Рішення

від 05.02.2019 по справі 911/2410/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. Справа № 911/2410/18

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи

за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Вольф»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ягідна гільдія»

про стягнення 102 784,55 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

31.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Вольф» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ягідна гільдія» про стягнення 102 784,55 гривень, з яких: 89700,00 грн заборгованості, 11 041,71 грн пені, 907,54 грн 3% річних та 1 065,30 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язків з оплати вартості отриманих товару та послуг за зберігання відповідного товару за договором купівлі-продажу №2017-05/15 від 15.05.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Вольф» залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

23.11.2018, у встановлений судом строк, через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення, відповідно до яких позивач надав відомості та документи, витребувані ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2018 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Вольф» до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2410/18, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, а також надано, зокрема, відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

26.12.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли відзив та клопотання про врегулювання спору за участю судді.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.12.2018 у задоволенні клопотання відповідача про врегулювання спору відмовлено. Відзив відповідача на позовну заяву судом прийнято.

28.01.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява, відповідно до якої ТОВ «Грін Вольф» просило вирішити питання розподілу судових витрат та стягнути з відповідача, зокрема, 26 350,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2017 між ТОВ Грін Вольф (далі - продавець) та ТОВ «Українська ягідна гільдія» (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №2017-05/15 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується в прядку і на умовах, визначених цим договором, відповідно до замовлення покупця поставити останньому туї Smaragd (або Frieslandia), у контейнері С3 (об'єм контейнера 3л), кількістю 2350 шт, іменоване подальшому товар , а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість.

Відповідно до пп. 3.1., 3.2., 3.3., 3.5., 7.1. договору покупець здійснює 50% передплату замовленого товару на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури. Інші 50% вартості сплачуються покупцем не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати поставки.

З моменту зарахування передплати на рахунок продавця, покупець сплачує 0,02 грн/день за зберігання кожного контейнера до моменту поставки.

Сума договору складає 141 000,00 грн.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018.

18.05.2017 відповідачем на виконання умов договору перераховано позивачу 50% вартості товару - 70 500,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №9 від 18.05.2017.

Відповідно до викладених у позові обставин 02.07.2018 позивачем передано відповідачу погоджений до поставки товар загальною вартістю 141 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної №68 від 02.07.2018 та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Втім, як зауважив позивач, відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за договором та решту 50% вартості товару - 70 500,00 грн не сплатив.

До того ж, позивач зазначив, що ним з моменту внесення відповідачем попередньої оплати - 18.05.2017, до дня отримання відповідачем товару - 02.07.2018, відповідно до п. 3.2. договору нараховано відповідачу 19 270,00 грн за послуги по догляду за рослинами, що підтверджується наданими позивачем копіями акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №2 від 03.09.2018, розрахунку вартості зберігання рослин та рахунку на оплату №141 від 02.07.2018.

Таким чином, згідно доводів позивача, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 89 770,00 грн, що складається з решти вартості отриманого товару - 70 500,00 грн та 19 270,00 грн вартості зберігання товару.

В підтвердження відповідної суми заборгованості позивачем до позовної заяви додано копію підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків.

Як зауважив позивач, у відповідь на надіслану ним до відповідача претензію про сплату відповідної суми заборгованості, відповідач запропонував повернути неоплачену частину товару, на що позивач у свою чергу заперечив з огляду на відсутність між сторонами домовленості про можливість повернення товару.

З огляду вищенаведеного, позивач просить стягнути з ТОВ «Українська ягідна гільдія» , зокрема, 89 770,00 грн грн заборгованості.

Згідно викладених у відзиві заперечень відповідач вказав на відсутність у нього обов'язку сплачувати вартість послуг по зберіганню товару, адже такий обов'язок відповідно до ст. 667 ЦК України у покупця виникає лише у разі, якщо право власності на товар переходить до покупця раніше ніж товар, у той час як, на переконання відповідача, право власності на товару у нього виникло відповідно ст. 334 ЦК України з моменту отримання товару - 02.07.2018.

Таким чином, відповідач вважає, що умова договору стосовно обов'язку відповідача сплачувати за зберігання товару не відповідає законодавству, а тому нарахування позивачем відповідної суми заборгованості та, відповідно, пені, 3% річних, інфляційних втрат на вказану заборгованість, є неправомірним, з огляду на що відповідач у задоволенні вказаної частини позовних вимог просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Приписами ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас, за приписами ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду наведеного, підписання відповідачем договору без будь-яких зауважень чи заперечень щодо його умов свідчить про погодження відповідача із вказаним правочином, що, з урахуванням обставин отримання відповідачем товару у відповідно погодженій кількості, породжує для ТОВ «Українська ягідна гільдія» обов'язок по оплаті решти вартості товару та вартості його зберігання позивачем відповідно до умов договору.

Доводи відповідача про відсутність у нього обов'язку по сплаті послуг зберігання з огляду на приписи ст. ст. 334, 667 ЦК України визнаються неспроможними, позаяк відповідний обов'язок по сплаті коштів за зберігання товару виник у відповідача саме з підстав договору, а відповідні умови щодо сплати коштів за зберігання товару сторонами визначено з урахуванням принципів свободи договору.

Таким чином, положення договору стосовно обов'язку покупця сплатити продавцю за зберігання товару у даному спорі є самостійною підставою виникнення у відповідача грошового зобов'язання, яке не ставиться в залежність від моменту переходу права власності на товар від покупця до продавця та не стосується передбачених ст. 667 ЦК України правовідносин щодо зберігання продавцем товару та відшкодування йому відповідних витрат.

З огляду вказаного вище та відсутності відповідних доказів на підтвердження обставин недійсності укладеного між сторонами договору в цілому або його окремих положень, також оцінюються судом критично посилання відповідача на невідповідність п. 3.2. договору чинному законодавству.

Так, з наданого позивачем розрахунку слідує, що вартість зберігання товару розрахована позивачем за 410 днів, тобто з 18.05.2017 по 02.07.2018.

Втім, з огляду на загальні положення цивільного законодавства щодо визначення та обчислення строків та вчинення відповідачем дій щодо отримання товару, суд дійшов висновку, що право на нарахування плати за зберігання товару у позивача виникло з наступного дня після внесення відповідачем попередньої оплати та припинилось у день, що передує дню, коли відповідач отримав товар, а тому вірна кількість днів для розрахунку вартості зберігання товару - 408 днів, з 19.05.2017 по 01.07.2018.

Отже, здійснивши обрахунок суми коштів відповідно до п. 3.2. договору, суд встановив, що арифметично вірна вартість зберігання товару становить 19 176,00 грн, як наслідок, арифметично вірна сума заявленої до стягнення заборгованості становить 89 676,00 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до приписів ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події.

У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження обставин сплати решти вартості отриманого за договором товару та вартості його зберігання, суд дійшов висновку, що обставини стосовно невиконання відповідного грошового обов'язку є встановленими у розумінні ч. 2 ст. 74 ГПК України.

За таких обставин, оскільки відповідач взяті на себе грошові зобов'язання не виконав, залишок вартості отриманого за договором товару та вартість його зберігання не сплатив, а також враховуючи встановлений судом арифметично вірний розмір суми заборгованості в частині вартості зберігання товару, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявленої позивачем вимоги про стягнення суми основного боргу у визначеному арифметично вірному розмірі - 89 676,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 11 041,71 грн пені, нарахованої з 29.06.2018 по 29.10.2018 на 89 770,00 грн заборгованості.

Приписами ст. ст. 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, неустойка (пенею, штраф) може стягуватись виключно у випадку, коли основне зобов'язання прямо забезпечено відповідною неустойкою у чинному договорі (встановлено за згодою сторін), а також якщо договором встановлено розмір відповідної штрафної санкції, який відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату покупцем отриманого товару продавець має право стягнути пеню в розмірі 1% від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення оплати даного товару.

Як слідує з викладеного у позові розрахунку сум пені, відповідна штрафна санкція нарахована позивачем на сукупну суму заборгованості, тобто - як на заборгованість по оплаті вартості товару, так і на заборгованість по оплаті вартості зберігання товару.

Втім, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено відповідальності покупця за порушення відповідачем обов'язку по сплаті вартості зберігання товару у вигляді сплати пені.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача сум пені, нарахованої на заборгованість по оплаті вартості зберігання товару, є необґрунтованою.

Поряд з тим, нарахування позивачем пені на решту суми заборгованості за ставкою 1% не відповідає законодавчим вимогам, а тому суд здійснював обрахунок заявленої до стягнення пені з 29.06.2018 по 29.10.2018 на 70 500,00 грн заборгованості по оплаті вартості товару за подвійною обліковою ставкою НБУ.

Таким чином, оскільки арифметично вірний розмір заявленої до стягнення пені, обрахований судом в межах вказаного позивачем періоду з урахуванням законодавчих приписів та встановлених обставин справи, становить 8 390,47 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 11 041,71 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 8 390,47 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 907,54 грн 3% річних, нарахованих з 29.06.2018 по 29.10.2018 на 89 770,00 грн заборгованості;

- 1 065,30 грн інфляційних втрат, нарахованих з липня 2018 року по вересень 2018 року на 89 770,00 грн заборгованості.

В силу вимог ст. ст. 530, 612, 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, за приписами вищенаведених норм закону для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних, необхідним є встановлення моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив.

Як слідує зі змісту укладеного між сторонами договору, строків оплати вартості зберігання товару сторони не погодили, у той час як доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату вказаних коштів в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України суду не надано, як і не надано належних та допустимих доказів надіслання/отримання претензії про сплату заборгованості №08-10/2018.

Таким чином, відсутність визначених сторонами договору строків оплати вартості зберігання товару, а також відсутність доказів звернення позивача із письмовою вимогою про сплату вказаних коштів у порядку ст. 530 ЦК України, унеможливлює встановлення судом моменту (дати, місяця, року) виникнення у відповідача обов'язку по сплаті відповідної суми боргу, а відтак, моменту, з якого останній вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість по оплаті вартості зберігання товару, є необґрунтованими.

Водночас, суд здійснював обрахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах вказаних позивачем періодів на 70 500,00 грн заборгованості по оплаті вартості товару.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих судом в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням законодавчих приписів та встановлених обставин справи, становить 712,73 грн та 838,62 грн відповідно, вимоги позивача про стягнення з відповідача 907,54 грн 3% річних та 1 065,30 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 712,73 грн та 838,62 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що ж до вимоги позивача покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати з надання правової допомоги слід зазначити таке.

Відповідно до ст. ст. 126, 129 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, зокрема, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним, зокрема, із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до заяви, поданої від імені позивача адвокатом ОСОБА_1, та доданих до неї доказів, до стягнення з відповідача заявлено 26 350,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в підтвердження чого до заяви додано копію договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 01.10.2018, додаткової угоди до договору про надання адвокатських послуг від 29.12.2018, акта виконаних робіт від 29.12.2018 та розрахунку на оплату правничої допомоги за договором.

Відповідно до розділів 1, 3 договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 01.10.2018 ТОВ Грін Вольф , як замовник, доручає та оплачує, а адвокат ОСОБА_1, як виконавець,приймає на себе зобов'язання надавати замовнику правничу допомогу (юридичні, адвокатські, правові послуги) на умовах, передбачених цим договором та представляти його інтереси під час досудового врегулювання спору із ТОВ Українська ягідна гільдія та під час судового розгляду справи за позовом ТОВ Грін Вольф до ТОВ Українська ягідна гільдія про стягнення заборгованості, а також представництво замовника перед фізичними та юридичними особами (організаціями, установами, підприємствами будь-яких форм власності); підготовка, оформлення, підписання, друкування, подання, отримання, відправка документів, тощо, а саме:

- правовий (юридичний) аналіз наданих замовником матеріалів і документів у відповідності з діючим законодавством України;

- консультації замовника, узгодження правової позиції, аналіз документів на написання претензії та позовної заяви;

- написання та оформлення претензії на суму 89 770,00 грн, заперечень на відповідь на претензію;

- написання та оформлення позовної заяви про стягнення заборгованості із ТОВ Українська ягідна гільдія , направлення позовної заяви сторонам справи;

- оформлення та подання заперечень на відзив, заяв, клопотань, пояснень, заперечень, додаткових пояснень по справі;

- участь у судових засіданнях та представлення інтересів замовника під час розгляду справи у судах усіх інстанцій;

- написання та оформлення апеляційних/касаційних скарг по справі;

- ознайомлення з матеріалами судової, цивільної, кримінальної адміністративної справи, їх копіювання та аналіз у відповідності з діючим законодавством України;

- консультації з питань захисту законних прав та інтересів замовника під час судового розгляду справи, досудового розслідування, адміністративного та/або дисциплінарного провадження, інше.

Замовник зобов'язується за виконані роботи виплатити виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі, який обумовлюються додатковою угодою до даного договору.

Підставою для виплати винагороди (гонорару) являється факт підписання та/або виконання умов цього договору сторонами та/або належним чином підписаний сторонами акт виконаних робіт.

За умовами додаткової угоди до договору про надання адвокатських послуг сторони домовились визначити вартість та порядок оплати адвокатських послуг (допомоги, робіт), відповідно до розділу 1 договору, а саме:

- правовий (юридичний) аналіз наданих замовником матеріалів і документів у відповідності з діючим законодавством України;

- консультації замовника, узгодження правової позиції, аналіз документів на написання претензії та позовної заяви;

- написання та оформлення претензії на суму 89 770,00 грн, заперечень на відповідь на претензію;

- написання та оформлення позовної заяви про стягнення заборгованості із ТОВ Українська ягідна гільдія , направлення позовної заяви сторонам справи;

- оформлення та подання заперечень на відзив, заяв, клопотань, пояснень, заперечень, додаткових пояснень по справі;

- участь у судових засіданнях та представлення інтересів замовника під час розгляду справи у судах усіх інстанцій;

- написання та оформлення апеляційних/касаційних скарг по справі;

- ознайомлення з матеріалами судової, цивільної, кримінальної адміністративної справи, їх копіювання та аналіз у відповідності з діючим законодавством України;

- консультації з питань захисту законних прав та інтересів замовника під час судового розгляду справи. За вказаний вище перелік послуг (допомогу, роботу), змовник сплачує виконавцю суму в розмірі - 26 350,00 грн.

До того ж, сторони домовились розділ 3 договору викласти в наступній редакції: Замовник зобов'язується виплатити виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі 26 350,00 грн за надання правової допомоги під час написання та оформлення претензії на суму 89 770,00 грн, заперечень на відповідь на претензію, написання та оформлення позовної заяви про стягнення заборгованості із ТОВ Українська ягідна гільдія , участь, написання процесуальних документів та контроль за розглядом справи №911/2410/18 позовну заяву ТОВ Грін Вольф до ТОВ Українська ягідна гільдія про стягнення заборгованості у господарському суді Київської області, яка оплачується до 10.02.2019 .

Втім, як вбачається зі змісту акту виконаних робіт від 29.12.2018, у ньому вказані, зокрема, роботи та послуги, які адвокатом не надавались та не виконувались, а саме: ознайомлення з матеріалами даної справи, участь у судових засіданнях, написання та подання заперечень на відзив, пояснень, заперечень, додаткових пояснень по справі, написання та оформлення апеляційних/касаційних скарг по даній справі.

До того ж, згідно умов договору про надання адвокатських послуг та додаткової угоди до нього, перелік робіт та послуг частково відрізняється один від одного в кожному з розділів вказаних правочинів, а вартість таких робіт та послуг, як і в акті виконаних робіт, вказана загалом, без визначення вартості кожної послуги та роботи окремо.

Таким чином, виокремити вартість кожної із виконаних адвокатом робіт та наданих у даній справі послуг не вбачається за можливе, у той час як доданий до заяви розрахунок на оплату правничої допомоги судом не приймається до уваги, оскільки він складений та підписаний адвокатом в односторонньому порядку та не є ані невід'ємною частиною договору, ані додатком до нього.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що докази понесення позивачем витрат з надання правничої допомоги у заявленому розмірі є взаємно суперечливими, неналежними та недостатніми, а тому вказані витрати розподілу не підлягають, як такі, що не відповідають приписам ст. ст. 126, 129 ГПК України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 12, 74, 129, 231, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 598, 599, 625, 655, 692, Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ягідна гільдія» (08021, Київська обл., Макарівський район, село Ніжиловичі, вул. Петровського, будинок 126, ідентифікаційний код 40854742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Вольф» (03113, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 67, ідентифікаційний код 33788273) 89 676 (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят шість) грн 00 коп. заборгованості, 8 390 (вісім тисяч триста дев'яносто) грн 47 коп. пені, 712 (сімсот дванадцять) грн 73 коп. 3% річних, 838 (вісімсот тридцять вісім) грн 62 коп. інфляційних втрат та 1 707 (одну тисячу сімсот сім) грн 71 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні заяви позивача про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу, відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 05.02.2019.

Суддя В.А. Ярема