Рішення

від 30.01.2019 по справі 312/366/18

ВЕЛИКОБІЛОЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/312/20/2019

312/366/18

30.01.2019

№ 312/366/18

№ 2/312/20/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року с. Велика Білозерка

Великобілозерський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Рогоза А.Ю.

при секретарі Біряк І.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Велика Білозерка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Тополь про визнання правочину недійсним та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, яку згодом уточнив, до Фермерського господарства Тополь про визнання правочину недійсним та про повернення земельної ділянки . В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.04.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Енергодарської державної нотаріальної контори Запорізької області ОСОБА_3, він отримав у спадщину після смерті батька - ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 10,8571 гектарів, кадастровий № 2321180100:07:001:0076, розташовану на території Великобілозерської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області. За життя спадкодавцем - ОСОБА_4 та Фермерським господарством Тополь 01 липня 2008 року укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на десять років. 24 серпня 2016 року батько позивача помер. 16 червня 2018 року позивач звернувся до ФГ Тополь із заявою про повернення належної йому земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди. 02 липня 2018 року відповідач відмовив у поверненні земельної ділянки, посилаючись на укладену зі спадкодавцем додаткову угоду до договору оренди від 01.07.2008 року. З урахуванням викладеного, на підставі вимог ст. 203 Цивільного кодексу України позивач просить суд визнати додаткову угоду від 16 червня 2016 року недійсною та зобов'язати відповідача повернути належну йому земельну ділянку.

Ухвалою Великобілозерського районного суду Запрізької області від 28 листопада 2018 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

10 грудня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем зазначено, що ОСОБА_4 та Фермерським господарством Тополь 01 липня 2008 року укладений договір оренди земельної ділянки площею 10,8571 гектарів, кадастровий № 2321180100:07:001:0076, розташованої на території Великобілозерської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області, строком на десять років. 16.06.2016 року ОСОБА_4 та Фермерським господарством Тополь укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.07.2008 року, за умовами якої продовжено дію договору до 10 серпня 2038 року.

26 грудня позивач надав до суду відповідь на відзив, де вказав, що відповідачем не використано право на поновлення договору, оскільки до закінчення строку дії договору оренди землі він не повідомив позивача про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк.

Ухвалою суду від 28 грудня 2018 року закрито підготовче провадження і цивільну справу призначено до судового розгляду на 17 січня 2019 року.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі, пояснивши, крім викладеного у позові, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 01 липня 2008 року закінчився у 2018 році, а додаткову угоду до договору він вважає незаконною, оскільки його батько не міг її підписати за станом здоров'я.

Представник відповідача голова фермерського господарства Тополь ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та заперечувала проти їх задоволення, зазначивши, крім викладеного у відзиві, що 16.06.2016 року ОСОБА_4 особисто, в присутності його дружини, та Фермерським господарством Тополь укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.07.2008 року, за умовами якої продовжено дію договору до 10 серпня 2038 року.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України , Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України ).

Отже, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленій формі.

За змістом статей 18 , 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року № 6-2777цс16.

Судом встановлено, що 01 липня 2008 року ОСОБА_4 та ФГ Тополь було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10,8571 га. Пунктом 8 правочину передбачено, що договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.6-7).

11 серпня 2008 року договір оренди був зареєстрований у Великобілозерському районному відділі ДЗК, про що у Державному реєстрі земель було вчинено відповідний запис від 11 серпня 2008 року (а.с.7).

До закінчення строку дії договору 16 червня 2016 року сторони дійшли згоди щодо продовження орендних відносин, підписали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01 липня 2008 року. До договору додатковою угодою внесені зміни, зокрема, п.8 викладено в новій редакції із зазначенням, що договір укладено з 11 серпня 2018 року по 10 серпня 2018 року (а.с.29).

Вказана додаткова угода зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 червня 2016 року (а.с.28).

24 серпня 2016 року ОСОБА_4 помер (а.с.11). Право власності на спірну земельну ділянку перейшло до його сина - ОСОБА_1, про що 01 квітня 2017 року останньому було надано свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.12).

За приписами статті 148-1 Земельного Кодексу до особи яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України ).

Звернувшись до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01 липня 2008 року позивач не надав суду належних та допустимих доказів, визначених статтями 76-78 ЦПК України, на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також слід зазначити, що за вимогами ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Разом з тим, звернувшись до суду позивач фактично не визначився з правовою природою недійсності правочину ,яка регламентується параграфом другим розділу четвертого ЦК України .

Більше того, додаткова угода від 16 червня 2016 року є угодою про внесення змін до діючого договору, а не угодою про поновлення його на новий строк у розумінні ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Таким чином, оскільки договір оренди земельної ділянки залишається чинним у зміненій редакції від 16 червня 2016 року, у відповідача не виникло правового обов'язку повернути позивачу спірну земельну ділянку.

Керуючись ст.ст. 4-5 , 10 , 81 , 89 , 259 , 263-265 , 273 , 352 , 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства Тополь про визнання правочину недійсним та про повернення земельної ділянки у зв'язку із закінченням строку договору оренди землі від 01 липня 2008 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 30 січня 2019 року.

Повне рішення суду виготовлено 06 лютого 2019 року.

Суддя : А.Ю. Рогоза