Постанова

від 03.12.2020 по справі 692/403/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 692/403/17

провадження № 61-4428св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Жорнокльовівська сільська рада Драбівського району Черкаської області,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 5 лютого 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Гончар Н. І., Пономаренка В. В., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову вказувала, що вона є власником земельної ділянки загальною площею 0,6072 га, розташованої на

АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 є користувачем суміжної земельної ділянки. З березня 2007 року відповідач протиправно захопила частину її земельної ділянки площею 0,055 га і користується нею до цього часу.

Позивач зазначала, що вона зверталась до Жорнокльовівської сільської ради Драбівського району Черкаської області (далі - Жорнокльовівська сільська рада) з метою відновлення її прав на вказану земельну ділянку, однак комісія сільської ради 14 травня 2015 року фактично встановила лише факт протиправних дій ОСОБА_2 , але ніяких дій з відновлення її порушених законних прав та інтересів не вчинила.

За таких обставин позивач просила зобов`язати ОСОБА_2 повернути їй земельну ділянку площею 0,055 га, розташовану на АДРЕСА_1 .

Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 10 липня 2017 року залучено до участі у даній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Жорнокльовівську сільську раду.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2018 року, ухваленим у складі судді Черпурного О. П., позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,055 га, розташовану на АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до довідки Жорнокльовівської сільської ради № 92 від 24 березня 2017 року земельна ділянка ОСОБА_1 не відповідає її розміру за даними державного акта на 0,055 га по межі із земельною ділянкою ОСОБА_2 . Тому суд першої інстанції вважав доведеним факт порушення права позивача діями відповідача.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 5 лютого 2019 року задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , скасовано рішення Драбівського районного суду Черкаської області

від 12 листопада 2018 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що, розглядаючи справу, суд першої інстанції не досліджував технічну документацію з виготовлення державних актів сторін, не дослідив акти відведення земельних ділянок на місцевості (в натурі) і акти про встановлення межових знаків між суміжними земельними ділянками, не встановив конфігурацію та межі земельних ділянок сторін, тому дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що її права власника земельної

ділянки були порушені саме ОСОБА_2 , а не іншими суміжними землекористувачами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною

скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду Черкаської області від 5 лютого 2019 року та залишити в силі рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 12 листопада 2018 року.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду про недоведеність факту порушення її прав, оскільки такий факт підтверджується довідкою Жорнокльовівської сільської ради № 92 від 24 березня 2017 року, якою встановлено факт зменшення земельної ділянки позивача на 0,055 га по межі із земельною ділянкою відповідача. Крім того, встановлені цією довідкою обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

На думку заявника, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,32 га, а фактично у її користуванні перебуває земельна ділянка площею 0,38 га, що також підтверджує факт користування відповідачем частиною земельної ділянки ОСОБА_1 .

Позиція інших учасників справи

У червні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому послався на безпідставність її доводів та відповідність висновків апеляційного суду нормам матеріального і процесуального права.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У травні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 629724, виданого Драбівським районним відділом земельних ресурсів 29 серпня 2006 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,6072 га з кадастровим номером 7120683800:01:001:0020, розташованої на АДРЕСА_1 . Згідно з описом меж земельної ділянки, вона межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 , а також із земельними ділянками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та землями Жорнокльовівської сільської ради.

З довідки Жорнокльовівської сільської ради № 92 від 24 березня 2017 року суди встановили, що 14 травня 2015 року комісією сільської ради проведено обмір земельної ділянки ОСОБА_1 і встановлено, що ця земельна ділянка не співпадає у розмірах з державним актом на 0,055 га по лінії розмежування із земельною ділянкою ОСОБА_2 .

З акта комісії сільської ради, складеного за участю позивача 14 травня

2015 року, суди встановили, що 14 травня 2015 року проведено обмір земельних ділянок позивача та відповідача; відновлення меж суміжних ділянок проводилось згідно державного акта ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 державного акта не надала; сторони не згодні з відновленням меж. Комісією запропоновано сторонам звернутися за вирішенням питання відновлення меж.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 5 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 Земельного кодексу (далі - ЗК) України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частиною першою статті 319 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до частин першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

(частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої-другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено факту порушення її права, як власника земельної ділянки, саме ОСОБА_2 , а не іншими суміжними землекористувачами.

При цьому апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що довідка Жорнокльовівської сільської ради № 92 від 24 березня 2017 року та акт

від 14 травня 2015 року не можуть свідчити про порушення права позивача діями відповідача.

Апеляційним судом враховано, що суд першої інстанцій не досліджував технічну документацію з виготовлення державних актів сторін; акти відведення земельних ділянок на місцевості (в натурі); актів про встановлення межових знаків між суміжними земельними ділянками, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про порушення відповідачем прав позивача.

Доводи касаційної скарги про помилковість висновку апеляційного суду про недоведення порушення її прав відповідачем, оскільки такий факт підтверджується наданими нею доказами, зводяться до необхідності переоцінки доказів, зокрема довідки Жорнокльовівської сільської ради № 92 від 24 березня 2017 року і показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які оцінено апеляційним судом із додержанням норм процесуального права, і містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і

статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 3 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Посилання заявника на неврахування апеляційним судом факту користування ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,38 га (замість фактично виділених їй 0,32 га) як підставу скасування судового рішення відхиляються касаційним судом, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів як того, що відповідач користується більшою земельною ділянкою, ніж їй виділено у власність, так і того, що земельна ділянка, якою користується відповідач, збільшилась за рахунок земельної ділянки позивача.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої

статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Черкаської області від 5 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов