Рішення

від 30.01.2019 по справі 1340/5481/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/5481/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Гулін Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Вороцівської сільської ради Яворівського району Львівської області та зобов'язання вчинити дії.

Обставини справи.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами :

- визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Вороцівської сільської ради Яворівського району Львівської області щодо розгляду клопотання про передачу земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства;

- зобов'язати Вороцівську сільську раду Яворівського району Львівської області винести на засідання найближчої сесії Вороцівської сільської ради Яворівського району Львівської області та розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі Стависька у с. Паланки Яворівського району Львівської області у порядку та строки, передбачені ст. 118 Земельного кодексу України та прийняти мотивоване рішення за результатами розгляду вказаного клопотання .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13 березня 2018 року подав до Вороцівської сільської ради Яворівського району Львівської області клопотання про надання, у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України, безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі Стависька у с. Паланки Яворівського району Львівської області. До заяви додано 3 (три) графічні матеріали з вказанням бажаного розміщення земельної ділянки. Однак, за результатами поіменного голосування депутатів Вороцівської сільської ради IX сесії VII скликання третього пленарного засідання 27.04.2018 року, щодо питання Про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1. рішення не прийнято . Вважає, що бездіяльність Вороцівської сільської ради Яворівського району Львівської області щодо розгляду даного клопотання про надання земельної ділянки є протиправною.

Представник відповідача проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_1 у клопотанні. Вказує на те, що згідно рішення № 1056 Вороцівської сільської ради від 09.12.2016 року на території урочища Стависька в с.Паланки створені громадські сіножаті для сінокосіння та випасання худоби площею 10 гектарів. Таким чином Вороцівська сільська рада позбавлена можливості надавати у власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки, що розміщенні на території вищевказаного урочища. Крім того, зазначає, що в провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Вороцівської сільської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Вказує, що даний спір уже перебуває на розгляді іншого суду. З вказаних по суті підстав просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11 січня 2019 року, справу за позовом ОСОБА_1 до Вороцівської сільської ради Яворівського району Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду. Крім того, вказує, що предмет спору в даній справі було визнання протиправних дій Вороцівської сільської ради, які відбулися 17.02.2017 року на засіданні VI сесії VII скликання, а предметом позову у Львівському окружному адміністративному суді є визнання протиправної бездіяльності Вороцівської сільської ради, яка відбулася 27.04.2018 року на засіданні IX сесії VII скликання. Також зазначає, що мотивованої відмови у клопотанні відповідно до чинного законодавства відповідачем не надано.

Ухвалою суду від 21 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив такий задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечив, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд заслухав пояснення позивача та представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та

встановив:

ОСОБА_1, 13.03.2018 року звернувся з клопотанням до сільського голови Вороцівської сільської ради про надання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі Стависька у с.Паланки Яворівського району Львівської області. До вказаного клопотання позивач долучив графічні матеріали з вказанням бажаного розміщення земельної ділянки в кількості трьох примірників. (а.с.10-14)

Листом № 224 від 08.06.2018 року відповідач повідомив позивача, що вказане клопотання про надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розглядалося на сесії Вроцлівської сільської ради та по такому рішення не прийнято. (а.с.15)

Листом № 289 від 20.07.2018 року відповідач на запит позивача надіслав протокол сесії, на якій розглядалося клопотання та результати голосування депутатів. (а.с. 16)

Згідно з протоколом ІХ сесії VII скликання третього пленарного засідання від 27.04.2018 року Вороцівської сільської ради Яворівського району Львівської області та результатами голосування депутатів вирішено: рішення не прийнято , щодо надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1. (а.с.20, 22).

Позивач, не погодившись із бездіяльністю відповідача звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 22 ЗК України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянам у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Згідно частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Так, судом з матеріалів справи встановлено, що позивач дотримався передбачених ч. 6 ст. 118 ЗК України вимог до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а саме додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки , зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондує ч. 3 ст. 23 Земельного кодексу України, згідно з якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу вказаних положень законодавства, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним.

Судом встановлено, що на клопотання позивача від 13.03.2018 року про передачу земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідачем не надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи мотивованої відмови у його наданні .

Підстави відмови передбачені статтею 118 ЗК України, перелік законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд зазначає, що протокол ІХ сесії VII скликання третього пленарного засідання від 27.04.2018 року Вороцівської сільської ради Яворівського району Львівської області та результати голосування депутатів, де вирішено: рішення не прийнято , не може братися до уваги як мотивована відмова, оскільки така не містить посилання на норми законодавства, що свідчить про формальний розгляд заяви позивача.

Суд не бере до уваги покликання відповідача зазначені у відзиві про те, що причиною відмови у задоволенні клопотання позивача є прийняте Вороцівською сільською радою рішення №1056 від 19.12.2016 року, відповідно до п. 2 якого надано дозвіл виконавчому комітету Вороцівської сільської ради виготовити технічну документацію на земельну ділянку площею 10,00 га. в с. Паланки на яких створено громадські сіножаті для сінокосіння та випасання худоби з інвентаризації земельної ділянки, оскільки на час розгляду справи доказів виготовлення такої технічної документації суду не надано. Така мотивація не викладена у листі Вороцівської сільської ради від 08 червня 2018 року, чи у протоколі IX сесії VII скликання Вороцівської сільської ради від 27.04.2018 року та результатах голосування з посиланням на норми чинного законодавства.

Виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).

В даному випадку, як виконавчий комітет, так і позивач мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Тому у відповідача не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак - і порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27 березня 2018 року справа №463/3375/15-а (адміністративне провадження №К/9901/15205/18).

Таким чином, позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльність Вороцівської сільської ради Яворівського району Львівської області щодо розгляду клопотання від 13.03.2018 року про передачу земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, належить задовільнити.

Суд звертає увагу на особливу важливість принципу належного урядування , який виокремлює Європейський суд з прав людини. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії , п. 120, Онер'їлдіз проти Туреччини , п. 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови , п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі , п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії , п. 74, від 20.05.2010, і Тошкуце та інші проти Румунії , п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини , п. 128, та Беєлер проти Італії , п. 119).

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Рисовський проти України" (Заява N 29979/04 пп.70,71) суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п.70 рішення). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість …Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (п.71 рішення).

З урахуванням даного рішення, відповідач уникнув свого обов'язку щодо належного розгляду клопотання позивача про передачу земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому він же і повинен виправити свою бездіяльність, що цілком відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому, враховуючи вищевказане, з метою захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Вороцівську сільську раду Яворівського району Львівської області повторно розглянути клопотання від 13.03.2018 року ОСОБА_1 про надання безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі Стависька у с. Паланки Яворівського району Львівської області, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Окрім того суд зазначає, що позивачем спростовано посилання відповідача на перебування аналогічного спору в провадженні Франківського районного суду м. Львова, оскільки предметом позову у Франківському районному суді м. Львова було визнання протиправними дій Вороцівської сільської ради, які відбулися 17.02.2017 року на засіданні VI сесії VII скликання, а предметом позову у даній справі є визнання протиправної бездіяльності Вороцівської сільської ради, яка відбулася 27.04.2018 року на засіданні IX сесії VII скликання.

Суд погоджується з твердженням позивача, що підстави позовів різні, оскільки дії та бездіяльність були вчинені відповідачем у різний проміжок часу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити повністю .

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 704,80 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вороцівської сільської ради Яворівського району Львівської області.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Вороцівської сільської ради Яворівського району Львівської області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 13.03.2018 року про передачу земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

3. Зобов'язати Вороцівську сільську раду Яворівського району Львівської області (с. Вороців, Яворівський район, Львівська область, 81086, ЄДРПОУ 04373198) повторно розглянути клопотання від 13.03.2018 року ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП № НОМЕР_1) про надання безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі Стависька у с. Паланки Яворівського району Львівської області, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП № НОМЕР_1) з Вороцівської сільської ради Яворівського району Львівської області (с. Вороців, Яворівський район, Львівська область, 81086, ЄДРПОУ 04373198), за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 04.02.2019 року.

Суддя Коморний О.І.