Постанова

від 06.02.2019 по справі 219/3828/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 219/3828/17 Номер провадження 22-ц/804/305/19

Єдиний унікальний номер 219/3828/17 Головуючий у 1 інстанції Павленко О.М. Номер провадження 22-ц/804/305/19 Суддя-доповідач Дундар І.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 року

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Дундар І.О.,

суддів: Корчистої О.І., Жданової В.С.,

за участі секретаря судового засідання Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Донецького апеляційного суду у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу № 219/3828/17 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , Товариства з обмеженою відповідальністю Форос-Плюс про припинення договору поруки

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Укрсоцбанк

на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2018 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Бахмуті Донецької області о 10-40 годині, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що 21 лютого 2008 року вона уклала договір поруки з відповідачем, за яким зобов'язалась солідарно відповідати за виконання ТОВ Форос-плюс по зобов'язанням за договором №45-05/18 від 21 лютого 2008 року - за повернення суми кредиту - 1200000 грн., оплати відсотків за користування кредитом в розмірі 14,5%, комісії, неустойки та інших виплат за договором кредиту. В подальшому була укладена додаткова угода №1 до договору кредиту, якою введена комісія за ведення кредитної справи в розмірі 4,5% річних. Просила поновити строк для звернення до суду з даним позовом, визнати договір поруки припиненим з часу укладення додаткової угоди №1 від 21 жовтня 2008 року.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено; визнано поруку ОСОБА_2 за договором поруки № 4 від 21 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , припиненою з дня укладення додаткової угоди № 1 від 21 жовтня 2008 року по договору кредиту № 45-05/18 від 21 лютого 2008 року, укладеного між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк та ТОВ Форос-плюс ; стягнуто з ПАТ Укрсоцбанк , ТОВ Форос-Плюс на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 320 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі АТ Укрсоцбанк просили рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначили, що судом не з'ясовано усіх обставин, що мають істотне значення для справи та не надано їм належної оцінки. Суд помилково вважав поруку припиненою внаслідок збільшення обсягу відповідальності поручителя та не прийняв до уваги, що є рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2012 року, яке набуло законної сили та яким стягнуто, в тому числі з позивача, заборгованість за спірним кредитним договором та договором поруки, а в задоволенні її позову про розірвання договору поруки відмовлено, тобто є рішення, яким стягнута заборгованість по кредитному договору та договору поруки, що свідчить про дійсність договору поруки і неможливість її припинення. Крім того, суд безпідставно не прийняв до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки про порушення своїх прав позивач дізналась в 2012 році, після ухвалення рішення суду про відмову в розірванні договору поруки, а до суду з даним позовом звернулась лише в 2017 році, клопотань про поновлення такого строку позивач не заявляв.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи до суду не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник АТ Укрсоцбанк надав суду заяву з проханням розглянути справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що 21 лютого 2008 року між АКБ Укрсоцбанк та ТОВ Форос-плюс був укладений кредитний договір № 45-05/18 на суму 1 200 000,00 грн., зі сплатою 14,5 % річних та комісій з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 17.02.2012 року. В цей же день укладено договір поруки № 4 між АКБ Укрсоцбанк та ОСОБА_2, за яким вона зобов'язалася солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за договором кредитуу, а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту. Додатком № 1 до договору кредиту передбачено, що за банківські послуги по наданню кредиту позичальник сплачує кредитору наступні комісії: за оформлення кредитної справи для відкриття позичкового рахунку - 10 000 грн. без ПДВ, комісія сплачується разово, після підписання цього договору сторонами до моменту видачі кредиту; оформлення додаткової угоди до кредитного договору та/або договору забезпечення за ініціативою клієнта 0,2% від суми заборгованості на день підписання додаткової угоди до кредитного договору, без ПДВ. 21 жовтня 2008 року між АКБ Укрсоцбанк та TOB Форос-плюс укладена додаткова угоди № 1 до договору кредиту, якою введено комісію за ведення кредитної справи позичальника в розмірі 4,5% річних, дану угоду ОСОБА_2 не підписувала та не надавала згоди на її укладення, як поручитель.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок підписання додаткової угоди, якою введено додаткову щомісячну комісію за ведення кредитної справи в розмірі 4,5% річних, був збільшений обсяг відповідальності поручителя без її згоди, що є підставою для припинення поруки.

Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання. Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки, на підставі частини першої статті 559 ЦК України, зі зміною основного зобов'язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

Так, зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням.

Виходячи з результату аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за наявності двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки або зміни ануїтетного платежу (зміни схеми погашення кредиту) в бік збільшення тощо.

Згідно з п.22 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності , то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦПК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується його відповідальність. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Враховуючи умови додаткової угоди до кредитного договору, якою збільшено обсяг відповідальності позичальника без згоди поручителя, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порука позивача за цим правочином припинилася в силу норми частини першої статті 559 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що порука не може бути припинена, оскільки є рішення, яким заборгованість по кредиту та договорам забезпечення була стягнута, безпідставні.

Дійсно, рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2012 року у справі за позовом ПАТ Укрсоцбанк в особі Артемівського відділення Донецької області філії ПАТ Укрсоцбанк до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ Укрсоцбанк в особі Артемівського відділення Донецької області філії ПАТ Укрсоцбанк , треті особи: TOB Форос-плюс , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про розірвання договору поруки, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ Укрсоцбанк в особі Артемівського відділення Донецької області філії ПАТ Укрсоцбанк , треті особи: TOB Форос-плюс , ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про розірвання договору поруки, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ПАТ Укрсоцбанк в особі Артемівського відділення Донецької області філії ПАТ Укрсоцбанк , треті особи: TOB Форос-плюс , ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, про розірвання договору поруки, зустрічним позовом ОСОБА_6 до ПАТ Укрсоцбанк в особі Артемівського відділення Донецької області філії ПАТ Укрсоцбанк , треті особи: TOB Форос-плюс , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, про розірвання договору поруки, стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 на користь ПАТ Укрсоцбанк в особі Артемівського віділення Донецької області філії ПАТ Укрсоцбанк суму заборгованості за договором кредиту № 45-05/18 в розмірі 1 112 356,69 грн. У зустрічних позовах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 до ПАТ Укрсоцбанк в особі Артемівського відділення Донецької області філії ПАТ Укрсоцбанк про розірвання договорів поруки відмовлено (арк..спр.100-105).

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 вересня 2012 року в частині солідарного стягнення боргу скасовано. Ухвалено нове рішення про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованості за кредитним договором № 45-05/18 від 21.02.2008 року по 1 112 356,69 грн. з кожного. В решті рішення суду залишене без змін (арк..спр.106-109). При цьому апеляційний суд зазначив, що зміна основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, що мало місце в даному випадку, є правовою підставою для припинення поруки, а не для розірвання договору поруки.

В правових позиціях по справам №6-1199цс16 від 06 липня 2016 року та №6-2017цс15 від 03 лютого 2016 року, на які послався представник відповідача, Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі, якщо є судове рішення про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором, то під час вирішення справи про припинення поруки суду необхідно враховувати встановлення таким судовим рішенням указані обставини.

Апеляційний суд вважає, що підстави для урахування даних правових позицій в справі, яка переглядається, відсутні, оскільки обставини, які були предметом розгляду в даних справах відмінні: по-перше, в справах, за результатом розгляду яких висловлені правові позиції, предметом розгляду було питання припинення поруки на підставі ч.4 ст.559 ЦПК України в зв'язку зі спливом строку дії поруки, по даній справі предмет розгляду - припинення поруки в зв'язку зі збільшенням обсягу відповідальності поручителя без його згоди; по-друге, питання дійсності договору поруки було предметом розгляду і апеляційний суд дійшов висновку, що є підстави для припинення договору поруки, але відмовив в розірванні договору, так як вимоги щодо припинення поруки не заявлялись.

Крім того, в постанові від 31 жовтня 2018 року по справі №202/4494/16-ц Велика палата Верховного Суду відступила від даних правових висновків.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом помилково не прийнято до уваги заяву про застосування строку позовної давності не можуть бути підставою для скасування рішення.

Так, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

В той же час відповідно до змісту ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Термін порука , застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Отже, за положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Крім того, посилання відповідача на те, що позивач не заявляв клопотання про поновлення строку позовної давності не відповідає вимогам закону та обставинам справи.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 просила поновити пропущений строк для подання позовної заяви (арк..спр.1-2).

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції проаналізував причини пропуску строку та дійшов висновку, що вони поважні, порушене право підлягає захисту, що відповідає вимогам ч.5 ст.267 ЦК України.

На підставі вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 265 ЦПК України.

Згідно ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За вказаних обставин доводи відповідача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для відмови в задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, не надано.

Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі ст.375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укрсоцбанк залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді:

Повний текст судового рішення складений 06 лютого 2019 року

Головуючий