Постанова

від 05.02.2019 по справі 817/907/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 лютого 2019 року

справа №817/907/16

адміністративне провадження №К/9901/35531/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у складі судді Сала А.Б.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у складі суддів Капустинського М.М., Мацького Є.М., Шидловського В.Б.

у справі № 817/907/16

за позовом Житлово-будівельного кооперативу Комунальник

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

21 червня 2016 року Житлово-будівельний кооператив Комунальник (далі - Кооператив, позивач у справі, платник податків) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення - рішення від 13 травня 2016 року №0001301204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 50736 грн. 77 коп. та застосовані (штрафні) фінансові санкції у сумі 1 2684 грн. 19 коп., з мотивів безпідставності його прийняття податковим органом.

08 листопада 2016 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 07 березня 2017 року постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду, задоволено позов Житлово-будівельного кооперативу Комунальник , визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 13 травня 2016 року №0001301204.

03 квітня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, яке полягає у застосуванні частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України до спірних відносин, які не підлягають застосуванню, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

03 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрите провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків цієї скарги на виконання ухвали цього суду від 05 квітня 2017 року та витребувано справу №817/907/16 з Рівненського окружного адміністративного суду.

14 серпня 2017 року позивачем подані заперечення на касаційну скаргу відповідача до Вищого адміністративного суду України, які долучені до матеріалів справи, в яких платник податку просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Житлово-будівельний кооператив "Комунальник" є обслуговуючим кооперативом створеним жителями житлового будинку №2 по вул. Данила Галицького, м. Рівне для обслуговування та утримання належного їм житлового будинку, є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 22560975, за договором оренди землі від 24 листопада 2011 року, укладеного із Рівненською міською радою, у ЖБК "Комунальник" перебувала у тимчасовому користуванні на умовах оренди земельна ділянка площею 10214 кв.м. (м. Рівне, вул. Д. Галицького 2).

У квітні 2016 року податковим органом проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих позивачем у податкової звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, результати якої викладені в акті камеральної перевірки від 14 квітня 2016 року №114/1204/22560975 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки, платником податку (позивачем у справі) допущено порушення положень підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податкового зобов'язання орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на суму 50736,77 грн. внаслідок методологічної помилки (порушення).

13 травня 2016 року керівником податкового органу згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (без визначення конкретного підпункту, як підстави збільшення податкового зобов'язання), на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001301204, яким Кооперативу збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 63420,96 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 50736,77 грн., внаслідок порушення позивачем підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього кодексу та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 12684,19 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства та положень пункту 3 підрозділу 10 розділу ХХ цього кодексу, за яким в разі якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків, зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю віднесена до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, нормами якого серед іншого врегульований порядок справляння плати за землю.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень статей 269, 270 пунктів 271.1, 271.2 статті 271, статей 285-287, пунктів 286.1-286.2 статті 286, статті 288 Податкового кодексу України та запроваджених з 01 квітня 2014 року Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VІІ змін до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, згідно яких річна сума орендної плати за землі державної і комунальної власності будь-якої категорії не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі, який зумовив висновок про те, що з 01 січня 2011 року нормами Податкового кодексу України врегульовано правовідносини у сфері обчислення та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а з 01 квітня 2014 року з урахуванням вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього кодексу законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі. Відтак розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки.

Сплата податків та зборів в строки та у розмірах, установлених зокрема Податковим кодексом, є конституційним обов'язком платника податку, серед іншого закріплена підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України.

Висновуючись на положеннях принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

За положеннями податкового принципу стабільності закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Ставка податку є елементом податку відповідно до положень статті 7 Податкового кодексу України.

Порядок формування доходної частини бюджетів, визначено у частині 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, а саме закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між Рівненською міською радою, як орендодавцем та Житлово-будівельним кооперативом "Комунальник", як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Житлово-будівельний кооператив "Комунальник" отримало в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 10214 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, 2 для обслуговування житлового будинку. Строк дії договору оренди земельної ділянки 50 років, за умовами якого, річна орендна плата складала 2286,91 грн., що становить 0,09% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22 вересня 2014 року внесено зміни у договір оренди землі від 26 грудня 2011року, за якими розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 82952,04 грн., що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що засади податкового законодавства та норми Бюджетного кодексу України, доводять відсутність підстав для донарахування податковим органом у 2014 році орендної плати за землю за законодавством, яке почало діяти у середині бюджетного року, внаслідок чого визнали відсутнім обов'язок позивача, як платника податку щодо сплати орендної плати за землі державної і комунальної власності будь-якої категорії у розмірі, не менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі, оскільки такий обов'язок наступає з 01 січня 2015 року.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про порушення податковим органом принципу стабільності при визначенні орендної плати за землю у межах спірних правовідносин.

Крім того, Суд визнає, що податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі електронної перевірки даних діяльності платника податку, результати якої не можуть бути підставою для самостійного визначення суми грошового зобов'язання контролюючим органом, про що безпосередньо зазначено в підпункті 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, що доводить порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та спростовує правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі № 817/907/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я.Олендер