Постанова

від 05.02.2019 по справі 910/7658/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. Справа№ 910/7658/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

ОСОБА_1

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Орт медіа»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 (повний текст рішення складено 09.10.2018)

у справі №910/7658/18 (суддя Т.М. Ващенко)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уа-Медіа»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Орт медіа»

про стягнення 977 951, 43 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Уа-Медіа» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орт медіа» про стягнення 977 951, 43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем належним чином виконав взяті на себе зобов`язання по договору про надання рекламних послуг від 24.12.2012 року, а відповідач в свою чергу не оплатив вказані послуги в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 року по справі №910/7658/18 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орт медіа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уа-Медіа" 762 904, 81 грн. основного боргу, 59 362, 97 грн. пені, 126 346, 28 грн. інфляційних втрат, 29 337, 37 грн. 3% річних, 14 669, 27 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги в розмірі 762.904,81 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Орт медіа» подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 року у справі №910/7658/18 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, судом першої інстанції не в повному обсязі встановлено обставини, які мають значення для справи. Зокрема апелянт зазначає, що ним при розгляді справи у місцевому господарському суді було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що на момент розгляду справи у товариства були відсутні усі первинні документи укладання угод, причина відсутності цих документів є незаконне вилучення документів під час обшуку, в підтвердження вказаних фактів скаржник надає рішення суду та протокол про обшук. Відтак, на думку скаржника суд першої інстанції не прийняв до уваги, що на момент розгляду справи відповідач не мав можливості надати відзив на позовну заяву та докази його правової позиції, що призвело до не об`єктивного встановлення усіх обставин справи.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орт медіа» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Орт медіа» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 року у справі №910/7658/18 та призначено її розгляд на 24.01.2019 року.

17.12.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

20.12.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що директор товариства хворіє.

В судове засідання 24.01.2019 року представники сторін не з`явились.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 року розгляд справи відкладено на 05.02.2019 року.

04.02.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що директор товариства у відрядженні.

В судове засідання 05.02.2019 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомленні належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідач взагалі не з`являється в судові засіданні ну в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.12.2012 року між позивачем (ОСОБА_2) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір № б/н про надання рекламних послуг (далі - Договір; а.с. 26-30).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець бере на себе зобов'язання надавати Замовнику послуги з розміщення в ефірі Телеканалу (телевізійний (і) канал (и) мовлення, визначений (і) у Завданні) Реклами (інформація про особу та/або товар та/або об'єкти інтелектуальної власності, призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи та/або товару та/або об'єкту інтелектуальної власності) Замовника, а Замовник зобов'язується приймати ці послуги та оплачувати їх на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 1.2. договору умови надання Рекламних послуг (розміщення реклами замовника та/або клієнтів Замовника в ефірі Телеканалу) (назва Телеканалу, територія виходу в ефір, вартість та інші істотні умови) передбачаються в завданнях про надання Рекламних послуг (далі - Завдання), які підписуються уповноваженими представниками сторін та є додатками, що становлять невід'ємну частину Договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що вартість Рекламних послуг зазначається в кожному окремому Завданні.

Відповідно до п. 4.2. договору замовник зобов'язується оплачувати вартість Рекламних послуг згідно з підписаними сторонами Завданнями шляхом перерахування на поточний рахунок ОСОБА_2 відповідної суми грошових коштів протягом трьох банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідного Завдання, якщо інший порядок оплати не буде передбачено Завданням. У разі невиконання Замовником зазначеного зобов'язання, ОСОБА_2 має право не надати Рекламні послуги до моменту їх оплати.

Також пунктом 4.3. договору встановлено, що остаточні взаєморозрахунки за Рекламні послуги між сторонами мають бути проведені у наступному порядку:

- якщо зафіксована Сторонами в ОСОБА_2 приймання-передачі наданих послуг фактична вартість Рекламних послуг за звітний місяць перевищує суму оплати Замовника згідно з відповідним Завданням, Замовник зобов'язаний здійснити доплату суми такого перевищення не пізніше 20 (двадцять) числа місяця наступного за звітним.

- якщо зафіксована сторонами в ОСОБА_2 приймання-передачі наданих послуг фактична вартість Рекламних послуг за звітний місяць буде меншою за суму оплати Замовника згідно з відповідним Завданням, надлишок такої суми за домовленістю сторін або зараховується як оплата за Рекламні послуги наступних періодів або повертається Замовнику шляхом перерахування надлишкових грошових коштів на його поточний рахунок. Повернення коштів Замовнику здійснюється ОСОБА_2 за умов відсутності заборгованості за надані Рекламні послуги та виконання Замовником усіх своїх обов'язків за Договором.

Згідно з п. 4.4. договору остаточні взаєморозрахунки між сторонами мають бути проведені не пізніше 20 (двадцять) числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були надані Рекламні послуги (розміщення Реклами Замовника та/або Клієнтів Замовника в ефірі Телеканалу), у відповідності з Актами приймання-передачі наданих послуг, належно оформленими згідно з пунктами 4.5 та 4.6 Договору.

Пунктом 4.5. договору встановлено, що Засвідченням факту належного надання Рекламних послуг за Договором є ОСОБА_2 приймання-передачі наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін із зазначенням їх посад та прізвищ, та скріплений печатками сторін, в якому повинні бути вказані: назва Телеканалу, на якому відбулося розміщення, назва Замовника або за домовленістю сторін назва клієнта Замовника, Реклама якого розміщувалася, період розміщення Реклами, загальна вартість Рекламних послуг ОСОБА_2, а також інші обов'язкові реквізити, передбачені вимогами чинного законодавства України до складання первинних документів.

Також, сторонами в п. 4.6. договору обумовлено, що не пізніше ніж через 3 (три) робочі дні з дати отримання від ОСОБА_2 приймання-передачі наданих послуг, належно оформленого у відповідності з пунктом 4.5 Договору, Замовник зобов'язується підписати ОСОБА_2 приймання-передачі наданих послуг або надати свої письмові зауваження про допущені ОСОБА_2 недоліки та спосіб їх усунення.

Відповідно до п. 4.6.1. договору ненадання чи несвоєчасне надання Замовником підписаного ОСОБА_2 приймання-передачі наданих послуг або обґрунтованої відмови від підписання ОСОБА_2, відповідно до пункту 4.6 Договору, сторони трактують як згоду Замовника з тим, що ОСОБА_2 надав Рекламні послуги належним чином, в повному обсязі і що Замовник погоджується з фінансовими розрахунками ОСОБА_2 у відношенні наданих Рекламних послуг.

Згідно з п. 4.7. договору у разі припинення дії Договору у порядку передбаченому пунктом 9.4 Договору, ОСОБА_2 зобов'язаний повернути Замовнику залишок сплачених Замовником попередньо коштів (за виключенням вартості фактично наданих Рекламних послуг). Повернення коштів здійснюється ОСОБА_2 після підписання сторонами акту звірки залишків коштів по всім Завданням за Договором.

Відповідно до п. 6.4. Договору у випадку порушення Замовником строків оплати вартості Рекламних послуг, передбачених умовами Договору, Замовник зобов'язаний на вимогу ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_2 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення (від суми, оплата якої прострочена), за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з 01.01.2013 року та діє до 31.12.2013 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. (п. 9.1. договору).

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди від 24.12.2013 року (а.с. 31), від 24.12.2014 року (а.с. 32), від 24.12.2015 року (а.с. 33) та від 26.12.2016 року (а.с. 34), якими було продовжено строк дії договору до 31.12.2017 року включно.

В матеріалах справи наявне завдання №85/16і від 01.01.2016 року на суму 674 169, 76 грн. (а.с. 35) та акт приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2016 року згідно завдання №85/16і на суму 674 169, 76 грн. (а.с. 36).

Завдання №884/16і від 01.06.2016 року на суму 317 414, 68 грн. (а.с. 37) та акт приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2016 року згідно завдання №884/16і на суму 317 414, 68 грн. (а.с. 38).

Завдання №1210/16і від 01.06.2016 року на суму 1 421 903, 9 грн. (а.с. 39) та акт приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2016 року згідно завдання №1210/16і на суму 1 421 903, 9 грн. (а.с. 40).

Завдання №1419/16і від 01.07.2016 року на суму 139 937, 42 грн. (а.с. 41) та акт приймання-передачі наданих послуг від 31.07.2016 року згідно завдання №1419/16і на суму 139 937, 42 грн. (а.с. 42).

Завдання №2240/16і від 01.12.2016 року на суму 1 437 879, 24 грн. (а.с. 43) та акт приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2016 року згідно завдання №2240/16і на суму 1 437 879, 24 грн. (а.с. 44).

Завдання №1854/17і від 01.11.2017 року на суму 266 112, 00 грн. (а.с. 45) та акт приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2017 року згідно завдання №1854/17і на суму 266 112, 00 грн. (а.с. 46).

Завдання №2189/17і від 01.11.2017 року на суму 117 927, 07 грн. (а.с. 47) та акт приймання-передачі наданих послуг від 30.11.2017 року згідно завдання №2189/17і на суму 117 927, 07 грн. (а.с. 48).

Крім того в матеріалах справи наявні ефірні довідки про розміщення рекламних матеріалів загалом за період з 01.01.2016 року по 30.11.2017 року. (а.с. 54-108).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано послуг відповідачу всього на загальну суму 4 375 344, 07 грн.

В подальшому позивачем було направлено відповідачу претензії №20 від 25.04.2018 року та №21 від 25.04.2018 року в яких було зазначено, що з боку ТОВ ОРТ МЕДІА має місце порушення свого зобов`язання щодо оплати рекламних послуг, наданих в 2016 та 2017 роках. Так, станом на 25.04.2018 року сума заборгованості становить 762 904, 81 грн., враховуючи вказане ТОВ УА-МЕДІА вимагало від ТОВ ОРТ МЕДІА в строк до 25.05.2018 року сплатити наявну заборгованість. (а.с. 49-50).

Отже, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, ТОВ ОРТ МЕДІА сплатило ТОВ УА-МЕДІА 3 612 439, 26 грн.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині здійснення оплати наданих позивачем послуг в повному обсязі та у строки, передбачені договором, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Колегією суддів встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено та перевірено колегією суддів, що матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, докази повної їх оплати відсутні.

Як вже було зазначено вище, доказами надання послуг за спірним договором є заяв дання від 01.01.2016 року (а.с. 35), від 01.06.2016 року (а.с. 37), від 01.06.2016 року (а.с. 39), від 01.07.2016 року (а.с. 41), від 01.12.2016 року (а.с. 43), від 01.11.2017 року (а.с. 45), від 01.11.2017 року (а.с. 47), акти приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2016 року (а.с. 36), від 30.06.2016 року (а.с. 38), від 30.06.2016 року (а.с. 40), від 31.07.2016 року (а.с. 42), від 31.12.2016 року (а.с. 44), від 30.11.2017 року (а.с. 46), від 30.11.2017 року (а.с. 48) та ефірні довідки про розміщення рекламних матеріалів загалом за період з 01.01.2016 року по 30.11.2017 року (а.с. 54-108).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи невиконання відповідачем умов договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 762 904, 81 грн.

Крім того, позивачем, також, заявлено до стягнення 126 346, 28 грн. - інфляційні втрати в період з січня 2016 року по квітень 2018 року, 59 362, 97 грн. - пеню в період з 07.11.2017 року по 07.05.2018 року, 29 337, 37 грн. - 3 % річних в період з 07.01.2016 року по 31.05.2018 року.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що місцевим судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині, а саме: 3 % річних в розмірі 29 337, 37 грн. за період з 07.01.2016 року по 31.05.2018 року, та інфляційні втрати в розмірі 126 346, 28 грн. в період з січня 2016 року по квітень 2018 року.

Щодо стягнення пені колегія судді зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 та частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Умовами договору, а саме пунктом 6.4. передбачено, що у випадку порушення Замовником строків оплати вартості Рекламних послуг, передбачених умовами Договору, Замовник зобов'язаний на вимогу ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_2 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення (від суми, оплата якої прострочена), за кожен день прострочення.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в розмірі 59 362, 97 грн. в період з 07.11.2017 року по 07.05.2018 року.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що на момент розгляду справи відповідач не мав можливості надати відзив на позовну заяву та докази його правової позиції, що призвело до не об`єктивного встановлення усіх обставин справи, колегією суддів відхиляються виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було подано не одне клопотання про відкладення розгляду справи, а чотири, та в жодному з цих клопотань відповідач не зазначав тих підстав, які вказує в апеляційній скарзі, а саме те, що на момент розгляду справи у товариства були відсутні усі первинні документи укладання угод, причина відсутності цих документів є незаконне вилучення документів під час обшуку.

Так, в матеріалах справи наявна заява про відкладення розгляду справи від 18.07.2018 року з огляду не те, що відповідач немає можливості в стилі строки знайти кваліфіковану правничу допомогу та те, що у генерального директора заплановане відрядження з 18.07.2018 року по 20.07.2018 року. (а.с. 124).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 року було оголошено перерву в підготовчому засіданні до 21.08.2018 року. (а.с. 133).

В подальшому, 21.08.2018 року відповідачем подано заяву про перенесення судового засідання і залишення без розгляду відзиву на позовну заяву та клопотання про призначення експертизи, в якому відповідач зазначив, що враховуючи відсутність директора на робочому місці через командировку, останній зміг укласти договір про надання правової допомоги лише 20.08.2018 року (договір про надання правової допомоги від 20.08.2018 року з адвокатом ОСОБА_3, а.с. 137-138). Однак, враховуючи обмежений час та відсутність всіх необхідних документів представник не в повному обсязі підготувався до судового засідання. (а.с. 139).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що не зважаючи на обмежений час, представник все ж таки подав відзив на позовну заяву (а.с. 150-151) та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (а.с. 143-145), які просив залишити без розгляду, оскільки подані помилково.

Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту відзиву на позов та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи вбачається, що відповідач ознайомлений зі змістом позовної заяви та підстав позову.

Відповідно до протоколу судового засідання від 21.08.2018 року Господарський суд ухвалив продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів та оголосив перерву в судовому засіданні до 18.09.2018 року. (а.с. 158-159).

Згодом, 18.09.2018 року, відповідач подає заяву про перенесення судового засідання у зв`язку з тим, що 14.09.2018 року договір про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 розірвано, генеральний директор знаходиться в стані тимчасової непрацездатності, доказів чого надано не було. (а.с. 161-162).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.10.2018 року. (а.с. 166).

Проте, 02.10.2018 року відповідач знову подає заяву про відкладення розгляду справи з огляду на те, що у генерального директора заплановане відрядження з 01.10.2018 року по 10.10.2018 року. (а.с. 169-170).

Отже, колегією суддів досліджено всі клопотання відповідача про відкладення розгляду справи подані в суді першої інстанції, та встановлено, що в жодному з цих клопотання відповідачем не вказував тих підстав, які він зазначає в апеляційній скарзі, а саме те, що на момент розгляду справи у товариства були відсутні усі первинні документи укладання угод, причина відсутності цих документів є незаконне вилучення документів під час обшуку, що говорить про надуманість, необґрунтованість та безпідставність посилань скаржника.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що скаржником до апеляційної скарги було долучено увалу Рахівського районного суду Закарпатської області по справі №305/955/18 від 31.05.2018 року та протокол тимчасового доступу до речей і документів від 01.06.2018 року.

Проте, колегією суддів не приймаються до уваги вказані вище додаткові документи виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.

З матеріалів справи вбачається, що подані апелянтом докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому, як вже було встановлено вище, скаржник не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався.

Колегія суддів також зазначає, що додатково подані документи датовані раніше ніж було відкрито провадження у дайн справі (04.07.2018 року), тобто, під час розгляду справи в суді першої інстанції вони існували.

Також, колегія суддів звертає увагу, що в своєму клопотання про відкладення розгляду справи від 18.09.2018 року відповідач зазначає, що договір про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 розірвано, проте, як вбачається з апеляційної скарги, вона підписана адвокатом ОСОБА_3, що також дає підстави вважати наявний факт зловживання відповідачем своїми процесуальними правами в суді першої інстанції.

Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи та свідчать про надуманість та необґрунтованість.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орт медіа» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 року у справі №910/7658/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 року у справі № 910/7658/18 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7658/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.02.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді О.О. Хрипун

ОСОБА_1