Рішення

від 04.02.2019 по справі 826/15617/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2019 року № 826/15617/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертекс-Груп" доДержавної фіскальної служби України про представники сторін:визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії позивача - Парфьонова Н.С.; відповідача - не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вертекс-Груп" (далі - позивач або ТОВ "Вертекс-Груп") подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов, з урахуванням уточнення позовних вимог від 24.01.2018 б/н, до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач або ДФС України), в якому, з урахуванням поданих уточнень, просить суд визнати протиправними та скасувати:

- рішення комісії з питань Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №236177/39403619 від 19.10.2017;

- рішення комісії з питань розгляду скарг № 23808/39403619 від 01.11.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної від 18.09.2017 № 88 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, оскаржувані рішення відповідача прийнято з порушенням норм Податкового кодексу України.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що оскільки податкова накладна вже зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства, то цей факт нівелює визнання незаконним рішення Комісії ДФС України та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2017 суддею Пащенком К.С. відкрито провадження у адміністративній справі № 826/15617/17 та призначено попереднє судове засідання на 25.01.2018.

У підготовчому засіданні 25.01.2018 оголошено перерву до 01.03.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 20.03 2018.

У судовому засіданні 20.03.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Судом ухвалено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження на підстав ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2017 між позивачем, Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроторг Одеса" (далі - ТОВ "Агроторг Одеса"), Покупцем, було укладено договір поставки №04/01-17 (далі - Договір). Предметом договору було придбання ТОВ "Агроторг Одеса" засобів захисту рослин та іншої хімічної продукції (далі - Товар).

Найменування Товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі Покупцю) визначені у Специфікаціях до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Ціна за одиницю виміру Товару та його загальна ціна, яку має сплатити Покупець, визначається Специфікаціями (Додатками) до цього Договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого Договору. Постачальник має право достроково виконати свої зобов'язання щодо поставки Товару (п.1.2. Договору).

У пункті 1.4. Договору визначено, що факт поставки та передачі товару від Постачальника до Покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів-приймання передачі) повноважними представниками сторін

Згідно з п. 2.2. Договору покупець здійснює 100% оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок Постачальника в терміни, які вказані в Специфікаціях до даного Договору. Оплата товару може проводитися частинами.

Відповідно до розділу 3 Специфікації на товар (Додаток № 57 до Договору поставки №04/01-17 від 04.01.2017) умовами оплати товару є попередня оплата в розмірі 100% від загальної вартості товару.

У розділі 4 Специфікації на товар встановлено, що термін відвантаження Товару до 18.09.2017.

На виконання умов Договору позивачем виставлено рахунок на оплату Товару №СФ-00000826 від 18.09.2017 на загальну суму 255 840,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 264 від 21.09.2017 на суму 220 776,00 грн. та № 293 від 13.10.2017 у сумі 53 064,00 грн. ТОВ "Агроторг Одеса" оплатило вказаний Товар.

18.09.2017 Сторони Договору підписали видаткову накладну, яка підтверджує поставку товару на суму 255 840,00 грн.

13.10.2017 позивачем було направлено податкову накладну № 88 від 18.09.2017, яка виписана на покупця ТОВ "Агроторг Одеса" (ідентифікаційний код 39711028) на суму 213 200,00 грн., в тому числі ПДВ 42 640,00 грн., яка була зареєстрована в ЄПРН за №9213280903.

Відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.10.2017, направленої Державною фіскальною службою України через "Автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДФС України, версія 2.2.15.19" на адресу позивача, відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація документа зупинена, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику, визначеному пунктом 6 наказу Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017 "Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Наказ № 567), з підстав виявленої за результатами опрацювання СМКОР невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарам згідно з УКТ ЗЕД:3808, і запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів.

У свою чергу, позивачем були надані пояснення та документи підтверджуючі придбання товару за кодом УКТ ЗЕД: 3808, шляхом подання Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій на ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено.

Рішенням комісії Державної фіскальної служби України від 19.10.2017 №236177/39403619 в реєстрації податкової накладної в ЄРПН позивачу відмовлено, з підстав наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, та запропоновано, відповідно до пп. 201.16.3 п. 201.16. ст. 201 Кодексу, оскаржити дане Рішення в адміністративному або судовому порядку.

20.10.2017 позивачем подано скаргу № 1/20 на рішення комісії з питань Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України від 01.11.2017 за № 23808/39403619 залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії ДФС - без змін.

Вважаючи вказані рішення необґрунтованими, протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до пп.пп. 16.1.2,16.1.3, п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За приписами п. 74.2 ст. 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики. (п. 74.3 ст. 74 ПК України).

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Згідно з пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Квитанція про реєстрацію ПН) від 13.10.2017 за № 9213280903 видно, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 (далі - Критерії № 567).

Крім того, в даній Квитанції про реєстрацію ПН зазначено - "виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 3808".

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом грубо порушено норми пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки відповідачем не зазначено у Квитанції про реєстрацію ПН конкретного та чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанції про реєстрацію ПН зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв № 567.

Натомість, пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію. Щодо критерію зазначеного в Квитанції про реєстрацію ПН ("виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 3808"), слід зазначити, що даний критерій не відповідає жодному критерію визначеному в п. 6 Критеріїв № 567, оскільки містить у собі визначення двох різних критеріїв: моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у Квитанції про реєстрацію ПН чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений п. 6 Критеріїв № 567.

Суд також зауважує, що визначення фіскальним органом у Квитанції про реєстрацію ПН конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 754/30622 (далі - Вичерпний перелік документів № 567).

Так, відповідно до п. 1 Вичерпного переліку документів № 567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу змісту наведених норм видно, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Також, зі змісту Квитанції про реєстрацію ПН по податковій накладній від 18.09.2017 № 88 видно, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Таким чином, у Квитанції про реєстрацію ПН фіскальним органом, в порушення вимог пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (п. 6 Критеріїв № 567 містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Вичерпним переліком документів № 567 (п. 1 Вичерпного переліку документів № 567 містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Натомість позивачем надано суду документи на підтвердження здійснення операцій з придбання товарів, а саме: у постачальника ТОВ "УКРАВІТ АГРО" (ідентифікаційний код 384631226597) на підставі рахунку № 4398 від 18.09.2017 та видаткової накладної №7085 від 18.09.2017 придбано та оплачено товарів на загальну суму 275 879,10 грн., в тому числі ПДВ 45 979,85 грн. Оплата вказаного товару також підтверджується платіжними дорученнями № 1871 від 26.10.2017 на суму 32 853,84 грн. та № 1882 від 30.10.2017 на суму 243 025,26 грн.

На підтвердження наявності у позивача складських та офісних приміщень, до позовної заяви були додані наступні документи:

- Договір оренди нежитлового приміщення № 3112/2016-3 від 30.12.2016;

- Додаток до Договору оренди № 3112/2016-3 від 04.01.2017 - Акт прийому-передачі нежитлового приміщення ;

- Додаткова угода № 1 від 01.02.2017 до Договору оренди нежитлового приміщення № 3112/2016-3 від 30.12.2016;

- Акт надання послуг № 369 від 29.09.2017 відповідно до Договору оренди нежитлового приміщення № 3112/2016-3 від 30.12.2016;

- Договір оренди об'єкту нерухомості № 24-24/10/2016 від 24.10.2016;

- Акт передачі та приймання об'єкта нерухомості до Договору № 24-24/10/2016 від 25.10.2016;

- Акт надання послуг № 1030 від 30.09.2017 відповідно до Договору оренди об'єкту нерухомості № 24-24/10/2016 від 24.10.2016.

На підтвердження наявності у позивача персоналу, до позовної заяви надано:

- копію Наказу № 0109/1 від 01.09.2017;

- копію Штатного розкладу станом на 01.09.2017.

Суд зазначає, що рішення Комісії ДФС України №236177/39403619 від 19.10.2017 про відмову в реєстрації податкової накладної № 88 від 18.09.2017 не містить конкретної інформації, щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. В рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" № 190 від 29.03.2017 (далі - Постанова № 190) установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту в пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови № 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування".

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням № 236177/39403619 від 19.10.2017 відмовлено в реєстрації податкової накладної № 88 від 18.09.2017 у зв'язку з тим, що надані платником податку копії документів, складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

За таких обставин є можливим дійти висновку, що відповідач, в даному випадку обмежився лише загальним формулюванням щодо неналежності наданих позивачем документів, не встановивши при цьому конкретно, які з документів складені з порушенням законодавства, як зазначено у спірному рішенні, і в чому саме полягають ці порушення.

Разом з цим, на переконання суду, сукупність первинних документів, належним чином засвідчені копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, не дають підстав для сумніву щодо фактичності виконання укладеного між Позивачем та ТОВ "Агроторг Одеса" договору поставки № 04/01-17 від 04.01.2017.

Суд акцентує увагу, що в порядку виконання обов'язку, встановлено ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не спростовано фактичне виконання спірної операції та не доведено зворотне.

Оцінюючи вищевикладені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №236177/39403619 від 19.10.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що судом встановлена наявність підстав для скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №236177/39403619 від 19.10.2017, суд приходить до висновку, що рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України №23808/39403619 від 01.11.2017 також підлягає скасуванню, оскільки до скарги на рішення № 236177/39403619 від 19.10.2017 було надано аналогічний пакет документів з поясненнями, як і до повідомлення щодо подачі документів про підтвердження здійснення операцій по НП/РК, реєстрація якої/го зупинено до Державної фіскальної служби України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних беззаперечних доказів в обґрунтування обставин правомірності винесення ним оскаржуваних рішень.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 3 200 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України.

В частині вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд керується наступними мотивами.

За змістом пункту першого частини третьої, частини четвертої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Статтею 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).

Згідно з пунктами 6,7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд акцентує, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правової допомоги № 34-2017-а від 15.11.2017, укладений із адвокатським об'єднанням "ТАЙПАН", Протокол узгодження ціни від 15.11.2017, акт прийняття-передачі наданих послуг від 30.11.2017, рахунок-фактуру № 20/12/2017-№ від 20.12.2017, платіжне доручення № 2034 від 21.12.2017, за яким сплачено 5 000 грн. за підготовку та подання позовної заяви на рішення ДФС про зупинення реєст. ПН №88, супровід розгляду справи в суді першої інстанції.

Матеріали справи свідчать, що визначена за договором № 34-2017-а від 15.11.2017 особа приймала участь в судових засіданнях: 25.01.2018, 01.03.2018 та 20.03.2018, що свідчить про доведення виконання адвокатським об'єднанням "ТАЙПАН" умов договору № 34-2017-а від 15.11.2017 щодо прийняття участі у призначених судом судових засіданнях.

Отже, враховуючи викладене, з огляду на обґрунтованість та доведення позивачем клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за можливе відшкодувати витрати позивача на професійну правничу допомогу з відповідача у розмірі 5 000 грн.

Окремо, суд відмічає, що відповідачем у поданих 13.03.2018 через канцелярію до суду додаткових поясненнях б/н б/д не наведено обґрунтованих тверджень, які б слугували підставами для відмови у стягненні 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Крім того, у поданих поясненнях відповідачем не заявлялося, в площині ч. 6 ст. 134 КАС України, клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а відповідно, не виконано, в силу ч. 7 ст. 134 КАС України, обов'язку доведення неспівмірності витрат, як сторони, яка може заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертекс-Груп" задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати:

- рішення комісії з питань Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №236177/39403619 від 19.10.2017;

- рішення комісії з питань розгляду скарг № 23808/39403619 від 01.11.2017 про відмову у реєстрації податкової накладної від 18.09.2017 № 88 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Стягнути з Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, адреса: 040531, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертекс-Груп" (ідентифікаційний номер 39403619, адреса: 03148, м. Київ, вул. Якуба Колоса, буд. 1В, кв.86) понесені ТОВ "Вертекс-Груп" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 200 (три тисячі двісті) грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко