Рішення

від 07.02.2019 по справі 490/5488/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/580/2018 Справа № 490/5488/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі - Янкевич В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу Садівничого товариства "Зайчевське" до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по сплаті внесків члена кооперативу у сумі 4115,62 грн. Станом на липень 2017 року за земельну ділянку НОМЕР_2.

У підтвердження своїх позовних вимог позивач послався на картку розрахунку боргу за період з 01.01.2014 року по 01.06.2017 року.

При цьому, позивач також вказав підставами для стягнення боргу вимоги ст.ст.3.8,3.10,5.3 Статуту ОКСТ "Зайчевське", ст.ст. 526,16,610,625 ЦК України.

У подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 1875 грн. заборгованості, 680 грн. пені та судові витрати, посилаючись на наступне.

На особу приватизованої земельної ділянки, виключеної або добровільно вибувшої із членів кооперативу, яка залишається на території СТ, розповсюджується дія п.3.6 Статуту, щодо користування колективною власністю, послуги електроенергії. Водопостачання за їх реальною вартістю, але в сумі, не нижче платежів, установлених кооперативом на поточний рік.

ОКСТ "Зайчевське" договорів не заключав, тому повинен виконувати вимоги п.3.10 Статуту.

Однак, відповідач, вимоги по сплаті членських внесків не виконав, а тому слід стягнути суму членських внесків за 2014 рік - 440 грн., 2015 рік - 480 грн., 2016 рік - 680 грн., цільові внески на водополивну систему 275 грн., а також пеню з врахуванням вимог ст.258 ЦК України - 680 грн. Водночас позивач просив стягнути витрати на сплату судового збору 704,8 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2300 грн.

Дані позовні вимоги позивачем підтримані у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, вказавши таке.

З 2012 року виключений із членів даного кооперативу. Позивач не надав до суду доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, з ним не укладався договір на вимоги п.3.10 Статуту щодо користування електричною енергією.

До судового засідання від позивача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та продовжити розгляд справи у його відсутність.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

СТ "Зайчевське" згідно відомостей про державну реєстрацію юридичної особи є обслуговуючим кооперативом і права, обов'язки та відповідальність його членів регулюються Законом України "Про кооперацію" № 1087-ІV від 10 липня 2003 р. (далі - Закон ) та Статутом.

Відповідно до Статуту СТ, ч. 2 ст. 12 ЗУ "Про кооперацію", на які як на підставу позовних вимог посилається позивач, до обов'язків члена кооперативу відноситься сплата внесків в розмірах та строках, визначених в установленому порядку.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1988 р. був членом СТ "Зайчевське", згідно даних членських книжок садовода користується земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та розташованими на них садовими будинками.

З 24.04.2003 року відповідач був обраний головою правління СТ.

Рішенням загальних зборів товариства від 24 травня 2008 року ОСОБА_1 був звільнений з посади голови правління товариства.

З матеріалів справи вбачається, що щорічними рішеннями звітніх зборів СТ "Зайчевське" встановлювалися розміри членських внесків та цільових внесків та їх склад.

10 жовтня 2009 р. рішенням звітно-виборчої конференції СТ "Зайчевське" позивача виключено із членів товариства. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 червня 2010 р. скасовано рішення звітно-виборчої конференції СТ "Зайчевське" в частині виключення ОСОБА_1 із членів товариства.

19 березня 2011 р. правлінням товариства прийнято знову рішення про виключення відповідача з членів товариства у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати цільових та членських внесків та про відключення від енергопостачання, в тому числі по ділянці НОМЕР_2 у зв'язку з виявленою крадіжкою електроенергії. Таке рішення правління затверджено рішенням звітних зборів (зборів уповноважених) СТ "Зайчевське" від 7 травня 2011 р.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 27 вересня 2011 року задоволено позов ОСОБА_1 до СТ "Зайчевське", визнано незаконним та скасоване рішення звітніх зборів СТ "Зайчевське" від 07.05.2011 р в частині виключення з членів товариства ОСОБА_1

Рішенням звітно-виборчих загальних зборів СТ "Зайчевське" від 29.04.2012 року ОСОБА_1 виключено з членів товариства.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 30.01.2013 року стягнуто на користь СТ "Зайчевське" з ОСОБА_1 709,65 грн. боргу за 2009-2011 роки, як членських внесків.

Рішенням Центрального суду м. Миколаєва від 28.03.2013 року відмовлено у задоволенні позову СТ "Зайчевське" до ОСОБА_1 про стягнення шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 17.06.2013 року дане рішення суду залишено без змін.

При цьому, судами встановлено, що доказів, які б вказували на заподіяння реальних збитків та їх розмір СТ "Зайчевське" внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 не надано.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 24.11.2014 року задоволено позов ОСОБА_1 до СТ "Зайчевське" частково, зобов'язано СТ "Зайчевське" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою НОМЕР_1 площею 100 кв.м., шляхом звільнення цієї земельної ділянки від купи будівельного сміття.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 11.03.2015 року дане рішення апеляційного суду залишено без змін.

За змістом даної ухвали вбачається, що Жовтневим районним судом Миколаївської області від 19.12.2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 04.03.2014 року та ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 28.05.2014 року встановлено, що розпорядження Жовтневої районної адміністрації Миколаївської області від 20.01.2010 року № 31-о прийнято відповідно до положень ЗК України.

Відповідно до листа Головного Управління Держземагенства у Миколаївській області від 15.07.2014 року № Р-127\6-14 СТ "Зайчевське"державний акт на право постійного користування землею у Головному Управлінні не отримало.

Відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлені ці обставини, отже є преюдиційними при розгляді даної справи.

За приписами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.(ст.78 ЦПК України).

Згідно вимог статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, відповідати завданню цивільного судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтвердженими тими доказами, які досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, серед іншого: чи мали місце обставини, факти, якими обґрунтовані вимоги, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За п.1.6 Статуту, послуги (водопостачання, енергопостачання та інші) надаються тільки членам кооперативу. Послуги іншим особам надаються тільки за рішенням загальних зборів в обсязі не більше 20 % річного кошторису. Відносини в галузі надання послуг (електро, водопостачання та інше ) регулюються статутом кооперативу та рішеннями загальних зборів (зборів уповноважених).

У відповідності п.3.6 м), члени кооперативу є користувачами електроенергії на території садівництва і зобов'язані виконувати всі вимоги загальних зборів (зборів уповноважених) та правління садівництва стосовно вимог до обладнання електроустановок ; н) користувачі електроенергії повинні сплачувати за спожиту електроенергію не пізніше 3-місяців з дня попередньої оплати або робити відмітку, що покази не змінилися.

За приписами п.3.7 Статуту, за невиконання статутних вимог, до членів кооперативу застосовується; письмове попередження, відключення від водо та енергопостачання, нарахування пені в разі несплати членських та цільових внесків, стягнення заборгованості через суд за заявою правління.

Статтею 3.10 б) Статуту передбачено, що виключений із членів кооперативу вільний власник зобов'язаний виконувати вимоги статуту в частині п.3.6 а саме м, н, ( вказані та описані вище ), інші вимоги не пов'язані з предметом даного позову тому суд вважає, що викладенню не підлягають.

При цьому, дана категорія осіб згідно умов договору має право оформити свої відносини з кооперативом заключенням договору на користування колективною власністю ( охороною території дорогами проїздами телефоном тощо ) та послугами ( електро та водопостачання ) товариства за їх реальною вартістю, але в сумі не нижче платежів установлених кооперативом на поточний рік. За вимогами п.3.11, у випадку невиконання власником вимог в установлений термін за клопотанням правління матеріали передаються до суду для вирішення питання про позбавлення власника права на землю та виселення з території кооперативу.

Пунктом 5.1 Статуту передбачено, що фінансові ресурси формуються за рахунок індивідуальних внесків члена кооперативу, фінансової допомоги підприємств та інших коштів.

Індивідуальні внески членів кооперативу складаються із вступних, членських та цільових внесків. Фінансування робіт по будівництву об'єктів загального користування доріг, водопостачання, електрофікації, інші здійснюється за рахунок цільових внесків у розмірі, передбаченому кошторисом.

Згідно статті 5 ЗУ "Про кооперацію", законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України, цивільного кодексу, цього закону, інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

За змістом статті 8, Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Згідно статті 24, кооперативи надають послуги за цінами, встановленими тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.

Між тим, позивач не надав суду доказів надання послуг ОСОБА_1, який не являється членом кооперативу з 2012 року, чим порушив вимоги п.1.6 Статуту.

У порушення приписів п.3.6 м, н Статуту, не надав рішення загальних зборів ( уповноважених ), щодо користування електроустановками ОСОБА_1

Не надано позивачем доказів, у порушення вимог п.3.7 Статуту, щодо письмового попередження ОСОБА_1 Статуту, вживання мір щодо відключення електроенергії та води, відсутня заява правління щодо стягнення заборгованості.

При цьому, стягнення пені передбачено статутом лише за несплату членських та цільових внесків.

У порушення вимог п.3.10 Статуту, не надано доказів заключення договору, або прийняття відповідних мір щодо його заключення на користування колективною власністю (охорони території дорогами, послугами (електро та водопостачання ) товариства за їх реальною вартістю, але в сумі не нижче платежів, установлених кооперативом на поточний рік.

Не виконані правлінням і вимоги п.п. 3.11, 3.12 Статуту.

При цьому, не надані позивачем і рішення зборів щодо встановлення на 2014-2017 роки розміру членських та цільових внесків, не надано договорів на постачання електроенергії та води, кошторис з проведених затрат за вказані роки.

Позов пред'явлений у розмірі членських та цільових внесків членів кооперативу, тоді як у відповідності до вимог п.3.10 Статуту (п.п. м, н), не члени кооперативу оплачують послуги в іншому порядку.

За приписами ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

При закритті підготовчого провадження (ухвала від 03.10.2018 року), позивач не надав доказів та не просив суд про їх залучення до справи, тобто не вчинив дій, передбачених ст.12 ЦПК України.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За такого дані норми регулюють правовідносини, які виникають з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 ЦК України

Між тим, договору чи іншого правочину з ОСОБА_1 позивач не заключав після виходу останнього із членів кооперативу.

За змістом п. 1.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом (п. 1.3. Правил).

Згідно з підпунктів 12.3, 12.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31 липня 1996 р. № 28 (далі - ПКЕЕ) населений пункт на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами населеного пункту. Закупівля електричної енергії у постачальника за рахунок коштів споживачів населеного пункту, умови використання електричної енергії, розрахунків за неї, умови технічного забезпечення електропостачання електроустановок споживачів населеного пункту, утримання та обслуговування технологічних електричних мереж населеного пункту регулюються установчими документами населеного пункту та/або укладеними у встановленому законодавством порядку договорами між споживачами населеного пункту та населеним пунктом щодо обслуговування технологічних електричних мереж населеного пункту.

В силу пунктів 7.6, 7.7 ПКЕЕ у разі самовільного підключення споживачем струймоприймачів або збільшення величини приєднаної потужності понад величину, визначену умовами договору та /або проектними рішеннями, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право без попередження повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акту про порушення. Відключення електроустановок споживача здійснюється персоналом власника електричних мереж, до яких приєднані ці електроустановки, у разі виявлення порушень, зазначених у пунктах 7.5, 7.6 цих Правил.

В силу підпункту 12.10 ПКЕЕ електроустановки споживачів населеного пункту та споживачів території населеного пункту, які не дотримуються умов договорів, укладених згідно з вимогами цих Правил з постачальником електричної енергії або населеним пунктом, підлягають відключенню від електричних мереж населеного пункту. На вимогу постачальника електричної енергії населений пункт зобов'язаний відключити електроустановки споживача на території населеного пункту у порядку, встановленому Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357 (далі - Правила від 26 липня 1999 р.).

Пунктом 35 Правил від 26 липня 1999 р. передбачена можливість енергопостачальника відключити споживача у разі самовільного підключення до електричної мережі; розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження приладу обліку та зриву пломби; порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил.

Відповідно до пункту 3.5 Статуту товариства, що діяв до 24 березня 2011 р., за невиконання вимог Статуту товариство має право відключити члена кооперативу від водо- та енергопостачання у випадках, передбачених законодавством, а в силу пункту 3.7 нині діючого Статуту товариство має право за невиконання статутних вимог відключити водо- та енергопостачання.

Більш того, відповідно до змісту пунктів 7, 12 ПКЕЕ, пункту 35 Правил від 26 липня 1999 р. повноваженнями з відключеннями споживачів (споживачів населеного пункту) наділена енергопостачальна організація або населений пункт на її вимогу чи за її погодженням

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними ( п.53 "Ковач проти України","Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").

Європейський Суд вказав, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визнано тільки у світлі конкретних обставин ( "Проніна проти України", "Сєрявін та інші проти України").

Отже, в даному випадку суд вважає спростованою презумпцію добросовісності поведінки особи під час здійснення нею свого права, за захистом якого вона звернулась до суду, що втілюється у доведенні у суді факту здійснення такого права особою поза межами, встановленими частинами другою-п'ятою статті 13 ЦК України, тому приходить до висновку про необхідність відмови у його захисті, що узгоджується із приписами ч.3 статті 16 ЦК України.

Виходячи із вище викладеного, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає.

Підстави, які вказує відповідач для відмови у задоволенні позову до предмету пред'явлених вимог не входять, тому суд вважає недоцільним вдаватись до відповіді на кожен його аргумент.

Підстав для закриття провадження суд не знаходить, оскільки правом на пред'явлення вимог наділено правління, однак, голова правління має право на звернення до суду в силу вимог ст. 92 ЦК України, державної реєстрації Кожухарь Ю.Л. як особи, що діє від імені юридичної особи.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись, ст. ст . 10, 12,13, 76-84, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу Садівничого товариства "Зайчевське" до ОСОБА_1 про стягнення боргу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Центральний районний суд м. Миколаєва, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Позивач: Обслуговуючий кооператив "Садівниче товариство "Зайчевське", ідентифікаційний номер: 23040963, місцезнаходження: 57244, Миколаївська обл., Жовтневий р-н, селище Зайчівське.

Відповідач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1

Повний текст рішення виготовлений 07.02.2019 року.

Суддя Н.П. Черенкова