Рішення

від 01.02.2019 по справі 520/8852/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2019 р. № 520/8852/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - Пєлихова О.І.,

представника відповідача - Ковальової М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Спецкабель" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 15.08.2018 року № 00000501405 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються наявними у нього первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірних господарських операцій. Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду доводів наданого суду відзиву на позов в контексті того, що зважаючи на наявність вироку суду щодо директора контрагента позивача -ТОВ "ІВАМАР-ТРЕЙД" та витягу з ЄРДР щодо ТОВ "ХІТ ЛАЙН" та з наданих до перевірки документів було встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Представником позивача надано відповідь на відзив щодо помилковості доводів відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного .

Судом встановлено, що контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо господарських правовідносин з ТОВ "ІВАМАР-ТРЕЙД" (податковий номер 41380072) за вересень 2017 р. та ТОВ "ХІТ ЛАЙН" (податковий номер" 40379354) за червень - жовтень 2016 р. та подальшому ланцюгу постачання, результати якої викладено в акті від 24.07.2018 р. № 3007/20-40-14-05-19/36456935 ( т.1 а.с.21-35).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп."а" п. 198.1, абз.1 та 2 пп.198.3 ст. 198, п.201.1, п.201.10, п. 201.11 ст. 201 ПК України - завищено податковий кредит на загальну суму 103908,09 грн., у т.ч. червень 2016 - 3549,39 грн., липень 2016 - 39086,12 грн., серпень 2016 - 37735,55 грн., вересень 2016 - 13481,24 грн., жовтень 2016 - 5425,66 грн., вересень 2017 - 4630,14 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом 15.08.2018 р. складено податкове повідомлення - рішення № 00000501405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 129885,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 103908,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25977 грн. (т.1 а.с.40-41).

Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням, звернувся до суду за його оскарженням.

По суті виявлених порушень суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення, при наявності вироку суду щодо директора контрагента позивача -ТОВ "ІВАМАР-ТРЕЙД" та витягу з ЄРДР щодо ТОВ "ХІТ ЛАЙН" , стали висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по операціях з зазначеними контрагентами, які, на думку відповідача, містять ознаки нереальності.

Суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом №1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом №1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати

особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом №1724 VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом №1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції).

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Виходячи з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; ( в редакції після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, а в редакції, до внесення змін зазначеним законом - до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду ( в редакції після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, а в редакції, до внесення змін зазначеним законом - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Перевіряючи висновки перевірки та, як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на предмет їхньої відповідності положенням ч.2 ст. 2 КАС України, в розрізі господарських операцій позивача та його контрагентів у перевіряємому періоду, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ХІТ ЛАЙН" та ТОВ "ІВАМАР-ТРЕЙД".

Між ТОВ "ХІТ ЛАЙН" ( постачальник ) та ТОВ "Виробниче підприємство "Спецкабель" ( покупець) 08.06.2016 року було укладено договір № 08/01-16, за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, вказану в специфікаціях, накладних або у рахунках фактурах на умовах, передбачених даним договором ( т.1 а.с.53-55).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "ХІТ ЛАЙН" передало ТОВ "Виробниче підприємство "Спецкабель" у власність товар (кабель та провід різної номенклатури, конкретний перелік та вартість якого визначені в наступних рахунках-фактурах, видаткових накладних, товарно - транспортних накладних ( т.1 а.с.70-109): рахунок-фактура № СФ-0000034 від 09.06.2016; видаткова накладна № РН-0000032 від 09.06.2016; товарно-транспортна накладна № ПН-0000073 від 09.06.2016; рахунок-фактура № СФ-0000039 від 01.07.2016; видаткова накладна № РН-0000037 від 01.07.2016; товарно-транспортна накладна № ПН-0000081 від 01.07.2016; рахунок-фактура № СФ-0000044 від 12.07.2016; видаткова накладна № РН-0000041 від 12.07.2016; товарно-транспортна накладна № ПН-0000083 від 12.07.2016; рахунок-фактура № СФ-0000041 від 19.07.2016; видаткова накладна № РН-0000039 від 19.07.2016; товарно-транспортна накладна № ПН-0000086 від 19.07.2016; рахунок-фактура № СФ-0000042 від 26.07.2016; видаткова накладна № РН-0000040 від 26.07.2016; товарно-транспортна накладна № ПН-0000092 від 26.07.2016; видаткова накладна № РН-0000046 від 01.08.2016; товарно-транспортна накладна № ПН-0000094 від 01.08.2016; видаткова накладна № РН-0000049 від 08.08.2016; товарно-транспортна накладна № ПН-0000097 від 08.08.2016; видаткова накладна № РН-0000051 від 12.08.2016; товарно-транспортна накладна № ПН-0000100 від 12.08.2016; видаткова накладна № РН-0000053 від 22.08.2016; товарно-транспортна накладна № ПН-0000104 від 22.08.2016; видаткова накладна № РН-0000054 від 26.08.2016; товарно-транспортна накладна № ПН-0000107 від 26.08.2016; рахунок-фактура № СФ-0000027 від 01.09.2016; видаткова накладна № РН-0000010 від 01.09.2016; товарно-транспортна накладна № ПН-0000109 від 01.09.2016; рахунок-фактура № СФ-0000030 від 13.09.2016;видаткова накладна № РН-0000013 від 13.09.2016; товарно-транспортна накладна № ПН-0000113 від 13.09.2016; рахунок-фактура № СФ-0000037 від 21.09.2016; видаткова накладна № РН-0000019 від 21.09.2016; товарно-транспортна накладна № ПН-0000115 від 21.09.2016; рахунок-фактура № СФ-0000039 від 28.09.2016; видаткова накладна № РН-0000021 від 28.09.2016; товарно-транспортна накладна № ПН-0000119 від 28.09.2016; рахунок-фактура № СФ-0000040 від 03.10.2016; видаткова накладна № РН-0000022 від 03.10.2016; товарно-транспортна накладна № ПН-0000123 від 03.10.2016.

Зазначений товар у повному обсязі був перевезений безпосередньо директором підприємства позивача на орендованому автомобілі Mazda 6 (державний номер НОМЕР_1) на орендований склад у місті Сєвєродонецьк (вул. Федоренка, 19/1) ( т.1 а.с.123-124, т.2 а.с.220-222).

Оплата товару у повному обсязі підтверджується наступними доказами ( т.1 а.с. 56-69,110) банківськими виписками ТОВ ВП Спецкабель про оплату товару на користь ТОВ "ХІТ ЛАЙН" за наступні дні: 30.06.2016, 14.07.2016, 25.07.2016, 02.08.2016, 04.08.2016, 11.08.2016, 17.08.2016, 29.08.2016, 01.09.2016, 14.09.2016, 23.09.2016, 04.10.2016, 12.10.2016, 17.10.2016; журналом - ордером і Відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 01.06.2016 - 31.10.2016.

Між ТОВ "ІВАМАР-ТРЕЙД" ( постачальник ) та ТОВ "Виробниче підприємство "Спецкабель" ( покупець) 01.09.2017 року було укладено договір № 01/09-17, за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, вказану в специфікаціях, накладних або у рахунках фактурах на умовах, передбачених даним договором ( т.1 а.с.115-117).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "ІВАМАР-ТРЕЙД" передало ТОВ "Виробниче підприємство "Спецкабель" у власність товар ( емаль, кабель та провід різної номенклатури, конкретний перелік та вартість якого визначені в наступних рахунках-фактурах, видаткових накладних, товарно - транспортних накладних ( т.1 а.с.120-122): рахунок-фактура № СФ-0000108 від 04.09.2017; видаткова накладна № РН-0000094 від 04.09.2017; товарно-транспортна накладна № ПН-0000096 від 04.09.2017.

Зазначений товар у повному обсязі був перевезений безпосередньо директором підприємства позивача на орендованому автомобілі Mazda 6 (державний номер НОМЕР_1) на орендований склад у місті Сєвєродонецьк (вул. Федоренка, 19/1) ( т.1 а.с.123-124, т.2 а.с.220-222).

Оплата товару у повному обсязі підтверджується наступними доказами ( т.1 а.с. 118-119) банківською випискою ТОВ ВП Спецкабель про оплату товару на користь ТОВ "ІВАМАР-ТРЕЙД", журналом - ордером і Відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками.

Одержаний від контрагентів товар було в подальшому реалізовано низці контрагентів та передача товару від позивача вказаним контрагентам по ланцюгу постачання від ТОВ "ХІТ ЛАЙН" та ТОВ "ІВАМАР-ТРЕЙД" відбувалась різними способами ( самовивіз, доставка продавцем, службами перевезень, що підтверджується матеріалами справи ( т.1 а.с.125-250, т.2 а.с.1-116, 119-172, т.3 а.с.1-99).

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що такі укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, платниками ПДВ, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті, відповідають видам діяльності за кодами КВЕД ( т.1 а.с.42-52).

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.77 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом зокрема, в постанові від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13.

Матеріали даної справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання товару та прибутку, по ланцюгу постачання.

Отже, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивачем, наявності у позивача в достатності трудових та матеріальних ресурсів ( т.1 а.с.123-124, т.2 а.с.117-118, 220-222), наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Суд вказує, що підприємством ТОВ "ХІТ ЛАЙН" у червні-жовтні 2016 року зареєстровано на адресу позивача податкові накладні на суму ПДВ 99 277,95 грн. з реалізації товарів, ТОВ "ІВАМАР-ТРЕЙД" у вересні 2017 р. - на суму ПДВ 4 630,14 грн. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту перевіряємого періоду, що не заперечувалось сторонами.

При цьому, враховуючи вищевикладене, такі дії позивачем було вчинено правомірно, доказів протилежного суду не надано.

Щодо посилання відповідача на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2018 року по справі № 761/11940/18 ( т.3 а.с.109-113) про визнання винуватим за ч.1 ст. 205 КК України ОСОБА_3, як на підставу щодо нереальності господарських відносин позивача з ТОВ "ІВАМАР-ТРЕЙД", суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту вищевказаного вироку, останній стосується саме протиправної діяльності ОСОБА_3 та не стосується господарської діяльності позивача по справі.

Такі обставини ще не надають підстав для висновку про порушення позивачем правил податкового обліку і не є підставою для застосування до позивача заходів відповідальності.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 27 лютого 2018 року у справі № 802/1853/16-а, від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1766/17.

Судом встановлено, що ТОВ "ІВАМАР-ТРЕЙД" було виключно постачальником ТМЦ позивачу та матеріалами справи доведений факт реального постачання товару на користь позивача та отримання зазначеним контрагентом коштів на виконання умов укладеного договору.

Посилання відповідача на витяги з ЄРДР, як докази нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "ХІТ ЛАЙН" ( т.3 а.с.116-117,119-120) суд відхиляє, оскільки в ході розгляду справи не встановлено та матеріалами справи не підтверджено наявність будь-якого правового зв'язку між господарськими операціями позивача та досудовими розслідуваннями у відповідних кримінальних провадженнях, а наявність таких саме по собі не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність укладених правочинів.

Таким чином, посилаючись на порушення позивачем вимог Податкового кодексу України податковим органом не надано достатніх доказів неправомірного декларування спірних господарських операцій з боку позивача та його посадових осіб.

Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами та по ланцюгу подальшого постачання є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались, доказів протилежного суду не надано.

Укладені договори між позивачем та його контрагентами у судовому порядку недійсними не визнавались, доказів на спростування зазначеного суду не надано.

Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на його підставі, - протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Спецкабель" (вул. Клочківська, буд.111, корп.А, офіс 812,м.Харків,61022, код ЄДРПОУ36456935) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 15.08.2018 року № 00000501405, яке винесено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Спецкабель".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Спецкабель" (вул. Клочківська, буд.111, корп.А, офіс 812,м.Харків,61022, код ЄДРПОУ36456935) витрати по оплаті судового збору у розмірі 1948,27 грн. ( одна тисяча дев'ятсот сорок вісім гривень 27 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 лютого 2019 року.

Суддя Заічко О.В.