Постанова

від 29.01.2019 по справі 910/5033/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2019 р. Справа№ 910/5033/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Разіної Т.І.

секретар судового засідання: Ярмак О.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 29.01.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Орто"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 04.10.2018 (повне рішення складено 16.10.2018)

у справі №910/5033/17 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Орто"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про стягнення 275 775,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Орто" про стягнення 275 775,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір прокату автомобіля № 6198101696 від 13.07.2016р., згідно з умовами якого відповідачу було передано в тимчасове користування (прокат) транспортний засіб марки Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_2, строком з 15.07.2016р. по 14.08.20106р. Проте, 02.08.2016р. вказаний автомобіль було викрадено невідомою особою разом з документами на транспортний засіб. Оскільки ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування, останній звернувся з даним позовом до відповідача, у володінні якого на момент викрадення перебував автомобіль марки Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_2 та який мав забезпечити схоронність документів на автомобіль. Відтак, на думку позивача, відповідач є відповідальним за збитки, завдані позивачу, у зв'язку із викраденням автомобіля марки Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_2

28.08.2018р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 208 108,43 грн. збитків.

Судом першої інстанції заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду, оскільки остання подана з дотриманням вимог ст. 46 ГПК України.

Позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 208 108,43 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/5033/17 позовні вимоги задоволено повністю. На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Орто" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ол-Лізинг" збитки у розмірі 208 108 грн. 43 коп., судовий збір у розмірі 3 121 грн. 63 коп. та витрати за проведення експертизи у розмірі 1 191 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що укладаючи договір прокату автомобіля №6198101696 від 13.07.2016р., відповідач був обізнаний про визначені в угоді умови, зокрема, щодо наявності у відповідача обов'язку повернути позивачу документами на транспортний засіб (пункт 3 частини 1 договору) та передбачені правові наслідки через викрадання транспортного засобу з ключами або будь-якими документами на транспортний засіб (пункт 7 частини 1 договору).

Відповідач, не дотримавшись визначених договором умов, не забезпечив схоронність свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.02.2015 року, залишивши його у автомобілі, який було викрадено, що позбавило позивача права на отримання страхового відшкодування, і як наслідок завдало останньому збитків.

Діями відповідача спростовуються його твердження щодо відсутності з його боку порушення умов договору прокату автомобіля № 6198101696 від 13.07.2016р.

Посилання відповідача на недійсність договору прокату автомобіля № 6198101696 від 13.07.2016р. судом першої інстанції не було прийнято до уваги, оскільки зазначений договір в судовому порядку недійсним не визнавався, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Враховуючи, що транспортний засіб Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2, був викрадений разом з оригіналом свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.02.2015 року, що позбавило позивача можливості отримати страхове відшкодування, суд першої інстанції прийшов до висновку проте, що збитки, заподіяні втратою транспортного засобу в силу пункту 7 частини ІІ Договору має нести відповідач.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Орто" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вважає, що позивач необґрунтовано посилається на те, що відповідач несе повну відповідальність за збитки, заподіяні пошкодженням або втратою транспортного засобу, у разі якщо такі збитки заподіяні внаслідок грубого порушення умов договору: викрадення транспортного засобу з ключами або будь-якими документами на транспортний засіб (реєстраційне посвідчення, договір прокату, тощо), оскільки за обставинами справи, які не заперечує позивач, викрадення транспортного засобу відбулось без ключів, ключі знаходились у водія ОСОБА_2 та були вилучені поліцією у присутності понятих. В автомобілі знаходилось лише реєстраційне посвідчення.

На думку апелянта, посилання позивача на те, що збитки заподіяні внаслідок грубого порушення умов договору: викрадення транспортного засобу з ключами або будь-якими документами на транспортний засіб не має логічного змісту, оскільки у позовній заяві відсутня інформація про те, яке саме правопорушення відповідача є підставою господарсько - правової санкції, а міститься вказівка про викрадення автомобіля.

Також апелянт зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 607 ЦК України зобов язання припиняється неможливістю його виконання у зв язку з обставиною, за якою жодна із сторін не відповідає. 02 серпня 2016 наступила саме така обставина - крадіжка автомобіля, внаслідок якої наступила неможливість виконання зобов язання з повернення автомобіля до 12:00 год. 14 серпня 2016р. відповідно до п5 ч.ІІ та п.3 ч.І договору прокату.

Апелянт зазначає, що прострочення боржника регулюються ст.220 ГК України. Відповідно до ч.1 ст.220 ГК України відповідач відповідає лише за неможливість виконання, що виникла після прострочення

За умовами договору прокату прострочення могло наступити лише після 14 серпня 2016 року, апелянт зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що неможливість виконання наступила на 12 днів раніше - 02 серпня 2016 року. Апелянт переконаний, що ТОВ Гранд Орто не може нести відповідальності за неможливість виконання, що виникла у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. (ст.607 ГК України) в тому числі що виникла до прострочення (ст.220 ГК України), а отже відсутні підстави для застосування господарських санкцій у тому числі відшкодування збитків.

За переконанням апелянта, його вини у тому, що відбулось викрадення автомобіля немає, а із змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Апелянт зазначає, що відповідно до довідки Солом янського управління поліції № 309\55 від 04.08.2016р. відбувся випадок крадіжки орендованого автомобіля Фольксваген Поло держ.реєстр.НОМЕР_2. Тобто, порушення господарського зобов'язання щодо повернення орендованого автомобіля відбулось внаслідок кримінального правопорушення, а саме випадку (факту) крадіжки транспортного засобу. До категорії випадкового належить, зокрема, порушення зобов'язання, що спричинене зловмисними діями злочинців, на які відповідач ТОВ Гранд Орто не мало впливу - автомобіль був викрадений з місця паркування.

Обставини, що склалися навколо викрадення майна, можуть бути встановлені лише в межах розгляду кримінальної справи, порушеної за фактом викрадення цього майна.

Апелянт зазначає, що після настання випадку (крадіжки автомобіля) 02.08.2016р. ТОВ Гранд Орто незаконними діями третіх осіб було позбавлене можливості здійснити господарське зобов'язання щодо повернення автомобіля 14.08.2016р. Тобто, порушення господарського зобов язання відбулось внаслідок випадку.

Більш того, апелянт посилається на те, що визначення розміру збитків не відповідає вимогам ст. 225 ГК України.

Висновок експерта (повторна експертиза), якою визначено розмір збитків є незаконною та неправильною, оскільки на повторну експертизу суд незаконно поставив зовсім інше питання, аніж на первинну експертизу, а тому, на думку апелянта, сума збитків є зовсім необгрунтованою.

Апелянт вважає, що господарський суд першої інстанції незаконно перевищив свої повноваження та взяв назаконно на себе повноваження судового чи досудового слідства та незаконно прийняв рішення з перевищенням повноважень щодо внесення зміни в ухвалу про те, щоб здійснити експертом визначення вартості ТЗ без його огляду особисто експертом (п.5.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N1074/8395 -далі Методика)

Також апелянт вважає, що суд також незаконно долучив до матеріалів справи Лист ТОВ Ол-Лізинг (а.с.31 т.2), на підставі якого експерт був змушений незаконно здійснювати розрахунки, адже вихідні дані експертизи пробіг фактичний не можуть встановлюватися листами , які за ГПК є неналежними доказами та які не надавались сторонам.

Апелянт переконаний, що у даному випадку має місце звільнення відповідача від відповідальності за неповернення автомобіля з огляду на випадок крадіжки у порядку ст. 617 ЦК України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того вказує, що відповідно до пункту 7 частини II договору клієнт несе повну відповідальність за збитки, заподіяні пошкодженням або втратою транспортного засобу, у разі якщо такі збитки заподіяні в результаті грубого порушення умов договору: викрадання транспортного засобу з ключами або будь-якими документами на транспортний засіб (реєстраційне посвідчення, договір прокату, тощо).

Враховуючи, що транспортний засіб Volkswagen Polо, реєстраційний номер НОМЕР_2, був викрадений разом з оригіналом свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 20.02.2015 року, що позбавило позивача можливості отримати страхове відшкодування, збитки, заподіяні втратою транспортного засобу в силу пункту 7 частини II договору має нести відповідач.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом

Позивач зазначає, що відповідно до висновку судового експерта Державного науково-дослідного криміналістичного центру МВС України, наданого на виконання ували суду від 15.02.2018р., ринкова вартість колісного транспортного засобу Volkswagen Polо, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2014 року випуску з урахуванням його технічного стану та та особливостей використання (як прокатного автомобіля) станом на момент викрадення - 02.08.2016 р., становила 208 108,43 грн.

Позивач переконаний, що висновок експерта та розрахунки, приведені в ньому повністю відповідають Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України 24.11.2003 N142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 N1335/5/1159) зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N1074/8395, а тому ТОВ ОЛ-ЛІЗИНГ буkа подана до суду заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 208 108,43 грн. збитків враховуючи висновок зазначеної експертизи.

Позивач вважає, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано встановив наявність в діях відповідача протиправної поведінки внаслідок неналежного виконання передбачених Договором прокату автомобіля №6198101696 від 13.07.2016р. зобов'язань, завдання збитків у розмірі 208 108,43 грн., причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, а також не спростування відповідачем відсутності своєї вини у порушенні умов договору.

Явка учасників у судове засідання

В судове засідання з"явились представники позивача, відповідача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 особисто.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників позивача, відповідача, третьої особи ОСОБА_2, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", який повідомлявся про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом участі в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні надавав свої пояснення, підтримував доводи, які викладені в апеляційній скарзі, просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

Третя особа підтримала доводи апелянта, просить задовольнити апеляційну скаргу, а рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заяви, клопотання подані учасниками справи до суду апеляційної інстанції.

Апелянтом було додано до апеляційної скарги клопотання про призначення лінгвістичної експертизи писемного мовлення семантично-текстуального значення п.7 спірного договору та виклику в судове засідання в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з посиланням на те, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні зазначених клопотань.

Зазначене клопотання апелянт підтимав під час розгляду справи в судовому засіданні.

Вислухавши думку учасників справи, колегія відхиляє заявлене клопотання, оскільки умови договору прокату № 6198101696 від 13.07.2016 є повністю зрозумілими та не потребують експертного дослідження, а виклик в судове засідання свідків не є доцільним в розумінні ч.2 ст. 87 ГПК України. Крім того, ОСОБА_2, бере участь у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та має можливість надати пояснення по суті спору.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

13.07.2016р. між ТОВ "ОЛ-ЛІЗИНГ" (надалі -наймодавець) та ТОВ "ГРАНД ОРТО" (надалі - клієнт) був укладений договір прокату автомобіля №6198101696 (надалі -договір), згідно умов якого відповідачу було передано в тимчасове користування (прокат) транспортний засіб Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2, строком з 15.07.2016р. по 14.08.2016р.

Транспортний засіб Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2, належить на праві власності ТОВ "ОЛ-ЛІЗИНГ" на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.02.2015р.

Згідно до пункту 3 частини ІІ договору, під час передачі клієнту автомобіля наймодавець одночасно передає комплект необхідних документів (відповідно до законодавства для експлуатації та/або керування автомобілем) та ключі.

Підписанням цього договору в пункті 9 частини І, клієнт підвереджує те, що він прийняв від наймодавця автомобіль, яки вказаний в договорі та відповідає відомостям, які зазначені у відповідних пунктах цього договору (пункт 4 частини ІІ Договору).

Відповідно до пункту 7 частини ІІ договору, клієнт несе повну відповідальність за збитки, заподіяні пошкодженням або втратою транспортного засобу, у разі якщо такі збитки заподіяні в результаті грубого порушення умов договору: викрадання транспортного засобу з ключами або будь-якими документами на транспортний засіб (реєстраційне посвідчення, договір прокату, тощо).

Згідно довідки №309/55 від 04.08.2016р., витягу з кримінального провадження №12016100090008956 від 04.08.2016Р Солом'янського Управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві, 02.08.2016 року приблизно о 22:00 год. за адресою: вул. Стадіонна 10/2, в м. Києві, невідома особа, незаконно заволоділа транспортним засобом Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2, та особистими документами, які належать ОСОБА_2.

Разом з транспортним засобом були викрадені і документи на нього, а саме: оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.02.2015 року.

За фактом незаконного заволодіння транспортним засобом Солом'янським Управлінням поліції Національної поліції в м. Києві зазначені матеріали зареєстровані до Єдиного за №12016100090008956 від 03.08.2016р. за кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 Кримінального кодексу України.

03 серпня 2016 року ТОВ "ОЛ-ЛІЗИНГ" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-PM2-16-00013 від 01.02.2016р., укладеного між ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" та ТОВ "ОЛ-ЛІЗИНГ", звернулося до ПАТ "СК" УСГ" з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Листом №03/6659 від 14.11.2016р. "СК" УСГ" було відмовлено ТОВ "ОЛ-ЛІЗИНГ" у виплаті страхового відшкодування з посиланням на пп.9.3.4. п.9.3; пп.12.1.3 п 12.1 p.12; пп.15.1.11.2 п.15.1 p.15 договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-PM2-16-00013 від 01.02.2016р., а саме у зв'язку з тим, що ТОВ "ОЛ-ЛІЗИНГ" не виконані умови договору страхування та не передано ПАТ "СК" УСГ" оригінал свідоцтва про реєстрацію застрахованого ТЗ.

Позивач зазначає, що ТОВ "ОЛ-ЛІЗИНГ" не змогло виконати зазначені умови договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-PM2-16-00013 від 01.02.2016р., оскільки свідоцтво про реєстрацію ТЗ на момент викрадення перебувало в автомобілі Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2, залишене там водієм ТОВ "ГРАНД ОРТО", ОСОБА_2

ОСОБА_2 визначений додатковим водієм у відповідності до пункту 4 частини I договору прокату автомобіля №6198101696 від 13.07.2016р.

Оскільки ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування, останній звернувся з даним позовом до відповідача, у користуванні якого на момент викрадення перебував автомобіль марки Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2 та який мав забезпечити схоронність документів на автомобіль.

Відтак, на думку позивача, відповідач є відповідальним за збитки, завдані йому, у зв'язку із викраденням автомобіля марки Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2, оскільки відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором прокату автомобіля №6198101696 від 13.07.2016р.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 787 Цивільного кодексу України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк. Договір прокату є договором приєднання. Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату. Типові умови договору прокату не можуть порушувати прав наймачів, встановлених законом.

Статтею 788 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору прокату є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено і наявність вини сторони, яка порушила господарське зобов'язання не є обов'язковою. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до норм зазначених у ст.ст.614,623, 226 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 № 3-72гс12 викладено правову позицію, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, укладаючи договір прокату автомобіля №6198101696 від 13.07.2016р., відповідач був обізнаний про визначені в угоді умови, зокрема, щодо наявності у відповідача обов'язку повернути позивачу документами на транспортний засіб (пункт 3 частини 1 договору) та передбачені правові наслідки через викрадання транспортного засобу з ключами або будь-якими документами на транспортний засіб (пункт 7 частини 1 договору).

При цьому, посилання відповідача на недійсність договору прокату автомобіля № 6198101696 від 13.07.2016р. не приймаються судом до уваги, оскільки останній в судовому порядку недійсним не визнавався, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідач, не дотримавшись визначених договором умов, не забезпечив схоронність свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.02.2015 року, залишивши його у автомобілі, який було викрадено, що позбавило позивача права на отримання страхового відшкодування, і як наслідок завдало останньому збитків.

Викладеним спростовуються твердження відповідача щодо відсутності з його боку порушення умов договору прокату автомобіля № 6198101696 від 13.07.2016р.

Таким чином, враховуючи, що транспортний засіб Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2, був викрадений разом з оригіналом свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.02.2015 року, що позбавило позивача можливості отримати страхове відшкодування, збитки, заподіяні втратою транспортного засобу в силу пункту 7 частини ІІ договору має нести відповідач.

Відсутність у відповідача договірних відносин з ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" та інші заперечення відповідача, викладені у відзиві, не спростовують викладеного.

Відповідно до висновку судового експерта Державного науково-дослідного криміналістичного центру МВС України, наданого на виконання ували суду від 15.02.2018р., ринкова вартість колісного транспортного засобу Volkswagen Polo реєстраційний номер НОМЕР_2, 2014 року випуску, з урахуванням його технічного стану та особливостей використання (як прокатного автомобіля) станом на момент викрадення - 02.08.2016р., становила 208 108,43 грн.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованою суму збитків, завданих позивачу порушенням відповідачем умов договору прокату автомобіля №6198101696 від 13.07.2016р., в розмірі вартості транспортного засобу Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент викрадення, а саме - 208 108,43 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що оскільки відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань допущено протиправну поведінку внаслідок неналежного виконання передбачених договором прокату автомобіля №6198101696 від 13.07.2016р. зобов'язань, завдання збитків у розмірі 208 108,43 грн., наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, а також не спростування відповідачем відсутності своєї вини у порушенні умов договору, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за спричинені позивачу збитки в повному обсязі.

Таким чином, місцевий господарський суд правильно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, порушено відповідачем, позовні вимоги про стягнення збитків, завданих позивачу порушенням відповідачем умов Договору прокату автомобіля №6198101696 від 13.07.2016р., в розмірі вартості транспортного засобу Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент викрадення, а саме - 208 108,43 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Апелянтом належними та допустимими доказами не доведено суду факту порушення або його прав або охоронюваних законом інтересів, а отже місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не підтверджуються жодними належними доказами по справі та не спростовують викладених в судовому рішенні обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 04.10.2018р. у справі № 910/5033/17 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 275, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Гранд Орто на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/5033/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/5033/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5033/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 06.02.2019

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Т.І. Разіна