Постанова

від 06.02.2019 по справі 904/1315/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2019 Справа № 904/1315/17

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Терехов А.В., довіреність №4 від 03.01.2019, посвідчення №1302 від 02.04.2018, адвокат

від приватного виконавця: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2018 у справі №904/1315/17 (суддя Новікова Р.Г.; ухвалу постановлено о 16:06 год. у місті Дніпро, повний текст ухвали підписаний 22.06.2018)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича у даній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійські вогнетриви", с.Підгірне, Василівський район, Запорізька область

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки №14-0470-02 від 04.03.2014 у загальному розмірі 427323 грн. 91 коп.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (відповідач, боржник у виконавчому провадженні) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії приватного виконавця (у порядку ст.339 ГПК України), у якій просило суд:

- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича, посвідчення №0001 від 22.05.2017, в частині непередачі до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчого провадження №56454744 для приєднання його до зведеного виконавчого провадження;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича, посвідчення №0001 від 22.05.2017, в частині накладення арешту на кошти, що належать Публічному акціонерному товариству "Дніпровський металургійний комбінат" (ідентифікаційний код 05393043), шляхом винесення постанови від 22.05.2018 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №56454744.

Скаргу обґрунтовано тим, що оскільки приватним виконавцем Куземченко А.С. не здійснювалось відкриття першого виконавчого провадження про стягнення коштів з боржника ПАТ "ДМК", то він зобов'язаний був передати відповідний наказ господарського суду на виконання до органу ДВС, який відкрив перше виконавче провадження та здійснює виконання зведеного виконавчого провадження, а саме до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Скаржник також зауважив, що наслідком не вчинення приватним виконавцем Куземченко А.С. дій по передачі виконавчого провадження до ВПВР може стати порушенням прав стягувачів у зведеному виконавчому провадженні, яке здійснює ВПВР, у разі, якщо стягувачем ТОВ "Таврійські вогнетриви" будуть отримані грошові кошти за виконавчим документом раніше, ніж стягувачами, які першими звернулись до органу державної виконавчої служби за примусовим виконанням рішень.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2018 у справі №904/1315/17 (суддя Новікова Р.Г.) скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича про визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича (посвідчення №0001 від 22.05.2017) в частині непередачі до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчого провадження №56454744 для приєднання його до зведеного виконавчого провадження; визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича (посвідчення №0001 від 22.05.2017) в частині накладення арешту на кошти, що належать Публічному акціонерному товариству "Дніпровський металургійний комбінат" (ідентифікаційний код 05393043), шляхом винесення постанови від 22.05.2018 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №56454744 - задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича (посвідчення №0001 від 22.05.2017) в частині непередачі до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчого провадження №56454744 для приєднання його до зведеного виконавчого провадження.

Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича (посвідчення №0001 від 22.05.2017) в частині накладення арешту на кошти, що належать Публічному акціонерному товариству "Дніпровський металургійний комбінат" (ідентифікаційний код 05393043), шляхом винесення постанови від 22.05.2018.

Місцевий господарський суд виходив із того, що оскільки приватним виконавцем Куземченко А.С. не здійснювалося відкриття першого виконавчого провадження про стягнення коштів з боржника - Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", то приватний виконавець повинен був передати відповідні накази на виконання органу ДВС, який відкрив перше виконавче провадження відносно цього боржника для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження, як це передбачено Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень. Судом також зазначено, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №660/612/16-ц).

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович (апелянт, приватний виконавець) подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права винесену з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, винесену з невідповідністю висновків, які викладені в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи. Просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2018 у справі №904/1315/17 в повному обсязі; постановити рішення, яким у задоволенні скарги ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" на дії та бездіяльність приватного виконавця - відмовити.

В обґрунтування своїх вимог апелянт вказує на те, що чинне законодавство визначає конкретні випадки передачі приватним виконавцем виконавчих документів до органу державної виконавчої служби, і такий випадок, як передача виконавчих документів для приєднання до зведеного виконавчого провадження ані Законом України "Про виконавче провадження", ані Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", ані Інструкцією з організації примусового виконання рішень не передбачено. Більше того, законами визначено право передачі виконавчого провадження від приватного виконавця до іншого суб'єкта здійснення виконання рішення лише за заявою стягувача. Отже, на думку апелянта, судом невірно застосовано норми матеріального права у зв'язку з невірним тлумаченням закону та застосуванням п.14 Інструкції, який не підлягає застосуванню до правовідносин між органами ДВС та приватними виконавцями щодо передачі останніми виконавчих проваджень.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 поновлено приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрію Сергійовичу строк на апеляційне оскарження; відкрито провадження за апеляційною скаргою Куземченка Андрія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2018 у справі №904/1315/17; судове засідання з викликом сторін та приватного виконавця призначено на 21.08.2018 на 10:30 год.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2018 у справі №904/1315/17 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи Господарського суду Дніпропетровської області №904/7326/17.

Указом Президента України від 29.12.2017 №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

03.10.2018 розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Відповідно до частин п'ятої, сьомої статті 31 Господарського процесуального кодексу України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання вимог вищенаведених правових норм справу №904/1315/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійські вогнетриви", с.Підгірне, Василівський район, Запорізька область до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м.Кам'янське, Дніпропетровська область про стягнення заборгованості за договором поставки №14-0470-02 від 04.03.2014 у загальному розмірі 427323 грн. 91 коп. передано з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №904/1315/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2018 колегією суддів у визначеному складі прийнято до свого провадження справу №904/1315/17 за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2018.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2019 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2018 у справі №904/1315/17 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 06.02.2019 о 11:30 год.

ТОВ "Таврійські вогнетриви" та ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надали.

Приватний виконавець Куземченко А.С. (апелянт) та позивач належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в судовому засіданні 06.02.2019, але участі своїх представників у судовому засіданні не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 06.02.2019 представник відповідача у своїх усних поясненнях суду апеляційної інстанції заперечив на задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що суд першої інстанції правильно встановив з матеріалів справи ті обставини, що на момент винесення приватним виконавцем Куземченком А.С. постанов про відкриття виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017 №904/1315/17 та про накладення арешту на грошові кошти ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" на виконанні Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вже перебувало зведене виконавче провадження №54404570. Тому відповідач вважає, що суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов правомірного висновку, що виконавче провадження, що перебувало на виконання приватного виконавця, мало бути приєднане до зведеного виконавчого провадження, а бездіяльність приватного виконавця, який не вчинив цих дії, є неправомірною.

За результатами перегляду справи в судовому засіданні 06.02.2019 судом апеляційної інстанції проголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено такі обставини.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 у справі №904/1315/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійські вогнетриви" до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки №14-0470-02 від 04.03.2014 у загальному розмірі 427323,91 грн. задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь позивача 389600,00 грн. основного боргу, 19716,26 грн. інфляційних втрат та 9544,05 грн. трьох процентів річних, 6282,91 грн. частину витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 у справі №904/1315/17 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

21.03.2017 на виконання рішення господарським судом було видано наказ №904/1315/17 зі строком пред'явлення до виконання до 22.03.2020.

З доданих до матеріалів справи копій виконавчого провадження №56454744 вбачається, що 22.05.2018 ТОВ "Таврійські вогнетриви" (стягувач) звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. із заявою про відкриття виконавчого провадження і примусового виконання рішення господарського суду, в якій просив прийняти наказ №904/1315/17 Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017 до виконання; винести постанову про відкриття виконавчого провадження; винести постанову про арешт коштів боржника на рахунки, а саме ПАТ "ПУМБ", ПАТ "Альфа Банк", ПАТ "Сіті Банк"; зобов'язати боржника надати відомості щодо належного йому майна за даними бухгалтерського обліку тощо (а.с.12 т.2).

22.05.2018 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56454744 з примусового виконання наказу №904/1315/17 виданого 21.03.2017 (а.с.15 т.2).

22.05.2018 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 467708,54 грн. (або а.с.17 т.2).

25.05.2018 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко А.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №56454744 з примусового виконання наказу №904/1315/17 виданого 21.03.2017 Господарським судом Дніпропетровської області (а.с.23 т.2).

Разом з цим, із доданих до скарги документів вбачається, що 03.05.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№53873574 із виконання наказу №910/2031/16 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (про зміну назви сторони прийнято постанову ВП№53873574 від 03.05.2017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" основного боргу у розмірі 2565769,84 грн., пені у сумі 437385554,08 грн., 3% річних у розмірі 155395326,15 грн.

У рамках цього виконавчого провадження державним виконавцем накладений арешт на грошові кошти ПАТ "ДМК" в межах суми стягнення 3474302315,07 грн. та накладений арешт на все майно, що належить боржнику.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП №53873574 від 28.07.2017, виконавчі провадження №53832028, №53873574 об'єднано у зведене виконавче провадження №54404570.

23.03.2018 державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з метою приєднання до зведеного виконавчого провадження прийнято постанову про передачу виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у строк до 23.03.2018.

Відтак, у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконанні знаходиться зведене виконавче провадження №№54404570 з примусового стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат".

Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №404-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону №404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (надалі - Закон №403-VIII).

Частиною 2 цієї статті визначено, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з лею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними І чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 6 частини першої статті 4 Закону №403-VIII та пункт 4 частини першої статті 2 Закону №404-VIII установлюють принцип диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов'язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред'явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону №404-VIII віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону). Тобто, вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

Частина перша статті 27 Закону №403-VIII і частина друга статті 24 Закону №404-VIII також передбачають право фізичних або юридичних осіб вільно обирати приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначених Законом України "Про виконавче провадження". Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Залежно від вибору стягувача та після пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону №404-VIII права й обов'язки, зокрема обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Застосування правила щодо обов'язкового передання виконавчого провадження від приватного виконавця до державного і навпаки призведе до порушення основоположного принципу диспозитивності, порушення права стягувача на вибір виконавця, передбаченого законом.

Системи державного та приватного виконання судових рішень не є рівноцінними та замінними. Так, для стягувача має значення звертатися до органу державної виконавчої служби чи до приватного виконавця, адже умови співпраці з державним та приватним виконавцем різняться. Звернення до приватного виконавця забезпечує стягувачу можливість користуватися такими гарантіями і можливостями:

- обов'язкове страхування цивільної відповідальності приватного виконавця;

- можливість фінансування виконавчих витрат на виконання за власний рахунок приватного виконавця (тоді як орган державної виконавчої служби у разі недостатності авансового внеску завжди вимагає покриття додаткових витрат стягувачем);

- можливість встановлення в договорі з приватним виконавцем іншого розміру додаткової винагороди чи авансового внеску, своєчасного покриття витрат, пов'язаних зі здійсненням виконавчих дій, тобто можливість передбаченим законом способом вплинути на ефективність примусового виконання важливого для нього рішення шляхом відповідної мотивації приватного виконавця. Наведена мотивація є неможливою у разі здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби.

Забезпечення рівноцінної конкуренції між державними та приватними виконавцями судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015 - 2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.12.2018 у справі №904/7326/17 (провадження №12-197гс18) наголосила про право стягувача вільно обирати орган для здійснення примусового виконання рішення - державну виконавчу службу або приватного виконавця.

Згідно із пунктом 1 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5) вона розроблена відповідно до Закону №403-VIII та Закону №404-VIII, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону №404-VIII підлягають примусовому виконанню. Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог цих законів, та такі, що не можуть їм суперечити, в тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення Закону №404-VIII не зобов'язують приватного виконавця передавати виконавче провадження, яке перебуває у нього на виконанні, державному виконавцю з тієї підстави, що державний виконавець відкрив перше виконавче провадження щодо одного боржника.

Натомість частина п'ята статті 5 цього Закону допускає передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю лише за заявою стягувача, чого не було зроблено у даному випадку.

Системний аналіз норм законів №1403-VIII і 1404-VIII свідчить про те, що законодавством визначено неоднаковий порядок дій для державних та приватних виконавців у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, допускаючи можливість одночасного виконання судових рішень щодо одного боржника різними виконавцями у випадку обрання стягувачем приватного виконавця для примусового виконання виконавчого документа, тоді як Інструкція не може визначати такого обов'язку.

Окрім того, за змістом положень законодавства, яким визначено порядок здійснення виконавчого провадження, будь-яка передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від одного виконавця до іншого здійснюється лише за згодою стягувача.

Закони №1404-VIII, №1403-VIII та Інструкція фактично визначають три ключові процедури (механізми), пов'язані з рухом виконавчого документа та виконавчого провадження між приватними виконавцями та/або органами державної виконавчої служби, а саме "об'єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження", "передача виконавчого документа" та "передача виконавчого провадження".

Так, механізм об'єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження передбачений статтею 30 Закону №1404-VIII та після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом може здійснюватися:

- органом державної виконавчої служби згідно з абзацом першим частини першої статті 30 Закону №1404-VIII, пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції (державна виконавча служба має визначений законом та підзаконними нормативними актами порядок взаємодії своїх органів: державний виконавець може сам сформувати зведене провадження за наявності у нього декількох виконавчих документів або формування такого провадження може відбуватися у межах державної виконавчої служби шляхом передачі всіх виконавчих проваджень щодо одного боржника державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження);

- приватним виконавцем згідно з абзацом другим частини першої статті 30 Закону №1404-VIII, пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції (формування зведеного виконавчого провадження та приєднання до нього наступних проваджень у випадку звернення до цього ж приватного виконавця стягувача чи стягувачів з виконавчими документами щодо одного й того ж боржника).

При цьому в обох зазначених цих випадках згоди стягувача на формування зведеного виконавчого провадження чи приєднання до нього інших проваджень не потрібно, оскільки не йдеться про зміну виконавця.

Передача виконавчого документа визначається, зокрема, частиною п'ятою статті 5 Закону №1404-VIII та розділом V Інструкції та може здійснюватися: від органу державної виконавчої служби до приватного виконавця; від приватного виконавця до органу державної виконавчої служби; від одного приватного виконавця до іншого.

Причому в усіх наведених випадках передача виконавчого документа здійснюється лише за заявою стягувача (принцип диспозитивності).

Порядок передачі виконавчого провадження визначається статтями 42 і 44 Закону №1403-VIII. Така передача відбувається лише у прямо передбачених законом випадках, зокрема в разі зупинення діяльності сам приватний виконавець або Міністерство юстиції України (у випадку припинення діяльності на підставі наказу за наявності незакінчених проваджень) вирішує питання про заміщення такого приватного виконавця іншим приватним виконавцем. Така передача здійснюється за погодженням із стягувачем. У разі відсутності згоди стягувача приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу або відповідно до рішення останнього передає його відповідному органу державної виконавчої служби або іншому приватному виконавцю.

Принцип передачі виконавчих проваджень виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, повною мірою не може бути реалізований щодо приватних виконавців, оскільки вони мають низку обмежень у своїй діяльності, зокрема:

- щодо змісту рішень (частина друга статті 5 Закону №1404-VIII містить перелік рішень, які можуть виконуватися лише державними виконавцями. За змістом цієї норми до таких рішень фактично відносяться рішення, де боржником чи стягувачем є держава, або здійснюється виконання рішень адміністративних судів, рішень Європейського суду з прав людини, рішень про виселення та вселення фізичних осіб, рішень про конфіскацію майна, рішень, де боржники - діти або недієздатні особи та інші);

- щодо кількості виконавчих документів (згідно з пунктом 1 частини третьої статті 5 Закону №1404-VIII приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу, якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця);

- щодо суми стягнення (протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті (абзац тринадцятий частини другої статті 5 Закону №1404-VIII.

Таким чином, поширення на приватних виконавців дії правила щодо передачі всіх виконавчих проваджень виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження щодо боржника, призведе до створення для державних виконавців більш сприятливих умов діяльності, що є неприйнятним з огляду на мету реформи системи примусового виконання рішень - дотримання балансу повноважень приватних і державних виконавців.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд у справі №904/7326/17 дійшов висновку про те, що передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від приватного виконавця до іншого приватного чи державного виконавця може здійснюватися лише за заявою чи згодою стягувача, а стаття 30 Закону №1404-VIII передбачає обов'язок лише державного виконавця передати відкрите виконавче провадження іншому державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для виконання ним у рамках зведеного виконавчого провадження кількох рішень щодо одного боржника. У зв'язку з чим приватний виконавець не зобов'язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.

Стосовно визнання неправомірними дій приватного виконавця Куземченка А.С. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №56454744, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі, якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Згідно із статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника здійснюється для забезпечення реального виконання рішення (частина 1). Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (частина 2). Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частина 3).

Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем Куземченко А.С. було винесено постанову про арешт коштів ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 467708,54 грн.

Таким чином, постанова про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця була прийнята приватним виконавцем у повній відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції слід про визнання неправомірними дій та бездіяльності означеного приватного виконавця - скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, і це призвело до прийняття неправильного вирішення справи (п. 4 частини 1, частина 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Виходячи із наведених вище повноважень суду апеляційної інстанції, колегія суддів приймає нове рішення про повну відмову в задоволенні скарги ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича про визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича (посвідчення №0001 від 22.05.2017) в частині непередачі до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчого провадження №56454744 для приєднання його до зведеного виконавчого провадження; визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича (посвідчення №0001 від 22.05.2017) в частині накладення арешту на кошти, що належать Публічному акціонерному товариству "Дніпровський металургійний комбінат" (ідентифікаційний код 05393043), шляхом винесення постанови від 22.05.2018 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №56454744.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати апелянта (приватного виконавця Куземченко А.С.) в сумі 1762,00 грн. на оплату судового збору, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, відповідно до частини дев'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на боржника (відповідача) як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись статтями 269, 270-271, 275 ч.1 п.2, 277 ч.1 п.4 та ч.2, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2018 у справі №904/1315/17 скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича про визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича (посвідчення №0001 від 22.05.2017) в частині непередачі до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчого провадження №56454744 для приєднання його до зведеного виконавчого провадження; визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича (посвідчення №0001 від 22.05.2017) в частині накладення арешту на кошти, що належать Публічному акціонерному товариству "Дніпровський металургійний комбінат" (ідентифікаційний код 05393043), шляхом винесення постанови від 22.05.2018 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №56454744 - відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка Андрія Сергійовича суму 1762 грн. 00 коп. судових витрат на судовий збір у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 07.02.2019.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна