Ухвала

від 05.02.2019 по справі 640/21346/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

05 лютого 2019 року м. Київ № 640/21346/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг охоронних підприємств ШЕРИФ про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг охоронних підприємств ШЕРИФ

до Головного управління Держпраці у Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Холдинг охоронних підприємств ШЕРИФ (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №КВ1420/1322/АВ/СП/ФС-701 від 12 грудня 2018 року Головного управління Держпраці у Київській області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14 січня 2019 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг охоронних підприємств ШЕРИФ через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання обґрунтовано тим, що дана справа не відноситься до категорії справ незначної складності, визначених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг охоронних підприємств ШЕРИФ Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеn v. Germany , заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal , заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

За таких підстав та з урахуванням того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання, а також враховуючи, що позивачем не доведено, що для захисту його прав необхідно проводити розгляд даної адміністративної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та приймаючи до уваги, що спірні правовідносини не зумовлюють необхідність такого розгляду, будь - яких інших достатніх причин, з яких вбачається необхідність проведення судового засідання позивачем не наведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача та розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Керуючись частиною 6 статті 262, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Холдинг охоронних підприємств ШЕРИФ про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Кузьменко