Постанова

від 29.01.2019 по справі 826/5630/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5630/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Григорович П.О., Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року в справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Президент - Готель до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00000781402 і №00003481402, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Президент - Готель звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.01.2018 року №0000781402 та від 03.04.2018 року №00003481402 на загальну суму 8 159 343,50 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.01.2018 року податковим органом, на підставі акту перевірки № 571/26-15-14-02-01/30058128 від 28.12.2017 року (далі по тексту - акт перевірки), прийнято податкові повідомлення-рішення, (далі по тексту - оскаржувані податкові повідомлення-рішення), а саме:

- 00000801402, яким позивачу за порушення п.44.1, 134.1, п.5 ПСБО 15 Дохід , збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності всього в сумі 18 668 878 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 14 935 102 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3 733 776 грн.;

- 00000781402, яким позивачу за порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 4 798 946 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 3 839 157 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 959 789 грн.

В подальшому, рішенням ДФС України від 28.03.2018 №11034/6/99-99-11-01-01-25 від 28.03.2018 первинно винесено податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток №00000801402 від 22.01.2018 року скасовано в частині основного зобов'язання в сумі 12 246 783,64 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 061 696,40 грн.

Підставою для часткового скасування вказаного податкове повідомлення-рішення, в порядку апеляційного оскарження, стало те, що ГУ ДФС у м. Києва при обрахунку суми податку на прибуток помилково не було застосовано 18 % ставки податку на прибуток, натомість до суми основного платежу включено всю суму заниженого позивачем доходу за 2016 рік в розмірі 14 935 102 грн.

Як наслідок, на підставі зазначеного вище рішення ДФС України про результати розгляду скарги, відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 03.04.2018 року № 00003481402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності всього в сумі 3 360 397,50 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 2 688 318 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 372 079,50 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмового відзиву відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ Л.К.О. та ТОВ Фінстрой .

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, вбачається контролюючому органу з огляду на:

1) відсутність у ТОВ Л.К.О. господарських можливостей на поставку позивачу олії соняшникової нерафінованої та одночасно наявність у контролюючого органу податкової інформації щодо відсутності факту придбання ТОВ Л.К.О. вказаного товару у третіх осіб;

2) відсутність (не надання) до перевірки документів, що підтверджують якість олії соняшникової нерафінованої;

3) відсутність у ТОВ Фінстрой належного об'єму трудових ресурсів для виконання підрядних робіт на замовлення позивача;

4) наявність в ЄДРСР ухвали Печерського районного суду міста Києва по справі №757/32261/15-к, в якій зазначено, що досудовим розслідуванням по кримінальному провадженню №32013110110000361, порушеному за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 205, 212 КК України встановлено, що невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності формували податковий кредит через ТОВ Фінстрой .

Інших обставин збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій акт перевірки в собі не містить.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності на підставі зазначених вище досліджених судом господарських операцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Щодо правомірності формування ПАТ Президент-Готель спірних показників податкової звітності за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ Л.К.О. , суд зазначає наступне.

Так, між ПАТ Президент - Готель (покупець) і ТОВ Л.К.О. (постачальник) укладено три однотипні договори поставки №0209/16 від 02.02.2016, 0104/2 від 01.04.2016, 0902/16 від 09.02.2016 року, відповідно до умов яких, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах, визначених договором.

Кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі й оплати, а також місце постачання товару визначаються у відповідних додатках до договору.

За змістом п.2.5 Договорів, постачальник відповідно до ст. 667 Цивільного кодексу України може зберігати товар покупця до моменту його вивозу на власних/орендованих складах протягом 90 днів. Вартість зберігання врахована у вартості товару.

Кожну партію товару супроводжує: рахунок фактура, видаткова накладна, ТТН, податкова накладна (п.2.5 Договорів).

Відповідно до додатку №1 до Договору №0209/16 від 07.09.2016, продавець продає, а покупець купує олію соняшникову нерафіновану не виморожену українського походження, врожаю 2016 року. Кількість товару становить 275 тон. Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару не пізніше 30.09.2016 на умовах EXW - м. Пологи, запорізька область.

Відповідно до додатку №1 до Договору №0104/16 від 19.04.2016, продавець продає, а покупець купує олію соняшникову нерафіновану не виморожену українського походження, врожаю 2015 року. Кількість товару становить 196,36 тон. Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару не пізніше 24.04.2016 на умовах FCA - м. Ніжин, вул. Прилуцька, 2, Чернігівська область.

Відповідно до додатків №№1-4 до Договору №0902/16 від 18.03.2016, продавець продає, а покупець купує олію соняшникову нерафіновану не виморожену українського походження, врожаю 2015 року. Кількість товару становить 345,76 тон. Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару не пізніше дат, вказаних в п.5 додатків до договорів на умовах FCA - м. Ніжин, вул. Прилуцька, 2, Чернігівська область.

Перехід права власності на партій товару за вказаними вище додатками до договорів, оформлено між сторонами видатковими накладними, що скріплені підписами уповноважених осіб та печатками товариств, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.94-97, 102-104, 112-117 том 1).

Безпосередньо факт перевезення товару підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортні накладні (далі по тексту - ТТН), які містять в собі інформацію про автомобіль, перевізника, замовника (позивач), вантажовідправника (ТОВ Л.К.О.), а також дають змогу встановити подальший рух товару.

В той же час, оскільки всі ТТН містять підписи відповідальних осіб, дату та час заїзду автомобіля на елеватор, скріплені печаткою ТОВ Делта Вілмар , що підтверджує прийняття товару елеватором ТОВ Делта Вілмар , з виробничих потужностей якого у квоті Альфа Трейдинг придбаний позивачем у ТОВ Л.К.О. товар в подальшому відвантажувався на експорт, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність ділової мети у позивача для отримання прибутку за наслідками господарських операцій з ТОВ Л.К.О. шляхом подальшої реалізації товару на експорт третім особам.

Безпосередньо факт відвантаження товару на експорт підтверджується належним чином завіреними копіями ВМД, які наявні в матеріалах справи.

Податковий кредит сформовано ПАТ Президент-Готель на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ Л.К.О. , копії яких містяться в матеріалах справи.

Стосовно не надання позивачем до перевірки документів щодо якості товару, представник позивача зазначив, що оскільки оригінали сертифікатів про якість товару передавались наступним покупцям Товару з відповідними партіями товарів, внаслідок чого оригінали сертифікатів на товаристві не збереглись, за відсутності обов'язку збереження таких документів, відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України, враховуючи позаплановість проведення контрольного заходу, на час перевірки у ПАТ Президент-Готель була відсутня можливість надати зазначені документи.

В той же час, на підтвердження товарності господарських операцій з поставки олій, позивачем до матеріалів справи надано копії сертифікатів якості, які містять в собі інформацію про виробника, місце навантаження на розвантаження товару, масу олії, що відповідають даним про поставку партій товару, які містяться в додатках до договорів та ТТН.

Посилання відповідача на відсутність у контролюючого органу інформації про придбання ТОВ Л.К.О. соняшникової олії у третіх осіб з метою подальшого продажу цієї олії позивачу та відсутності у вказаного контрагента господарських можливостей на зберігання олії, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, адже можливість виконання постачальником (ТОВ Л.К.О. ) п.1.1 Договорів поставки, в частині обов'язку ТОВ Л.К.О. передати у власність позивача Товар, може бути забезпечена не лише та виключно шляхом попереднього придбання такого товару ТОВ Л.К.О. у третіх осіб, інформація про що, дійсно, мала б своє відображення в ЄРНП, а й шляхом реалізації ТОВ Л.К.О. обов'язків комісіонера в рамках відповідного договору комісії, чого контролюючим органом під час перевірки не досліджувалось.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем і ТОВ Л.К.О. є необґрунтованими.

Щодо правомірності формування ПАТ Президент-Готель спірних показників податкової звітності за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ Фінстрой , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ч.6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

За таких обставин, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності діяльності контрагента позивача, яка (фіктивність), встановлена в акті перевірки з огляду на наявність в ЄДРСР інформації про досудове розслідуванням по кримінальному провадженню, порушеному за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 205, 212 КК України, щодо неправомірного формування податкового кредиту ТОВ Фінстрой , не є преюдиційною обставиною, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагента позивача або безпосередньо посадових осіб позивача, було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України.

Так, 27.10.2015 року між ПАТ Президент-Готель (замовник) і ТОВ Фінстрой (підрядник) укладено договір підряду №27/10-15 (а.с.149-152 том 1), відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, власними або залученими силами і засобами виконати роботи і передати їх результати у встановлений строк, а замовник зобов'язується прийняти вказані роботи і оплатити їх.

Обсяги та вартість робіт вказуються у додатках до договору, що є невід'ємними його частинами. Зазначені додатки складаються на підставі дефектного акту на об'єкт, що також є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до статті 1 договору, Об'єктом визначено - Будівля ресторану (блок харчування) майнового комплексу Президент-Готель по вул. Госпітальній, 12 у Печерському районі м. Києва.

Дефектним актом до даного договору, що затверджений директором позивача та скріплений печаткою, затверджено необхідний обсяг робіт і витрат, що необхідні для аварійного ремонту покрівлі будівлі ресторану.

Виконання умов даного договору підтверджується належним чином оформленими: підсумковою відомістю ресурсів; розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису; протоколом погодження договірної ціни; локальним кошторисом на будівельні роботи; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 ф.КБ-2в.

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, 28.10.2015 року між позивачем (замовник) і ТОВ Фінстрой (підрядник) укладено договір підряду №28/10-15 (а.с.192-195 том 1), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, власними або залученими силами і засобами виконати роботи і передати їх результати у встановлений строк, а замовник зобов'язується прийняти вказані роботи і оплатити їх.

Обсяги та вартість робіт вказуються у додатках до договору, що є невід'ємними його частинами. Зазначені додатки складаються на підставі дефектного акту на об'єкт, що також є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до статті 1 договору, Об'єктом визначено - Будівля готелю (житловий корпус) майнового комплексу Президент-Готель по вул. Госпітальній, 12 у Печерському районі м. Києва.

Дефектним актом до даного договору, що затверджений директором позивача та скріплений печаткою, затверджено необхідний обсяг робіт і витрат, що необхідні для ремонту.

Виконання умов даного договору підтверджується належним чином оформленими: підсумковою відомістю ресурсів; розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису; протоколом погодження договірної ціни; локальним кошторисом на будівельні роботи; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 ф.КБ-2в.

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Також, 29.10.2015 року між ПАТ Президент-Готель (замовник) і ТОВ Фінстрой (підрядник) укладено договір підряду №29/10-15, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, власними або залученими силами і засобами виконати роботи і передати їх результати у встановлений строк, а замовник зобов'язується прийняти вказані роботи і оплатити їх.

Обсяги та вартість робіт вказуються у додатках до договору, що є невід'ємними його частинами. Зазначені додатки складаються на підставі дефектного акту на об'єкт, що також є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до статті 1 договору, Об'єктом визначено - Будівля кіноконцертного залу майнового комплексу Президент-Готель по вул. Госпітальній, 12 у Печерському районі м. Києва.

Дефектним актом до даного договору, що затверджений директором позивача та скріплений печаткою, затверджено необхідний обсяг робіт і витрат, що необхідні для ремонту.

Виконання умов даного договору підтверджується належним чином оформленими: підсумковою відомістю ресурсів; розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису; протоколом погодження договірної ціни; локальним кошторисом на будівельні роботи; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 ф.КБ-2в.

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

26 жовтня 2015 року між ПАТ Президент-Готель (замовник) і ТОВ Фінстрой (підрядник) укладено договір підряду №26/10-15, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, власними або залученими силами і засобами виконати роботи і передати їх результати у встановлений строк, а замовник зобов'язується прийняти вказані роботи і оплатити їх.

Обсяги та вартість робіт вказуються у додатках до договору, що є невід'ємними його частинами. Зазначені додатки складаються на підставі дефектного акту на об'єкт, що також є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до статті 1 договору, Об'єктом визначено - Будівля автостоянки (автостоянка у цокольному поверсі житлового корпусу) майнового комплексу Президент-Готель по вул. Госпітальній, 12 у Печерському районі м. Києва.

Дефектним актом до даного договору, що затверджений директором позивача та скріплений печаткою, затверджено необхідний обсяг робіт і витрат, що необхідні для ремонту.

Виконання умов даного договору підтверджується належним чином оформленими: підсумковою відомістю ресурсів; протоколом погодження договірної ціни; локальним кошторисом на будівельні роботи; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 ф.КБ-2в.

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

09 листопада 2015 року між ПАТ Президент-Готель (замовник) і ТОВ Фінстрой (підрядник) укладено договір підряду №09/11-15, відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, власними або залученими силами і засобами виконати роботи і передати їх результати у встановлений строк, а замовник зобов'язується прийняти вказані роботи і оплатити їх.

Обсяги та вартість робіт вказуються у додатках до договору, що є невід'ємними його частинами. Зазначені додатки складаються на підставі дефектного акту на об'єкт, що також є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до статті 1 договору, Об'єктом визначено - Земельна ділянка майнового комплексу Президент-Готель по вул. Госпітальній, 12 у Печерському районі м. Києва.

Роботами за даним договором є - аварійний ремонт покриття та усунення ерозії ґрунту на Об'єкті будівництва.

Передумовою укладення вказаного договору стало те, що 04.10.2015 Комунальним підприємством Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт видано Припис, яким позивача зобов'язано негайно провести обстеження системи дощової каналізації і організації поверхневих стоків на території готелю; провести до робочого стану систему поверхневого водовідведення та забезпечити постійне технічне обслуговування, виконати роботу з ремонту твердого покриття території; відновити профіль прилеглого схилу шляхом засипання вимивин.

Виконання умов даного договору підтверджується належним чином оформленими: підсумковою відомістю ресурсів; протоколом погодження договірної ціни; локальним кошторисом на будівельні роботи; розрахунком загальновиробничих витрат; актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 ф.КБ-2в.

Податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформленої податкової накладної.

Посилання контролюючого органу на відсутність у ТОВ Фінстрой належного об'єму трудових ресурсів для виконання підрядних робіт на замовлення позивача, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки у ТОВ Фінстрой наявна відповідна ліцензія №180341 від 09.11.2012, про що зазначено в преамбулі кожного з договорів підряду.

До того ж, як вже зазначалось, підрядник відповідно до умов п.2.1 Договорів має право залучати третіх осіб до виконання будівельних робіт.

Разом з цим, акт перевірки не містить в собі жодних зауважень до оформлення наданих до перевірки документів по взаємовідносинам позивача з контрагентами та не містить зауважень до змісту і обсягу відображених в первинних документах господарських операцій.

Беручи до уваги вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказуючи на відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, контролюючий орган дійшов помилкового висновку, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку самого позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податі у товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, ін. документами передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. а ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (послуг).

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Між тим, наявність видаткових накладних, актів приймання-передачі, дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується дослідженими належним чином оформленими первинними документами, які містяться в матеріалах справи, досліджені колегією суддів апеляційної інстанції та повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції посилання податкового органу на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до витрат.

Разом з тим, податкове законодавство не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на прибуток, як наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що не прийняття відповідачем до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку податкового органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до витрат.

При цьому, наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагента позивача ґрунтується на тому, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень стосовно контрагента, а тому доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Крім того, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені в акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні правочинів, які укладалися позивачем та його контрагентом.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції зазначає про необхідність дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

Так, наведені податковим органом аргументи не є належними та допустимими доказами в розумінні адміністративного судочинства, та за своєю суттю є лише припущеннями.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), зазначено, що перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Крім того, суд зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, право на формування витрат та податкового кредиту не можуть ставитьсь у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у своїх рішеннях від 17.01.2018 року у справі № 2а-9880/12/1370 (К/9901/605/18), від 16.01.2018 року № 820/4648/13-а (К/9901/873/18) від 17.04.2018 року справа № 808/1543/17.

У ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, а представником відповідача не надано заперечень з приводу того, що на час укладання та виконання правочинів контрагенти позивача були зареєстрованими юридичними особами та були платниками податку на додану вартість. Крім того, в акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ Л.К.О. та ТОВ Фінстрой були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків .

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень від 22.01.2018 року №0000781402 та від 03.04.2018 року №00003481402 на загальну суму 8 159 343,50 грн., з урахуванням вимог чинного законодавства України, а тому вони підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) .

Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідно до норм чинного законодавства.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В.В.