Ухвала

від 05.02.2019 по справі 160/233/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 лютого 2019 року Справа № 160/233/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Електроснаб до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ :

08.01.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Електроснаб до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 30.03.2018 року №622050/31418963.

- зобов'язати зареєструвати в Єдиному реєстру податкових накладних податкову накладну № 337 від 21.11.2017 року, на загальну суму 38400,00 грн., в тому числі ПДВ 6400,00 грн., подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроснаб" (код ЄДРПОУ 31418963) і вважати її прийнятою та зареєстрованою датою направлення -13.12.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із недотриманням вимог ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Судом встановлено, що на адресу суду позивачем 30.01.2019 року подано заяви про усунення недоліків позовної заяви у справі.

Згідно змісту заяви про поновлення строку звернення до суду, позивач просить вважати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити позивачу строк звернення до суду з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Дана заява обґрунтовано тим, що 21.09.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю « ЕЛЕКТРОСНАБ » звернулося з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України та просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №622050/31418963 від 30.03.2018р.;

- зобов'язати зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №337 від 21.11.2017р. на загальну суму 38400,00 грн., в тому числі ПДВ 6400,00 грн., подану позивачем і вважати її прийнятою та зареєстрованою датою направлення - 13.12.2017р.

Ухвалою суду від 05.10.2018 року було зобов'язано позивача надати суду докази в обґрунтування того, що порушення прав позивача допущено саме Державною фіскальною службою України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕКТРОСНАБ» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення №622050/31418963 від 30.03.2018р., зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю. А тому, позивач 08.01.2019 року подав позовну заяву до належного відповідача, у зв'язку з чим просить поновити строк для звернення із даною позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

При розгляді заяви про поновлення строків звернення до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

У справі, що розглядається, представник позивача в позовній заяві та у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду зазначав, що фактично був обізнаний у березні-квітні 2018 року про винесення оскаржуваного рішення Комісії ДФС України у Дніпропетровській області. Крім того, представник позивача зазначає, що звертався з цим же предметом позову, саме до Державної фіскальної служби України, що в свою чергу, також свідчить про те, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав та інтересів, проте, під час звернення до суду не наводить будь-яких обставин і не надає відповідних доказів, які би свідчили про об'єктивну неможливість вчасного звернення до суду з даним позовом до іншого відповідача.

Суд звертає увагу, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.

Проте, позивач не звернувся до суду в шестимісячний термін, як це встановлено законом, а надав позов через шість місяців, не маючи на те ґрунтовних та об'єктивних причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач будучи обізнаним про порушення його прав, свобод чи інтересів оскаржуваною відмовою у встановлений строк звернення до суду не звернувся, доказів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.

У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Великої Британії Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року у справі Мельник проти України зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Відтак, наведені причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в заяві позивача, не можуть бути визнані судом поважними, оскільки позивачем не доведено обставини, які об'єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду, у визначений законом строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.06.2018 року у справі №804/6785/15, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2018 року у справі №804/2647/17, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.04.2018 року у справі №813/3695/17.

Крім того, судом встановлено, що надане платіжне доручення №3729 від 16.10.2018 року на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 року вже надавалося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а саме, дане платіжне доручення зареєстровано у справі 160/8057/18.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що надане до матеріалів справи платіжне доручення №3729 від 16.10.2018 року є неналежним доказом сплати судового збору та не може підтверджувати сплату судового збору за поданим до суду позовом.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Окрім цього, згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути з усіма доданими до неї матеріалами позивачу, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а саме не надав документ про сплату судового сбору та навів підстави для поновлення строку звернення до суду, які визнані неповажними.

Керуючись ст.ст. 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою - відмовити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Електроснаб до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви та додані до неї матеріали позовної заяви надсилати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ч. 7 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя ОСОБА_1