Постанова

від 05.02.2019 по справі 1740/2081/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/4571/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 1740/2081/18 за адміністративним позовом Колективного підприємства "Будінвестсервіс" до Виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції - Щербаков В.В.,

час ухвалення рішення - 22.10.2018 року, 11:40 год,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 23.10.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Колективне підприємство "Будінвестсервіс" (далі - КП "Будінвестсервіс") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Дубенської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 15.02.2018 №59 Про затвердження акта про визначення розміру збитків, заподіяних територіальній громаді м. Дубно у сфері земельних відносин КП Будінвестсервіс .

Позовні вимоги мотивує тим, що 14.04.1997 Дубенською міською радою народних депутатів Рівненської області було прийнято рішення №247, відповідно до якого для КП Будінвестсервіс було надано в постійне користування земельна ділянка, загальною площею 2,16га забудованих земель для розміщення виробничої бази в місті Дубно. 15.02.2018 відповідачем прийнято оспорюване рішення, згідно з яким затверджено акт про визначення розміру збитків, заподіяних територіальній громаді м.Дубно у сфері земельних відносин КП Будінвестсервіс за використання земельних ділянок розташованих в АДРЕСА_1, загальною площею у 2015 році - 2,1600га, з 2016 року - 2,1502га, без сплати земельного податку в сумі 1221288,07грн. Вважає, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення порушено процедуру та порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновкам, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що право постійного користування земельної ділянки площею 2,16га по АДРЕСА_1 у м. Дубно, у КП Будінвестсервіс не припинялося. Відтак, саме позивач є належним користувачем вищезазначеної земельної ділянки. Зазначена комісія є постійно діючою комісією, яка вирішує всі без виключення питання відшкодування збитків на території м. Дубно, а тому до неї неможливо включити представників землекористувачів, оскільки кожна справа про відшкодування збитків стосується конкретної фізичної чи юридичної особи. Крім того, ніщо не заважало представнику позивача взяти участь в засіданні вищезазначеної комісії, оскільки він двічі запрошувався на її засідання, про що свідчать відповідні повідомлення про виклик на розгляд справи щодо відшкодування збитків, заподіяних територіальній громаді м. Дубно внаслідок користування вказаною земельною ділянкою.

Крім того апелянт додає, що ухвалою суду від 28.09.2018 року суд відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи вбачається, що виконавчим комітетом Дубенської міської ради Рівненської області під час прийняття оскаржуваного рішення не було встановлено чи дійсно в період, за який було нараховано збитки, земельні ділянки перебували у користуванні КП Будінвестсервіс , тим самим порушено права та законні інтереси останнього.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не повно і не всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 14.04.1997 Дубенською міською радою народних депутатів Рівненської області було прийнято рішення №247, відповідно до якого для КП Будінвестсервіс було надано в постійне користування земельна ділянка, загальною площею 2,16га забудованих земель для розміщення виробничої бази в місті Дубно. Також, у відповідності до вище вказаного рішення для КП Будінвестсервіс було видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-РВ №002101, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №5.

На вище вказаній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке частково належить КП "Будінвестсервіс" на праві приватної власності, а саме - комплекс, будівель виробничо-торгової бази, які складаються з: А-1 - контрольно пропускний пункт; Б - будинок охорони; В - деревообробна майстерня №1; Г -гараж; Д, Д', Д" - пункт технічного огляду; Ж - склад магазин №1; З - АЗС; К - деревообробна майстерня №2; Л - адмінбудівля; М - склад магазин будматеріалів; Н - овочесховище №1, О - овочесховище №2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.04.2011.

02.11.2012 відповідно до рішення загальних зборів засновників КП "Будінвестсервіс" та акту приймання-передачі майна №2 від 02.11.2012 передано у власність засновника підприємства ОСОБА_1 наступні об'єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1: будинок охорони; деревообробна майстерня №1; гараж; склад магазин №1; АЗС; деревообробна майстерня №2; адмінбудівля; склад магазин будматеріалів; овочесховище №1.

Разом з тим, 20.11.2012 виконавчим комітетом Дубенської міської ради Рівненської області було прийнято рішення №521 у відповідності до якого вирішено оформити право власності на: будинок охорони, деревообробну майстерню №1, будівлю гаража, склад магазин №1, АЗС, деревообробну майстерню №2, адмінбудівлю, склад магазин будматеріалів, будівлю овочесховища №1, що розташовані на АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.

Станом на грудень 2014 року у власності КП "Будінвестсервіс" залишилось 3 з 12 об'єктів нерухомого майна, а саме: А-1 - контрольно пропускний пункт; Д, Д', Д" - пункт технічного огляду; О - овочесховище №2, натомість 9 інших об'єктів нерухомого майна знаходились у власності громадянина ОСОБА_1.

15.02.2018 виконавчим комітетом Дубенської міської ради Рівненської області прийнято рішення №59, згідно з яким затверджено акт про визначення розміру збитків, заподіяних територіальній громаді м. Дубно у сфері земельних відносин КП Будінвестсервіс за використання земельних ділянок розташованих в АДРЕСА_1, загальною площею у 2015 році - 2,1600га з 2016 року - 2,1502га, а саме: - площею 0,0691га, кадастровий номер - НОМЕР_1; площею 0,1719га, кадастровий номер - НОМЕР_14; площею 0,2574га, кадастровий номер - НОМЕР_2; площею 0,1317га, кадастровий номер - НОМЕР_13; площею 0,1756га, кадастровий номер - НОМЕР_3; площею 0,3102га, кадастровий номер - НОМЕР_12; площею 0,2527га, кадастровий номер - НОМЕР_4; площею 0,0864га, кадастровий номер - НОМЕР_11; площею 0,0809га, кадастровий номер - НОМЕР_5; площею 0,4133га, кадастровий номер - НОМЕР_10; площею 0,0443га, кадастровий номер - НОМЕР_6 площею 0,0313га, кадастровий номер - НОМЕР_9; площею 0,1352га, кадастровий номер - НОМЕР_7, а також площею 0,0766га, кадастровий номер - НОМЕР_8 без сплати земельного податку в сумі 1221288,07грн.

На думку колегії суддів суду апеляційної інстанції висновок суду першої інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд установив, що предметом спору у цій справі є питання щодо правомірності дій відповідача при ухваленні рішення щодо затвердження розміру визначених збитків, завданих позивачем як землекористувачем.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч. 3 ст. 157 Земельного кодексу України встановлено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що Виконавчий комітет Дубенської міської ради, вважаючи, що колективним підприємством Будінвестсервіс . завдано органу місцевого самоврядування збитків у вигляді неодержаних доходів, мала право та повноваження скласти акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також затвердити його відповідним рішенням.

Водночас ч. 1 ст. 2 КАС передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом ч. 1 ст. 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов'язки позивача.

Як убачається з матеріалів справи, оспорюваним рішенням Виконавчого комітету Дубенської міської ради, зокрема, затверджено акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, розмір збитків, завданих колективним підприємством Будінвестсервіс внаслідок користування земельною ділянкою.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку. Що стосується відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення Виконавчого комітету Дубенської міської ради. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, оскаржуване рішення від 15 лютого 2018 року № 59 не створює жодних правових наслідків для колективного підприємства Будінвестсервіс , а тому не може порушувати його права чи інтереси.

Закриваючи провадження в цій справі, колегія суддів керується тим, що Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2017 року № 210/5803/13-а, та вказала, що оскільки рішення органу місцевого самоврядування про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, а тому воно не може бути предметом спору.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування рішення Виконкому про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 12 грудня 2018 року № 802/2474/17, від 12 грудня 2018 року № 501/463/15.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Пункт 1 частини 1 статті 238 КАС України, передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області - задовольнити частково .

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 1740/2081/18 - скасувати та провадження у справі закрити .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Я. С. Попко Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 06.02.2019 року