Рішення

від 03.09.2010 по справі 2-2195/2010

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №2-2195/2010 Категорія 4

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2010 року місто Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого - судді Коломієць О.С.

з участю секретарів с/з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання частково недійсними правовстановлюючих документів, про визнання права власності на частину домоволодіння, поділ майна в натурі, стягнення матеріальної та моральної шкоди та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення грошової компенсації, відшкодування вартості робіт та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

У липні 2003 року позивачі звернулись до суду з позовом в якому просили поновити їм строк звернення з позовом про визнання частково недійсними в 1/6 частині свідоцтва про право на спадщину за законом видане на ім'я ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, визнати за ними право власності на 1/6 частину домоволодіння № 3 по пров. Гуйвинському в м. Житомирі.

Під час розгляду справи 30 березня 2004 року позивачі подали додаткову позовну заяву в якій просили виділити їх частку із домоволодіння, яка складається з жилого будинку під літерою А .

19 грудня 2005 року позивачі звернулися до суду з заявою в якій просили стягнути з ОСОБА_7 спричинену матеріальну шкоду в розмірі 5620 грн., за самовільно знесені ним сарай та туалет і моральну шкоду в сумі 4000 грн.

29 грудня 2005 року позивачі подали позовну заяву, в якій уточнили свої вимоги і просили розділити спірне домоволодіння, виділивши їхню частину майна у вигляді жилого будинку під літерою А та стягнути з ОСОБА_11 матеріальну шкоду в сумі 5620 грн. та моральну шкоду в сумі 4000 грн.

З заявами, аналогічними попередній, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду 06 січня 2006 року та 07 травня 2007 року.

Крім того, позивачі 07 травня 2007 року та 20 червня 2007 року подали до суду заяви про уточнення позовних вимог, які, на їх прохання, були повернуті ухвалами суду, що відображено в протоколах судових засідань від 22 травня 2007 року та від 22 жовтня 2007 року.

07 вересня 2007 року позивачі подали заяву про уточнення позовних вимог, яку і просили розглядати по суті, про що зазначено в заяві від 06 березня 2009 року, в якій просили поновити пропущений строку для визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину в розмірі 1/6 частини спірного домоволодіння на ім'я ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7, визнати за ними право спільної власності на 8/15 частин домоволодіння, виділити їх частку, яка складається з жилого будинку під літерою А та стягнути з ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 5620 грн. за знесені будівлі та моральну шкоду в сумі 2000 грн.

Відповідачем ОСОБА_7 28 лютого 2008 року була подана до суду зустрічна позовна заява в якій він просив стягнути з позивачів на його користь вартість робіт по знесенню сараю та туалету в розмірі 500 грн., відшкодувати моральну шкоду в сумі 2000 грн., стягнути грошову компенсацію за переотриману долю в майні, виходячи з вартості визначеної будівельно-технічною експертизою на день розгляду справи та понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4, яка діє також як представник інших позивачів, та її представник позовні вимоги підтримали з тих же підстав. Просили вимоги позивачів задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити за безпідставністю.

Представник відповідача просила зустрічну позовну заяву задовольнити повністю, в первісному позові відмовити за безпідставністю позовних вимог. Заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що спірне домоволодіння № 3 по провулку Гуйвинському в м. Житомирі складається з двох жилих будинків під літерами А та Б , сараю В , двох туалетів.

Позивачам належить 1/3 частина домоволодіння, згідно договору купівлі-продажу від 13.11.1969 р., згідно якого ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 продали належну їм 1/3 ід. частинну спірного домоволодіння ОСОБА_15 Остання 18.05.1984 року подарувала 20/100 ід. частин даного домоволодіння ОСОБА_5 Після смерті ОСОБА_15 18.02.1993 року її дочки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 прийняли спадщину по 40/600 ід. часток спірного домоволодіння.

Відповідачу належить 2/3 ід. частин спірного домоволодіння на підставі договору дарування від 19 квітня 2002 року, укладеного між ним і ОСОБА_16

Позивачі просять визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину в розмірі 1/6 частини спірного домоволодіння на ім'я ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 з тих підстав, що після смерті своєї матері ОСОБА_17 в 1927 році, ані її дочка ОСОБА_18, ані син ОСОБА_8 від спадщини не відмовлялися, а прийняли кожний по 1/6 ід. частини від належної їй 1/3 частини будинковолодіння. Враховуючи, що у ОСОБА_8 була у власності 1/3 частина домоволодіння, у ОСОБА_18 також 1/3 частина (після смерті в 1936 р. чоловіка ОСОБА_19С.), то кожному із них стало належите по Ѕ частині спірного домоволодіння. Право власності до ОСОБА_8 на 2/3 частин спірного домоволодіння перейшло в результаті видачі йому 20 липня 1970 року Житомирською державною нотаріальною конторою свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті матері ОСОБА_20 на належну їй 1/3 частину домоволодіння, але при видачі вищевказаного свідоцтва не були враховані вищевказані обставини, а саме : факт прийняття спадщини ОСОБА_18 після смерті матері. Саме видачею даного свідоцтва були порушені права позивачів в 1/6 частині будинковолодіння. Крім того, при видачі даного свідоцтва не було враховано, що після купівлі 1/3 частини домоволодіння за заявою матері (бабусі) позивачів ОСОБА_15 було надано дозвіл архітектури на перебудову будинку під літерою А , а саме : дозволено було перебудувати кухню 19,9 кв.м. - в жилу кімнату, а коридор - в кухню, з розширенням до 9,9 кв.м., у зв'язку з чим збільшилась корисна площа домоволодіння та ідеальна частка позивачів у домоволодінні на 1/5 частину. У зв'язку з чим, позивачі вважають, що їх мати (бабуся) ОСОБА_15 у 1969 році мала у спірному домоволодінні 8/15 ідеальних частин, а тому ОСОБА_8 повинен був отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на 7/15 частин спірного домоволодіння.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд вважає, що підстав для визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину в розмірі 1/6 частини спірного домоволодінняна на ім'я ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 та визнання за позивачами права власності на частину спірного домоволодіння з підстав заявлених позивачами не має, оскільки рішеннями Житомирського обласного суду від 20 лютого 2001 року та Верховного Суду України від 16 травня 2001 року були встановлені обставини не прийняття ОСОБА_18 після смерті своєї матері ОСОБА_17 спадщини, так само було встановлено, що з моменту укладення договору 13.11.1969 р. і до дня смерті ОСОБА_15 надбудова, прибудова або перебудова спірного будинку не проводилась і переобладнання кухні площею 19,9 кв.м, в жилу кімнату, а веранди (коридору) площею 7,5 кв.м. в кухню не збільшило корисної площі будинку під літерою А .

Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками. Як роз'яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту норми ЦК України це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру).

З урахуванням висновків експертизи, порядку користування спірним домоволодінням, який склався між співвласниками, рішення Богунського райсуду м.Житомира від 04.05.2004 року про встановлення порядку користування земельною ділянкою, також враховуючи прохання позивачів про виділення їх частки разом через відсутність між ними спору, суд вважає за доцільне провести поділ спірного домоволодіння згідно 1 варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03.03.2010 року (а.с.233,236 том 2), виділивши у приватну власність : відповідачу ОСОБА_7 (належна ідеальна частка складає 2/3 ід.ч.) житловий будинок літ. Б , туалет літ. У , та самовільно знесені сарай літ. В та туалет літ. У , загальною вартістю 166 310 грн., що складає

45/100 ід. частки домоволодіння; позивачам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (належна ідеальна частка складає 1/3 ід.ч) житловий будинок літ. А , загальною вартістю 199 395 грн., що складає 55/100 ід. частки домоволодіння. Позивачі повинні сплатити відповідачу грошову компенсацію за відхилення від частки в розмірі 77 493 грн.

Суд виділив відповідачу ОСОБА_7 самовільно знесені ним сарай літ. В та туалет літ. У , якими користувались позивачі. При поділі земельної ділянки рішенням суду позивачі були зобов'язані знести сарай та туалет, які були розташовані на виділеній земельній ділянці відповідача. З заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, відповідач до суду не звертався. Всупереч вимогам закону відповідач самовільно розібрав вказані споруди, чим спричинив шкоду позивачам, а тому суд виділив дані господарські споруди (врахувавши їх вартість) відповідачу, що в свою чергу зменшило розмір грошової компенсації за відхилення від частки, яку повинні сплатити позивачі відповідачу.

Відповідно до вищевикладеного не підлягають до задоволенню вимоги відповідача про стягнення з позивачів на його користь 500 грн. вартості робіт по знесенню сараю і туалету та вимоги позивачів про стягнення з відповідача на їх користь 5620 грн. матеріальної шкоди за знесені будівлі.

Крім того, суд відмовляє позивачам та відповідачу в задоволенні їх вимог про стягнення моральної шкоди, відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, за недоведеністю позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог в частині визнання частково недійсними правовстановлюючих документів, про визнання права власності на частину домоволодіння, питання про пропуск позивачами строку позовної давності суд залишає без обговорення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з кожного позивача на користь держави судовий збір, відповідно до задоволених позовних вимог, в розмірі 280 грн. 59 коп. та з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 501 грн. 51 коп. Підлягають також стягненню з позивачів на користь відповідача витрати по оплаті за проведення експертизи в розмірі 150 грн. з кожної.

Керуючись ст.ст. 23, 367, 1167 ЦК України, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року ( зі змінами ) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» , ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання частково недійсними правовстановлюючих документів, про визнання права власності на частину домоволодіння, поділ майна в натурі, стягнення матеріальної та моральної шкоди та зустрічну позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення грошової компенсації, відшкодування вартості робіт та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Поділити в натурі домоволодіння № 3 по провулку Гуйвинському в м.Житомирі виділивши у приватну власність :

-ОСОБА_7 (належна ідеальна частка складає 2/3 ід.ч.)

житловий будинок літ. Б , туалет літ. У , та самовільно знесені сарай літ. В та туалет літ. У , загальною вартістю 166 310 грн., що складає 45/100 ід. частки домоволодіння.

-ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (належна ідеальна частка складає 1/3 ід.ч)

житловий будинок літ. А , загальною вартістю 199 395 грн., що складає 55/100 ід. частки домоволодіння.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Олександрівни на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію в розмірі 77 493 грн.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Олександрівни на користь ОСОБА_7 витрати по оплаті за проведення експертизи в розмірі 150 грн. з кожної.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Олександрівни на користь держави судовий збір в розмірі 280 грн. 59 коп. з кожної.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в сумі 501 грн. 51

коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання частково недійсними правовстановлюючих документів, про визнання права власності на частину домоволодіння, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити за безпідставністю.

В задоволенні решти позовних вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування вартості робіт та стягнення моральної шкоди відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: