Справа № 308/6563/15-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2019 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Придачук О.А.
за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.
представника позивача - громадської організації Ужгородська громадська рада - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та громадської організації Ужгородська громадська рада до Ужгородської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, приватне підприємство побутових послуг Смерічка , про визнання протиправним та скасування рішення , -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулися до суду з позовом до Ужгородської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, приватне підприємство побутових послуг Смерічка , про визнання протиправним та скасування рішення.
Свої позовні вимоги мотивують тим, що 07.11.2014 року на 26 сесії Ужгородської міської ради 6 скликання було прийнято рішення № 1507, згідно п. 2.100 якого радою було надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів по вул. Мукачівській, б/н з подальшою передачею їх у власність. Позивачі вважають, що вказаним рішенням відповідач порушив вимоги містобудівного та земельного законодавства і загалом діяв з порушенням припису норми ч. 2 ст. 19 Конституції України. Зокрема, з огляду на ч.7 ст. 118 ЗК України відповідач повинен був відмовити ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, виходячи з того, що відведення земельної ділянки у цьому місці суперечить генеральному плану міста, що затверджений рішенням Ужгородської міської ради від 04.06.2004 року № 313. Так, згідно із графічною частиною генерального плану міста земельна ділянка по вул. Мукачівській, б/н відноситься до земель громадських будівель і споруд, код 03. що згідно із Класифікацією видів цільового призначення земель, що затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, використовується для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних приміщень, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв, для бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів, інших об єктів загального користування. Згідно з п. 1.4 розділу Загальні положення вказаної Класифікації, ця Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистем ними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об єктів.
Згідно з відповіддю Ужгородської міської ради від 03.12.2014 року за № 434/03-23 земельні ділянки для індивідуального гаражного будівництва розміщені згідно із затвердженою містобудівною документацією на території гаражних кооперативів та садибної забудови. Згідно ж із спірним рішенням відповідача ОСОБА_3 спірна земельна ділянка відводиться для будівництва індивідуальних гаражів, яка відповідно до тої ж Класифікації відноситься до земель житлової забудови, код 02. Отже, окрім іншого, з тих самих підстав відповідачем порушено норму ст. 20 ЗК України - порушено порядок зміни цільового призначення при відведенні спірної земельної ділянки, що згідно із ст. 21 ЗК України має наслідком визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.
Крім того, спірне рішення відповідачем прийнято за відсутності затвердженого історико-архітектурного опорного плану, який має бути невід ємною частиною генерального плану міста Ужгороді, незважаючи на те, що Ужгород внесено до Списку історичних населених місць України, а також за відсутності детального плану територій міста та плану зонування у місті Ужгороді, чим порушив норми ст. 19, ч.3 ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності і прийняв протиправне рішення, яке в силу припису норм ч.10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ч.1 ст. 21 ЦК України підлягає скасуванню.
При цьому, згідно з відповіддю Ужгородської міської ради від 17.03.2015 року на місці відведення спірної земельної ділянки знаходиться споруда цивільного захисту, яка обліковується на балансі ПП Смерічка , а саме на спірній земельній ділянці знаходиться споруда системи забору і постачання повітря до сховища за № 24046, яке знаходиться під спірною земельною ділянкою. Отже, вказана земельна ділянка у зв язку з таким фактом перебуває у фактичному користуванні ПП мерічка . Однак, відповідач, приймаючи спірне рішення, всупереч припису ч.5 ст. 116 ЗК України право користування земельною ділянкою ПП Смерічка не припинив. Крім того, як зазначено у спірному рішенні відповідача, спірна земельна ділянка відводиться для будівництва індивідуальних гаражів. Згідно з Державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000 споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Основною характеристикою споруди як об'єкта нерухомого майна є його зв'язок із землею. Отже, при використанні ОСОБА_3 спірної земельної ділянки буде зруйновано об'єкт цивільної оборони, що з огляду на Постанову КМУ Про затвердження Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб від 25 березня 2009 року заборонено в установленому порядку.
З огляду на вище наведене позивачі вважають, що Ужгородська міська рада при прийнятті спірного рішення діяла протиправно з порушенням вимог законів України, що має наслідком скасування такого рішення. А тому просять суд визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської міської ради від 07 листопада 2014 року за №1507 в частина пункт 2.100. щодо надання ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів по вул. Мукачівській, б/н з подальшою передачею її у власність.
В судовому засіданні позивач - ОСОБА_2 та представник позивача - громадської організації Ужгородська громадська рада - ОСОБА_1 позов підтримали та просили задовольнити, з підстав порушення органом місцевого самоврядування при прийнятті оскаржуваного рішення вимог законодавства, що регулює порядок відведення земельної ділянки громадянину.
Представник відповідача - Ужгородської міської ради в судове засідання не з явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Представники третьої особи ОСОБА_3- ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову. Представник ОСОБА_4 також надав суду заперечення з приводу висновку судової експертизи.
Представник третьої особи - ПППП Смерічка в судове засідання не з явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. ст. 13 , 41 Конституції України , від імені Українського народу права власника, зокрема на землю, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України .
За змістом ст. 12 Земельного кодексу України , до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності і зміна їх цільового призначення відповідно до цього Кодексу .
Згідно зі ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства- не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва- не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Як встановлено в ході розгляду справи, 07.11.2014 року на 26 сесії Ужгородської міської ради VI скликання було прийнято рішення № 1507, згідно з п. 2.100 якого радою було надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів по вул. Мукачівській, б/н з подальшою передачею їх у власність.
У відповідності до ч.5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
23.07.2010 року Державним комітетом України із земельних ресурсів, у відповідності з вимогами пункту "г" ст. 15 та ст. 19 Земельного кодексу України , пункту "ґ" ст.14 ЗУ "Про землеустрій" , підпункту 11 пункту 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 року №224 , з метою забезпечення обліку земель за видами їх цільового призначення у державному земельному кадастрі, своїм наказом за №548, затверджено класифікацію видів цільового призначення земель.
Розділом першим даного класифікатора чітко визначено, що класифікація видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) розроблена відповідно до ЗК України , ЗУ "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 року №224 .
Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.
КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.
КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
Аналогічне твердження, висловлено також правовою позицією Верховного суду України у справі N6-32цс15 від 08.04.2015 року. Так, ВСУ вказав, що "цільове призначення земельної ділянки" визначено саме ст.1 ЗУ "Про землеустрій" , згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Крім того, Верховний суд України зазначив, що ЗК України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою. При цьому, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
Згідно зі ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Даний принцип використання земельної ділянки визначено також ст.25 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності якою встановлено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.
При цьому, вказаний режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, що встановлений у генеральних планах населених пунктів, є обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації (ч. 2 ст. 25 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).
Як встановлено згідно із графічною частиною генерального плану міста (чинного на момент прийняття спірного рішення) земельна ділянка по вул. Мукачівській, б/н (територія перед Будинком побуту) кадастровий номер 2110100000:01:001:0273 (який в подальшому був присвоєний органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності земельній ділянці на підставі спірного рішення) відноситься до земель громадської забудови, код 03, які відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, що затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, є землями, що використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування.
В той же час, рішенням Ужгородської міської ради від 07 листопада 2014 року №1507 (пункт 2.100.) ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів (код 02.05), що відповідно до вище цитованої Класифікації є видом земель житлової забудови і використовується для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва (код 02).
Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи № 104, складеного 22.11.2016 року, в ході експертного дослідження на підставі наданих додаткових матеріалів ПП Ужгеостар та проведених досліджень на місці знаходження об єкту експертизи встановлено, що земельна ділянка площею 0,01га виділена рішенням Ужгородської міської ради від 07.11.2014 року за № 1507 (п.2.100) повністю накладається на землі загального користування (пішохідну зону).
Тобто, вказана територія є пішохідною частиною площі, тротуаром і використовується щоденно значною кількістю громадян.
Згідно з листом ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст Діпромісто ім. Ю.М. Білоконя, наданого на запит адвоката ОСОБА_1, фахівці вказаного Інституту повідомили, що згідно з розробленою містобудівною документацією Коригування генерального плану м. Ужгород (2009рік), яка була затверджена Ужгородською міською радою у 2015 році, вказана у запиті земельна ділянка на пл. Ш. Петефі перед об єктом за номером 47 на Основному кресленні та Опорному плані проекту Коригування генерального плану м. Ужгород (2009 рік) визначена згідно топографічної зйомки, як територія тротуарів, пішохідних доріжок у парках та майданчиків з твердим покриттям. Зазначили, що на сьогодні діючим генеральним планом міста Ужгорода є затверджена містобудівна документація Коригування окремих розділів генерального плану міста Ужгорода (затверджена 04.06.2004 року), на яку План зонування не розроблявся. Згідно з цією містобудівною документацією зазначена ділянка на пл. Ш. Петефі визначена, як територія громадської забудови.
А тому відповідно до статті 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів та статті 83 ЗК України в їх системному зв'язку ця земельна ділянка як територія загального користування не може передаватись у приватну власність.
Проте, рішенням Ужгородської міської ради від 07 листопада 2014 року №1507 (пункт 2.100.) ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки з подальшею передачею її власність, отже започатковано процедуру відведення земельної ділянки громадянину у приватну власність з порушенням припису частини четвертої статті 83 ЗК України.
У листі від 25.09.2017 року № 8/01-13 Управління містобудування та архітектури Закарпатської ОДА наданому на запит адвоката ОСОБА_1 від 19.09.2017 року щодо роз яснення відповідності розміщення та виділення земельних ділянок під будівництво індивідуальних гаражів на пл. ОСОБА_6, зазначило, що відповідно до коригування окремих розділів генерального плану 2004 року м. Ужгорода, а також останнього генплану м. Ужгорода 2015 року (що не діє) територія, на якій розташовані земельні ділянки для будівництва індивідуальних гаражів на пл. Ш. Петефі згідно з наданими викопіюваннями відноситься до земель громадських будівель та споруд, а тому провівши аналіз, управління вважає, що вказані земельні ділянки розташовані на пл. ОСОБА_6 для будівництва індивідуальних гаражів виділені (за рішенням Ужгородської міської ради) у порушення вимог чинного законодавства та нормативно- правових актів, а також генерального плану м. Ужгорода, затвердженого у 2004 році, який на думку управління не може бути використаний і для надання містобудівних умов та обмежень, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства.
Допитаний в судовому засіданні головний архітектор міста Ужгорода - ОСОБА_7 пояснив, що перебуває на посаді головного архітектора м. Ужгорода з 29.07.2016 року. На час прийняття оскаржуваного рішення не перебував на посаді. Згідно з генеральним планом, що діяв на час прийняття рішення, земельна ділянка по вул. Мукачівській, б/н (територія перед Будинком побуту), кадастровий номер 2110100000:01:001:0273, відноситься до земель, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Будівництва індивідуальних гаражів на місці розташування земельної ділянки генеральним планом не передбачено, однак, законодавство не містить чіткої заборони на будівництво індивідуальних гаражів в зоні громадської забудови. Свідок також надав суду письмові пояснення аналогічного змісту.
Допитаний в судовому засіданні в якості експерта ОСОБА_8 надав пояснення, які повністю узгоджуються з висновком судової земельно-технічної експертизи № 104, складеного 22.11.2016 року.
Водночас, з огляду на вищезазначене, враховуючи вимоги нормативно-правових актів в галузі містобудування та земельних відносин, керуючись статтями 12, 39, частиною четвертою статті 83, частиною сьомою статті 118 ЗК України, орган місцевого самоврядування - Ужгородська міська рада, повинен був відмовити ОСОБА_3 як заявнику у задоволенні її клопотання про відведення земельної ділянки і наданні згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення саме цієї земельної ділянки (м. Ужгород, вул. Мукачівська, б/н, кадастровий номер 2110100000:01:001:0273 ), з огляду на невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
З огляду на таке, положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об'єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.
Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
При цьому зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється в порядку, визначеному законом (стаття 20 ЗК України). Порушення такого порядку має наслідком визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмову в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
З огляду на встановлені судом факти, фактично відбулась неправомірна зміна цільового призначення землі, яка за законом не могла бути передана в приватну власність.
Враховуючи, що спірна земельна ділянка, щодо якої Відповідачем надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо подальшого відведення і передачу у приватну власність, розміщена на пішохідній частині площі ОСОБА_6, яка становить єдиний комплекс, об'єкт благоустрою, який включає відповідно до висновку судового експерта ОСОБА_8 проїжджу та пішохідну частини відведення ОСОБА_3 земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:01:001:0273, що сформована за рахунок земель загального користування, призведе до порушення майнових прав територіальної громади м. Ужгорода щодо користування землею як загальним природним ресурсом Українського народу, що суперечить статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( м. Рим, 1950 рік).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі вищенаведеного, враховуючи, що в ході розгляду справи згідно досліджених доказів встановлено, що прийняття Ужгородською міською радою рішення від 07 листопада 2014 року за №1507 в частині пункту 2.100. щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів по вул. Мукачівській, б/н з подальшою передачею її у власність, відбулося з порушенням статті 39, частини четвертої статті 83, частини сьомої статті 118 ЗК України, статей 5, 25, 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , статті 48 Закону України Про охорону земель , статей 5, 12, 17 Закону України Про основи містобудування , статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (м. Рим, 1950 рік) суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 13-14,19,41 Конституції України, 4-5,12,20-21,39, 80,83-84,118,121 ЗК України, ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним рішення Ужгородської міської ради від 07.11.2014 року за № 1507 в частині пункту 2.100. щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів по вул. Мукачівській, б/н з подальшою передачею її у власність.
Скасувати рішення Ужгородської міської ради від 07.11.2014 року за № 1507 в частині пункту 2.100. щодо надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів по вул. Мукачівській, б/н з подальшою передачею її у власність.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано.
Повне рішення складено 29.01.2019 року.
Суддя: О.А. Придачук
Суд | Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 28.01.2019 |
Оприлюднено | 06.02.2019 |
Номер документу | 79618017 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Придачук О. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні