Постанова

від 05.02.2019 по справі 808/2250/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 808/2250/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засідання Сколишеві О.О.,

за участі представника третьої особи: Різника О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного підприємства Екостандарт-Т , Державної регуляторної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року (головуючий суддя 1-ї інстанції Стрельнікова Н.В., повний текст рішення складено 22.08.2018 року) в адміністративній справі №808/2250/18 за позовом приватного підприємства Екостандарт-Т до Міністерства екології та природних ресурсів України, (третя особа: Державна регуляторна служба України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 08.06.2018 року (згідно поштового штампу на конверті) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні розпорядження Державної регуляторної служби України №64 від 07.04.2017 року Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування ;

- зобов'язати відповідача в розумно необхідний строк, але не більше 10 календарних днів з моменту набрання рішення суду у цій справі законної сили, виконати розпорядження Державної регуляторної служби України №64 від 07.04.2017 року Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування шляхом скасування наказу від 28.12.2016 року №544 в частині анулювання ліцензії ПП ЕКО СТАНДАРТ-Т серії АЕ №287670 від 08.01.2014 року на операції у сфері поводження з не безпечними відходами.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач і третя особа подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на помилковість висновків та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних скарг позивач і третя особа зазначили, що розпорядження Державної регуляторної служби України №64 від 07.04.2017 року є чинним та підлягає виконанню, а його оскарження в судовому порядку не є підставою для його невиконання з огляду на відсутність ухвали суду про зупинення дії такого розпорядження.

Відповідач подав відзиви на апеляційні скарги, в яких просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство ЕКОСТАНДАРТ-Т (код ЄДРПОУ 38813817) зареєстровано 04.09.2013 року, здійснює підприємницьку діяльність в сфері поводження з небезпечними відходами на підставі ліцензії серії АЕ №287670 Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.01.2014 року, основним видом діяльності є: 38.22.Оброблення та видалення небезпечних відходів (а.с.25-29, 90-91).

На підставі наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.09.2016 року №345 Про затвердження Плану-графіку планових перевірок додержання ліцензіатами ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами на IV квартал 2016 року комісією Мінприроди проведено планову перевірку дотримання ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Результати перевірки оформлені актом планової перевірки додержання ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами від 23.12.2016 року №68/16 та актом про виявлення недостовірності даних у документах, поданих ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т із заявою про отримання ліцензії від 23.12.2016 року №68/16-1 (а.с.45-48, 42-44).

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.12.2016 року №544 на підставі пункту 7 частини другої статті 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності анульовано ліцензію на право провадження господарської дія льності з поводження з небезпечними відходами приватному підприємству ЕКОСТАНДАРТ- Т (а.с.12).

ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т за вих.№27 від 24.01.2017 року оскаржено рішення Мінприроди про анулювання ліцензії до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України (а.с.79-82).

За результатами розгляду скарги ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т Експертно-апеляційною радою з пи тань ліцензування при Державній регуляторній службі України 04.04.2017 року прийнято рішення №4.15 (протокол №05-17) про задоволення скарги (а.с.124-128).

07.04.2017 року Державною регуляторною службою України видано розпорядження №64, яким зобов'язано Мінприроди усуну ти порушення вимог законів України Про ліцензування видів господарської діяльності та Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , скасувавши наказ від 28.12.2016 року №544 в частині анулювання ліцензії ПП ЕКО СТАНДАРТ-Т серії АЕ №287670 від 08.01.2014 року на операції у сфері поводження з не безпечними відходами; повідомити ДРС України про виконання цього розпорядження (а.с.13-14).

11.12.2017 року при ознайомленні з даними Єдиного ліцензійного реєстру в частині лі цензій на поводження з небезпечними відходами, ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т стало відомо, що вищевказаний наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.12.2016 року №544 не скасований. В Переліку ліцензіатів щодо поводження з небезпечними відходами ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т було відсутнє, натомість дані про ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т наявні в розділі Перелік анульованих Мінприроди ліцензій на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами .

Листом від 12.12.2017 року за вих.№315 позивач звернувся до Мінприроди з вимогою негайно усунути порушення вимог чинного законодавства шляхом скасування наказу №544 від 28.12.2016 року та поновлення даних про ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т в Переліку ліцензіатів щодо поводження з небезпечними відходами, як про суб'єкта господарювання, який має відповідну ліцензію. Відповідь на вказану вимогу від Мінприроди позивачем не отримано.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач оскаржив таку бездіяльність до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерством екології та природних ресурсів України у судовому порядку оскаржено розпорядження Державної регуляторної служби України №64 від 07.04.2017 року (справа №826/6230/17), а також зазначив, що ані самим розпорядженням, ані Законом не встановлення строку виконання вказаного розпорядження,

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року №724, Державна регуляторна служба України (ДРС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

ДРС є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Відповідно до пункту 3 Положення, на ДРС покладається ряд основних завдань, одним з яких є реалізація державної регуляторної політики, політики з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

ДРС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює нагляд за дотриманням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування та надає роз'яснення щодо його застосування; формує експертно-апеляційну раду та здійснює її організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення; видає відповідно до Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування; здійснює інші повноваження, визначені законом (п.4 Положення).

Згідно статті 4 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності (далі по тексту - Закон №222) спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, серед іншого: здійснює нагляд за додержанням органами державної влади, державними колегіальними органами законодавства у сфері ліцензування; утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність.

Частиною 1 статті 5 Закону №222 встановлено, що Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування при ДРС не є органом влади та не здійснює владні управлінські функції, і не є юридичною особою.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону №222 обов'язками Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є, зокрема, розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування.

Частиною 11 статті 5 Закону №222 встановлено, зокрема, що рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатів, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №222 спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, серед іншого, видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задовільнення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Так, на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС 04 квітня 2017 року було розглянуто скаргу ПП Екостандарт-Т щодо прийняття Міністерством екології та природних ресурсів України наказу від 28 грудня 2016 року №544 в частині анулювання ліцензії АЕ №287670 від 08.01.2014 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

За наслідками розгляду вищезазначеної скарги підприємства Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування при ДРС прийнято рішення від 04.04.2017 року №4.15., яким зобов'язано Міністерство екології та природних ресурсів України усуну ти порушення вимог законів України Про ліцензування видів господарської діяльності та Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , скасувавши наказ від 28.12.2016 року №544 в частині анулювання ліцензії ПП ЕКО СТАНДАРТ-Т серії АЕ №287670 від 08.01.2014 року на операції у сфері поводження з не безпечними відходами.

ДРС, розглянувши рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС від 04.04.2017 року №4.15., керуючись п.8 ч.1 статті 4, ч.11 статті 5 Закону №222 та Положенням, видала Розпорядження №64 від 07.04.2017 року Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування аналогічне змісту рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.4 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - підприємцями.

Повноваження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування та порядок набрання чинності рішенням органу ліцензування поширюються на сферу ліцензування всіх видів господарської діяльності, визначаються виключно цим Законом і не можуть бути обмежені іншими законами (частина 1 статті 3 Закону №222).

Відповідно до ч.9 ст.16 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності якщо ліцензіат протягом строку набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії, встановленого частиною восьмою цієї статті, подає скаргу (апеляцію) до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, дія цього рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування за результатами розгляду апеляції Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування.

Рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування набирає чинності з дня видання ним розпорядження про задоволення або відхилення апеляції чи про необхідність усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Таким чином, з огляду на викладене, прийняте Державною регуляторною службою України Розпорядження №64 від 07.04.2017 року Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування набрало чинності 07.04.2017 року та є обов'язковим для його виконання Міністерством екології та природних ресурсів України.

При цьому, оскарження Міністерством екології та природних ресурсів України в судовому порядку розпорядження №64 від 07.04.2017 року не є підставою для його не виконання, враховуючи відсутність рішення суду щодо зупинення його дії.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Законом №222 не передбачено можливість оскарження розпорядження Державної регуляторної служби України про задоволення або відхилення апеляції чи про необхідність усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Посилання відповідача на ту обставину, що в оскаржуваному розпорядженні не мітиться висновку про задоволення чи відхилення апеляції не можуть братись до уваги, оскільки розпорядження ДРС відповідає змісту рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС від 04.04.2017 року №4.15., а повноваження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування приймати розпорядження про усунення порушення прямо передбачені у частини першої статті 4 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності

Крім того, відсутність такого посилання в оскаржуваному розпорядженні не впливає на його правомірність та не є підставою його невиконання відповідачем.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з огляду на викладені вище обставини, розпорядження ДРС від 7 квітня 2017 року є актом індивідуальної дії, який породжує обов'язок Міністерства екології та природних ресурсів України усунути порушення законодавства у сфері ліцензування та не підлягає оскарженню цим суб'єктом владних повноважень.

При цьому, звернення до суду є способом реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень, а тому повинно відбуватися в межах, у спосіб та в порядку, передбаченому законом.

Суб'єкт владних повноважень звертається до суду не за захистом своїх порушених прав чи інтересів, а тому що законом передбачений, такий спосіб здійснення повноважень.

Натомість, ані вказаним Законом №222, ані будь-яким іншим не передбачено право Міністерства екології та природних ресурсів України на оскарження обов'язкових до виконання розпоряджень спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. В цьому випадку, орган ліцензування повинен діяти виключно на виконання повноважень, передбачених Законом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності з невиконання розпорядження Державної регуляторної служби України №64 від 07.04.2017 року Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування , яке є чинним та обов'язковим для нього.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вказана справа була розглянута за правилами спрощеного провадження на підставі п.10 ч.6 ст.12 КАС України, проте дана справа судом першої інстанції незначною не визнавалась, мотивований висновок про її незначну складність в матеріалах справи відсутній. Таким чином, розгляд даної справи повинен був проводитись в порядку загального позовного провадження.

Крім того, з резолютивної частини судового рішення від 28 серпня 2018 вбачається, що його повний текст виготовлений 22 серпня 2018 року, що є нелогічним.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи та рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги приватного підприємства Екостандарт-Т , Державної регуляторної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 в адміністративній справі №808/2250/18 задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2018 в адміністративній справі №808/2250/18 скасувати.

Адміністративний позов приватного підприємства Екостандарт-Т задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства екології та природних ресурсів України, яка полягає у невиконанні розпорядження Державної регуляторної служби України № 64 від 07.04.2017 року Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування .

Зобов'язати Міністерство екології та природних ресурсів України у місячний строк з дня набрання законної сили даною постановою суду виконати розпорядження Державної регуляторної служби України №64 від 07.04.2017 року Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування шляхом скасування наказу від 28.12.2016 року №544 в частині анулювання ліцензії ПП ЕКО СТАНДАРТ-Т серії АЕ №287670 від 08.01.2014 року на операції у сфері поводження з не безпечними відходами.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 лютого 2019 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак