Рішення

від 04.02.2019 по справі 826/11695/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2019 року № 826/11695/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Джубл Росія

до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі

Головного управління ДФС у місті Києві;

Головного управління ДФС у місті Києві

про визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення

від 23.10.2017 №0090621212, визнання протиправними дій,

зобов'язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Джубл Росія (далі - ТОВ Джубл Росія , Позивач) із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ в Солом'янському р-ні ГУ ДФС у м. Києві, Відповідач 1) про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11695/17; залучено до участі у справі, в якості відповідача, Головне управління ДФС у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, Відповідач 2). Справу № 826/11695/17 призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 16.11.2017 об 13 год 40 хв.

06.11.2017, через канцелярію суду, представником Позивача подано заяву про збільшення позовних вимог.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ Джубл Росі (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) зазначено про протиправну з боку ДПІ в Солом'янському р-ні ГУ ДФС у м. Києві відмову зняти з нарахування (списання) пеню, що обліковуються у інтегрованій картці платника податків ТОВ Джубл Росія з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, а також неправомірне винесення ГУ ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 23.10.2017 №0090621212, яким Позивачу нараховано штрафну санкцію.

Відповідачем 1 та Відповідачем 2 заперечень на позовну заяву та доказів на обґрунтування правомірності своїх дій та оскаржуваного рішення, з приводу яких подано позов, не надано.

16.11.2017 представником Позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи на інший час та дату. Судове засідання у справі перенесено на 14 год 00 хв 28.11.2017. Про дату та час наступного судового засідання сторони повідомленні під розписку.

28.11.2017, через канцелярію суду, представником Позивача подано заяву, якою, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017), останній просить продовжити розгляд справи № 826/11695/17 в порядку письмового провадження.

У судове засідання, призначене на 14 год 00 хв 28.11.2017, представники сторін не з'явилися.

Зважаючи на неприбуття у судове засідання учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, враховуючи, що особою, яка бере участь у справі, заявлено клопотання про розгляд справи за її відсутності, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (в редакції до 15.12.2017), судом ухвалено продовжувати розгляд справи № 826/11695/17 у порядку письмового провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Пунктом 10 ч. 1 розділу VII Перехідні положення вказаного Закону, установлено, що зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, а саме: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

03.03.2015, за допомогою системи Клієнт-Банк , ТОВ Джубл Росія сплачено самостійно визначений в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, податок на прибуток у розмірі 19 472 грн. Грошові кошти у сумі 19 472 грн помилково перераховано на рахунок по коду бюджетної класифікації 11021000 - податок на прибуток підприємств . Як наслідок, по коду бюджетної класифікації 11021000 - податок на прибуток підприємств виникла переплата, а по коду бюджетної класифікації 11020300 - податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів - заборгованість.

У зв'язку із наведеним, ТОВ Джубл Росія повідомлено ГУ ДФС у м. Києві про вказаний вище платіж та про необхідність зарахування такого на рахунок по коду бюджетної класифікації 11020300 - податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів .

14.06.2017, на підставі висновку ГУ ДФС у м. Києві від 06.06.2017 №987-07, кошти у сумі 19 472 грн перераховано із код бюджетної класифікації 11021000 - податок на прибуток підприємств на код бюджетної класифікації 11020300 - податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів .

Пізніше, ГУ ДФС у м. Києві повідомено Позивача, що станом на 15.06.2017 в інтегрованій картці платника податків ТОВ Джубл Росія з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, обліковується пеня у розмірі 15 825,13 грн.

У межах досудового врегулювання спору, Позивач звернувся до Відповідача 1 із листом від 06.07.2017 про списання боргу. У відповідь на вказаний лист ДПІ в Солом'янському р-ні ГУ ДФС у м. Києві листом від 14.07.2017 №9508/10/26-58-07-02-11 повідомило, що нарахування пені розпочато, згідно пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

В подальшому, Відповідачем 2 проведено камеральну перевірку ТОВ Джубл Росія , за результатами якої складено акт від 20.09.2017 №8305/26-15-12-12-12-38393715 у якому податковий орган прийшов до висновку про порушення термінів сплати самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання податку на прибуток підприємств за 2014 рік у розмірі 19 472 грн, чим порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України.

На підставі акта перевірки Відповідачем 2 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.10.2017 №0090621212, яким до Позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 20% від суми грошового зобов'язання, сплаченого з порушенням строку, у сумі 3 894,4 грн.

Позивач, вважаючи, що дії ДПІ в Солом'янському р-ні ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови зняти з нарахування (списання) пеню є протиправними, а податкове повідомлення-рішення від 23.10.2017 №0090621212 прийняте ГУ ДФС у м. Києві з порушенням норм податкового законодавства, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов'язку, як передбачено п. 38.1 ст. 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом абз. 3 п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених п. 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов'язання.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів, до яких згідно зі ст. 9 ПК України відноситься, зокрема, й податок на прибуток підприємств, до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БК України).

Частиною 1 ст. 43 БК України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 45 БК України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і визнаються зарахованими до державного бюджету з дня їх зарахування.

Крім цього, п. 22.4 ст.22 Закону України від 05.04.2001 №2346-III Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого і покладено на контролюючі органи.

Таким чином, кошти у сумі 19 472 грн, помилково перераховані Позивачем на рахунок по коду бюджетної класифікації 11021000 - податок на прибуток підприємств (а не на 11020300 - податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів), в силу ч. 4 ст. 45 БК України, зараховані на єдиний бюджетний рахунок та є доходом державного бюджету України.

Аналізуючи вказане, суд дійшов висновку про безпідставність застосування до Позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку, оскільки помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк. Допущена Позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету.

Слід зазначити, що правова позиція стосовно сплати обов'язкових платежів (зборів) вже висловлювалась у постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі №21-377а15, відповідно до якої здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 ст. 126 ПК України.

Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 12.06.2018 у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17.01.2018 у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18).

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що Відповідачем 2 не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.10.2017 №0090621212, натомість Позивачем доведено, що прийняття такого рішення порушує його права та законні інтереси як платника податків.

Водночас, на обґрунтування заявлених позовних вимог до ДПІ в Солом'янському р-ні ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДФС у м. Києві щодо визнання протиправною відмову та зобов'язання зняти з нарахування (списання) пеню у сумі 15 825,13 грн, що обліковуються у інтегрованій картці платника податків ТОВ Джубл Росія з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, Позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту існування у інтегрованій картці платника податків пені у вказаній сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-77, 94, 139, 160-163, 243-248, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Джубл Росія до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити частково:

- визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням ДФС у місті Києві податкове повідомлення-рішення від 23.10.2017 №0090621212;

2. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Джубл Росія (код ЄДРПОУ 38393715) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980) понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами,

Суддя Н.М. Клименчук