Постанова

від 06.02.2019 по справі 826/9345/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9345/18 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ПАНТЕРА ЛТД до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ ПАНТЕРА ЛТД (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дії відповідача; визнання протиправним та скасування припису від 17.05.2018 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким заборонено експлуатацію автозаправного комплексу на вул.Олени Теліги, 61, у Подільському районі м.Києва з 17.05.2018 року, складеного Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві Подкіним Б.Л. визнання протиправними та скасування постанов від 31.05.2018 року №73/18/10/26-11/3105/02/2 та № 73/18/10/26-12/3105/02/2.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 17.05.2018 року, яким заборонено експлуатацію автозаправного комплексу на вул. Олени Теліги, 61, у Подільському районі м.Києва з 17.05.2018 року, постанови №73/18/10/26-11/3105/02/2 від 31.05.2018 року та №73/18/10/26-12/3105/02/2 від 31.05.2018 року. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст.242 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2009 року між Колективним підприємством Фірма Берегиня-94 у формі ТОВ (продавець) та ТОВ Пантера ЛТД (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, згідно якого позивач придбав у власність у продавця майновий комплекс - автозаправочну станцію (літери А, Б, В), загальною площею 294,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Олени Теліги, 61.

25.12.2009 року між ТОВ Пантера ЛТД між (орендодавець) та ТОВ Авантаж 7 (орендар) укладено договір оренди №6, згідно умов якого останній орендує майно, що розміщене на території за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 61.

01.09.2017 року між ТОВ Пантера ЛТД (орендодавець) та ТОВ Авантаж 7 (орендар) укладено договір оренди майна №2, відповідно до пунктів 1.2 та 4.2 якого орендар орендує майно орендодавця, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 61 на строк до 31.07.2020 року.

У період з 04.05.2018 року по 17.05.2018 року Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду департаменту ДАБІ у м. Києві Подкіним Б.Л. на підставі направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 26.04.2018 року №б/н, яке в свою чергу видано на підставі наказу Департаменту ДАБІ у м. Києві №120 від 26.04.2018 року та звернення ГО Стоп свавіллю проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності об'єкта автозаправний комплекс за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 61.

За результами проведеної перевірки складено акт б/н від 17.05.2018 року та протоколи про правопорушення у сфері містобудівельної діяльності від 17.05.2018 року, в яких зазначено про те, що замовник будівництва - ТОВ Пантера ЛТД (замовник) та ТОВ Авантаж 7 експлуатували автозаправний комплекс за адресою: вул. Теліги Олени, 61 у Подільському районі міста Києва без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, чим порушили вимоги ч.8 ст.39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року №461.

Крім того, на думку перевіряючого зазначений об'єкт будівництва відноситься до складності СС3. , оскільки на момент виїздів на місце 04.05.2018 року та 14.05.2018 року встановлено, що на автозаправному комплексі за вищевказаною адресою влаштовані дві колонки для заправки бензином та дизельним паливом, самочинно побудований газорозподільний вузол, чотири колонки для заправки зрідженим газом, через які подається газ з самочинно побудованих підземних резервуарів, чим порушено ч.1 ст.34, ч.1 ст.37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Цього ж дня було винесено і припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким заборонено експлуатацію автозаправного комплексу на вул. Олени Теліги, 61 у Подільському районі м. Києва з 17.05.2018 року до усунення допущених порушень Замовником, відповідно до вимог чинного законодавства.

За результатами розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування 31.05.2018 року відповідачем винесено постанови № 73/18/10/26-11/3105/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 1585800,00грн. на підставі абз.4 п.4 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальністю за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та № 73/18/10/26-12/3105/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 1585800,00грн. на підставі абз.3 п.3 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальністю за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо призначення та проведення позапланової перевірки та видання припису та постанов про накладення штрафу протиправними, звернувся з позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно пункту 2 Порядку від 23.05.2011 року № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт, виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Пунктом 3 Порядку №553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій (п. 7 Порядку №553).

Відповідно до п. 9 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Пунктом 12 Порядку № 553 встановлено, що посадові особи інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані, зокрема, у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством.

Пунктами 16, 18, 19, 21 Порядку № 553 визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції. Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис також складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акту.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис, якщо відмовляється від отримання акту та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Пунктом 20 Порядку № 553 визначено, що протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Згідно п.22 Порядку №553 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф (пункт 22 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю).

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю архітектурно-будівельний контроль проводиться щодо суб'єкта господарювання в присутності його уповноважених осіб, яким пред'являється направлення на перевірку посвідчення, за участю вказаних осіб складається акт перевірки. Крім акту перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт. Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Підставами для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (підпункт 6 частина 1 стаття 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Статтею 1 Закону України Про громадські об'єднання , громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Як вбачаться з матеріалів справи, а саме з направлення та пояснень представника відповідача, перевірка проведена на підставі звернення ГО Стоп свавіллю .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач видав направлення на перевірку з дотримання норм законодавства, на підставі звернення ГО Стоп свавіллю , а тому в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії відповідача з призначення та проведення позапланової перевірки слід відмовити.

Щодо встановленого контролюючим органом порушення позивачем частини першої статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (чинного на момент будівництва), колегія судів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для складення (прийняття) оскаржуваних припису та постанов слугували висновки перевіряючих щодо експлуатації ТОВ Пантера ЛТД об'єкта будівництва після самовільного виконання у 2011 році будівельних робіт із самочинного будівництва газорозподільного вузла, чотирьох колонок для заправки зрідженим газом, через які подається газ з самочинно побудованих резервуарів за адресою: м.Київ, вул. Олени Теліги, 61, чим порушено частину першу статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та прийняття в експлуатацію, чим порушено частину першу статті 37 та частину 8 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Так, згідно з частиною восьмою статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, Закон України Про регулювання містобудівної діяльності набрав чинності 12.03.2011 року, а тому визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії.

Питання щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів було вперше врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року №449, однак ця постанова стосувалася лише об'єктів державного замовлення. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, мав визначатися Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Міністерством інвестицій і будівництва.

Закон України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності з дня набрання ним чинності , а саме з листопада1994 року, не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію. Вперше таке положення закріплено у цьому Законі 24.10.2000 року шляхом доповнення частини першої статті 1 вказаного закону абзацом, що встановлював відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями.

Згідно п.6 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності ( в редакції від 19.01.2012 року) суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, Закон України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , зокрема положення п. 6 ч. 2 ст. 2, щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності цим Законом.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

В контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.

Частина восьма статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 20 листопада 2012 року № 5496-VI, встановлює, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Верховний Суд України у постанові від 04.03.2014 року по справі №21-433а13, у схожих правовідносинах зазначив, що обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

Так, в апеляційній скарзі апелянт зазначив, що під час перевірки на підставі наданих документів та декларацій про готовність об'єкта до експлуатації: Реконструкція майнового комплексу - АЗС за адресою: вул.Теліги Олени, 61 у Подільському районі міста Києва , зареєстрованої замовнику будівництва ТОВ Пантера ЛТД Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві від 03.10.2011 року № КВ 14311049861 встановлено, що прийнято в експлуатацію операторську з магазином (літ.Г), склад для резервуарів з пальним (літ.Д), навіс (літ.Е). На момент виїздів на місце 04.05.2018 року та 14.05.2018 року встановлено, що на автозаправному комплексі за вищевказаною адресою працюють дві колонки для заправки бензином та дизельним паливом, самочинно побудований газорозподільний вузол, чотири колонки для заправки зрідженим газом, через які подається газ з самочинно побудованих підземних резервуарів.

На думку перевіряючих, замовником будівництва ТОВ Пантера ЛТД в порушення ст. 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (чинного на момент будівництва) у 2011 році було реконструйовано без отримання дозволу на виконання робіт автозаправний комплекс на вул.Олени Теліги, 61 у Подільському районі міста Києва.

Проте, колегія суддів вважає вказані висновки перевіряючих передчасними та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 24.12.2009 року між Колективним підприємством Фірма Берегиня-94 у формі ТОВ (продавець) та ТОВ Пантера ЛТД (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, згідно якого позивач придбав у власність у продавця майновий комплекс - автозаправочну станцію (літери А, Б, В), загальною площею 294,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Олени Теліги, 61.

25.12.2009 року між ТОВ Пантера ЛТД (орендодавець) та ТОВ Авантаж 7 (орендар) укладено договір оренди №6, згідно умов якого останній орендує майно, що розміщене на території за адресою: м. Київ, вул. Олени Теліги, 61 (а.с. 205).

Пункт 1.1.1. вказаного договору містить наступну інформацію: найменування майна, що орендується: Майновий комплекс-автозаправочна станція, АГЗП (авто-газозаправний пункт) загальною площею 294,4 кв.м., магазин та Рекламно-інформаційна стелла).

У Акті приймання-передачі до договору оренди №6 від 25.12.2009 року, який підписаний сторонами договору, наведений перелік обладнання, яке передано орендарю, зокрема - 6 колонок, 2 газових резервуари та інше.

Отже, вказаними документами підтверджується факт того, що 24.12.2009 року ТОВ Пантера ЛТД було придбано та на наступний день передано в оренду цілісний майновий комплекс, в який входили наступні об'єкти та обладнання:операторська з магазином, склад резервуарів з пальним, навіс, 6 колонок, 2 газових резервуари, інформаційні стенди та водночас спростовуються доводи апелянта про самочинне будування у 2011 році позивачем газорозподільного вузлу, 4 колонок для заправки зрідженим газом, через які подається газ з самочинно побудованих підземних резервуарів.

Посилання ж апелянта на те, що у Технічному паспорті станом на 11.05.2011 року не було зазначено про наявність спірного обладнання, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказаний документ виданий на нежитловий будинок (приміщення), а не на цілісний майновий комплекс.

Також колегія суддів вважає необгрунтованими посилання апелянта на декларацію про готовність об'єкта до експлуатації: Реконструкція майнового комплексу - АЗС за адресою: вул.Теліги Олени, 61 у Подільському районі міста Києва , зареєстрованої замовнику будівництва ТОВ Пантера ЛТД Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві від 03.10.2011 року № КВ 14311049861 згідно якої прийнято в експлуатацію операторську з магазином (літ.Г), склад для резервуарів з пальним (літ.Д), навіс (літ.Е), з огляду на наступне.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, у 2011 року ТОВ Пантера ЛТД з метою осучаснення будівель майнового комплексу було проведено їх реконструкцію, про що було подано Декларації про початок та готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його висновків та прийнятих на підставі останніх оскаржуваних рішень.

Щодо порушення позивачем частини першої статті 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (чинного на момент будівництва), колегія суддів зазначає наступне.

Так, на думку перевіряючого автозаправний комплекс за адресою: вул. Теліги Олени, 61 у Подільському районі міста Києва відноситься до складності СС3. , оскільки на момент виїздів на місце 04.05.2018 року та 14.05.2018 року встановлено, що на вказаному об'єкті влаштовані дві колонки для заправки бензином та дизельним паливом, самочинно побудований газорозподільний вузол, чотири колонки для заправки зрідженим газом, через які подається газ з самочинно побудованих підземних резервуарів.

Частиною першою статті 37 даного Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належить до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків перевіряючого про порушення позивачем даної норми закону, оскільки в матеріалах справи наявна Декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 03.10.2011 року, в якій визначено ІІІ категорію складності об'єкта.

При цьому, доказів того, що роботи щодо встановлення газорозподільного вузла та колонок для заправки зрідженим газом були здійснені після видання Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 03.10.2011 року, відповідачем до суду не надано.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції застосований, згідно з постановами від 31.05.2018 року №№73/18/10/26-11/3105/02/2 та №73/18/10/26-12/3105/02/2, штраф є адміністративно-господарською санкцією, а тому повинен застосовуватись у межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України, частина перша якої передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки, посадовими особами відповідача встановлено, що ТОВ Пантера ЛТД у 2011 році здійснило будівельні роботи на об'єкті, що заходиться по вул. Олени Теліги, 61 документів, які б надали право на виконання будівельних робіт, та прийняття в експлуатацію, строк застосування адміністративно-господарських санкцій слід обраховувати починаючи саме з цієї дати.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов від 31.05.2018 року №73/18/10/26-11/3105/02/2 та № 73/18/10/26-12/3105/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність порушень законодавства, що стали підставою для притягнення позивача до відповідальності та накладення штрафних санкцій.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 17.05.2018 року, колегія судів зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 4 статті 41-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право видавати обов'язкові до виконання об'єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт (п. 3 ч.3 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Як було встановлено судом вище по тексту, приписом від 17.05.2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, з метою усунення виявлених порушень: заборонено експлуатацію автозаправного комплексу на вул. Олени Теліги, 61 у Подільському районі м. Києва з 17.05.2018 року до усунення Замовником допущених порушень, відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно п. 9 ч. 4 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Отже, заборона експлуатації закінчених будівництвом об'єктів можлива лише за вмотивованим рішенням керівника інспекції. Крім того, суд звертає увагу на те, що законодавством не передбачена заборона експлуатації реконструйованих будівель шляхом винесення припису про усунення порушення вимог законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що заборона експлуатації закладу є заходом реагування контролюючого органу, який має застосовуватися до суб'єкта господарювання із врахуванням приписів Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності від 20.06.2013 року №353-VII.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17.05.2018 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 06.02.2019 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І.Мєзєнцев