Рішення

від 15.01.2019 по справі 1840/3498/18

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 р. Справа № 1840/3498/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

представника позивача - адвоката Бушти В.О.,

представника відповідача - Сумцової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Довіра" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

17 вересня 2018року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма Довіра , звернувся до суду з позовом, який його представники підтримали в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що 25 травня 2018 року ним отримано від Головного управління ДФС у Сумській області акт № 3192/18-28-14- 01/30490331/40 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ АФ Довіра податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., валютного за період 01.01.2015р. по 31.12.2017р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.

18.06.2018р. податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0002581401 відповідно до якого згідно з п.п. 54.3.2.п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 585 476,25грн. (п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят шість грн., 25 коп.), в тому числі 460 381,00грн. за податковим зобов'язанням та 115 095,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати, зазначаючи, що висновки податкового органу про реалізацію позивачем сільськогосподарської продукції власного виробництва (молока, пшениці, ячменю, соняшника, сої) за цінами, нижчими за звичайні не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, реалізація такої продукції відбувалася за договірними цінами з покупцями з врахуванням якісних характеристик зерна ( клас зерна, вологість, наявність домішок, відсоток битого зерна) та молока. Натомність податковим органом використана інформація Головного управління статистики у Сумській області про середні ціни реалізації зернових, технічних та олійних культур по Конотопському району за відповідні періоди.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечив, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що під час перевірки ТОВ агрофірми Довіра з метою визначення інформації про ціни, які склалися на ринку ідентичних товарів у порівняльних економічних ( комерційних) умовах було використано інформацію щодо середніх цін реалізації зернових, технічних культур та олійних культур по Конотопському району за відповідні періоди, яка наведена у листі Головного управління статистики у Сумській області та інформацію про ціни з бюлетеня Огляд цін українського та світового товарних ринків ДП Держзовнішінформ . За результатами аналізу зазначеної інформації встановлено, що найнижчими цінами реалізації молока, зернових, олійних культур є ціни, наведені в інформації Головного управління статистики у Сумській області. На підставі вивченої інформації був зроблений висновок про те, що позивач у лютому, квітні, травні, вересні-грудні 2016 року та січні-листопаді 2017 року здійснював реалізацію молока, пшениці, ячменю, соняшника, сої власного виробництва за цінами нижчими за звичайні (нижчими за ціни, що підлягають державному регулюванню), внаслідок чого занижено податкове зобов язання з податку на додану вартість у розмірі 453152,00 грн. При цьому, в частині заниження податкових зобов язань з податку на додану вартість на суму 7229,00 грн. із господарських операцій по реалізації свиней за ціною, нижчою їх собівартості, позивач погодився з висновком податкового органу.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 19.04.2018 по 16.05.2018 Головним управлінням ДФС у Сумській області проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми Довіра з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., валютного за період 01.01.2015р. по 31.12.2017р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., про що 25.05.2018 складений акт № 3192/18-28-14- 01/30490331/40 ( а.с.10-55).

За наслідками перевірки податковим органом 18.06.2018 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002581401 про відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 585 476,25грн. (п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят шість грн., 25 коп.), в тому числі 460 381,00грн. за податковим зобов'язанням та 115 095,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) ( а.с. 64).

Зі змісту акта перевірки вбачається, що позивач у лютому, квітні, травні, вересні-грудні 2016 року та січні-листопаді 2017 року здійснював реалізацію молока, пшениці, ячменю, соняшника, сої власного виробництва за цінами нижчими за звичайні (нижчими за ціни, що підлягають державному регулюванню), внаслідок чого занижено податкове зобов язання з податку на додану вартість у розмірі 453152,00 грн., чим порушено п.288.1 ст.188, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Суд не може погодитися з такими висновками податкового органу та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням з огляду на таке.

Пунктом 14.1.71. ст.14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про державну підтримку сільського господарства в Україні визначено, що держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції (далі - державне цінове регулювання), встановлюючи мінімальні та максимальні інтервенційні ціни, а також застосовуючи інші заходи, визначені цим Законом, при дотриманні правил антимонопольного законодавства та правил добросовісної конкуренції. Зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні Аграрним фондом державних інтервенцій в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну інтервенційну ціну та не вищому за максимальну інтервенційну ціну. Держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України.

Об'єктами державного цінового регулювання є такі види сільськогосподарської продукції (товарів): пшениця тверда; пшениця м'яка; зерно суміші пшениці та жита (меслин); кукурудза; ячмінь; жито озиме; жито ярове; горох; гречка; просо; овес; соя; насіння соняшнику; насіння ріпаку; насіння льону; шишки хмелю; цукор-пісок (буряковий); борошно пшеничне; борошно житнє; м'ясо та субпродукти забійних тварин та птиці; молоко сухе; масло вершкове; олія соняшникова.

Відповідно до ринкової кон'юнктури Кабінет Міністрів України запроваджує державне цінове регулювання окремих об'єктів, визначених підпунктом 3.3.1 цього Закону. Перелік таких об'єктів визначається за результатами моніторингу аграрного ринку та підлягає офіційному оприлюдненню не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку маркетингового періоду.

Якщо перелік об'єктів державного цінового регулювання не сформовано або офіційно не оприлюднено в зазначений строк, діє перелік об'єктів для попереднього маркетингового періоду.

На кожний вид сільськогосподарської продукції (товар), визначений відповідно до стандартів і який є об'єктом державного цінового регулювання, встановлюються мінімальні або максимальні інтервенційні ціни.

Статтею 13 Закону України Про ціни і ціноутворення визначено, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:

1) установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);

2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

При цьому, протягом 2016-2017 років на законодавчому рівні в Україні мінімальні та/або максимальні інтервенційні, а також індикативні ціни на продаж товарів сільськогосподарського виробництва, а саме: молоко, пшеницю, соняшник, ячмінь, сою не встановлювалися.

Відповідно до ст.11 Закону України Про ціни і ціноутворення вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Підпункт 14.1.218 та підпункт 14.1.219 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України визначають, що ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території; ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

Пунктом 200.1. ст.200 цього Кодексу визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, податкове законодавство для цілей оподаткування податком на додану вартість містить чітко визначені поняття ціни, що застосовуються для такого оподаткування, при цьому поняття середніх цін на товар, як і право їх використання для цілей оподаткування податком на додану вартість, податковим кодексом не передбачено.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов язання з податку на додану вартість на суму розмірі 453152,00 грн., не відповідає критеріям, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення і в частині застосування до платника штрафних санкцій у розмірі 113288 грн.

Разом з тим, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги товариства про скасування податкового рішення в частині визначення податкового зобов язання з податку на додану вартість у сумі 7229,00 грн. та штрафних санкцій на цю суму у розмірі 1807,25 грн. по господарських операціях з реалізації свиней за ціною, нижчою її собівартості в серпні-грудні 2015 року, оскільки із зазначеними порушеннями позивач погодився та сплатив в цій частині зобов язання в добровільному порядку, відтак в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд застосовує положення ч.1, 3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України та вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області відповідно до розміру задоволених позовних вимог 8644,00 грн. в рахунок відшкодування судового збору ( а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Довіра" ( код ЄДРПОУ 30490331, вул.Центральна, 1, с.Землянка, Конотопський район, Сумська область, 41653) до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області ( код ЄДРПОУ 39456414, вул.Іллінська,13 м.Суми, 40009) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 18 червня 2018 року № 0002581401 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю агрофірма "Довіра" суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість за основним платежем 453152 ( чотириста п"ятдесят три тисячі сто п"ятдесят дві) грн. та штрафних санкціях 113288 ( сто тринадцять тисяч двісті вісімдесят вісім ) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Довіра" 8644 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 25 січня 2019 року.

Суддя Л.М. Опімах