Ухвала

від 30.01.2019 по справі 698/863/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/793/45/19 Справа № 698/863/18 Категорія: ст. 170 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_4 ОСОБА_5 з участю прокурора захисникаОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18.12.2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018251140000072 від 27.11.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.272 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 з метою збереження речових доказів.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що слідчим відділенням Катеринопільського відділення поліції Звенигородського ВП ГУНП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.11.2018 року за №42018251140000072 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.272 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Звенигородського та Катеринопільського районів встановлені особи без належних дозвільних документів виконують роботи з підвищеною небезпекою на автомобільних газозаправних пунктах, на яких проводиться роздрібна торгівля скрапленим газом, що створює загрозу загибелі людей чи настанні інших тяжких наслідків. Як встановлено, одна з таких авто газозаправних станцій знаходиться на земельній ділянці за адресою: Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Богдана Хмельницького,19, де і в ході обшуку 29.11. 2018 року, проведено на підставі ухвали слідчого судді, встановлено, що за указаною адресою проводить господарську діяльність ТОВ «ЛПГ - Крекінг», ідентифікаційни код 40813973, місцезнаходження юридичної особи: Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Білоцерківська, 1Г.

В рамках здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадження, 27.11.2018 року прокурором ОСОБА_10 , на підставі ухвали слідчого судді, було проведено обшук в приміщенні АГЗС за адресою:Черкаська область, м. Звенигородка, вул.. Богдана Хмельницького,19, під час якого вилучені речі та документи, згідно протоколу обшуку від 29.11.2018 року, при цьому опломбована паливно-роздавальна колонка та посудина, яка працює під тиском, там і знаходиться.

Ухвалою слідчого судді Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18.12.2018 року в задоволенні клопотання прокурора відмовлено.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що зазначена у клопотанні правова підстава для арешту майна, а саме збереження речових доказів, є сумнівною, оскільки прокурор хоч і вказує, що вилучене майно є речовими доказами однак жодним чином не доводить, що воно відповідає критеріям що визначені в ст. 98 КПК України. Яким саме критеріям речового доказу, передбаченим у ст. 98 КПК України, відповідає вилучене майно, прокурором не вказано, тобто такі твердження органу досудового розслідування є формальними.

Окрім цього, ухвала про надання дозволу на проведення обшуку не передбачала дозволу на вилучення будь якого майна, окрім наявних дозвільних та інших документів, які надають право на експлуатацію об`єкту з підвищеною небезпекою авто газозаправної станції, фіксації стану обладнання АГЗС, однак прокурором було вилучено і інше, що свідчить про вчинення останнім дій, всупереч наявному судовому рішенню.

З врахуванням наведеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що необхідність арешту майна не доведена, а заявлене клопотання є безпідставним, а тому в його задоволенні було відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18.12.2018 року, прокурор прокуратури у кримінальному провадженні №42018251140000072 подав апеляційну скаргу , в якій просить:

- скасувати ухвалу суду першої інстанції від 18.12.2018 року про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні №42018251140000072;

- винести нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні №42018251140000072 від 27.11.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.272 КК України.

При цьому зазначає, що рішення суду першої інстанції необгрунтовано вмотивовано тим, що в порушення вимог ст. 98 КПК України прокурор, хоч і вказує, що вилучене майно є речовим доказом, однак жодним чином не доводить, що воно відповідає критеріям, що визначені в ст. 98 КПК України. Яким саме критеріям речового доказу, передбаченим у ст. 98 КПК України, відповідає вилучене майно, тобто такі твердження органу досудового розслідування є формальним.

Додає, що у зв`язку із вищевикладеним, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання заступника Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні №42018251140000072 , внесеному в ЄРДР 27.11.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 чт.272 КК України через його невідповідність положенням КПК України, а саме ст.98, ст.170 та ст. 173 КПК України.

Апелянт наголошує на тому, що адвокатом представником ТОВ «ЛПГ-Крекінг» (володільця майном) не надано будь-яких документів, які б підтверджували його доводи про законність діяльності автогазозаправного пункту ТОВ «ЛПГ-Крекінг».

Також наголошує на тому, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим в зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення захисника, який представляє інтереси ТОВ «ЛПГ - Крекінг» та перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає:

Положенням ст.131 КПК України передбачено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення :

- збереження речових доказів;

- спеціальної конфіскації;

- конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи;

- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення( цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Частиною першою ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно ТОВ «ЛПГ- Крекінг», слідчий суддя в повному обсязі дотримався вищезазначених вимог закону.

Фактично єдиним доказом вчинення кримінального правопорушення, яким прокурор також обґрунтовує необхідність арешту майна, є протокол обшуку від 29.11.2018 року на території земельної ділянки, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Б. Хмельницького, 19, площею 0,2241 га кадастровий номер якої 7121210100:01:003:0313, що перебуває у власності Звенигородської міської ради, код ЄДРПОУ 26490674, та яка передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Єврогазтрейд», код ЄДРПОУ 34767296, юридична адреса: Київська область, м. Кагарлик, вул.. Фрунзе, 101А, та витяг з реєстру щодо даних про ТОВ «ЛПГ- Крекінг».

Окрему увагу, слідчий суддя звертає увагу на той факт, що будь-яка перевірка діяльності ТОВ «ЛПГ - Крекінг» органами слідства не проводилась і від них не було витребувано будь-яких документів на підставу доказу легальності їх діяльності.

Колегія суддів вважає, що підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для арешту майна, як в клопотанні, так і в апеляційній скарзі прокурора не наведено.

Колегія суддів бере до уваги, що необхідність накладення арешту на майно ТОВ «ЛПГ- Крекінг» прокурор обґрунтовує необхідністю збереження речових доказів, як знаряддя кримінального правопорушення, натомість жодного ризику, визначеного в ст.170 КПК України прокурор не вказує.

У відповідності до положень ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що окремі документи, які впливають на прийняття рішення, мають суттєві неточності, а саме в клопотанні прокурора про арешт майна, апеляційній скарзі, витязі з ЄРДР вказані різні номери кримінальних проваджень та кваліфікація кримінальних правопорушень.

Колегія суддів вважає, що в разі усунення вказаних недоліків орган досудового розслідування не позбавлений права звернутись з клопотанням про арешт майна у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на даний час достатніх підстав для накладення арешту на майно в кримінальному провадженні не має, а доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Ухвалу слідчого судді Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18.12.2018 року про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :