Постанова

від 05.02.2019 по справі 903/722/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року Справа № 903/722/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Землемір", м.Ковель Волинської області

на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 20.11.18р. суддею Шум М.С. о 12:31 год. у м.Луцьку, повний текст складено 27.11.18р.

у справі № 903/722/18

за позовом Малого приватного підприємства "Землемір", м.Ковель Волинської області

до Ковельської міської ради, м.Ковель Волинської області

про визнання договору оренди поновленим, визнання додаткової угоди укладеною, визнання недійсним та скасування рішення Ковельської міської ради

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.11.2018р. по справі №903/722/18 у задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства "Землемір" до Ковельської міської ради про визнання договору оренди поновленим, визнання додаткової угоди укладеною, визнання недійсним та скасування рішення Ковельської міської ради - відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Мале приватне підприємство "Землемір" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити у повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- зауважує, що судом першої інстанції встановлено, що між Ковельською міською радою та Малим приватним підприємством "Землемір" укладено договір оренди від 04.06.2008р. земельної ділянки з кадастровим номером 0710400000:02:001:0025, який зареєстрований у Волинській регіональній філії ДЗК 27.11.2008р. за №040808000122. У відповідності до п.3.1 договору, останній укладено терміном на 10 років;

- зазначає, що після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

- вказує, що 19.02.2018р. МПП "Землемір" звернулося до Ковельського міського голови з заявою поновлення договору оренди землі. 23.03.2018р. МПП ""Землемір" на підставі ст.33 Закону України "Про оренду землі", п.3.1 договору оренди землі, направило до Ковальської міської ради лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі. Додає, що позивач належним чином виконував умови договору;

- стверджує, що судом не надано належної правової оцінки тій обставині, що Ковельською міською радою не розглянуто зазначені документи в установлений законом місячний термін, а лише 26.04.2018р. прийнято рішення №36/46 "Про відмову у поновленні договору оренди землі", згідно якого вирішено відмовити Малому приватному підприємству "Землемір" у поновленні договору оренди на земельну ділянку площею 35кв.м. по вул.Незалежності (між буд.№55 і №57) /кадастровий номер ділянки 0710400000:02:001:0025/ для розміщення тимчасового павільйону побутового обслуговування населення;

- вважає, що позивачем було виконано всі передбачені законодавством дії, необхідні для оформлення права подальшого користування земельною ділянкою на умовах оренди;

- покликається на те, що суд прийняв рішення всупереч правової позиції Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018р. у справі №920/739/17;

- додає, що крім того, судом не надано належної правової оцінки мотивації прийняття що Ковельською міською радою рішення №36/46 "Про відмову у поновленні договору оренди землі", зокрема, щодо колективних звернень мешканців про демонтаж тимчасових споруд, які знаходяться в дворі житлових будинків по вул.Незалежності буд.№55, 57, 59, 61, 69а;

- обґрунтовує те, що суд прийшов до невірного висновку про системний характер протиправних дій, які були допущені МПП "Землемір" під час землеволодіння ділянкою у м.Ковель по вул.Незалежності (між будинками №55 і №57);

- зокрема, скаржник зазначає, що в період з 20 по 23 січня 2015р., був виконаний комплекс підготовчих робіт, а саме: старий павільйон "Ремонт взуття" було тимчасово винесено за межі орендованої земельної ділянки за трансформаторну підстанцію; влаштовані два колодязі для майбутнього підключення до систем водопостачання та каналізації; сама орендована земельна ділянка, а також територія, яку планувалось благоустроїти тротуарною плиткою, були вимощені піщано-щебеневою сумішшю. Ніяких дерев, інших зелених насаджень, об'єктів благоустрою (дитячих майданчиків, гойдалок, "пісочниць", лавок, турніків тощо) при цьому порушено не було за відсутністю таких на даній території;

- додає, що надалі планувалось вимостити орендовану земельну ділянку та частину прилеглої території тротуарною плиткою. По завершенню підготовчих робіт, на орендованій земельній ділянці мав бути встановлений "оновлений" павільйон сучасного та презентабельного вигляду. Старий павільйон мало бути вивезено відразу ж після розміщення "нового" тим самим спецтранспортом, що мав перевезти "новий". Проте, 23.01.2015р. мешканці будинку №61 по вул.Незалежності завадили виконанню зазначених робіт. Для з'ясування причин збурення громадян, чіткого визначення та узагальнення їх претензій, побажань та пропозицій, було запропоновано мешканцям будинку №61 по вул.Незалежності обрати 3-4 представника, з якими в один з наступних днів провести додаткову зустріч з метою вирішення конфліктної ситуації з урахуванням інтересів всіх сторін;

- стверджує, що перешкоди проведенню робіт з реконструкції павільйону по вул.Незалежності, 55-57 виникли з незалежних від орендаря причин. Роботи з реконструкції не завершені, а призупинені з незалежних від орендаря обставин в процесі їх виконання. Про перешкоди у використанні орендованої земельної ділянки та ситуацію навколо проведення робіт з реконструкції павільйону МПП "Землемір" неодноразово інформувало відділ містобудування та архітектури, що підтверджується матеріалами переписки, наявної в матеріалах справи;

- вважає, що за таких обставин, блокування господарської діяльності зі сторони мешканців будинку №61 по вул.Незалежності в м.Ковелі, яке має місце дотепер, слід розцінювати як випадок та обставину, що виключає будь-яку вину в частині невідповідності розміщеного МАФу паспорту прив'язки;

- стверджує, що будь-яких порушень земельного законодавства скаржником допущено не було. Підприємство в повній мірі виконує взяті на себе договірні зобов'язання, визначені договором оренди землі від 04.06.2008р.. За період дії договору заборгованості по орендній платі не виникало;

- вказує, що необґрунтована позиція окремих мешканців будинку №61, що заважають проведенню робіт з благоустрою та реконструкції тимчасового павільйону та вимагають його демонтаж (перенесення), спонукає Ковельську міську раду та її виконавчі органи до вчинення завідомо неправомірних дій;

- зауважує, що колективні звернення мешканців про демонтаж тимчасових споруд не можна вважати законним мотивом відмови в продовженні договору на новий термін, адже спірна земельна ділянка перебуває в комунальній власності, а не приватній власності об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, а суд, оцінюючі взаємовідносини орендодавця та орендаря не взяв до уваги;

- обґрунтовує те, що порядок розміщення малих архітектурних форм, права та обов'язки сторін, відповідальність за їх порушення, правовідносини між дозвільними органами та власниками МАФу не є предметом регулювання земельних відносин та не мають жодного відношення до Закону України "Про оренду землі";

- додає, що жодних постанов у справах про адміністративне правопорушення за порушення правил благоустрою, зокрема за ст.152 КУпАП, ніколи не виносилося, службових осіб МПП "Землемір" до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувалося. Та обставина, що на адресу виконавчого комітету Ковельської міської ради скеровано для виконання постанову Ковельського відділу поліції УНП у Волинській області про закриття кримінального провадження від 30.11.2017р., в частині вирішення питання про притягнення посадових осіб МПП "Землемір" до адміністративної відповідальності за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, передбаченої ст.152 КУпАП, жодним чином не свідчить про протилежне, адже в силу ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 21.12.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства "Землемір" на рішення Господарського суду Волинської області від 20.11.2018р. у справі №903/722/18 та призначено справу №903/722/18 до розгляду на 15.01.2019р. об 15:00год..

08.01.2019р. на електронну адресу та 09.01.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Ковельської міської ради надійшов письмовий відзив від 28.12.2018р. №90 на апеляційну скаргу в якому остання просить рішення Господарського суду Волинської області від 20.11.2018р. у справі №903/722/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також, просить розглядати справу за відсутності його представника.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.02.2019р. об 15:30год..

04.02.2019р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Ковельської міської ради надійшло клопотання від 04.02.2019р. №15, в якому просить розглядати справу за відсутності його представника за наявними у справі документами з врахуванням відзиву на апеляційну скаргу від 28.12.2018р. №90.

04.02.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Малого приватного підприємства "Землемір" надійшло клопотання від 04.02.2019р. №04/02/19, в якому просить відкласти розгляд справи з огляду на те, що 04.02.2019р. між МПП "Землемір" та адвокатом ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги у справі №903/722/18, а тому необхідний час для належної підготовки правової позиції по справі та надання додаткових письмових пояснень, які мають істотне значення для справи. Також, до вчинення вказаних процесуальних дій керівник МПП "Землемір" не вважає за можливе брати участь у розгляді справи, оскільки не є спеціалістом у галузі права та потребує професійної правничої допомоги.

Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів відхиляє його та зазначає наступне.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку, скаржником не надано жодних доказів, які унеможливлюють вирішення спору в даному судовому засіданні. Водночас, у судовому засіданні 15.01.2019р. був присутній представник скаржника адвокат ОСОБА_2 за ордером, який підтримував доводи апеляційної скарги та надавав пояснення в обґрунтування своєї позиції, вважав рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Також, просив суд рішення Господарського суду Волинської області від 20.11.2018р. по справі №903/722/18 скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити у повному обсязі.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Крім того, суд, призначаючи справу до розгляду, надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення поданого скаржником клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, 04.02.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Малого приватного підприємства "Землемір" надійшли додаткові пояснення від 22.01.2019р. по справі.

Сторони у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, сторони у справі наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання 05.02.2018р. не з'явилися, своїх повноважних представників не направили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст.270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, рішенням Ковельської міської ради від 15.12.2005р. №35/3 надано дозвіл Малому приватному підприємству "Землемір" на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 35кв.м. для розміщення тимчасового павільйону побутового обслуговування населення по вул. Незалежності (між будинками №55 і №57), в зв'язку з придбанням павільйону, за рахунок земельної ділянки, що знаходиться в користуванні фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

Рішенням Ковельської міської ради від 24.04.2008р. за №34/16 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення та надання земельних ділянок" затверджено проект землеустрою та надано МПП "Землемір" в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 35кв.м. для розміщення тимчасового павільйону побутового обслуговування населення по вул. Незалежності (між буд.№55 і №57) в порядку переоформлення права користування землею на підставі рішення міської ради від 15.12.2005р №36/3, встановлено орендну плату в розмірі 12 відсотків нормативної грошової оцінки, зобов'язано землекористувачів, зазначених в п.1 даного рішення, в двох-місячний термін з моменту прийняття рішення замовити оформлення документів на право користування земельними ділянками.

04.06.2008р. між Ковельською міською радою та МПП "Землемір" укладено договір оренди землі - договір) з кадастровим номером 0710400000:02:001:0025, який зареєстрований у Волинській регіональній філії ДЗК 27.11.08 за №040808000122.

Згідно п.3.1 договору, останній укладено терміном на 10 років. Після закінчений строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.5.1 договору, земельну ділянку надано для розміщення тимчасового павільйону побутового обслуговування населення.

Абзацом 1 розділу 9 договору передбачено, що права орендаря:

приступати до використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення після набуття цим договором чинності;

переважного придбання у власність земельної ділянки, а також за рівних інших умов на продовження договору оренди після закінчення дії нього договору;

самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору;

одержувати доходи від господарської діяльності та розпоряджатися ними на свій розсуд;

за згодою орендодавця у порядку, передбаченому законодавством України, передавати у суборенду земельну ділянку або її частину іншій особі.

Відповідно до п.12.2 договору, дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчудження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідацією юридичної особи.

Дія договору припиняється також в інших випадках передбачених законом.

Договір оренди землі від 04.06.2008р. підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

19.02.2018р. МПП "Землемір" звернулося до Ковельського міського голови з заявою про поновлення договору оренди землі.

23.03.2018р. МПП "Землемір" на підставі ст.33 Закону України "Про оренду землі", п.5.1 договору оренди землі, направило до Ковельської міської ради лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі

26.04.2018р. Ковельською міською радою прийнято рішення №36/46 "Про відмову у поновленні договору оренди землі", згідно якого вирішено відмовити МПП "Землемір" у поновленні договору оренди на земельну ділянку площею 35кв.м по вул.Незалежності (між буд.№55 і №57) кадастровий номер ділянки - 0710400000:02:001:0025 для розміщення тимчасового павільйону побутового обслуговування населення.

У змісті рішення Ковельської міської ради №36/46 від 26.04.2018р. "Про відмову у поновленні договору оренди землі" остання покликається на ст.12 Земельного кодексу України, п.п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України, враховуючи колективні звернення мешканців про проведення демонтажу споруд, які знаходяться у дворі житлових будинків по вул.Незалежності, 55, 57, 59, 69а.

За вказаних обставин, Мале приватне підприємство "Землемір" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Ковельської міської ради, в якому просить визнати поновленим договір оренди землі, зареєстрований у Волинській регіональній філії ДЗК 27.11.2008р. за №040808000122, укладений 04.06.2008р. між Ковельською міською радою та Малим приватним підприємством "Землемір" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0710400000:02:001:0025, на новий десятирічний термін; визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, зареєстрованого у Волинській регіональній філії ДЗК 27.11.2008р. за №040808000122, укладеного 04.06.2008р. між Ковельською міською радою та Малим приватним підприємством "Землемір" в редакції позивача; визнати недійним та скасувати рішення Ковельської міської ради від 26.04.2018р. №36/46 "Про відмову у поновленні договору оренди землі".

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.10.2018р. справу №903/722/18 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі на 30.10.2018р..

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 30.10.2018р. повідомлено сторони про те, що судове засідання щодо розгляду справи №903/722/18 по суті відбудеться 20.11.2018р..

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Волинської області від 20.11.2018р. по справі №903/722/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у ст.16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст.792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно ст.ст.2, 3 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.124, ч.5 ст.126 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.125 ЗК України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Слід зазначити, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системності та послідовності у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі Sunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про оренду землі", передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

В силу ст.ст.18, 20 Закону України "Про оренду землі" зазначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Як зазначалось вище, 04.06.2008р. між Ковельською міською радою та МПП "Землемір" укладено договір оренди землі (договір) з кадастровим номером 0710400000:02:001:0025, який зареєстрований у Волинській регіональній філії ДЗК 27.11.2008р. за №040808000122, для розміщення тимчасового павільйону побутового обслуговування населення.

У відповідності до ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.3.1 договору, останній укладено терміном на 10 років. Після закінчений строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Вираховуючи викладене, а також умови договору оренди землі наданої для розміщення тимчасового павільйону побутового обслуговування населення, останній не містить положення щодо його автоматичної пролонгації.

Згідно ч.1 ст.764, ст.777 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений. Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Аналогічні підстави поновлення договорів оренди землі передбачено ст.33 Закону України "Про оренду землі", яка конкретизує порядок такої пролонгації.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень ч.1 ст.33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною ст.33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч.8 ст.33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015р. у справі №6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018р. у справі №594/376/17-ц, а також у постанові Верховного Суду від 10.09.2018р. у справі №920/739/17.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

Як свідчать матеріали справи, 23.03.2018р. МПП "Землемір" тобто більш ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі (04.06.2008р.), на підставі ст.33 Закону України "Про оренду землі", п.5.1 договору оренди землі, направило до Ковельської міської ради лист- повідомлення про поновлення цього договору оренди землі, разом із проектом відповідної додаткової угоди (отримано відповідачем 23.03.2018р. №527/315), про що свідчить відмітка на ньому, а також інші документи.

Таким чином, орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди від 04.06.2008р. та не суперечить положенням ч.2 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Законодавцем у ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому, необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Натомість, як установлено судом апеляційної інстанції та залишено поза увагою судом першої інстанції, рішення Ковельською міською радою №36/46 "Про відмову у поновленні договору оренди землі", згідно якого вирішено відмовити МПП "Землемір" у поновленні договору оренди на земельну ділянку площею 35кв.м. по вул.Незалежності (між буд.№55 і №57) кадастровий номер ділянки - 0710400000:02:001:0025 для розміщення тимчасового павільйону побутового обслуговування населення, прийнято лише 26.04.2018р..

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ча.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Згідно ст.3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом ч.3 ст.509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі ст.33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

Таким чином слід наголосити, що саме відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимог ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

В силу до ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб'єкта господарювання, останній відповідно до ст.20 цього Кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним (ч.2 ст.249 ГК України).

Згідно ст.20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Частиною 10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Оскільки підставою визнання незаконним та скасування нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування є обов'язкове порушення прав чи законних інтересів суб'єкта господарювання, було доведено наявності тих обставин, з якими закон безпосередньо пов'язує можливість визнання недійсним та скасування оспорюваного рішення відповідача як органу місцевого самоврядування та враховуючи ті обставини, що позивачем у встановленому законом порядку доведено належними та допустимими доказами порушення прав чи законних інтересів позивача, прийняттям оспорюваного рішення, про що було зазначено вище, слід дійти висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання недійсним та скасування рішення Ковельської міської ради від 26.04.2018р. №36/46 "Про відмову у поновленні договору оренди землі".

Стосовно обставин встановлення тимчасової споруди на власний розсуд, без дотримання паспорта прив'язки від 24.04.2012р., виданого відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради, скаржником пояснено, зокрема, наступне.

Проведення робіт з благоустрою та реконструкції тимчасового павільйону розпочато 20.01.2015р. у відповідності до Паспорту прив'язки малої архітектурної форми розміщення тимчасового павільйону побутового обслуговування населення, розробленого КП "ГПВАПБ м.Ковеля" згідно замовлення №110 від 23.04.2012р..

В період з 20 по 23 січня 2015р., було виконано комплекс підготовчих робіт, а саме: старий павільйон "Ремонт взуття" було тимчасово винесено за межі орендованої земельної ділянки за трансформаторну підстанцію; влаштовані два колодязі для майбутнього підключення до систем водопостачання та каналізації; сама орендована земельна ділянка, а також територія, яку планувалось благоустроїти тротуарною плиткою, були вимощені піщано-щебеневою сумішшю. Ніяких дерев, інших зелених насаджень, об'єктів благоустрою (дитячих майданчиків, гойдалок, пісочниць, лавок, турніків тощо) при цьому порушено не було за відсутністю таких на даній території.

Надалі скаржником планувалось вимостити орендовану земельну ділянку та частину прилеглої території тротуарною плиткою. По завершенню підготовчих робіт, на орендованій земельній ділянці мав бути встановлений оновлений павільйон сучасного та презентабельного вигляду. Старий павільйон мало бути вивезено відразу ж після розміщення нового тим самим спец транспортом, що мав перевезти новий.

Однак, 23.01.2015р. мешканці будинку №61 по вул.Незалежності завадили виконанню зазначених робіт. Для з'ясування причин збурення громадян, чіткого визначення та узагальнення їх претензій, побажань та пропозицій, було запропоновано мешканцям будинку №61 по вул.Незалежності обрати 3-4 представника, з якими в один з наступних днів провести додаткову зустріч з метою вирішення конфліктної ситуації з урахуванням інтересів всіх сторін.

Водночас, 24, 25 та 26 січня спроби проведення зустрічі з мешканцями будинку №61 по вул.Незалежності виявились невдалими, адже представники або не відповідали па телефонний дзвінок, або не мали часу на зустріч.

27.01.2015р. була спроба повернути старий павільйон "Ремонт взуття", який наразі тимчасово розміщено за трансформаторною підстанцією, на попереднє (орендоване) місце, проте цьому завадили мешканці будинку №61 по вул.Незалежності. З огляду на це, виконати вимогу щодо усунення зазначеного порушення було неможливо з незалежних від орендаря причин.

Водночас, перешкоди проведенню робіт з реконструкції павільйону по вул.Незалежності, 55-57, виникли з незалежних від орендаря причин. Роботи з реконструкції не завершені, а призупинені з незалежних від орендаря обставин в процесі їх виконання.

Також, про перешкоди у використанні орендованої земельної ділянки та ситуацію навколо проведення робіт з реконструкції павільйону МПП "Землемір" неодноразово інформувало відділ містобудування та архітектури, що підтверджується матеріалами переписки, наявної в матеріалах справи.

Згідно до ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, блокування господарської діяльності зі сторони мешканців будинку №61 по вул.Незалежності у м.Ковелі, яке мало місце, є тією обставиною, що виключає будь-яку вину в частині невідповідності розміщеного МАФу паспорту прив'язки.

Водночас, скаржником будь-яких порушень земельного законодавства допущено не було. Підприємство в повній мірі виконує взяті на себе договірні зобов'язання, визначені договором оренди землі від 04.06.2008р.. За період дії договору заборгованості по орендній платі не виникало.

Листом від 29.06.2017р. №368 виконавчий комітет Ковельської міської ради рекомендував орендарю утриматись від подальшого проведення робіт через загострення соціальної напруги мешканців житлових будинків №55-57 по вул.Незалежності.

При цьому, колективні звернення мешканців про демонтаж тимчасових споруд позивач вважає незаконним мотивом відмови в продовженні договору на новий термін, адже спірна земельна ділянка перебуває в комунальній власності, а не приватній власності об'єднання співвласників багатоквартирних будинків.

Також, листи виконавчого комітету Ковельської міської ради від 23.01.2015р. №31 та від 06.02.2015р. №22.26/29 не можуть свідчити про факт порушення МПП "Землемір" порядку використання земельної ділянки, який полягає у розміщенні тимчасової споруди на орендованій земельній ділянці на власний розсуд без дотримання паспорта прив'язки від 24.04.2012р., оскільки розміщення даної тимчасової споруди фактично відбувалось значно пізніше, зокрема, у 2016-му році.

Крім того, на листи виконавчого комітету Ковельської міської ради від 23.01.2015р. №31, від 06.02.2015р. №22.26/29 орендар, сумлінно виконуючи зазначені у цих листах вказівки та приписи відділу містобудування та архітектури, листом від 10.02.2015р. №1 інформував виконавчий комітет Ковельської міської ради про перешкоди у використанні орендованої земельної ділянки третіми особами та ситуацію навколо проведення підготовчих робіт на орендованій земельній ділянці. Також, повідомлялось про вжиті орендарем заходи щодо вирішення конфліктної ситуації, сподіваючись на належну участь у її розв'язанні зі сторони орендодавця. Адже згідно п.8.1 договору оренди земельної ділянки орендодавець при укладанні договору стверджував, що на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб. Реакція на лист орендаря від 10.02.2015р. №1 відсутня.

Водночас, стосовно встановлення тимчасової споруди площею по зовнішньому контуру - 33,58кв.м. в порушення вимог ч.2 ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", слід зазначити, зокрема, наступне.

За приписами ч.3 ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", передбачено, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

При цьому, порядок розміщення малих архітектурних форм, права та обов'язки сторін, відповідальність за їх порушення, правовідносини між дозвільними органами та власниками МАФу не є предметом регулювання земельних відносин та не мають жодного відношення до Закону України "Про оренду землі".

Згідно п.9 договору, встановлені обов'язки орендаря: використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення;

своєчасно вносити оренду плату;

додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля, екологічної безпеки землекористування, державних стандартів, проектних рішень, міських правил забудови, чинних у м. Ковелі, правил і норм щодо користування земельних ділянок;

забезпечувати охорону та збереження якості землі відповідно до вимог законодавства України;

забезпечити вільний доступ для ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд на них, що знаходяться в межах земельної ділянки;

своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земельної ділянки у порядку, встановленому законодавством;

забезпечити вільний доступ до земельної ділянки органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, органів нагляду і контролю;

не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідська та обмежень, пов'язаних з встановленням сервітутів та охоронних зон; відшкодувати орендодавцю шкоду, заподіяну внаслідок дій (бездіяльності) орендаря, які призвели до погіршення земельної ділянки;

повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення або розірвання цього договору.

Акт обміру тимчасових споруд від 13.06.2016р., здійснений представниками відділу містобудування та архітектури Ковельської міської ради проведений без участі представників МПП "Землемір", без підпису останніх на вказаному акті.

Також, скаржником зазначено, що тимчасова споруда може бути переобладнана в будь-який момент як в більшу так і в меншу сторону, однак акт датований ще 13.06.2016р., тобто за 2 з половиною роки до судового спору.

При цьому, на лист виконавчого комітету Ковельської міської ради від 29.06.2016р. №47 орендар листом від 04.07.2016р. №3 повідомив про готовність щодо усунення всіх ймовірних відхилень та невідповідностей до паспорту прив'язки в ході проведення робіт з реконструкції, і з метою виконання вказаної вимоги орендар в чергове просив сприяння орендодавця в усуненні перешкод з боку третіх осіб щодо її виконання.

Скаржником зазначено, що враховуючи мобільний характер споруди, її полегшений конструктив та суть невідповідності - відхилення у розмірах на 33 сантиметри, вказана в листі виконкому від 29.06.2016р. №47 вимога щодо приведення споруди у відповідність до паспорту прив'язки, не має незворотнього характеру та не містить значних технічних проблем щодо її виконання шляхом внесення змін до конструктиву встановленої споруди, або заміни її в цілому на іншу, з відповідними технічними параметрами.

Закони України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про благоустрій населених пунктів", Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, "Правила благоустрою, забезпечення чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях на території міста Ковеля", наділяють міські ради та їх виконавчі комітети широким спектром контрольних функцій, у тому числі й у разі виявлення порушень в розміщенні тимчасових споруд, як то - анулювання дії паспорту прив'язки тимчасової споруди, примусовий демонтаж тимчасової споруди (п.п.2.27, 2.30 "Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності").

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Водночас, матеріали справи будь-яких приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів на адресу МПП "Землемір" не містять.

Також, будь-яких належних та допустимих доказів щодо порушення обов'язків орендаря, визначених договором, відповідачем не надано.

Крім того, жодних постанов у справах про адміністративне правопорушення за порушення правил благоустрою, зокрема за ст.152 КУпАП, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та зважаючи на те, що позивачем було доведено суду належними і допустимим доказами ті обставини, на які останній покликається як на підставу своїх вимог до відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позов є обґрунтованим та не спростованим відповідачем, а тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, апеляційна скарга Малого приватного підприємства "Землемір" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Волинської області від 20.11.2018р. по справі №903/722/18, в силу п.3 ч.1 ст.277 ГПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким позов задоволити.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Землемір", м.Ковель Волинської області задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 20.11.2018р. у справі №903/722/18 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати поновленим договір оренди землі, зареєстрований у Волинській регіональній філії ДЗК 27.11.2008р. за №040808000122, укладений 04.06.2008р. між Ковельською міською радою та Малим приватним підприємством "Землемір" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0710400000:02:001:0025, на новий десятирічний термін.

Визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, зареєстрованого у Волинській регіональній філії ДЗК 27.11.2008р. за №040808000122, укладеного 04.06.2008р. між Ковельською міською радою та Малим приватним підприємством "Землемір" про наступне:

Додаткова угода

до договору оренди землі, укладеного між Ковельською міською радою

та Малим приватним підприємством "Землемір" від 04 червня 2008р.,

зареєстрованого у Волинській регіональній філії ДЗК 27.11.2008р.

за №040808000122, кадастровий номер 0710400000:02:001:0025

м. Ковель

Ковельська міська рада (далі - Орендодавець), в особі Ковельського міського голови ОСОБА_4, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з однієї сторони, і а МПП "Землемір" (далі - Орендар), (в подальшому разом іменуються "Сторони", а кожна окремо - "Сторона"), уклали цю Додаткову угоду про таке:

п.3.1 Договору викласти в такій редакції: "Договір оренди землі укладено терміном на 10 років до 04 червня 2028р. По закінченню строку дії договору, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на поновлення його на новий строк. Для цього він зобов'язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору оренди землі.

Реквізити та підписи Сторін (представників (уповноважених осіб) Сторін).

Орендодавець: Орендар:

Ковельська міська рада МПП "Землемір"

45000. Волинська область, м. Ковель, 45002, Волинська область м.Ковель,

вул. Незалежності, 73, вул.Роксолани, 1,

Код ЄДРПОУ 21735504 Код ЄДРПОУ 32515127

Міський голова Директор МПП

---

ОСОБА_4

---

ОСОБА_5М

Визнати недійним та скасувати рішення Ковельської міської ради від 26.04.2018р. №36/46 "Про відмову у поновленні договору оренди землі".

3. Стягнути з Ковельської міської ради (45000, Волинська обл., м.Ковель, вул.Незалежності, 73, ідентифікаційний код 21735504) на користь Малого приватного підприємства "Землемір" (45000, Волинська обл., м.Ковель, вул.Роксолани, 1, ідентифікаційний код 32515127) 5286грн. 00коп. судового збору за подання позовної заяви.

4. Стягнути з Ковельської міської ради (45000, Волинська обл., м.Ковель, вул.Незалежності, 73, ідентифікаційний код 21735504) на користь Малого приватного підприємства "Землемір" (45000, Волинська обл., м.Ковель, вул.Роксолани, 1, ідентифікаційний код 32515127) 7929грн. 00коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Волинської області.

6. Справу №903/722/18 повернути до Господарського суду Волинської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "07" лютого 2019 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.