Рішення

від 04.02.2019 по справі 917/1061/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2019Справа № 917/1061/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРКІВГАЗ ЗБУТ , м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРМЕТ ХАРКІВ , м. Київ

про стягнення 17 256,52 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ХАРКІВГАЗ ЗБУТ звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРМЕТ ХАРКІВ про стягнення 17 256,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 114110CN8KGP046 від 01.04.2016 в частині оплати вартості спожитого природного газу на суму 16 738,74 грн, що стало підставою для нарахування пені в сумі 475,80 грн та 3 % річних в сумі 41,98 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

06.11.2018 Господарським судом Полтавської області постановлено ухвалу про передачу справи № 917/1061/18 за підсудністю до Господарського суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача. Ухвала суду мотивована тими обставинами, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.09.2018, тобто до відкриття провадження у справі, відповідачем змінено місцезнаходження з міста Полтава на місто Київ, а тому справа підсудна Господарському суду міста Києва.

27.11.2018 матеріали справи № 917/1061/18 отримано Господарським судом міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.11.2018 справу передано для розгляду судді Князькову В. В.

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи (ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 справу № 917/1061/18 прийнято до провадження новим складом суду, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103047925677 ухвалу суду від 29.11.2018 вручено відповідачу 06.12.2018.

Однак, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзиву на позов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

01.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ХАРКІВГАЗ ЗБУТ (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЧЕРМЕТ ХАРКІВ (споживач) укладено договір № 114110CN8KGP046 (далі - Договір), за змістом пункту 1.1 якого (в редакції додаткової угоди № 3 від 25.12.2016) постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2017 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 Договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Ціна газу за 1 000 куб. м становить 8 276,04 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 3.4 Договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

У пункті 4.2 Договору сторони погодили порядок оплати газу споживачем.

Пунктом 11.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 25.12.2016) визначено, що останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині постачання газу з 01.01.2017 до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Фактичні господарські відносини з постачання природного газу продовжувались між сторонами і після закінчення строку, встановленого у пункті 11.4 Договору.

Так, на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу природний газ у квітні 2018 року в обсязі 1,516 тис. куб. м. та у травні 2018 року в обсязі 0,407 тис. куб. м. що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу № ХРГ0038367 від 23.04.2018 та № ХРГ0041599 від 31.05.2018.

18.06.2018 позивачем направлено на підписання відповідачу акти приймання-передачі природного газу № ХОЗ00013929 від 30.04.2018 на суму 17 065,19 грн та № ХОЗ00015991 від 31.05.2018 на суму 4 581,48 грн, які сформовані відповідно до погоджених відповідачем обсягів поставленого природного газу, а також претензію про погашення заборгованості в сумі 16 738,74 грн та рахунок на оплату № 00008544 від 18.06.2018 на суму 16 738,74 грн.

Як вказує позивач, 23.03.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю ЧЕРМЕТ ХАРКІВ було сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРКІВГАЗ ЗБУТ грошові кошти в сумі 23 217,24 грн, частину з яких в сумі 4 907,93 грн було зараховано до оплати за квітень 2018 року. Тому, за твердженнями позивача, заборгованість відповідача станом на день звернення до суду становить 16 738,74 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним, як вказує позивач, виконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати поставленого природного газу у повному обсязі та у встановлені договором строки, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості в розмірі 16 738,74 грн та наявності правових підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 475,80 грн та 3 % річних в сумі 41,98 грн.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає договір № 114110CN8KGP046 від 01.04.2016 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки природного газу, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу № ХРГ0038367 від 23.04.2018 та № ХРГ0041599 від 31.05.2018) підтверджується факт постачання позивачем природного газу, обсяги якого погоджені відповідачем, у квітні-травні 2018 року на загальну суму 21 646,67 грн, внаслідок чого у відповідача виникло зобов'язання поставлений товар оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У підпункті 4.2.3 пункту 4.2 Договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок з оплати місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 4.2 Договору, з огляду на факт підписання покупцем актів приймання-передачі природного газу за квітень та травень 2018 року, відповідач повинен був здійснити оплату до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Випискою з банківського рахунку позивача за період з 01.03.2018 по 31.03.2018 підтверджується, що 23.03.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю ЧЕРМЕТ ХАРКІВ сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРКІВГАЗ ЗБУТ грошові кошти в сумі 23 217,24 грн, частину з яких в сумі 4 907,93 грн зараховано позивачем до оплати за квітень 2018 року.

Як вказує позивач, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача не сплачена повністю та становить 16 738,74 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем, який обізнаний про розгляд даної справи судом, не було подано до суду відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 16 738,74 грн.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 16 738,74 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені та 3 % річних за прострочення оплати поставленого природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

При перевірці наданого позивачем розрахунку суми пені судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а саме:

сума пені за прострочення сплати 12 157,26 грн, що нарахована за період з 11.05.2018 по 18.06.2016, становить 441,66 грн,

сума пені за прострочення сплати 4 581,48 грн, що нарахована за період з 11.06.2018 по 18.06.2016, становить 34,14 грн.

Відтак, вимоги про стягнення пені в сумі 475,80 грн (441,66 грн + 34,14 грн = 475,80 грн) піддягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг, вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

При перевірці наданого позивачем розрахунку суми 3 % річних судом встановлено, що розрахунок позивача є вірним, а сума 3 % річних за прострочення сплати спірної суми заборгованості, нарахована по 18.06.2018, становить 41,98 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРКІВГАЗ ЗБУТ та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРМЕТ ХАРКІВ заборгованості з оплати вартості спожитого природного газу на суму 16 738,74 грн, пені в сумі 475,80 грн та 3 % річних в сумі 41,98 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРКІВГАЗ ЗБУТ до Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРМЕТ ХАРКІВ про стягнення 17 256,52 грн - задовольнити.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРМЕТ ХАРКІВ (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 39, приміщення 2; ідентифікаційний код 36455308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХАРКІВГАЗ ЗБУТ (61004, Харківська обл., м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59; ідентифікаційний код 39590621) заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 16 738 (шістнадцять тисяч сімсот тридцять вісім) грн 74 коп., пеню в сумі 475 (чотириста сімдесят п'ять) грн 80 коп., 3 % річних в сумі 41 (сорок одна) грн 98 коп. та судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.02.2019.

Суддя В. В. Князьков