Постанова

від 07.08.2019 по справі 826/15617/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року Справа № 826/15617/17

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Вінтоняк К. В. ,

представника відповідача Трембач О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

Вертекс-Груп

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Вертекс-Груп (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування:

- рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19.10.2017 р. № 236177/39403619;

- рішення комісії з питань розгляду скарг від 01.11.2017 р. № 23808/39403619 про відмову у реєстрації податкової накладної від 18.09.2017 р. № 88 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року адміністративний позов було задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що даному випадку у податкового органу не було достатніх правових підстав для відмови позивачу в реєстрації поданої ним податкової накладної в ЄРПН, що ним були подані відповідні підтверджуючі документи, а також з того, що оскаржувані рішення взагалі не містять обґрунтованих підстав, з яких вони прийняті.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволення позовних вимог у повному обсязі, наводячи у своїй скарзі норми податкового та процесуального законодавства та зазначаючи, що після надходження до ДФС податкової накладної її перевірка та розшифрування здійснюються в автоматичному режиму, зокрема на відповідність критеріям оцінки ступеня ризику. Також апелянт зазначає, що наразі спірна податкова накладна № 88 вже зареєстрована, а тому, на його думку, підстав для визнання протиправним рішення від 19.10.2017 р. № 236177/39403619 немає.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 р. було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на безпідставності та необґрунтованості доводів апелянта.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Вертекс-Груп (далі - ТОВ Вертекс-Груп ) є юридичною особою та платником ПДВ.

04.01.2017 р. між позивачем (як постачальником) і ТОВ Агроторг Одеса (як покупцем) укладено договір поставки № 04/01-17, предметом якого було придбання засобів захисту рослин та іншої хімічної продукції.

Найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки, ціна сторонами визначені у специфікаціях до вказаного договору, які є його невід`ємною частиною.

У пункті 1.4 Договору визначено, що факт поставки та передачі товару від постачальника до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів-приймання передачі) повноважними представниками сторін

Згідно з п. 2.2 Договору покупець здійснює 100% оплату товару шляхом перерахування грошових коштів у гривнях на банківський рахунок постачальника в терміни, які вказані у Специфікаціях до даного Договору. Оплата товару може проводитися частинами.

Відповідно до розділу 3 Специфікації на товар (додаток № 57 до договору поставки від 04.01.2017 р. № 04/01-17) умовами оплати товару є попередня оплата в розмірі 100% від загальної вартості товару.

У розділі 4 Специфікації на товар встановлено, що термін відвантаження Товару до 18.09.2017.

На виконання умов Договору позивачем виставлено рахунок на оплату товару від 18.09.2017 р. № СФ-00000826 на загальну суму 255 840,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень від 21.09.2017 р. № 264 на суму 220 776,00 грн. та від 13.10.2017 р. № 293 на суму 53 064,00 грн. ТОВ Агроторг Одеса оплатило вказаний Товар.

18.09.2017 р. сторони договору підписали видаткову накладну, яка підтверджує поставку товару на суму 255 840,00 грн.

13.10.2017 р. позивачем направлено податкову накладну від 18.09.2017 р. № 88, яка виписана на покупця ТОВ Агроторг Одеса (ідентифікаційний код 39711028) на суму 213 200,00 грн., у тому числі ПДВ 42 640,00 грн., та зареєстрована в ЄПРН за № 9213280903.

Придбання позивачем у ТОВ УКРАВІТ АГРО товару, реалізованого зазначеному контрагенту, підтверджується рахунком № 4398 від 18.09.2017, видатковою накладною №7085 від 18.09.2017, платіжними дорученнями № 1871 від 26.10.2017 на суму 32 853,84 грн. та № 1882 від 30.10.2017 на суму 243 025,26 грн.

У позивача наявні складські та офісні приміщення та трудові ресурси для виконання вищевказаних операцій з придбання та наступної реалізації товару.

ДФС України позивачу направлено квитанцію від 13.10.2017 р. про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, в якій зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація документа зупинена, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику, визначеному пунктом 6 наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567 з підстав виявленої за результатами опрацювання СМКОР невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарам згідно з УКТ ЗЕД:3808, та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів.

Позивачем було надано пояснення та документи, які підтверджують придбання товару за кодом УКТ ЗЕД: 3808, шляхом подання повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій на ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено.

19.10.2017 р. Комісією ДФС України прийнято рішення про відмову позивачу в реєстрації податкової накладної № 88 в ЄРПН у зв`язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, та запропоновано, відповідно до пп. 201.16.3 п. 201.16. ст. 201 Кодексу, оскаржити дане Рішення в адміністративному або судовому порядку.

20.10.2017 р. позивачем подано скаргу № 1/20 на зазначене рішення Комісії ДФС України.

01.11.2017 р. Комісією з питань розгляду скарг ДФС України прийнято рішення № 23808/39403619, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення Комісії ДФС - без змін.

Вважаючи свої права порушеними, ТОВ Вертекс-Груп звернулося до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Постанова № 1246), Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 117 (далі - Порядок № 117), постановою Кабінету Міністрів України Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 29.03.2017 р. № 190 (далі - Постанова № 190).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

У п. 188.1. ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

У пп. 14.1.60 п. 14 ст. 14 ПК України визначено, що ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з п.п. 12, 13 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п.192.1. ст.192 та п.201.10. ст.201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3. і 200-1.9. ст.200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п.201.16. ст.201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Відповідно до п.п. 74.2, 74.3 ст. 74 ПК України в ЄРПН забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У підпункті 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, викладених в листі ДФС України від 21.03.2018 р. № 959/99-99-07-18 (далі - Критерії № 959) визначено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, якщо:

1) платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

2) дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

3) платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

4) платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

5) платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

6) платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

7) наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Згідно з п.п. 3-7 Порядку № 177 податкові накладні/розрахунки коригування, що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак:

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D > 0,03, P < P м х 1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування; P м - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування.

У пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п.74.2. ст.74 цього Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до пп.201.16.2. цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Постановою № 190 визначено, що комісія ДФС приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника ПДВ відповідно до підпункту в пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Отже, законодавством регламентовано чіткий порядок реєстрації податкових накладних в ЄРПН та правові підстави для зупинення їх реєстрації і для відмови у її здійсненні.

При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної платника у зв`язку зі встановлення його ризиковості за Критеріями, визначеними вищенаведеним листом ДФС, податковий орган зобов`язаний не лише зазначити загальний пункт або підпункт таких Критеріїв, а вказати посилання на конкретний з них, яким, на його думку, не відповідає платник. Невиконання контролюючим органом зазначеної вимоги призводить до обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких документів на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 р. по справі № 821/1173/17.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що реєстрацію поданої позивачем податкової накладної зупинено (як зазначено в квитанції /Т.1 а.с.16/) через встановлення ризиковості позивача відповідно з посиланням на п. 6 Критеріїв без визначення, якому саме з критеріїв, що містяться у вказаному підпункті, відповідає позивач та які конкретно документи йому слід подати та/або пояснення для усунення виниклих сумнівів щодо реальності задекларованих ним операцій.

Разом з тим, законодавтсвом регламентовано порядок віднесення платників податків до ризикових, але ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачами не було надано протоколу засідання Комісії, переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з п. 6 Критеріїв, матеріалів, на підставі яких позивача віднесено до такого переліку та/або іншої інформації, яка обов`язково додається до протоколу засідання Комісії.

Водночас, колегія суддів відзначає, що позивачем було подано контролюючому органу відповідні письмові пояснення та первинні документи на підтвердження спірних операцій.

Однак, в порушення Постанови № 190 Комісією ДФС прийнято оскаржуване рішення про відмову в реєстрації поданої позивачем податкової накладної № 88, в якому причиною для відмови зазначено, що надані платником податку копії документів, складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інсанції щодо протиправності рішення Комісії ДФС від 19.10.2017 р. про відмову в реєстрації поданої позивачем податкової накладної від 18.09.2017 р. № 88, необхідності його скасування та задоволення позову в цій частині.

При цьому, колегією суддів також враховуються висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі Рисовський проти України , в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Доводи апелянта про те, що після надходження до ДФС податкової накладної її перевірка та розшифрування здійснюються в автоматичному режиму, зокрема на відповідність критеріям оцінки ступеня ризику, є необґрунтованими з огляду на виещзазначене.

Обставини, на які посилається апелянт, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та у контексті виниклих правовідносин не доводять наявності достатніх правових підстав для відмови в реєстрації спірної податкової накладної.

Твердження апелянта про те, що що наразі спірна податкова накладна № 88 вже зареєстрована, а тому, на його думку, підстав для визнання протиправним рішення від 19.10.2017 р. № 236177/39403619 немає, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин така ПН зареєстрована не була і апелянтом не надано жодних доказів, які б підтверджували, що її реєстрація вчинена не у зв`язку зі зверненням позивача до суду з позовом у цій справі і що оскаржуване ним рішення Комісії ДФС про відмову в реєстрації ПН не порушує його прав та обов`язків.

Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ДФС 19.10.2017 р. № 236177/39403619. Апелянт, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається.

Таким чином, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення щодо вказаних вимог позивача з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, в цій частині воно підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що оскаржуване позивачем рішення Комісії з питань розгляду скарг від 01.11.2017 р. № 23808/39403619 про відмову у реєстрації податкової накладної від 18.09.2017 р. № 88 в ЄРПН безпосередньо не створює для товариства додаткових зобов`язань, визнання такого рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права позивача, оскільки доцільним та ефективним способом його захисту є визнання протиправним та скасування саме рішення Комісії ДФС 19.10.2017 р. № 236177/39403619.

Тому, виходячи із завдань адміністративного судочинства, регламентованих ст. 2 КАС України, в задоволенні позову в цій частині вимог слід відмовити.

Отже, судом першої інстанції при вирішенні спору щодо вказаних позовних вимог було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому в цій частині ооскаржуване рішення суду, відповідно до ст. 317 КАС України, підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Державної фіскальної служби України підлягає задоволенню частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року в частині задоволення позовних вимог про в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань розгляду скарг від 01.11.2017 р. № 23808/39403619 - скасуванню, а позов в цій частині позовних вимог - залишенню без задоволення. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає загишенню без змін.

Розподіл судових витрат.

Судова колегія встановила, що при зверненні до суду з цим позовом ТОВ Вертакс-Груп сплатило судовий збір у розмірі 3200,00 грн. (платіжне доручення від 29.11.2017 р. № 1972 Т.1 а.с. 3).

Також позивачем було понесено документально підтверджені (договір про надання правової допомоги від 15.11.2017 р. № 34-2017-а, укладений з адвокатським об`єднанням ТАЙПАН , протокол узгодження ціни від 15.11.2017 р., акт прийняття-передачі наданих послуг від 30.11.2017 р., рахунок-фактуру від 20.12.2017 р. № 20/12/2017, платіжне доручення від 21.12.2017 р. № 2034, за яким сплачено 5 000 грн. за підготовку та подання позовної заяви, супровід розгляду справи в суді першої інстанції) витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було стягнуто зазначену суму судового збору та витрат на правничу допомогу на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань позивача в повному обсязі.

При цьому, доводи апелянта щодо відсутності підстав для стягнення зазначених витрат на користь позивача є необґрунтованими, а його посилання на рішення суду в іншій справі колегія суддів до уваги на приймає, оскільки таке судове рішення не має преюдиціального значення для вирішщення даної справи.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 3, 6 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню лише в частині однієї із двох заявлених позовних вимог, то всі вищезазначені судові витрати підлягають пропорційному стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 1600,00 + 2500,00 = 4100,00 грн. судових витрат (50% від стягнутої суми) підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань розгляду скарг від 01.11.2017 р. № 23808/39403619 та в частині стягнення 4100,00 (чотири тисячі сто) грн. судових витрат - скасувати. У задоволенні адміністративного позову в цій частині позовних вимог - відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 07 серпня 2019 року.

Головуючий суддя

Судді: