Постанова

від 05.02.2019 по справі 0540/6570/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року справа №0540/6570/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г.,

секретар Святодух О.Б.

за участі позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідачів Борщової С.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018р. (суддя Смагар С.В., повне судове рішення складено 16.11.2018р.) в справі №0540/6570/18-а за позовом ОСОБА_2 до Голови комісії з реорганізації департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, заступника директора департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації Чукової Наталії Вікторівни, Департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, третя особа: Комісія з реорганізації департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації про визнання протиправним та скасування попередження від 6 червня 2018 року, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Голови комісії з реорганізації департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, заступник директора департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації Чукової Наталії Вікторівни (далі -відповідач 1), Департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації (далі - відповідач 2), з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправним та скасування попередження відповідача-1, голови комісії з реорганізації департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації Чукової Н.В., від 06.06.2018 року Про наступне вивільнення дер року Про наступне вивільнення державного службовця ОСОБА_2. ; зобов'язання відповідача, голову комісії з реорганізації департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, в.о. директора департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, звільнити ОСОБА_2 з посади начальника управління комунікацій з громадськістю департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації у зв'язку з переведенням на посаду начальника управління внутрішньої політики департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації; зобов'язання відповідача-2, Департамент інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, прийняти ОСОБА_2, на посаду начальника управління внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації.

В обґрунтування позову зазначила, що пункт 2 наказу № 1к від 3 травня 2018 року Про поновлення на посаді голови комісії з реорганізації департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації Чукової Н.В. є протиправним та такий, що прийнятий з порушенням вимог КЗпП України та ЦК України, і фактично призводить до невиконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року по справі № 805/2819/16-а. Наголошує на тому, що на момент виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року (справа №805/2819/16-а) Департамент інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, фактично був правонаступником Департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, і повинен був згідно з вимогами частини 4 статті 36, пункту 6 частини 1 статті 40 КЗпП України поновити позивача на рівнозначній посаді начальника управління внутрішньої політики Департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, так як Департамент з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації був реорганізований шляхом злиття.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивачем подана апеляційна скарга, в який він просить скасувати рішення, ухваливши нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом безпідставно не було прийнято до уваги посилання щодо обов'язку відповідача-2 поновити позивача на роботі на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018 (справа № 805/2819/16-а) на рівнозначній посаді, а саме начальника внутрішньої політики Департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, так як Департамент з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації був реорганізований шляхом злиття, оскільки про факт виконання зазначеної постанови свідчить наказ відповідача-2 від 03.05.2018 № 1к Про поновлення на посаді та надані документи щодо листування з управлінням в період розгляду адміністративної справи № 805/2819/16-а у Донецькому апеляційному адміністративному суді. Посилаючись на Закон України Про державну службу , наголошує на тому, що їй не була запропонована вакантна посада заступника начальника відділу комунікацій з громадськістю та політичними партіями управління внутрішньої політики, що є порушенням чинного законодавства. Зазначена посада, відповідно до затвердженої структури Департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької ОДА, відноситься до управління внутрішньої політики, на посаду начальника якого вона претендувала. Вважає, що процедура попередження про наступне вивільнення, запропоноване переведення на нижчі посади, є порушенням і повторенням неправових дій, які були оскаржені у Донецькому апеляційному адміністративному суді 12.04.2018 року.

Під час апеляційного розгляду позивач та представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги, представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до голови комісії з реорганізації Департаменту з питань внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації - заступника директора Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької обласної державної адміністрації Гаркуші Олександра Івановича, Донецької обласної державної адміністрації, Департаменту з питань внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування наказу та розпорядження, поновлення на роботі, стягнення підвищення посадового окладу, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі № 805/2819/16-а задоволено частково. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року у справі №805/2819/16-а скасовано частково та прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_2 до Голови комісії з реорганізації Департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, заступника директора Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької облдержадміністрації Гаркуші Олександра Івановича, Донецької обласної державної адміністрації, Департаменту з питань внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування наказу та розпорядження, поновлення на роботі, стягнення підвищення посадового окладу, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ голови комісії з реорганізації Департаменту з питань внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації - заступника директора Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької обласної державної адміністрації Гаркуши О.І. від 5 серпня 2016 року № 64к Про звільнення ОСОБА_2. з Департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації за переведенням, поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника управління комунікацій з громадськістю Департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, стягнуто з Департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 5 серпня 2016 року по день розгляду справи в суді у розмірі 140034 грн. 15 коп., з відрахуванням обов'язкових платежів податків і зборів, стягнуто з Департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації на користь ОСОБА_2 заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 5000 грн., в іншій частині постанову залишено без змін. (а.с. 43-48).

На виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року по справі №805/2819/16-а, наказом Департаменту з питань внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації від 3 травня 2018 року № 1к Про поновлення на посаді , відповідно до Закону України Про державну службу , скасовано наказ від 5 серпня 2016 року № 64к Про звільнення ОСОБА_2. , поновлено ОСОБА_2 з 6 серпня 2016 року на посаді начальника управління комунікацій з громадськістю департаменту з питань внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації. (а.с. 12).

Матеріали справи свідчать, що розпорядженням Голови обласної державної адміністрації від 28 січня 2016 року № 54 утворено Департамент інформаційної та внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації як самостійний структурний підрозділ облдержадміністрації загальною чисельністю 54 штатні одиниці, з правом юридичної особи, шляхом злиття департаменту з питань внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації з чисельністю 35 штатних одиниць, управління інформаційної політики та з питань преси Донецької обласної державної адміністрації з чисельністю 19 штатних одиниць.(а.с. 63-65).

6 червня 2018 року позивача попереджено про наступне вивільнення державного службовця на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу та запропоновано наступні посади: головного спеціаліста відділу у справах релігій та національностей управління внутрішньої політики департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації; головного спеціаліста відділу методологічного забезпечення управління з впровадження реформ та децентралізації департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації. Також попереджено про те, що у разі відмови від переведення на одну із запропонованих посад, через 2 місяці від цього попередження позивача буде звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу . Позивач ознайомилася з попередженням 06.06.2018 з окремою думкою про незгоду з попередженням. (а.с. 37).

Наказом Департаменту з питань внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації Про звільнення від 7 серпня 2018 року № 3к, відповідно до наказу голови з реорганізації департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації від 28 травня 2018 року № 2 Про скорочення штату , керуючись Законом України Про державну службу звільнено 7 серпня 2018 року ОСОБА_2 з посади начальника управління комунікацій з громадськістю департаменту з питань внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу . (а.с. 68 зв.). Позивач ознайомлена з наказом 07.08.2018, про що свідчить її особистий підпис . (а.с. 68).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач-1, при винесенні попередження про наступне вивільнення державного службовця від 06.06.2018 року діяв з дотриманням вимог Закону України Про державну службу .

Згідно ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку спірні правовідносини регулюються Законом України "Про державну службу .

Частиною 1 статті 43 Закону України Про державну службу визначено, що підставами для зміни істотних умов державної служби є: 1) ліквідація або реорганізація державного органу; 2) зменшення фонду оплати праці державного органу; 3) скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

За змістом частини 3 статті 43 Закону України Про державну службу , зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов'язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту). Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати. У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби. У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Стаття 41 Закону України Про державну службу регулює порядок переведення державних службовців, відповідно до якої державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Частиною 2 статті 41 Закону України Про державну службу переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону, яка визначає як підставу припинення державної служби незгоду державного службовця на проходження державної служби у зв'язку із зміною її істотних умов.

Підстави для припинення державної служби визначені також статтею 87 Закону України Про державну службу .

1. Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

3) процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. .

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції пункт 6 частини 3 статті 83 та пункт 1 частини 1 статті 87 визначають припинення державної служби за однакових підстав, а саме скорочення чисельності або штату державних службовців уразі зміни істотних умов відповідно до статті 43 Закону України Про державну службу . Зазначені норми регулюють одні і ті самі відносини, відрізняється лише суб'єкт, який є ініціатором звільнення. При цьому статтею 87 Закону України Про державну службу передбачено необхідність запропонувати іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду позивач на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018 у справі № 805/2819/16-а була поновлена на попередній посаді - начальника управління комунікацій з громадськістю Департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації.

Матеріалами справи підтверджена утворення Департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької обласної адміністрації шляхом злиття департаменту з питань внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації та управління інформаційної політики та з питань преси Донецької обласної державної адміністрації, тобто реорганізація державного органу, що є підставою для зміни істотних умов державної служби.

Внаслідок зміни істотних умов державної служби позивача було попереджено про вивільнення державного службовця та запропоновано вакантні посади відповідно до її кваліфікації.

Що стосується посади начальника управління внутрішньої політики департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, на яку претендує позивач, слід зазначити, що 13 лютого 2018 року Департаментом інформаційної та внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації було прийнято наказ Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби , відповідно до статей 22, 23 Закону України Про державну службу , керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 246 Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (із змінами) було оголошено та проведено конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії Б та В , зокрема, начальника управління внутрішньої політики. (а.с. 107).

Департаментом з урахуванням вимог Закону та Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 246 14 лютого 2018 року було оголошено конкурс на зайняття посади начальника управління внутрішньої політики. Документи для участі в конкурсі приймались до 28 лютого 2018 року від усіх осіб, які виявили бажання взяти участь у конкурсі. Наказом директора департаменту від 26 березня 2018 року № 25-ОС на посаду начальника управління внутрішньої політики Департаменту призначено особу, яка успішно пройшла конкурс на цю посаду. Рішення про призначення на посаду державної служби було прийнято відповідно до статті 31 Закону, а саме за закінченням строку оскарження результатів конкурсу. Необхідність проведення цього конкурсу обумовлена положенням статті 2 Закону, згідно якої вакантні посади державної служби, на які протягом одного року не оголошено конкурс, підлягають скороченню. (а.с. 95)

Відповідно до витягу з протоколу № 6 засідання конкурсної комісії з проведення конкурсу від 6 березня 2018 року переможцем конкурсу стала ОСОБА_7 та наказом від 26 березня 2018 року № 25-ос зазначену особу було призначено з 26 березня 2018 року на посаду начальника управління внутрішньої політики департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації, за переведенням з посади заступника начальника управління - начальника відділу комунікацій з громадськістю та політичними партіями управління внутрішньої політики департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації як таку, що успішно пройшла конкурс на цю посаду, з посадовим окладом згідно із штатним розписом.(а.с. 111).

16 березня 2018 року позивач звернулася до Департаменту інформаційної політики Донецької облдержадміністрації із заява про прийняття на посаду начальника управління внутрішньої політики за переведенням з департаменту з питань внутрішньої політики. (а.с. 75).

02 квітня 2018 року Департаментом інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації була надана відповідь на заяву позивача за № 01/14-785/15, в якій зазначено, що законних підстав для розгляду заяви про прийняття на посаду начальника управління внутрішньої політики за переведенням з департаменту з питань внутрішньої політики облдержадміністрації департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації на сьогодні немає та наказом директора департаменту на цю посаду призначено особу, яка успішно пройшла конкурс. Рішення про призначення на посаду державної служби було прийнято відповідно до ст.. 31 Закону, після закінчення строку оскарження результатів конкурсу. Результати конкурсу, за наслідками якого на посаду начальника управління внутрішньої політики призначена особа, яка успішно пройшла конкурс на цю посаду не оскаржувалися.

Стосовно доводів апеляційної скарги, щодо незаконного переведення позивача на нижчу посаду в департамент інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації при наявності посади начальника управління, яка не була запропонована, що було визнано Донецьким апеляційним адміністративним судом, то постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018 року у справі № 805/2819/16-а було скасовано наказ голови комісії з реорганізації Департаменту з питань внутрішньої політики Донецької обласної адміністрації - заступника директора Департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької обласної державної адміністрації від 05 серпня 2016 року № 64к Про звільнення ОСОБА_2. з Департаменту з питань внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації за переведенням. При цьому судом було встановлено, що наказ про призначення позивача на посаду заступника начальника управління начальника відділу комунікацій з громадськістю та політичними партіями управління внутрішньої політики, провадження реформ децентралізації департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації був виданий незважаючи на ненадання позивачем згоди.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач помилково вважає, що поновлення її на посаді на виконання рішення суду означає автоматичне її призначення шляхом переведення на посаду у новоствореному управлінні, оскільки чинним законодавством передбачено окрему процедуру зайняття означеної посади.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Акт індивідуальної дії - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. (ч. 1 п.18,19 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. При цьому, вирішуючи спір по суті, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В той же час, оскільки попередження про наступне вивільнення не є нормативно-правовим-актом, а також не є правовим актом індивідуальної дії, отже не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, відповідно, не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача, у зв'язку з чим не є предметом публічно-правового спору, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Натомість наказ про звільнення від 07.08.2018 року № 3к відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу позивачем не оскаржувався, тому посилання позивача на практику Верховного Суду по справі № 487/6407/16-ц від 10.09.2018 року щодо визнання незаконним звільнення, якщо працівнику не запропоновано всі вакантні посади та не дотримано всіх умов при звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП України є безпідставним.

Відповідно до ч. 5 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції по суті прийнято правильне рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 р. у справі № 0540/6570/18-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Повне судове рішення складено 05.02.2019 р.

Суддя-доповідач Л.В. Ястребова

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць