Постанова

від 04.02.2019 по справі 728/1308/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 лютого 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/1308/18

Головуючий у першій інстанції - Пархоменко П. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/213/19

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.

сторони: позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Приватне акціонерне товарситво Агропромбуд ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 листопада 2018 року (місце ухвалення - м. Бахмач, повний текст складено - 23.11.2018) у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товарситва Агропромбуд про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ Агропромбуд про витребування майна з чужого незаконного володіння. В обґрунтування позову послався на те, що у 2015 році за договором купівлі-продажу придбав у ОСОБА_4 плити перекриття залізобетонні в кількості 20 штук, та блоки фундаментні - 25 штук, що знаходились за адресою: АДРЕСА_1, на території Бахмацького заводоуправління - цегельного заводу. Згідно договору продавець повинен був перевезти зазначені будівельні матеріали власним транспортом за місцем використання.

В позові посилається, що голова правління ПрАТ Агропромбуд Ємець В.П. вивіз з території Бахмацького заводоуправління будівельні матеріали, та позивачу не відомо їх місцеперебування, на підставі чого останній звертався до Бахмацького відділу поліції.

ОСОБА_2 в позові просить визнати право власності на будівельні матеріали, а саме: плити перекриття залізобетонні в кількості 20 штук, та блоки фундаментні в кількості 25 штук, за позивачем. Витребувати у ПрАТ Агропромбуд , що знаходиться за адресою: м. Бахмач, вул. Тиницька, 11, та повернути позивачу плити перекриття залізобетонні в кількості 20 штук, та блоки фундаментні в кількості 25 штук, та усунути перешкоди у користуванні майном.

Рішенням Бахмацького районного суду від 23.11.2018 в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПрАТ Агропромбуд про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обгрунтовано тим, що наданими позивачем доказами не підтверджуються обставини, які могли б стати підставою для задоволення позовних вимог, крім того позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що майно, яке він просить витребувати, знаходиться у відповідача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бахмацького районного суду від 23.11.2018, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

За доводами скарги оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заявник у скарзі посилається, що судом в рішенні не правильно встановлено та зазначено, що позивач не прийняв майно, а продавець йому не передав. Спірні матеріали були фактично викрадені відповідачем ПрАТ Агропромбуд , вивезені транспортом ПСП Пісківське , про що судом не досліджено та не зазначено.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі - продажу №1 (рухомого майна) між фізичними особами від 01.04.2015 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 рухоме майно - плити перекриття залізобетонні в кількості 20 шт. та блоки фундаментальні в кількості 25 шт., що знаходяться в АДРЕСА_1 (територія Бахмацького заводоуправління) за ціною 25 000, 00 грн (а.с. 4).

Актом прийому-передачі до договору № 1 (рухомого майна) від 01.04.2015 підтверджується, що ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 прийняв плити перекриття залізобетонні в кількості 20 шт., блоки фундаментальні в кількості 25 шт., що знаходяться в АДРЕСА_1 (територія Бахмацького заводоуправління) та провів повний розрахунок (а.с. 4, зв. сторона).

Відповідно до розписки від 02.04.2015 ОСОБА_4 отримав кошти в сумі 25 000, 00 грн за вказаний матеріал (а.с. 5).

06.06.2016 позивач звертався із заявою про вчинення злочину до Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області, в якій зазначив, що відповідачем в листопаді 2015 року без документів було демонтовано цегляну споруду на території непрацюючого Бахмацького заводоуправління (цегляного заводу) та відчужено залізобетонні плити та блоки (а.с. 8).

З ухвали слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08.12.2017 вбачається, що 04.12.2017 ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області із скаргою на постанову слідчого Бахмацького ВП ГУНП у Чернігівській області Проценка Д.В. від 27.12.2016 про закриття кримінального провадження № 12016270070000499 від 07.06.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, в якій просив скасувати дану постанову, оскільки вона ухвалена без встановлення всіх обставин справи, зокрема слідчий не перевірив статут Бахмацького заводоуправління Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, яка є діючою юридичною особою, має на балансі майно, право на відчуження якого надано її керівнику. Ухвалою скаргу потерпілого ОСОБА_2 задоволено, постанову слідчого Бахмацького ВП ГУНП у Черінгівській області Проценка Д.В. - скасовано і матеріали направлено до СВ Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській облсті для проведення досудового розслідування (а.с. 6-7).

У справі № 728/847/16-ц, яка ухвалою від 03.06.2016 залишена без розгляду за заявою позивача, накладено ухвалою судді Бахмацького районного суду від 18.05.2016 арешт на майно, що складається із плит перекриття залізобетонних в кількості 20 штук та блоків фундаментних в кількості 25 штук, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, територія (Бахмацького заводоуправління цегельного заводу) (а.с. 61, справа № 728/847/16-ц).

Постановою від 27.05.2016 державного виконавця ВДВС Бахмацького РУЮ відмовлено у відкритті виконавчого провадження (відмова в прийнятті до провадження виконавчого документа) на підставі відсутності ідентифікаційного коду боржника ПрАТ Агропромбуд (а.с. 87, справа № 728/847/16-ц).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що наданими позивачем доказами не підтверджуються обставини, які могли б стати підставою для задоволення позовних вимог, крім того позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що майно, яке він просить витребувати, знаходиться у відповідача.

З висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з"ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують враховуючи наступне.

Згідно із положеннями ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як регламентовано вказаною нормою, особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

Посилання в позові про факт знаходження майна у відповідача, не доведено належними та допустимими доказами, як вбачається судом першої інстанції дана правова оцінка договору купівлі-продажу, також зазначено, про відсутність можливості встановити обставини про належність майна продавцю, визначити його індивідуальні ознаки і відповідне право продавця на проданий товар, який згідно з поясненнями позивача реально майно не передав, хоча сторонами підписано акт прийому-передачі сторін договору.

Виходячи з аналізу ст. 387 ЦК України предметом доказування щодо витребування майна з чужого незаконного володіння є незаконність володіння зазначеним майном особою та наявності доказів щодо знаходження майна у відповідача.

Таким чином, є необгрунтованими доводи апеляційної скарги, щодо неправильної оцінки доказів судом, в тому числі і свідків.

Посилання, що матеріалами перевірки в кримінальному провадженні № 12016270070000499 від 07.06.2016 Бахмацьким ВП ГУНП у Чернігівській області (а.с. 6-7) встановлено обставини крадіжки, є безпідставними, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем не доведено, що спірне майно знаходиться саме у відповідача.

Не підтверджені належними і допустимими доказами доводи апеляційної скарги про те, що спірні матеріали були фактично викрадені відповідачем ПрАТ Агропромбуд , вивезені транспортом ПСП Пісківське .

Як вбачається судом першої інстанції, надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотиви відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), як це регламентовано нормами процесуального законодавства.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, яким надана правильна правова оцінка.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого суду зробленого на підставі доказів досліджених у встановленому законом порядку.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Суд апеляційної інстанції, з врахуванням вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З врахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 23 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 04.02.2019.

Головуючий Судді: