Рішення

від 23.01.2019 по справі 808/2603/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 січня 2019 року о/об 15 год. 51 хв.Справа № 808/2603/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" (69600, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 8, код ЄДРПОУ 25480917)

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39488184)

Чорноморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (68001, Одеська область, м.Чорноморськ, вул. Шевченка, 3, код ЄДРПОУ 39551135)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача 1: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ. Дегтярівська. 11-г, Код ЄДРПОУ 39440996)

про зобов'язання вчинити певні дії, -

за участі представників:

від позивача - Черненко М. О.

(діє на підставі довіреності №69 від 19.07.2018 року)

від відповідача 1 - Мигаленко І.І.

(діє на підставі довіреності № 42/08-01-49-05 від 03.12.2018 року)

від відповідача 2 - не прибув

від третьої особи - Скорженко А.П.

(діє на підставі довіреності № 5827/9/28-10-10-18 від 23.09.2018 року)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" (далі - позивач) до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач 1), Чорноморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача 1: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:

- зобов'язати Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області вчинити дії по відображенню на ІКП ВГРП "Автотранспорт" (код ЄДРПОУ 26531775) та перенесенню на ІКП Приватного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" (код ЄДРПОУ 25480917) з податку на прибуток суму надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 153 374 грн.

- зобов'язати Чорноморську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області вчинити дії по відображенню на ІКП ВГРП "Чорноморський Завод Автомобільних Агрегатів" (код ЄДРПОУ 22489645) та перенесенню на ІКП Приватного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод" (код ЄДРПОУ 25480917) з податку на прибуток суму надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 2 251 828 грн.

Ухвалою суду від 02 липня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а підготовче судове засідання призначено на 25 липня 2018 року.

25 липня 2018 року провадження у справі зупинено до 20 вересня 2018 року для надання часу для примирення.

20 вересня 2018 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

Разом з тим в судовому засіданні 20 вересня 2018 року протокольною ухвалою відкладено підготовче судове засідання до 17 жовтня 2018 року.

17 жовтня 2018 року провадження у справі зупинено до 17 листопада 2018 року для надання часу для примирення.

17 листопада 2018 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

22 листопада 2018 року ухвалою суду, закрито підготовче судове засідання, а справу призначено до розгляду по суті на 19 грудня 2018 року.

19 грудня 2018 року провадження у справі зупинено до 23 січня 2019 року для надання часу для примирення.

23 січня 2019 року провадження у справі поновлено, про що постановлено відповідну ухвалу суду.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 23 січня 2019 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що до 2015 року позивач здійснював нарахування та сплату податку на прибуток за консолідованою системою. Відповідно до пункту 152.4 статті 152 ПК України (в діючій на той час редакції) платник податку, який мав у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади, мав право прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначеним згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів. Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначалася розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку. Розрахунок за консолідованою системою здійснювався тільки для нарахування зобов'язань та не передбачав розподіл збитків між філіями, тобто збитки за головним підприємством автоматично передбачали збитки також і для філій. У зв'язку з зазначеним, позивач вважає, що подання уточнюючої декларації зі збитками по головному підприємству автоматично зробило наявність надмірно сплачених податків за філіями. Відповідно, неподання уточненого розрахунку філіями не позбавляє позивача права вимагати остаточного відображення переплати на ІКП головного підприємства, оскільки, через скасування консолідованої системи сплати податку на прибуток, філії після 01 січня 2015 року позбавлені права надати такий розрахунок та не мають можливості скористатися переплатою для сплати податку у майбутньому. При цьому, зазначає, що право позивача відносно розрахунків за уточнюючими деклараціями фактично було відновлено рішенням суду від 17 грудня 2015 року, тобто у період дії редакції Податкового Кодексу, яка не передбачає коригування податкової звітності філій. Отже вказує на те, що фактичним власником всіх активів філій, зокрема надміру сплачених коштів з податку на прибуток філій, які сплачували податок до 01 січня 2015 року як окремі платники, згідно цивільного законодавства є головне підприємство (юридична особа), а відтак, позивач вважає бездіяльність Відповідачів щодо відновлення та перенесення на ІКП позивача суми надмірно сплаченого податку на прибуток необґрунтованою та протиправною. Переплата з податку є власними коштами підприємства та позивач вправі самостійно визначати напрямок їх використання.

В судовому засіданні представник Приватного акціонерного товариства Запорізький автомобілебудівний завод адміністративний позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх.№23346 від 26 липня 2018 року), відповідно до якого зазначено, що платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Вказує на те, що платник податку має право повернути або врахувати в рахунок сплати наступних платежів тільки ту суму надміру сплаченого податку, який був перерахований до бюджету понад суму самостійно задекларованих або донарахованих за результатами перевірки, грошових зобов'язань. Враховуючи вищевикладений аналіз норм матеріального права, можна дійти висновку, що у зв'язку із відміною консолідованої сплати податку на прибуток підприємствами, які мають філії, та втратою чинності Наказу № 39 платник податків має право виправити помилки, допущені до 01 січня 2015 року при поданні Розрахунку податкових зобов'язань щодо консолідованої сплати податку на прибуток по відокремленому підрозділу, шляхом подання уточнюючої Декларації. Таким чином, для зменшення показників нарахованих зобов'язань, що задекларовані в податковій звітності відокремленого підрозділу згідно розрахунків податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства відокремлений підрозділ ВГРП Автотранспорт код ЄДРПОУ 26531775 мав право подати уточнюючі розрахунки за 1 квартал 2011 року та II -IV квартали 2011 року, де відображені уточнюючі нарахування. Згідно баз даних ДФС України відокремлений підрозділ ВГРП Автотранспорт код ЄДРПОУ 26531775 уточнюючі розрахунки за 2011 року згідно пункту 50.1 статті 50 ПК України не надавались, не оскаржувались, а відтак не має підстав на внесення змін до картки особового рахунку платника.

В судовому засіданні представник відповідачів просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник Чорноморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області в судове засідання не прибув. Про день, час та місце розгляду справи податковий орган повідомлений належним чином. Проти адміністративного позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві (вх.№24782 від 07 серпня 2018 року), відповідно до якого правова позиція та нормативне обґрунтування якого ідентичне до правової позиції викладеної у відзиві Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби до суду письмових пояснень не надав. В судовому засіданні 23 січня 2019 року представник третьої особи підтримав відзиви і правову позицію відповідачів, а також в поясненнях зазначив, що третьою особою виконані рішення суду у повному обсязі, а позовні вимоги позивача є безпідставними та такими що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Приватне акціонерне товариство Запорізький автомобілебудівний завод (попереднє найменування - Публічне акціонерне товариство Запорізький автомобілебудівний завод ), як платник податків, обліковувалося до 01 січня 2018 року в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків ДФС.

На час звернення до суду обліковується в Запорізькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Позивач має у своєму складі Відокремлений госпрозрахунковий підрозділ Чорноморський Завод Автомобільних Агрегатів , (далі по тексту - ВГРП ЧЗАА ), код ЄДРПОУ 22489645, який обліковується в Чорноморській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Одеській області та Відокремлений госпрозрахунковий підрозділ Автотранспорт далі по тексту - ВГРП Автотранспорт , код ЄДРПОУ 26531775), який обліковується в Запорізькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Зазначені підрозділи є філіями позивача що підтверджується Положеннями про ВГРП ЧЗАА та ВГРП Автотранспорт .

Відповідно до норм пункту 152.4 ПК України в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року, позивач нараховував та сплачував податок на прибуток за консолідованою системою, яка передбачала сплату податку на прибуток за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Позивачем до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі надані звітні консолідовані податкові декларації з податку на прибуток за І та ІІ-ІV квартали 2011 року, відповідно до яких об'єкт оподаткування за 2011 рік склав 73 172 228 грн., а податок на прибуток - 17 401 278 грн., у тому числі:

- за місцезнаходженням головного підприємства у м. Запоріжжі - 14 996 060 грн.

- за місцезнаходженням ВГРП ЧЗАА у м.Чорноморськ - 2 251 828 грн.

- за місцезнаходженням ВГРП Автотранспорт у м.Запоріжжі - 153 374 грн.

Відповідно, до податкових інспекцій за місцезнаходженням філій Позивачем були надані Розрахунки податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, згідно яких Відповідачами були проведені донарахування податку на прибуток по філіям.

Зазначені суми податку на прибуток податковими органами були зараховані у якості сплачених, шляхом утримання з сум переплат, які мали місце у позивача за попередні періоди.

Пізніше, в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності у позивача виникла необхідність подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року та уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 3-4 квартали 2011 року.

В жовтні 2012 року, засобами електронного зв'язку позивач надав Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби уточнюючі консолідовані податкові декларації за місцезнаходженням головного підприємства у м. Запоріжжі, в яких було виправлено помилки в частині зайво нарахованих доходів.

Відповідно до уточнюючої податкової декларацій з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року об'єкт оподаткування за 2011 рік склав від'ємне значення - 679 179 935 грн.

Таким чином, відповідно до уточнюючої декларації, у позивача утворилася сума надмірно сплаченого податку на прибуток у наступних розмірах:

- за місцезнаходженням головного підприємства - 14 996 060 грн.

- за місцезнаходженням ВГРП ЧЗАА - 2 251 828 грн.

- за місцезнаходженням ВГРП Автотранспорт - 153 374 грн.

Проте, уточнюючі декларації позивача за місцем розташування головного підприємства не були прийняті СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, а за результатами камеральної перевірки податкової звітності стосовно позивача прийнято податкове повідомлення рішення № 0000200025 від 22 січня 2013 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 169 044 984 грн.

Позивач не погодився із зазначеними діями, в 2013 році звернувся до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про визнання протиправною відмову останнього прийняти уточнюючі податкові декларації та скасування податкового повідомлення-рішення.

01 жовтня 2013 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду залишено в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 808/1164/13-а, яким визнано протиправною відмову в прийнятті уточнюючих декларацій з податку на прибуток. Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 17 березня 2014 року рішення судів залишені без змін а касаційні скарги без задоволень.

17 грудня 2015 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду залишено в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 808/4963/13-а, яким скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000200025 від 22 січня 2013 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 169 044 984 грн.

Таким чином, зазначеними вище судовими рішеннями підтверджується неправомірність дій податкового органу щодо відмови в прийнятті уточнюючих податкових декларацій та законність та правильність наступних нарахувань податку на прибуток Позивачем з урахуванням зазначених в уточнюючих деклараціях показників, чим відповідно підтверджується факт наявності переплати з податку на прибуток.

У вересні 2017 року третьою особою на стороні відповідача виконані рішення суду шляхом поновлення на інтегрованій картці позивача за місцем розташування головного підприємства у м.Запоріжжі суми переплати з податку на прибуток у розмірі 14 996 060 грн.,

Позивач вважаючи, що частину переплати, яка була відображена за ВГРП ЧЗЗА у розмірі 2 251 828 грн. та за ВГРП Автотранспорт у розмірі 153 374 грн. на інтегрованій картці позивача не поновлено, 16 листопада 2017 року звернувся до третьої особи на стороні відповідача 1 з листом №0/2,61 з проханням поновити на інтегрованій картці позивача надмірно сплачену суму податку на загальну суму 2 405 202 грн., яка повинна була обліковуватися за філіями позивача.

30 листопада 2017 року Запорізьким управління офісу великих платників податків ДФС позивачу надано відповідь (№62275/10/28-10-47-07), відповідно до якої зазначено, що доступ до ІКП відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації надається органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку. Для забезпечення виконання судових рішень у повному обсязі, Запорізьке управління Офісу ВПП звернулося до ГУ ДФС в Одеській області та ГУ ДФС в Запорізькій області з проханням здійснити рознесення в ІКП ВГРП ІЗЛА та ВГРП Автотранспорт зменшення показників нарахованих податкових зобов'язань, що задекларовані в податковій звітності відокремленого підрозділу згідно розрахунків податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за І кв.2011 та ІІ-ІV кв. з урахуванням показників уточнюючої податкової звітності, яка додана головним підприємством ПРАТ ЗАЗ .

27 листопада 2017 року позивач звернувся до ГУ ДФС в Запорізькій області з листом (вих.№ 300) у якому просив поновити на інтегрованій картці платника податку на прибуток ВГРП Автотранспорт надмірно сплачені кошти у розмірі 153 374 грн. з урахуванням показників уточнюючої податкової звітності, яка була надана головним підприємством, на який отримав відповідь (лист № 22190/10/08-01-49-01 від 29 грудня 2017 року) про відсутність підстав для внесення змін до ІКП.

З аналогічним листом №299 від 27 листопада 2017 року позивач звернувся до ГУ ДФС в Одеській області з проханням поновити на інтегрованій картці платника податку на прибуток ВГРП ЧЗЗА надмірно сплачених коштів у розмірі 2 251 828 грн.

17 січня 2018 року позивачу надано відповідь про відмову (вих.№ 34/10/15-32-12-07-09) з посиланням на відсутність показників, які б підлягали поновленню.

Позивач 16 березня 2018 року звернувся до ГУ ДФС в Запорізькій області листом (№0/45) з вимогою поновити на інтегрованій картці позивача суми переплати у розмірі 2 405 202 грн., тобто суми, яка є переплатою за двома філіями - ВГРП ЧЗЗА та ВГРПТ Автотранспорт , на що 17 квітня 2018 року отримав відповідь (вих.№10383/10/08-01- 12-04-11 від 13 квітня 2018 року) про те, що немає правових підстав для поновлення суми переплати за філіями, оскільки останніми не направлялися уточнюючі податкові декларації за їх місцем розташування.

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є, зокрема, суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена, зокрема, за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до статті 14 ПК України поняття відокремлені підрозділи вживається у значенні, визначеному Цивільним кодексом України та Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців .

Згідно з частиною першою статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном (стаття 96 Цивільного кодексу).

Також, відповідно до Податкового Кодексу (у редакції до 01 січня 2015 року) платник податку, який мав у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на іншій території, міг прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток. Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів ніс платник податку, у складі якого знаходяться такі підрозділи.

Надміру сплачені грошові зобов'язання, згідно приписів підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже фактичним власником всіх активів філій, зокрема, надміру сплачених коштів з податку на прибуток філій, які сплачували податок до 01 січня 2015 року, як окремі платники, згідно цивільного законодавства є головне підприємство (юридична особа).

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в жовтні 2012 року, засобами електронного зв'язку позивач надав Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби уточнюючі консолідовані податкові декларації за місцезнаходженням головного підприємства у м. Запоріжжі, в яких було виправлено помилки в частині зайво нарахованих доходів.

Відповідно до уточнюючої податкової декларацій з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року об'єкт оподаткування за 2011 рік склав від'ємне значення - 679 179 935 грн. .

В судовому засіданні судом досліджено:

- декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року звітна консолідована, з додатком К6;

- розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за ВГРП ІЗАА за 1 квартал 2011 року від 10 травня 2011 року

- розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за ВГП Автотранспорт за 1 квартал 2011 року від 10 травня 2011 року;

- податкову декларацію з податку на прибуток звітна консолідована за ІІ-ІV кв.2011 року;

- розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за ВГРП ІЗАА за 2011 рік від 03 травня 2012 року;

- розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за ВГРП Автотранспорт за 2011 рік від 09 лютого 2012 року;

- податкову декларацію з податку на прибуток уточнююча консолідована за І кв. 2011 року від 19 жовтня 2012 року;

- податкову декларація з податку на прибуток уточнююча консолідована за 2011 рік від 19 жовтня 2012 року;

- податкову декларацію з податку на прибуток консолідована три квартали 2012 року від 09 листопада 2012 року.

В результаті судового оскарження така звітність була прийнята, через що позивач зазначає, що відповідно до уточнюючої декларації, у позивача утворилася сума надмірно сплаченого податку на прибуток у наступних розмірах:

- за місцезнаходженням головного підприємства - 14 996 060 грн.

- за місцезнаходженням ВГРП ЧЗАА - 2 251 828 грн.

- за місцезнаходженням ВГРП Автотранспорт - 153 374 грн.

Порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи визначає пункт 152.4 статті 152 ПК України.

Вищевказаною нормою Податкового кодексу України визначеного, що платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Так дійсно, позивачем подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі звітні податкові декларації з податку на прибуток консолідовані за 1 квартал 2011 року та ІІ-ІV кв.2011 року та до таких декларацій позивачем надано розрахунок податку що сплачується за місцем знаходження відокремленого підрозділу. В таких розрахунках позивачем розподіллено суму витрат та нараховану суму податку, зокрема щодо ВГРП ЧЗАА та ВГРП Автотранспорт , а також по іншим відокремленим підрозділам, що відповідає вимогам пункту 152.4 статті 152 ПК України.

Однак, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем при подачі податкової декларації з податку на прибуток уточнююча консолідована за І кв. 2011 року від 19 жовтня 2012 року та податкової декларація з податку на прибуток уточнююча консолідована за 2011 рік від 19 жовтня 2012 року не надавався уточнюючий розрахунок розподілення сум витрат та нарахованих сум податку, зокрема щодо ВГРП ЧЗАА та ВГРП Автотранспорт .

Суд звертає увагу на те, що податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків;(у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (пункт 46.1 статті 46 ПК України).

Позивачем до уточнюючих розрахунків не подано та не виділено суму витрат та нараховану суму податку, щодо ВГРП ЧЗАА та ВГРП Автотранспорт .

Причому відповідно до Податкового кодексу України, уточнююча декларація повинна подаватись за аналогією звітної (основної), скільки в іншому випадку неможливо співставити суми податкових зобов'язань платника податку.

Судом ставилося питання представнику позивача, щодо надання розрахунку суми надмірно сплаченого податку на прибуток у наступних розмірах: за місцезнаходженням ВГРП ЧЗАА - 2 251 828 грн.; за місцезнаходженням ВГРП Автотранспорт - 153 374 грн., однак до суду такі розрахунки надані не були.

Таким чином, не можливо встановити надмірно сплаченого податку на прибуток за ВГРП ЧЗАА та ВГРП Автотранспорт в уточнюючій декларації за основним підприємством.

У зв'язку із відміною консолідованої сплати податку на прибуток підприємствами, які мають філії, та втратою чинності наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2013 року № 39 Про затвердження форми Розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток та форми Повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток платник податків має право виправити помилки, допущені до 01 січня 2015 року при поданні Розрахунку податкових зобов'язань щодо консолідованої сплати податку на прибуток по відокремленому підрозділу, шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі - Декларація).

Відповідно до пункту 3 наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року № 897 Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі - Наказ № 897), який набрав чинності з 01 грудня 2015 року, наказ Міністерства фінансів України від 28 січня 2013 року № 39 Про затвердження форми Розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток та форми Повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток втратив чинність.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Отже, платник податку має право повернути або врахувати в рахунок сплати наступних платежів тільки ту суму надміру сплаченого податку, який був перерахований до бюджету понад суму самостійно задекларованих або донарахованих за результатами перевірки, грошових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладений аналіз норм матеріального права, можна дійти висновку, що у зв'язку із відміною консолідованої сплати податку на прибуток підприємствами, які мають філії та втратою чинності Наказу № 39 платник податків має право виправити помилки, допущені до 01 січня 2015 року при поданні Розрахунку податкових зобов'язань щодо консолідованої сплати податку на прибуток по відокремленому підрозділу, шляхом подання уточнюючої Декларації.

Таким чином, для зменшення показників нарахованих зобов'язань, що задекларовані в податковій звітності відокремленого підрозділу згідно розрахунків податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства відокремлений підрозділ ВГРП Автотранспорт код ЄДРПОУ 26531775 мав право подати уточнюючі розрахунки за 1 квартал 2011 року та II -IV квартали 2011 року, де відображені уточнюючі нарахування.

В судовому засіданні представником позивача підтверджувався факт того, що уточнення по філіям не подавались.

Таким чином, суд погоджується з правовою позицією відповідачів, а відтак не вбачає протиправних дій стосовно останнього в розрізі позовних вимог та предмету позову по цій справі.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини 1 та 2 статті 76 КАС України).

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність його дій.

Із системного аналізу вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідач діяв у межах чинного законодавства з дотриманням процедури, визначеної Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства Запорізький автомобілебудівний завод до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, Чорноморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача 1: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 лютого 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов