Постанова
від 10.04.2019 по справі 490/5488/17
МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

10.04.19

22-ц/812/682/19

Єдиний унікальний номер справи 490/5488/17 Головуючий в апеляційній інстанції - Лисенко П.П.

Провадження №22-ц/812/682/19

Категорія 47

П О С Т А Н О В А

іменем України

08 квітня 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Лисенка П.П.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,

за участі:

представників Обслуговуючого кооперативу Садівничого товариства Зайчевське - Кожухаря Ю.Л. та Щербакової С.М.,

відповідача - ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу Садівничого товариства Зайчевське рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, яке ухвалене 31 січня 2019 року, в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва під головуванням судді Черенкової Н.П., у цивільній справі за позовом Обслуговуючого кооперативу Садівничого товариства Зайчевське до ОСОБА_4 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2017 року обслуговуючий кооператив Садівниче товариство Зайчевське (далі - СТ Зайчевське , товариство) пред'явив до ОСОБА_4 вищезазначений позов, який обґрунтовував наступним.

ОСОБА_4 був членом ОКСТ Зайчевське та має на його території у користуванні земельну ділянку № НОМЕР_1, з садовим будиночком, власником якого він є.

Рішенням звітно-виборчих зборів товариства від 29 квітня 2012 року відповідача було виключено із товариства, проте за ним залишився обов'язок зі сплати коштів на утримання території кооперативу та зі сплати цільових внесків, що повинні сплачуватися усіма, як членами товариства, так і вибувшими, зі збереженням земельної ділянки, колишніми членами товариства.

Оскільки з 01 січня 2014 року і по 01 червня 2017 року відповідач не сплачує членські та цільові внески для забезпечення поточної діяльності товариства, то позивач просив стягнути їх, станом на червень 2017 року, у розмірі 3 184 гривень 80 копійок.

В березні 2018 року позивач уточнив свої позовні вимоги та зазначав, що на особу приватизованої земельної ділянки, виключеної або добровільно вибувшої із членів кооперативу, яка залишається на території товариства, розповсюджується дія п.3.6 Статуту товариства, щодо користування колективною власністю, іншими послугами, у тому числі, послугами з освітлення території, водопостачанням, які повинні сплачуватися за їх реальною вартістю, але в сумі, не нижче платежів, установлених кооперативом на поточний рік. Альтернативою цьому, є укладення вказаною особою з кооперативом окремого договору з надання послуг.

Оскільки ОСОБА_4 не уклав з СТ "Зайчевське" відповідного договору, то відповідно до п. 3.10 Статуту, з нього слід стягнути суму членських внесків за 2014 рік - 440 гривень, 2015 рік - 480 гривень, 2016 рік - 680 гривень, цільові внески на водополивну систему 275 гривень, а також, з врахуванням вимог ст.258 ЦК України - 680 гривень пені, також 704 гривні 80 копійок витрат на сплату судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 2 300 гривень.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

СТ Зайчевське подало на це рішення апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Скаргу обґрунтовувало невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення ним норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції скасувати, оскільки суд не повністю дотримався норм матеріального й процесуального права, та прийняти постанову, якою позов товариства задовольнити частково.

Так, відмовляючи СТ Зайчевське у позові, суд 1 інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, порушення відповідачем Статуту товариства, тим більше, що він не є учасником товариства.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду не погоджується з обставинами, встановленими судом 1 інстанції, з наступних підстав.

За Конституцією України, ст. 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, слід зауважити, що, виходячи із загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, в порядку цивільного судочинства регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Відмова від такого права є недійсною.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

В силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема статутами товариств.

Судовий розгляд, яким цивільна справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду.

Відповідно до статей 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі Про судове рішення у цивільній справі - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно із статтею 81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги і може вийти за їх межі.

Оскаржене рішення суду 1 інстанції ухвалене не у повній відповідності з виписаним.

Частиною 3 ст. 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на законних підставах користується земельною ділянкою № НОМЕР_1 у товаристві, на якій розташований належний йому садовий будиночок, при тому що він не є членом товариства, оскільки рішенням зборів членів товариства від 29 квітня 2012 року виключений з нього.

На земельні ділянки підведено водопостачання для поливу, а садовий будиночок підключено до мережі електропостачання спільного користування, яке оплачується за спільні кошти учасників товариства, так й індивідуального користування. Товариство несе трати на прибирання території товариства, її охорону, оплату роботи обслуговуючого персоналу, інші витрати з утримання місць спільного користування.

Усі питання щодо діяльності товариства, у тому числі і щодо виходу з нього, грунтується на законі України Про кооперацію , Земельному кодексі України, ЦК України, інших нормативних актах та регулюються Статутом. До визнання положень статуту неправомірним, його положення є визначальними для вирішення внутрішньої діяльності товариства та у питаннях вирішення спорів, що виникають з такої діяльності.

Відповідно до положень пункту 3.4, 5.3 Статуту СТ Зайчевське (як у новій, так і у попередній редакції) та рішень правління, члени товариства відшкодовують за рахунок сплати членських та цільових внесків витрати товариства на здійснення статутної діяльності (а.с. 43,54).

Товариство несе витрати на постачання електроенергії, води, охорону території, утримання доріг, ремонту устаткування, комунікацій, з плати за землю і таке інше.

Відповідно до приписів пунктів 3.8, 3.9 Статуту СТ Зайчевське особи, які виключені з товариства, або добровільно вийшли із його складу зобов'язані укласти договір з товариством про користування послугами за їх реальну вартість, але не нижче рівня платежів, які встановлені товариством на поточний рік його членам (а.с.46-47).

За змістом пункту 5.3 Статуту членські та цільові внески сплачуються незалежно від того користується член товариства послугами чи ні.

З аналізу цих норм вбачається, що особа, яка має у фактичному користуванні земельну ділянку та володіє садовим будинком незалежно від членства повинна відшкодовувати витрати товариства пропорційно розміру цих витрат, які припадають на земельну ділянку (на постачання електроенергії, води, охорону території, утримання доріг, ремонту устаткування, комунікацій, з плати за землю і таке інше), за виключенням випадку, коли їй Товариством створюються непереборні перешкоди з користування.

Вирішуючи спір, суд цих обставин, вимог закону і Статутних норм не врахував та не звернув уваги на те, що відповідачем не оспорюється фактичне користування земельною ділянкою №НОМЕР_1 та садовим будиночком, розташованим на ній.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 з 1988 року був членом СТ "Зайчевське", згідно даних членської книжки садовода, користується земельною ділянкою № НОМЕР_1 та розташованим на ній садовим будинком.

10 жовтня 2009 року рішенням звітно-виборчої конференції СТ "Зайчевське" ОСОБА_4 виключено із членів товариства. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 червня 2010 року скасовано рішення звітно-виборчої конференції СТ "Зайчевське" в частині виключення ОСОБА_4 із членів товариства.

19 березня 2011 року правлінням товариства прийнято знову рішення про виключення відповідача з членів товариства, у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати цільових та членських внесків та про відключення від електропостачання, в тому числі по ділянці НОМЕР_1 у зв'язку з виявленою крадіжкою електроенергії. Таке рішення правління затверджено рішенням звітних зборів (зборів уповноважених) СТ "Зайчевське" від 07 травня 2011 року.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 27 вересня 2011 року задоволено позов ОСОБА_4 до СТ "Зайчевське", визнано незаконним та скасоване рішення звітних зборів СТ "Зайчевське" від 07 травня 2011 року в частині виключення з членів товариства ОСОБА_4

Рішенням звітно-виборчих загальних зборів СТ "Зайчевське" від 29 квітня 2012 року ОСОБА_4 повторно виключено з членів товариства, проте він продовжував користуватися належною земельною ділянкою, а тому зобов'язаний був оплачувати спільні витрати членів кооперативу по утриманню спільної території, та нести загальні витрати кооперативу на ремонт, охорону та проведення робіт, з удосконалення, об'єктів, що є спільними і край необхідними для товариства та обраховуються по бухгалтерії як цільові внески.

У зв'язку з цим, колегія дійшла висновку, і чого не врахував суд, про те, що за період виключення, ОСОБА_4, як особа, що користується земельною ділянкою та володіє садовим будиночком, і не позбавлений можливості користуватися усіми послугами, що надає товариство, зобов'язаний, відповідно до наведених приписів Статуту, вносити цільові та членські внески, а оскільки він їх не сплачував - відшкодувати витрати товариства на здійснення вказаної статутної діяльності.

Оскільки суд 1 інстанції був іншої думки, то зазначені висновки слід викласти в прийнятій постанові, попередньо скасувавши оскаржене рішення.

Ухвалюючи нове рішення у цій справі, колегія суддів виходить з таких встановлених фактів та вимог закону.

Відповідно до положень до приписи пунктів 3.8, 3.9 Статуту СТ Зайчевське передбачають, що особи, які не є членами товариства, або вийшли із його складу, але продовжують користуватися земельною ділянкою та садовим будиночком зобов'язані відшкодовувати витрати товариства пропорційно розміру цих витрат, які припадають на вказану земельну ділянку (на постачання електроенергії, води, охорону території, утримання доріг, ремонту устаткування, комунікацій, з плати за землю і таке інше).

З наданого позивачем уточненого розрахунку, вбачається, що заборгованість відповідача становить 1 875 гривень, з яких: 440 гривень заборгованість по членським внескам за 2014 рік, 480 гривень заборгованість по членським внескам за 2015 рік, 680 гривень заборгованість по членським внескам за 2016 рік та 275 гривень цільових внесків на водополивну систему, і саме вказану суму слід стягнути з ОСОБА_4 на користь кооперативу.

Що ж до стягнення з відповідача на користь позивача пені, то ця вимога задоволенню не підлягає.

Дійсно, п. 3.7 Статуту передбачено, що за невикористання статутних вимог в разі несплати членських та цільових внесків, нараховується пені в розмірі 1% за кожен день несплати, але не більше суми заборгованості.

Проте, таке правило застосовується лише до членів кооперативу.

Згідно з п. 3.8 Статуту, для осіб, що вибули з членів кооперативну, таке правило не перебачено.

За такого, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови, про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь СТ Зайчевське 1 875 гривень заборгованості по членським внескам за період з 2014 - 2016 роки та відмови у стягненні пені.

Крім того, в силу ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь СТ Зайчевське 3 472 гривні 72 копійки, на відшкодування судових витрат в обох судових інстанціях, що становить 59 відсотків (задоволена частина позовних вимог), витрачених кооперативом на сплату судового збору та витрат на правничу допомогу в обох судових інстанціях.

Що ж до вимоги про оплату правничої допомоги в апеляційній інстанції, то вона не може бути задоволена, оскільки не має доказів на підтвердження сплати коштів.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу Садівниче товариство Зайчевське задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 січня 2019 року скасувати та прийняти постанову, якою стягнути з ОСОБА_4 на користь обслуговуючого кооперативу Садівниче товариство Зайчевське 1 875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п'ять) гривень заборгованості по членським та цільовим внескам за період з 2014 - 2016 роки.

В задоволені вимоги обслуговуючого кооперативу Садівниче товариство Зайчевське про стягнення зОСОБА_4 680 гривень пені - відмовити за її безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь обслуговуючого кооперативу Садівниче товариство Зайчевське - 3 472 гривні 74 копійки судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий П.П. Лисенко

Судді: О.І. Галущенко

Т.В. Серебрякова


Повний текст постанови складено 10 квітня 2019 року.

СудМиколаївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення10.04.2019
Оприлюднено11.04.2019
Номер документу81069019
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —490/5488/17

Ухвала від 23.05.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гулько Борис Іванович

Постанова від 10.04.2019

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Лисенко П. П.

Постанова від 08.04.2019

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Лисенко П. П.

Ухвала від 19.03.2019

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Лисенко П. П.

Ухвала від 19.03.2019

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Лисенко П. П.

Рішення від 31.01.2019

Цивільне

Центральний районний суд м. Миколаєва

Черенкова Н. П.

Рішення від 07.02.2019

Цивільне

Центральний районний суд м. Миколаєва

Черенкова Н. П.

Ухвала від 03.10.2018

Цивільне

Центральний районний суд м. Миколаєва

Черенкова Н. П.

Ухвала від 02.08.2017

Цивільне

Центральний районний суд м. Миколаєва

Черенкова Н. П.

Ухвала від 26.06.2017

Цивільне

Центральний районний суд м. Миколаєва

Черенкова Н. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні