Постанова

від 13.05.2019 по справі 911/2410/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2019 р. м. Київ Справа№ 911/2410/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Вайнер Є.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ягідна гільдія" на рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2019 (повний текст підписано 05.02.2019)

у справі №911/2410/18 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Вольф"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ягідна гільдія"

про стягнення 102 784,55 грн.

В судовому засіданні 13.05.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Вольф" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ягідна гільдія" про стягнення 102 784,55 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем обов`язків з оплати вартості отриманих товару та послуг за зберігання відповідного товару за договором купівлі-продажу №2017-05/15 від 15.05.2017.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.02.2019 у справі №911/2410/18 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ягідна гільдія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Вольф" 89 676,00 грн. заборгованості, 8 390,47 грн. пені, 712,73 грн. 3% річних, 838,62 грн. інфляційних втрат та 1 707,71 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні заяви позивача про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу, відмовлено.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткову доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 23.02.2019 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача заборгованості за зберігання товару в сумі 19 270, 00 грн. та прийняти нове про відмову в позові в цій частині.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального права (ст.ст. 334, 667 ЦК України).

Апелянт посилається на виникнення у нього права власності на товар за договором 02.07.2018, у зв`язку з чим вважає неправомірним нарахування позивачем заборгованості за зберігання товару не з моменту переходу права власності (передання товару), а з моменту зарахування передплати на рахунок позивача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що обов`язок оплати вартості послуг по зберіганню товару, передбачений у п. 3.2 договору купівлі - продажу №2017-05/15 від 15.05.2017.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 28.02.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15.05.2017 між ТОВ "Грін Вольф" (далі - продавець) та ТОВ "Українська ягідна гільдія" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №2017-05/15 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідно до замовлення покупця поставити останньому туї Smaragd (або Frieslandia), у контейнері С3 (об`єм контейнера 3 л), кількістю 2350 шт., іменоване подальшому "товар", а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.5., 7.1. договору покупець здійснює 50% передплату замовленого товару на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури. Інші 50% вартості сплачуються покупцем не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати поставки.

З моменту зарахування передплати на рахунок продавця, покупець сплачує 0,02 грн./день за зберігання кожного контейнера до моменту поставки.

Сума договору складає 141 000,00 грн.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018.

18.05.2017 відповідачем на виконання умов договору перераховано позивачу 50% вартості товару - 70 500,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №9 від 18.05.2017.

Відповідно до викладених у позові обставин 02.07.2018 позивачем передано відповідачу погоджений до поставки товар загальною вартістю 141 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної №68 від 02.07.2018 та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

За твердженнями позивача, відповідач не здійснив оплату решти 50% вартості товару в сумі - 70 500,00 грн.

Позивач зазначає, що останнім з моменту внесення відповідачем попередньої оплати - 18.05.2017, до дня отримання відповідачем товару - 02.07.2018, відповідно до п. 3.2. договору нараховано 19 270,00 грн. за послуги по догляду за рослинами, що підтверджується наданою позивачем копією акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №2 від 03.09.2018, розрахунком вартості зберігання рослин та рахунком на оплату №141 від 02.07.2018.

Згідно доводів позивача, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 89 770,00 грн., що складається з решти вартості отриманого товару - 70 500,00 грн. та 19 270,00 грн. вартості зберігання товару.

На підтвердження відповідної суми заборгованості позивачем до позовної заяви додано копію підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків.

Як зазначає позивач, у відповідь на надіслану ним до відповідача претензію про сплату відповідної суми заборгованості, відповідач запропонував повернути неоплачену частину товару, на що позивач у свою чергу заперечив з огляду на відсутність між сторонами домовленості про можливість повернення товару.

Позивач просить стягнути з ТОВ "Українська ягідна гільдія", зокрема, 89 770,00 грн. заборгованості.

Згідно викладених у відзиві заперечень, відповідач вказує на відсутність у нього обов`язку сплачувати вартість послуг по зберіганню товару, оскільки такий обов`язок відповідно до ст. 667 ЦК України у покупця виникає лише у разі, якщо право власності на товар переходить до покупця раніше ніж товар, у той час, як на переконання відповідача, право власності на товару у нього виникло відповідно ст. 334 ЦК України з моменту отримання товару - 02.07.2018.

Відповідач вважає, що умова договору стосовно його обов`язку сплачувати за зберігання товару не відповідає законодавству, а тому нарахування позивачем відповідної суми заборгованості та, відповідно, пені, 3% річних, інфляційних втрат на вказану заборгованість, є неправомірним, з огляду на що у задоволенні вказаної частини позовних вимог просить відмовити.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами ст. ст. 173, 193 ГК України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. ст. 655, 692 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас, за приписами ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, підписання відповідачем договору без будь-яких зауважень чи заперечень щодо його умов свідчить про погодження відповідача із вказаним правочином, що, з урахуванням обставин отримання відповідачем товару у відповідно погодженій кількості, породжує для ТОВ "Українська ягідна гільдія" обов`язок по оплаті решти вартості товару та вартості його зберігання позивачем відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки товар (туя західна Smaragd у кількості 2350 шт.) знаходився на зберіганні у продавця з 18.05.2017 по 02.07.2018, відповідно до п. 3.2 договору 15.05.2017 позивачем було нараховано відповідачу до оплати за зберігання та догляд за рослинами 19 270,00 грн. саме з 18.05.2017 (дня перерахування 50 % вартості товару на рахунок позивача) до 02.07.2018 (день отримання товару), що підтверджується актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 2 від 03.09.2018, розрахунком вартості зберігання рослин, п.3.2 договору, рахунком на оплату №141 від 02.07.2018.

Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 2 від 03.09.2018, яким затверджено послуги по догляду за рослинами в розмірі 19 270, 00 грн. підписаний відповідачем та не оспорюються останнім.

Відповідачем підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 25.09.2018 між ТОВ "Українська ягідна гільдія" та ТОВ "Грін Вольф", в якому підтверджено, що станом на 25.09.2018 заборгованість ТОВ "Українська ягідна гільдія" перед ТОВ "Грін Вольф" складає 89 770, 00 грн., в тому числі 19 270, 00 грн. за послуги по догляду за рослинами.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи відповідача про відсутність у нього обов`язку по сплаті послуг зберігання з огляду на приписи ст. ст. 334, 667 ЦК України.

Відповідний обов`язок по сплаті коштів за зберігання товару виник у відповідача саме відповідно до п.3.2 договору, а умови щодо сплати коштів за зберігання товару сторонами визначено з урахуванням принципів свободи договору.

Таким чином, положення договору стосовно обов`язку покупця сплатити продавцю за зберігання товару у даному спорі є самостійною підставою виникнення у відповідача грошового зобов`язання, яке не ставиться в залежність від моменту переходу права власності на товар від покупця до продавця та не стосується передбачених ст. 667 ЦК України правовідносин щодо зберігання продавцем товару та відшкодування йому відповідних витрат.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що вартість зберігання товару розрахована останнім за 410 днів, тобто з 18.05.2017 по 02.07.2018.

З огляду на загальні положення цивільного законодавства щодо визначення та обчислення строків та вчинення відповідачем дій щодо отримання товару, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на нарахування плати за зберігання товару у позивача виникло з наступного дня після внесення відповідачем попередньої оплати та припинилось у день, що передує дню, коли відповідач отримав товар, а тому вірна кількість днів для розрахунку вартості зберігання товару - 408 днів, з 19.05.2017 по 01.07.2018.

Отже, здійснивши обрахунок суми коштів відповідно до п. 3.2. договору, місцевим господарським судом вірно встановлено, що арифметично вірна вартість зберігання товару становить 19 176,00 грн., як наслідок, загальна сума заборгованості становить 89 676,00 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до приписів ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події.

У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження обставин сплати решти вартості отриманого за договором товару та вартості його зберігання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обставини стосовно невиконання відповідного грошового обов`язку є встановленими у розумінні ч. 2 ст. 74 ГПК України.

Відповідач взяті на себе грошові зобов`язання не виконав, залишок вартості отриманого за договором товару та вартість його зберігання не сплатив. Враховуючи встановлений судом першої інстанції розмір суми заборгованості в частині вартості послуг зберігання товару, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про часткове задоволення заявленої позивачем вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 89 676,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивач просить стягнути з відповідача, зокрема, 11 041,71 грн. пені, нарахованої з 29.06.2018 по 29.10.2018 на 89 770,00 грн. заборгованості.

Приписами ст. ст. 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, неустойка (пенею, штраф) може стягуватись виключно у випадку, коли основне зобов`язання прямо забезпечено відповідною неустойкою у чинному договорі (встановлено за згодою сторін), а також якщо договором встановлено розмір відповідної штрафної санкції, який відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату покупцем отриманого товару продавець має право стягнути пеню в розмірі 1% від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення оплати даного товару.

Як вбачається з викладеного у позові розрахунку сум пені, відповідна штрафна санкція нарахована позивачем на сукупну суму заборгованості, тобто - як на заборгованість по оплаті вартості товару, так і на заборгованість по оплаті вартості зберігання товару, в той час, як умовами укладеного між сторонами договору не передбачено відповідальності покупця у вигляді сплати пені за порушення ним обов`язку по сплаті вартості зберігання товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на заборгованість по оплаті вартості зберігання товару.

Поряд з тим, нарахування позивачем пені на решту суми заборгованості за ставкою 1% не відповідає нормам чинного законодавства, а тому суд першої інстанції здійснив розрахунок заявленої до стягнення пені з 29.06.2018 по 29.10.2018 на 70 500,00 грн. заборгованості по оплаті вартості товару за подвійною обліковою ставкою НБУ.

Оскільки арифметично вірний розмір заявленої до стягнення пені, обрахований судом в межах вказаного позивачем періоду з урахуванням законодавчих приписів та встановлених обставин справи, становить 8 390,47 грн., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 11 041,71 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 8 390,47 грн. Відповідно в решті вимог про стягнення пені слід відмовити.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати товару та послуг з його зберігання, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 907,54 грн. 3% річних, нарахованих з 29.06.2018 по 29.10.2018 на 89 770,00 грн. заборгованості;

- 1 065,30 грн. інфляційних втрат, нарахованих з липня 2018 по вересень 2018 на 89 770,00 грн. заборгованості.

В силу вимог ст. ст. 530, 612, 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, за приписами вищенаведених норм закону для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних, необхідним є встановлення моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, строків оплати вартості зберігання товару сторони не погодили, у той час як доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату вказаних коштів в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України суду не надано, як і не надано належних та допустимих доказів надіслання/отримання претензії про сплату заборгованості №08-10/2018.

Таким чином, відсутність визначених сторонами договору строків оплати вартості зберігання товару, а також відсутність доказів звернення позивача із письмовою вимогою про сплату вказаних коштів у порядку ст. 530 ЦК України, унеможливлює встановлення судом моменту (дати, місяця, року) виникнення у відповідача обов`язку по сплаті відповідної суми боргу, а відтак, моменту, з якого останній вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість по оплаті вартості зберігання товару, є необґрунтованими.

Водночас, суд першої інстанції здійснював обрахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах вказаних позивачем періодів на 70 500,00 грн. заборгованості по оплаті вартості товару.

Колегією суддів встановлено, що арифметично вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням законодавчих приписів та встановлених обставин справи, становить 712,73 грн. та 838,62 грн. відповідно.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 712,73 грн. 3% річних та 838,62 грн. інфляційних втрат. Відповідно в решті вимог 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви позивача про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 126, 129 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, зокрема, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до заяви додано копію договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 01.10.2018, додаткової угоди до договору про надання адвокатських послуг від 29.12.2018, акта виконаних робіт від 29.12.2018 та розрахунку на оплату правничої допомоги за договором.

Відповідно до розділів 1, 3 договору про надання адвокатських послуг (правничої допомоги) від 01.10.2018 ТОВ "Грін Вольф", як замовник, доручає та оплачує, а адвокат Горбовий В.А., як виконавець, приймає на себе зобов`язання надавати замовнику правничу допомогу (юридичні, адвокатські, правові послуги) на умовах, передбачених цим договором та представляти його інтереси під час досудового врегулювання спору із ТОВ "Українська ягідна гільдія" та під час судового розгляду справи за позовом ТОВ "Грін Вольф" до ТОВ "Українська ягідна гільдія" про стягнення заборгованості, а також здійснювати представництво замовника перед фізичними та юридичними особами (організаціями, установами, підприємствами будь-яких форм власності); здійснювати підготовку, оформлення, підписання, друкування, подання, отримання, відправка документів, тощо, а саме:

- правовий (юридичний) аналіз наданих замовником матеріалів і документів у відповідності з діючим законодавством України;

- консультації замовника, узгодження правової позиції, аналіз документів на написання претензії та позовної заяви;

- написання та оформлення претензії на суму 89 770,00 грн., заперечень на відповідь на претензію;

- написання та оформлення позовної заяви про стягнення заборгованості із ТОВ "Українська ягідна гільдія", направлення позовної заяви сторонам справи;

- оформлення та подання заперечень на відзив, заяв, клопотань, пояснень, заперечень, додаткових пояснень по справі;

- участь у судових засіданнях та представлення інтересів замовника під час розгляду справи у судах усіх інстанцій;

- написання та оформлення апеляційних/касаційних скарг по справі;

- ознайомлення з матеріалами судової, цивільної, кримінальної адміністративної справи, їх копіювання та аналіз у відповідності з діючим законодавством України;

- консультації з питань захисту законних прав та інтересів замовника під час судового розгляду справи, досудового розслідування, адміністративного та/або дисциплінарного провадження, інше.

Замовник зобов`язується за виконані роботи виплатити виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі, який обумовлюються додатковою угодою до даного договору.

Підставою для виплати винагороди (гонорару) являється факт підписання та/або виконання умов цього договору сторонами та/або належним чином підписаний сторонами акт виконаних робіт.

За умовами додаткової угоди до договору про надання адвокатських послуг сторони домовились визначити вартість та порядок оплати адвокатських послуг (допомоги, робіт), відповідно до розділу 1 договору, а саме:

- правовий (юридичний) аналіз наданих замовником матеріалів і документів у відповідності з діючим законодавством України;

- консультації замовника, узгодження правової позиції, аналіз документів на написання претензії та позовної заяви;

- написання та оформлення претензії на суму 89 770,00 грн., заперечень на відповідь на претензію;

- написання та оформлення позовної заяви про стягнення заборгованості із ТОВ "Українська ягідна гільдія", направлення позовної заяви сторонам справи;

- оформлення та подання заперечень на відзив, заяв, клопотань, пояснень, заперечень, додаткових пояснень по справі;

- участь у судових засіданнях та представлення інтересів замовника під час розгляду справи у судах усіх інстанцій;

- написання та оформлення апеляційних/касаційних скарг по справі;

- ознайомлення з матеріалами судової, цивільної, кримінальної адміністративної справи, їх копіювання та аналіз у відповідності з діючим законодавством України;

- консультації з питань захисту законних прав та інтересів замовника під час судового розгляду справи. За вказаний вище перелік послуг (допомогу, роботу), змовник сплачує виконавцю суму в розмірі - 26 350,00 грн.

Сторони домовились розділ 3 договору викласти в наступній редакції: "Замовник зобов`язується виплатити виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі 26 350,00 грн. за надання правової допомоги під час написання та оформлення претензії на суму 89 770,00 грн., заперечень на відповідь на претензію, написання та оформлення позовної заяви про стягнення заборгованості із ТОВ "Українська ягідна гільдія", участь, написання процесуальних документів та контроль за розглядом справи №911/2410/18 за позовом ТОВ "Грін Вольф" до ТОВ "Українська ягідна гільдія" про стягнення заборгованості у господарському суді Київської області, яка оплачується до 10.02.2019".

Як вбачається зі змісту акту виконаних робіт від 29.12.2018, у ньому вказані, зокрема, роботи та послуги, які адвокатом не надавались та не виконувались, а саме: ознайомлення з матеріалами даної справи, участь у судових засіданнях, написання та подання заперечень на відзив, пояснень, заперечень, додаткових пояснень по справі, написання та оформлення апеляційних/касаційних скарг по даній справі.

Згідно умов договору про надання адвокатських послуг та додаткової угоди до нього, перелік робіт та послуг частково відрізняється один від одного в кожному з розділів вказаних правочинів, а вартість таких робіт та послуг, як і в акті виконаних робіт, вказана загалом, без визначення вартості кожної послуги та роботи окремо.

Таким чином, виокремити вартість кожної із виконаних адвокатом робіт та наданих у даній справі послуг не вбачається за можливе, у той час як доданий до заяви розрахунок на оплату правничої допомоги судом правомірно був не прийнятий до уваги, оскільки він складений та підписаний адвокатом в односторонньому порядку та не є ані невід`ємною частиною договору, ані додатком до нього.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника із задоволенням позову в частині стягненні з відповідача 19 200, 00 грн. заборгованості за зберігання товару за договором та стягнення штрафних санкцій на вказану суму.

Вказані доводи аналогічні запереченням відповідача, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, які були розглянуті та відхилені судом першої інстанції, та не потребують повторного спростування судом апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин аргументи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ягідна гільдія" на рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2019 у справі №911/2410/18.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ягідна гільдія" на рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2019 у справі №911/2410/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.02.2019 у справі №911/2410/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2410/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 15.07.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська