Ухвала

від 05.02.2019 по справі 160/1093/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

05 лютого 2019 р.Справа №160/1093/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛЕС-МІ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛЕС-МІ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій позивач просить: визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 26.12.2018 № ДН2215/248/АВ/МГ-ФС/864 на суму 148 920,00 грн. та № ДН2215/248/АВ/ІП-ФС/865 на суму 3 723,00 грн.

Разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕЛЕС-МІ надано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить:

- зупинити дію постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 26.12.2018 № ДН2215/248/АВ/МГ-ФС/864 та № ДН2215/248/АВ/ІП-ФС/865 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ТОВ ВЕЛЕС-МІ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.12.2018 року № ДН2215/248/АВ/МГ-ФС/864 на суму 148 920,00 грн. та № ДН2215/248/АВ/ІП-ФС/865 на суму 3 723,00 грн.;

- заборонити Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області пред'являти постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 26.12.2018 року № ДН2215/248/АВ/МГ-ФС/864 та № ДН2215/248/АВ/ІП-ФС/865 для примусового виконання до набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі за позовом ТОВ ВЕЛЕС-МІ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 26.12.2018 № ДН2215/248/АВ/МГ-ФС/864 на суму 148 920,00 грн. та № ДН2215/248/АВ/ІП-ФС/865 на суму 3 723,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що зважаючи на те, що позивач не погоджується з постановами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 26.12.2018 № ДН2215/248/АВ/МГ-ФС/864 та № ДН2215/248/АВ/ІП-ФС/865 і не має намір сплачувати у добровільному порядку накладений на нього цими постановами штраф, на даний час, на думку позивача, існує реальна можливість початку державним виконавцем примусового виконання постанов відповідача, оскарження яких, згідно з чинним законодавством, не зупиняє їх виконання. Позивач вважає, що оскільки правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваних постанов Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду справи, тому у разі встановлення протиправності оскаржуваних постанов і задоволення позовних вимог ТОВ ВЕЛЕС-МІ про їх скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання цієї постанови.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до наступного.

На підставі частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до приписів частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд, виходячи з конкретних доказів, встановлює, чи є хоча б одна з названих обставин, та оцінює чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося запобігти.

З позовної заяви, долучених до позовної заяви доказів та заяви про забезпечення позову вбачається, що оскаржувані постанови винесено 26.12.2018 року. Станом на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову (04.02.2019 року) доказів пред'явлення Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області до примусового виконання оскаржуваних постанов, суду не надано.

Таким чином, на час розгляду судом заяви відсутні ознаки очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача; суду не доведено неможливість захисту прав позивача без вжиття таких заходів; не доведено, що для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Крім того, суд зазначає, що в разі забезпечення позову в зазначених позивачем межах, суд фактично ухвалить судове рішення про відновлення правового становища позивача, яке існувало до прийняття оскаржуваних постанов без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З огляду на зазначене, суд вважає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, а відтак, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕЛЕС-МІ про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1