Постанова

від 14.05.2019 по справі 826/11695/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11695/17 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Собківа Я.М.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Джубл Росія на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Джубл Росія до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Джубл Росія звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23 жовтня 2017 року № 0090621212 та визнати протиправною відмову, зобов`язати зняти з нарахування (списання) пеню у сумі 15 825,13 грн., що обліковуються у інтегрованій картці платника податків ТОВ Джубл Росія з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року даний позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано винесене Головним управлінням ДФС у місті Києві податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2017 року №0090621212.

У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням в частині відмови у позові, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року провадження за вказаною скаргою було відкрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Крім того, зі скаргою звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Однак, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2019 року вказану скаргу відповідача було повернуто апелянту у зв`язку з несплатою судового збору.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 березня 2015 року за допомогою системи Клієнт-Банк ТОВ Джубл Росія було сплачено самостійно визначений в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік податок на прибуток у розмірі 19 472 грн.

Грошові кошти у сумі 19 472 грн. помилково перераховано на рахунок по коду бюджетної класифікації 11021000 - податок на прибуток підприємств . Як наслідок, по коду бюджетної класифікації 11021000 - податок на прибуток підприємств виникла переплата, а по коду бюджетної класифікації 11020300 - податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів - заборгованість.

У зв`язку із наведеним ТОВ Джубл Росія повідомлено ГУ ДФС у м. Києві про вказаний вище платіж та про необхідність зарахування такого на рахунок по коду бюджетної класифікації 11020300 - податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів .

14 червня 2017 року на підставі висновку ГУ ДФС у м. Києві від 06 червня 2017 року №987-07, кошти у сумі 19 472 грн. перераховано із код бюджетної класифікації 11021000 - податок на прибуток підприємств на код бюджетної класифікації 11020300 - податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів .

Надалі ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача, що станом на 15 червня 2017 року в інтегрованій картці платника податків ТОВ Джубл Росія з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, обліковується пеня у розмірі 15 825,13 грн.

В межах досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача-1 з листом від 06 липня 2017 року про списання боргу. У відповідь на вказаний лист ДПІ в Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 14 липня 2017 року №9508/10/26-58-07-02-11 повідомило позивача, що нарахування пені розпочато згідно пп. 129.1.3 п. 129.1 статті 129 ПКУ, при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

В подальшому відповідачем-2 проведено камеральну перевірку ТОВ Джубл Росія , за результатами якої складено акт від 20 вересня 2017 року №8305/26-15-12-12-12-38393715, в якому податковий орган дійшов висновку про порушення термінів сплати самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за 2014 рік у розмірі 19 472,00 грн., чим порушено п. 57.1 статті 57 ПК України.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем-2 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2017 року №0090621212, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, сплаченого з порушенням строку, у сумі 3 894,40 грн.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідачів та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку, оскільки помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк. Відмовляючи ж в іншій частині позову, суд зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту існування у інтегрованій картці платника податків пені у сумі 15 825,13 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп.16.1.4 п.16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами п.36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку згідно п.38.1 статті 38 ПК України визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом абз. 3 п. 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених п. 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов`язання.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів, до яких згідно статті 9 ПК України відноситься, зокрема, й податок на прибуток підприємств, до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БК України).

Згідно п.1 ч.2 статті 29 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) податок на прибуток підприємств належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч.1 статті 43 БК України).

За змістом ч.5 статті 45 БК України встановлено, що податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

Отже, аналіз норм БК України дає підстави для висновку, що всі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету; податки і збори (обов`язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

У даній справі ніким не заперечується, що перерахована платником податків сума з податку на прибуток надійшла до бюджетної системи на рахунок Державного казначейства.

В свою чергу, податкове законодавство не пов`язує факт сплати податкового платежу з правильністю зазначення платником коду бюджетної класифікації у відповідній графі платіжного документа.

Надходження грошових коштів за призначенням досягається шляхом правильного міжбюджетного розподілення коштів органами державного казначейства. Усі надходження у вигляді сплати загальнодержавних податків зараховуються на відповіді рахунки державного казначейства та в подальшому розподіляються між загальним та спеціальним фондами Державного бюджету.

Крім цього, п.22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до п.109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого і покладено на контролюючі органи.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 16 червня 2015 по справі № 21-377а15 та у постанові від 02 грудня 2015 року по справі № 826/6059/13-а, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених статтею 126 Податкового Кодексу України.

З огляду на те, що сплачені суми грошового зобов`язання зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений п.57.1 статті 57 Податкового кодексу України строк, а відтак, і для застосування на підставі п.126.1 статті 126, статті 129 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій та пені.

Окремо слід зазначити, що відповідач здійснив перерахунок коштів на інший код бюджетної класифікації, а отже визнав, що позивач виконав покладений на нього обов`язок щодо сплати державних податків в повному розмірі.

Щодо твердження суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту існування у інтегрованій картці платника податків пені у сумі 15 825,13 грн., то колегія суддів з цим не погоджується, оскільки матеріали справи містять лист ГУ ДФС у м. Києві від 15 червня 2017 року № 17075/10/26-15-07-02-23, в якому повідомляється, що станом на 15 червня 2017 року в інтегрованій картці платника податку ТОВ Джубл Росія з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів обліковується пеня в сумі 15 825,13 грн. Крім того, наведена обставина сторонами не заперечується.

З урахуванням наведеного суд вважає доведеним, що в інтегрованій картці платника податків ТОВ Джубл Росія з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, обліковується пеня у розмірі 15 825,13 грн., в той час, як підстав для цього не існує.

Таким чином, оскаржуване рішення суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, за умови неповного з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в тій його частині, в якій відмовлено в задоволені позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Джубл Росія сплатило судовий збір за подання апеляційної скарги на Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у розмірі 4800 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 07 березня 2018 року.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, відповідно до вимог ч. 1 статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Джубл Росія - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року в частині відмови в задоволенні позову - скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.

Визнати протиправною відмову та зобов`язати Державну податкову інспекцію в Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві зняти з нарахування (списати) пеню в сумі 15 825, 13 грн., що обліковується в інтегрованій картці платника податку ТОВ Джубл Росія (код ЄДРПОУ 38393715) з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Джубл Росія (код ЄДРПОУ 38393715) сплачений ним судовий збір у розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції з одночасним поданням документу про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Я.М. Собків