазначити в оголошенні про проведення процедури закупівлі та в документації конкурсних торгів вимоги щодо надання забезпечення пропозиції конкурсних торгів. У разі, якщо надання забезпечення пропозиції конкурсних торгів вимагається замовником, в документації конкурсних торгів повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, вид, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення пропозиції конкурсних торгів не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання пропозиції конкурсних торгів одночасно надає забезпечення пропозиції конкурсних торгів.

Частиною третьою Розділу ІІІ Документації конкурсних торгів визначено вимоги щодо надання забезпечення учасниками пропозицій конкурсних торгів. Так, встановлено розмір забезпечення пропозиції конкурсних торгів - 5000000,00 грн та його види: депозит або банківська гарантія.

Пунктом 2 ч. 3 Розділу ІІІ Документації конкурсних торгів передбачено, що забезпечення пропозиції конкурсних торгів надається учасником не пізніше 30.06.2015 у вигляді оригіналу безвідкличної безумовної банківської гарантії. Банківська гарантія має відповідати нормам статті 200 Господарського кодексу України, статті 560 Цивільного кодексу України та вимогам постанови Правління НБУ від 15.12.2004 № 639 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах".

Як встановлено судом та вбачається із наявних в матеріалах справи фактичних даних:

- відповідач - 2 на підтвердження забезпечення конкурсної пропозиції надав копію листа "банківська гарантія" від 30.06.2015 № 1139, підписаного начальником управління документарних операцій ПАТ Юніон Стандарт Банк ОСОБА_9 За вказаним листом "Банківська гарантія" ПАТ Юніон Стандарт Банк безвідклично зобов'язується виплатити відповідачу - 1 будь-яку суму в межах загальної суми цієї гарантії, що складає 5000000,00 грн, у випадку якщо відповідач - 2 не виконає своїх зобов'язань, визначених конкурсною пропозицією;

- третя особа надала копію листа "банківська гарантія" від 26.06.2015 № 45/15-ТГ, підписаного начальником Херсонського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень ОСОБА_10 Згідно з текстом зазначеного листа Публічне акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" приймає на себе зобов'язання у наданні безвідкличної та безумовної гарантії на загальну суму 5000000,00 грн, з метою забезпечення пропозиції конкурсних торгів третьою особи.

При цьому, відповідно до положень ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Відповідно до положень ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

З урахуванням вимог частини першої статті 200 Господарського кодексу України надання гарантії здійснюється виключно у письмовій формі з дотриманням приписів статей 203, 205, 207, 208 Цивільного кодексу України.

Як визначено у частині другій статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З наведених вище положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України випливає, що гарантія надається на підставі договору між принципалом і банком-гарантом або ж на підставі заяви принципала про надання гарантії, яка має силу договору. Гарантійний лист є лише формою, в якій надається банківська гарантія, а тому за наявності лише гарантійного листа не можна вважати, що відносини, які виникли між принципалом та гарантом, є договірними.

Отже, сам по собі гарантійний лист не може бути розцінений як укладення будь-якого договору банківської гарантії (таку ж правову позицію висловлено у Постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2007 у справі № 10/450/06). З огляду на вказане вище, листи "банківська гарантія" не є належними доказами виникнення відповідних договірних правовідносин між учасниками конкурсних торгів та банківськими установами.

Доводи відповідача - 2 щодо можливості надання гарантій у формі гарантійного листа не суперечать викладеному судом.

Щодо доводів третьої особи стосовно наявності укладеного між нею та Публічним акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" договору про надання банківської гарантії № 45/15-ТГ від 26.06.2015, Суд зазначає, що доказів укладання такого договору та доказів надання його копії до складу конкурсної пропозиції третьої особи Суду надано не було.

При цьому, ч. 7 ст. 28 Закону України "Про здійснення державних закупівель" замовних має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції.

Однак, незважаючи на відсутність у конкурсних пропозиціях відповідача - 2 та третьої особи належних документів, які б підтверджували забезпечення пропозицій конкурсних торгів, та подання учасниками гарантійних листів, що не є договорами гарантії у розумінні Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, відповідачем - 1 не було вчинено жодних дій щодо звернення до відповідних банківських установ для отримання підтвердження вчинення договорів гарантій учасниками конкурсних торгів та банківськими установами.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що пропозиції конкурсних торгів відповідача - 2 та третьої особи не відповідали вимогам ДКТ, викладеним у п. 1 , ч. 2 Розділу ІІІ, п. 2 ч. 3 Розділу ІІІ та п. 1, 22, 23 Додатку № 3 ДКТ.

Крім того, як вбачається із наявного в Єдиному державному реєстрі судових рішень України рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі № 910/416/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріда" до Антимонопольного комітету України про скасування рішення Антимонопольного комітету України, Антимонопольним комітетом України 02.11.2017 було прийнято рішення № 612-р, яким, зокрема, визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю Техморгідрострой Миколаїв і Товариство з обмеженою відповідальністю Іріда вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю Державним підприємством Адміністрація морських портів України послуг з експлуатаційного днопоглиблення підхідних каналів і акваторій Бердянського та Маріупольського морських портів (2200000 м3) відповідно до оголошення № 142904, оприлюдненого в інформаційному бюлетені Вісник державних закупівель №263/1/1(02.06.2015) від 02.06.2015. За вказане порушення, накладено на ТОВ Техморгідрострой Миколаїв штраф у розмірі 38215000,00 грн та на ТОВ Іріда штраф у розмірі 1466000,00 грн.

Господарським судом міста Києва у справі № 910/416/18 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріда" до Антимонопольного комітету України про скасування відповідного рішення Антимонопольного комітету України було відмовлено.

Наведене додатково підтверджує обставини порушення чинного законодавства при укладанні спірного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України "Про здійснення державних закупівель" замовник відхиляє пропозицію конкурсних торгів у разі, зокрема: якщо учасник не відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим статтею 16 цього Закону; якщо пропозиція конкурсних торгів не відповідає умовам документації конкурсних торгів.

Аналогічні підстави для відхилення конкурсної пропозиції викладені у частині четвертій Розділу IV ДКТ.

У зв'язку з цим, комітет з конкурсних торгів відповідача - 1 повинен був відхилити пропозиції конкурсних торгів відповідача - 2 та третьої особи та відмінити торги відповідно до приписів ст. 30 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Відхилення пропозиції конкурсних торгів, у зв'язку з тим, що остання не відповідає умовам документації конкурсних торгів, є обов'язком замовника, який визначений у статті 29 Закону України Про здійснення державних закупівель .

Таким чином, з огляду на наведене вище, договір № 66-В-АМПУ-15 про надання послуг від 03.08.2015 укладено за результатами процедури відкритих торгів, яка була проведена відповідачем - 1 з порушенням положень ч. 1 ст. 29 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Тобто не відповідність вимогам закону договору є самостійною підставою для визнання договору недійсним, при цьому суперечність інтересам держави і суспільства є окремою підставою для визнання договору недійсним.

Частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Питання, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, окрім вироку суду, постановленого у кримінальній справі може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених у ГПК України.

Визначене положеннями Закону України Про здійснення державних закупівель спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Отже, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України Про здійснення державних закупівель вимог.

Враховуючи те, що конкурсні пропозиції обох учасників і відповідача - 2 і третьої особи мали бути відхилені відповідачем, спірний договір укладено протиправно, а внаслідок укладення спірного договору сторонами було порушено встановлений Законом України Про здійснення державних закупівель порядок та не було забезпечено дотримання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства.

Також, в обґрунтування своїх доводів про укладення відповідачами - 1, 2 договору, спрямованого на порушення інтересів держави та наявності протиправних наслідків укладеного договору позивач, у тому числі, надав в матеріали справи висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-економічної експертизи від 10.11.2017 № 15550/17-45 у кримінальному провадженні №22015000000000323 щодо заволодіння коштами державного підприємства в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, в тому числі при укладанні договору № 66-В-АМПУ-15 про надання послуг від 03.08.2015.

Згідно вказаного у висновку №15550/17-45 від 10.11.2017 документально підтверджуються збитки державного підприємства - відповідача - 1.

Судом встановлено, що експерта було попереджено про кримінальну відповідальність згідно ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України

Оцінивши вказаний вище висновок експерта у сукупності із наявними в матеріалах справи доказами, враховуючи те, що експертне дослідження було проведено в рамках кримінального провадження №22015000000000323, а експерта було попереджено про кримінальну відповідальність, суд вважає даний висновок таким, що не викликає сумнівів у його правильності.

Разом з тим, відповідачем-2 було долучено до матеріалів справи Рецензію від 14.05.2018 на висновок експерта від 10.11.2017 № 15550/17-45. Відповідач-2 вважає, що подана рецензія є письмовим доказом, який спростовує належність та достатність такого доказу позивача, як висновок експерта від 10.11.2017 № 15550/17-45 на підтвердження заявлених підстав позову про невідповідність договору інтересам держави та суспільства.

Інститут рецензування висновків судових експертів є інструментом внутрішньої процедури перевірки якості та обґрунтованості висновків, що подаються з метою отримання та підтвердження кваліфікації судового експерта. Процедура зазначеного рецензування чітко регламентована підзаконним актом, а саме Порядком проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.05.2015 № 775/5 (далі - Порядок). Метою рецензування висновків судових експертів згідно з пунктом 2 Порядку є "вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків". Отже, процедура рецензування висновків експертів не має за мету вплинути на його оцінку в судовому процесі. Порядок не передбачає надання рецензії на висновок експерта на розгляд суду чи інших учасників судового процесу.

При цьому, надана до матеріалів справи рецензія на висновок експерта від 10.11.2017 року № 15550/17-45 оцінюється судом критично, оскільки вона містить висновки рецензента не попередженого про кримінальну відповідальність, і по суті є суб'єктивною оцінкою особи експертного дослідження, проведеного експертом в рамках кримінального провадження та попередженого про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих висновків.

З встановлених вище судом обставин та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення оспорюваного договору та його наслідки полягали в укладенні договору без застосування визначеного Законом України "Про здійснення державних закупівель" порядку закупівлі товарів, а відтак в уникненні зокрема, регулювання та встановлення ціни товарів, з урахуванням принципів визначених законом щодо максимальної економії та ефективності при закупівлі та добросовісної конкуренції серед учасників.

Враховуючи наведене вище, оскільки судом встановлено, що при укладенні договору № 66-В-АМПУ-15 про надання послуг від 03.08.2015 порушено приписи Закону України "Про здійснення державних закупівель" та що договір є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, що в свою чергу свідчить про порушення внаслідок укладення спірного договору приписів ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання вказаного договору недійсним в силу приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та обґрунтованість позовних вимог Національного антикорупційного бюро України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачі - 1, 2 не надали суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про дотримання відповідачами вимог Документації конкурсних торгів, викладених у п. 2 ч. 3 Розділу ІІІ та п. 22, 23 Додатку № 3 та відповідності відповідача - 2 кваліфікаційним встановленим замовником критеріям щодо наявності обладнання та матеріально - технічної бази.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів - 1, 2 в рівних частинах.

Керуючись ст. 12, 13, 52, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Національного антикорупційного бюро України до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" про визнання угоди недійсною задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір № 66-В-АМПУ-15 про надання послуг від 03.08.2015, укладений між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14; ідентифікаційний код 38727770) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19/1; ідентифікаційний код 36383806).

3. Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14; ідентифікаційний код 38727770) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3; ідентифікаційний код 39751280) витрати зі сплати судового збору у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19/1; ідентифікаційний код 36383806) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3; ідентифікаційний код 39751280) витрати зі сплати судового збору у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн 00 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04.02.2019.

Суддя Г.П. Бондаренко