Постанова

від 05.02.2019 по справі 692/403/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/198/19Головуючий по 1 інстанції Чепурний О.П. Категорія: 302000000 Доповідач в апеляційній інстанції Пономаренко В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

суддів Гончар Н.І., Пономаренка В.В., Сіренка Ю.В.

секретар Попова М.В.

за участю:

позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2018 року (ухваленого суддею Чепурним О.П.) в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Жорнокльовівська сільська рада Драбівського району Черкаської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

:

в с т а н о в и л а :

3 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона являється власником земельної ділянки загальною площею 0,6072 га., яка розташована по АДРЕСА_1. Відповідач по справі є сумісним користувачем. З березня 2007 року відповідач протиправно захопила частину її земельної ділянки по всій довжині межі з нею, площею 0,055 га і користується до цього часу.

При зверненні до Жорнокльовівської сільської ради з метою відновлення її прав на вказану земельну ділянку, комісія 14.05.2015 року фактично встановила лише факт протиправних дій відповідача ОСОБА_4, але ніяких дій по відновленню її порушених законних прав та інтересів стосовно її власності не вичинила. У зв'язку з цим вирішила звернутись до суду за захистом своїх прав та просила суд першої інстанції зобов`язати ОСОБА_4 повернути їй земельну ділянку площею 0,055 га., яка розташована в АДРЕСА_1.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Забов`язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,055 га., яка розташована в АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням Драбівського районного суду Черкаської області, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтуванні апеляційної скарги вказано, що рішення винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, не з'ясовано фактичних обставин справи, не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, суд підійшов формально до вивчення обставин справи, тому вважає зазначене рішення незаконним та необґрунтованим.

Зокрема апелянт зазначає, що розгляд справи був проведений у відсутності відповідачки та її представника, що позбавило їх надати суду докази та заперечення. В апеляційній скарзі вказано, що ОСОБА_4 та її представник жодних судових повісток про виклик у судове засідання на 12 листопада не отримували, та вважають, що це порушує вимоги ст. 128 ЦПК України.

ОСОБА_4 вважає, що судом першої інстанції досліджено лише державний акт на право власності на земельну ділянку від 29 серпня 2006 року, виданий ОСОБА_3 та довідку Жорнокльовівської сільської ради від 24 березня 2017 року про те, що земельна ділянка не співпадає по розмірах з державним актом на 5,5 сотих по лінії розмежування з ОСОБА_4

Апелянт вказує, що суд вважає за доведеним факт який підтвердили учасники комісії, які приймали участь у складі комісії при проведенні обміру земельної ділянки ОСОБА_7 Відповідно зазначеного акта, після проведення обмірів та підрахунків, головою сільради було зафіксовано відхилення в розмірі оспорюваної земельної ділянки на 5,5 соток.

З вищезазначеним висновком апелянт та її представник не погоджується, аргументуючи тим, що ОСОБА_4 протиправно заволоділа земельною ділянкою ОСОБА_3 ні в довідці від 24 березня 2017 року, ні в акті 14 травня 2015 року не містить.

На думку апелянта при складані акта 14 травня 2015 року, зазначено, що встановлення меж суміжних земельних ділянок проводились згідно державного акта ОСОБА_3, натомість державний акт ОСОБА_4 не досліджувався. З проведеними обмірами сторони не погодились, тому комісія запропонувала їм звернутись до суду з приводу встановлення меж сумісних земельних ділянок.

Як вказано в апеляційній скарзі, суд при вирішенні спору не дослідив технічну документацію по виготовленню державних актів сторін, не дослідив актів відведення земельних ділянок на місцевості (в натурі), акти про встановлення межових знаків між суміжними земельними ділянками. Не забов`язав відповідні землевпорядні організації провести контрольні обміри земельних ділянок сторін, що на думку апелянта призвело до неправильного вирішення спору.

Зокрема на думку апелянта, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що права ОСОБА_3, як власника землі були порушенні саме ОСОБА_4, а не іншими суміжними земле користувачами.

На думку апелянта, акт від 14 травня 2015 року не можна вважати, як рішення органу місцевого самоврядування з питань земельних ресурсів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що з копії державного акта на право власності на земельну ділянку від 29.08.2006 року вбачається, що позивач по справі є власником земельної ділянки розміром 0,6072 га., яка розташована в с. Жорнокльови Драбівського району Черкаської області, кадастровий номер НОМЕР_1. Цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства. До акта додано план меж земельної ділянки позивача, де літерами Д-Е значиться межа з земельною ділянкою ОСОБА_4

Відповідно до довідки Жорнокльовівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 24.03.2017 року № 92 комісією було встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_3 не співпадає по розмірах з державним актом на 5,5 сотих по лінії розмежування з ОСОБА_4 Дані довідки також підтверджені свідками, які приймали участь у складі комісії ОСОБА_8 та ОСОБА_9, і які підтвердили суду, що дійсно проводилися обміри земельної ділянки позивача, результати якої зафіксовані в акті від 14.05.2015 року.

Згідно вказаного акта, після проведених обмірів та підрахунків, головою села було зафіксовано відхилення в розмірі земельної ділянки позивача на 5,5 соток.

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що права позивача, як власника землі, були порушені відповідачем, а тому ухвалив рішення, яким забов`язано відповідача ОСОБА_4 повернути позивачу ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,055 га., яка розташована в АДРЕСА_1.

З даним висновком не погоджується колегія суддів.

Встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, позивач ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки, загальною площею 0,6072 га., яка розташована по АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_1. (а.с.17)

Згідно опису меж плану меж земельної ділянки, земельна ділянка позивача межує з земельною ділянкою відповідача ОСОБА_4, а також з земельними ділянками гр.гр. ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та землями сільської ради.(а.с.17 зворот).

Позивач вважає, що саме відповідач ОСОБА_4 порушує права позивача, при цьому остання, як і суд першої інстанції, посилається на те, що відповідно до довідки Жорнокльовівської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 24.03.2017 року № 92 комісією було встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_3 не співпадає по розмірах з державним актом на 5,5 сотих по лінії розмежування з ОСОБА_4 Дана довідка також підтверджена свідками, які приймали участь у складі комісії ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які підтвердили, що дійсно проводилися обміри земельної ділянки позивача, результати якої зафіксовані в акті від 14.05.2015 року. Згідно вказаного акта, після проведених обмірів та підрахунків, головою села було зафіксовано відхилення в розмірів земельної ділянки позивача на 5,5 соток.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що права позивача, як власника земельної ділянки, були порушені відповідачем, а тому позов підлягає до задоволення.

Так, в довідці Жорнокльовівської сільської ради від 24.03.2017 року за №92 вказано, що дійсно 14.05.2015 року комісією, у відповідному складі, було проведено обмір земельної ділянки, яка приватизована та належить позивачу ОСОБА_3 Вказано про належність суміжних ділянок гр.гр. ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та відповідачу ОСОБА_4 та про те, що земельна ділянка ОСОБА_3 не співпадає по розмірах з державним актом на 5,5 соток по лінії розмежування з земельною ділянкою відповідача. (а.с.5).

З акту від 14.05.2015 року (а.с.57) вбачається, що комісія сільської ради за участі позивача та відповідача склали даний акт про те, що 14.05.2015 року було проведено обмір земельних ділянок позивача та відповідача. Відновлення меж суміжних ділянок проводилось згідно державного акту ОСОБА_3 ОСОБА_4 державного акту не представлено. Позивач та відповідач не згідні з відновленням меж. Комісією запропоновано позивачу та відповідачу звернутися до суду про спірне питання щодо відновлення меж суміжних ділянок.

Як з довідки Жорнокльовівської сільської ради від 24.03.2017 року за №92 так і з акту від 14.05.2015 року не можливо зробити висновок про те, що права позивача, як власника земельної ділянки, були порушені відповідачем. Жодних даних, що відповідачка ОСОБА_4 протиправно заволоділа земельною ділянкою позивача ОСОБА_3 ні довідка від 24.03.20217 року, ні акт від 14.05.2015 року не містять.

Акт від 14.05.2015 року не можна вважати рішенням органу місцевого самоврядування з питань земельних ресурсів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства.

З державного акту на право власності на земельну ділянку від 29 серпня 2006 року, належного позивачу ОСОБА_3 не вбачається, що права позивача, як власника землі, порушені відповідачем.

Не знаходить свого підтвердження і факт проведення відповідних підрахунків головою села, де було б зафіксовано відхилення в розмірах земельної ділянки позивача.

Колегія суддів не приймає як належний та допустимий доказ показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, оскільки вони безпосередньо не вказують на те, що саме відповідачем порушені права позивача. Дані свідки приймали участь у складі комісії при проводені обміру земельної ділянки позивача, результати якої зафіксовані в акті від 14.05.2015 року, але з акта не вбачається, що права позивача, як власника земельної ділянки, були порушені відповідачем. Спір між сторонами не був вирішений комісією. Комісією було запропоновано позивачу та відповідачу звернутися до суду щодо відновлення меж суміжних ділянок.

Суд першої інстанції при вирішенні спору, оскільки таких вимог не було від сторін у справі, не досліджував технічну документацію по виготовленню державних актів сторін, не досліджував актів відведення земельних ділянок на місцевості (в натурі), актів про встановлення межових знаків між суміжними земельними ділянками, не забов`язував відповідні землевпорядні організації провести контрольні обміри земельних ділянок сторін.

Колегія суддів приходить до переконання, що позивачем не надано суду визначених законодавством належних та допустимих доказів того, що права позивача, як власника землі, були порушені саме відповідачем ОСОБА_4, а не іншими суміжними землекористувачами.

Встановлено, що 02.10.2018 року (а.с.39) дана справа прийнята до провадження судом першої інстанції, після повторного автоматизованого розподілу судової справи та призначено розгляд справи на 12.11.2018 року.

Не зважаючи на наявність заяви представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливість бути присутніми у судовому засіданні за сімейними обставинами та необхідністю належного ознайомлення з матеріалами справи так, як про рух даної справи та її місце знаходження тривалий час не було відомо (понад одни рік) (а.с.55), суд першої інстанції, в порушення цивільно-процесуального законодавства, провів розгляд справи за відсутності сторони відповідача, що позбавило можливості надати суду докази та заперечення на позовну заяву позивача.

Зважаючи на те, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, не з'ясовано фактичних обставин справи, не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, колегія суддів, у відповідності до вимог ст.376 ЦПК України, апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольняє. Оскаржуване рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2018 року в даній справі скасовує та ухвалює нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовляє.

У відповідності до вимог ст..141 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга задоволена, необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 1057 грн. 20 коп., які складаються з оплати удового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.141,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Жорнокльовівська сільська рада Драбівського району Черкаської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Жорнокльовівська сільська рада Драбівського району Черкаської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 1057 грн. 20 коп.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, на умовах та в порядку визначеному ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 06 лютого 2019 року.

Судді: Гончар Н.І.

Пономаренко В.В.

Сіренко Ю.В.