Рішення

від 28.01.2019 по справі 320/6308/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2019 року м.Київ          № 320/6308/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Олта" з позовом до Державної фіскальної служби України про зобов'язання відновити показник «Сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та\або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» на рахуноку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в розмірі 141 665,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем неправомірно знято суми 141 665 грн. з реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та вважає їх протиправними та такими, що не відповідають нормам чинного податкового законодавства України.

У судове засідання сторони не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заяв, клопотань або відзиву на позовну заяву від відповідача на протязі розгляду справи до суду не надходило.

Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Керуючись приписами даної статті суд, вважає за можливе подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «ОЛТА» має статус юридичної особи, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

В липні 2017 року Приватне підприємство «ОЛТА» відправило на реєстрацію податкові накладні № 20 (сума ПДВ 141 665,00 грн.) та № 23 (сума ПДВ 141 665,00 грн.) та отримало відмову в їх реєстрації.

Крім того, у повідомленнях, що надходили від позивача на підтвердження реальності операцій було вказано, що податкову накладну № 23 було відправлено на реєстрацію помилково.

У зв'язку з тим, що відповідач відмовив у реєстрації податкової накладної від 31.07.2017 № 20 позивач звернувся до суду щодо визнання протиправним та скасувати рішення відмову реєстрації накладаної, а також зобов'язання здійснити реєстрацію податкової накладної, виписаної постачальником ПП «Олта» покупцю ПАТ «Укргазвидобування», на суму 849 990,00 грн., в т.ч. ПДВ – 141 665,00 грн. та постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2017, що набрала законної сили, позов було задоволено повністю.

Після здачі декларації з податку на додану вартість за ІІІ квартал 2017 року в реєстрі операцій в системі електронного адміністрування були проведені операції з типом (реєстрація перевищення ПЗ над сумою податку «overrede/09/2017» на суму 141 665,00 грн., але після виконання рішення суду щодо реєстрації податкової накладної № 20 у січні 2018 року така сума перевищення була знята.

Однак, органами податкової служби 21.01.2018 було зареєстровано і податкову накладну № 23 та знову були проведені операції з типом «Реєстрація перевищення ПЗ над сумою податку « 03.2018» на суму 141 665,00 грн.

Приватне підприємство «ОЛТА» в декларації з податку на додану вартість за ІІІ квартал 2017 року відобразило податкові зобов'язання в сумі 982 483,00 грн., крім того податок на додану вартість в сумі 196 497,00 грн. відповідно до регістрів бухгалтерського обліку.

Оскільки податкову накладну № 23 було все ж таки було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач відправив на реєстрацію додаток 2 до податкової накладної/розрахунок - коригування контрагенту ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії «Шебелинкагазвидобування» з метою виправлення помилки стосовно реєстрації податкової накладної № 23 та отримало квитанцію № 2 про реєстрацію такого документу.

Однак помилкову операцію виправлено, але суму перевищення не знято в системі електронного адміністрування та не надано можливості підприємству працювати в нормальному режимі, оскільки від'ємне значення суми реєстраційного ліміту не дає змоги реєструвати податкові накладні.

З метою роз'яснення ситуації з приводу неправомірного зняття 141 665 грн. з реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, позивач звернувся із відповідним листом до Головного управління ДФС у Київській області.

Відповідно до відповіді Головного управління ДФС у Київській області № 10541/10/10-36-12-01 станом на дату відповіді на вищезазначене звернення проводиться робота щодо розробки проекту наказу Міністерства фінансів України стосовно внесення змін до форми податкової накладної та Порядку її заповнення, яким передбачається врегулювання порушеного питання.

Вважаючи вказані дії неправомірними, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

Податковий кодекс України (надалі – ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - ПДВ) визначено ст. 200-1 розділу V ПК України.

Згідно з положеннями п. 200-1.1 ст. 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

- суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

- суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- інші показники, які згідно з вимогами п. 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу.

Пунктом 200-1.3 ст. 200-1 ПК України визначено, що платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (Накл), обчислену за такою формулою: Накл = НаклОтр + Мита + ПопРах + Овердрафт - НаклВид - Відшкод - Перевищ.

З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку.

При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді (п. 200-5 ст. 200-1 ПК України).

Згідно із положеннями п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному ст. 200 та 209 цього Кодексу.

Із аналізу наведених положень слідує, що перерахунок сум, наявних на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в тому числі, суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, здійснюється ДФС України та органом казначейства виключно за підсумками подання таким платником податку податкових декларацій та уточнюючих розрахунків до них і у строки, визначенні п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі - Порядок № 569).

Згідно п. 13 Порядку № 569 ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

З наведеного слідує, що система електронного адміністрування податку на додану вартість дійсно працює виключно в автоматичному режимі, що виключає можливість вчинення відповідачем дій щодо коригування показників на рахунку позивача.

Однак, суд звертає увагу на те, що безпідставне зменшення відповідного показника, позбавило позивача права на мирне володіння майном, в частині його майнових прав щодо реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, в свою чергу, призводить до значних втрат у господарській діяльності позивача та не узгоджується із закріпленими в Україні, як у правовій державі, принципами юридичної визначеності та законних (легітимних) очікувань.

Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади /рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976).

Суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (рішення цього суду від 14.01.2011 у справі «Щокін проти України» та від 07.10.2011 у справі «Серков проти України») щодо необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб, яка у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а отже, не довів правомірності своїх дій.

Крім того, відповідач будь – якого відзиву на позовну заяву або заперечення до суду не направляв, у зв'язку з чим суд вважає за можливе вказати на ч. 4 ст. 159 КАС України, а саме згідно з даною нормою, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відновити показник «Сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та\або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» на рахуноку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в розмірі 141 665,00 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1 800,00 грн. (платіжне доручення № 147 від 13.11.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобовязати Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197) відновити показник «Сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та\або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» на рахуноку Приватного підприємства «Олта» (код ЄДРПОУ 30662067) в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в розмірі 141 665,00 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Олта» (код ЄДРПОУ 30662067) судові витрати у сумі 1 800 (однак тисяча вісімсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень – Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя                                                                                 Головенко О.Д.