Рішення

від 30.01.2019 по справі 910/13152/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2019Справа № 910/13152/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.

за участю секретаря судового засідання Ваховської К.А.,

розглянувши в місті Києві у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АльфаТрансГруп" (03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, 27)

про стягнення заборгованості у розмірі 552 439,86 грн

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АльфаТрансГруп" (03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, 27)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16);

Товариства з обмеженою відповідальністю КОНСРАКТСТРОЙ (04080, м. Київ вул. Кирилівська, 8, офіс 250)

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги

Представники:

від Позивача за первісним : Писаренко М.О. - адвокат

від Відповідача за первісним: Бондар Е.А. - адвокат

від Відповідача-2 за зустрічним: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АльфаТрансГруп" про стягнення заборгованості у розмірі 552 439,86 грн. (356 570,44 грн. - основний борг, 25 644,00 грн - 3% річних, 108 426,039 грн - інфляційні).

Позовні вимоги мотивовані тим що, до позивача перейшло право вимоги за Договором про відступлення права вимоги №16/01-17 від 16.01.2017 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АльфаТрансГруп", який не виконав зобов'язання за Договором поставки № 19/03-2014 від 19.03.2014 та Договором поставки №16/02-15 від 16.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/13152/18, підготовче засідання призначено на 29.10.2018.

26.10.2018 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов та зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактстрой" про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №16/01-17 від 16.01.2017.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний Договір про відступлення права вимоги №16/01-17 від 16.01.2017 укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контрактстрой" всупереч ч. 3 ст. 512 та ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

В підготовче засідання 29.10.2018 з'явився уповноважений представник відповідача. Позивач уповноваженого представника в підготовче засідання не направив.

Представник відповідача просив прийняти зустрічний позов до розгляду з первісним та підтримав долучене до нього клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактстрой" оригіналу Договору про відступлення права вимоги №16/01-17 від 16.01.2017 для огляду в засіданні.

Відповідно до ст. 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали зустрічної позовної заяви, Суд зазначає, що зустрічна позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, підстави для залишення її без руху, повернення або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні, обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним.

За наведених підстав Суд дійшов висновку про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднання в одне провадження з первісним позовом.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. (ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України)

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача за зустрічним позовом в частині витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактстрой" оригіналу Договору про відступлення права вимоги №16/01-17 від 16.01.2017 для огляду в засіданні.

29.10.2018 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить Суд накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "АльфаТрансГруп" в межах стягуваної суми 552 439,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2018 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" про забезпечення позову у справі № 910/13152/18 відмовлено.

В підготовче засідання 10.12.2018 з'явилися представники позивача та відповідача за первісним та зустрічним позовами. Представник відповідача-2 за зустрічним позовом в підготовче засідання не з'явився.

Представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 09.01.2019.

08.01.2019 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічний позов та відповідь на відзив (у первісному позові).

В підготовче засідання 10.12.2018 з'явилися представники позивача та відповідача за первісним та зустрічним позовами. Представник відповідача-2 за зустрічним позовом в підготовче засідання не з'явився.

Приписами ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Стаття 118 Господарського процесуального кодексу України, визначає, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, в ухвалі Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 судом встановлено відповідачам за зустрічним позовом у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали надати відзив на зустрічну позовну заяву, а також встановлено позивачу за первісним позовом строк для подання відповіді на відзив відповідно до вимог статей 165, 166 ГПК України - до 20.11.2018.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 у справі № 910/13152/18 була направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем": 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, та отримана уповноваженим представником останнього 01.11.2018, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" зобов'язано було подати відзив на зустрічну позовну заяву у строк до 17.11.2018, однак, подало його до суду лише 08.01.2019, тобто, з порушенням строку, встановленого судом в ухвалі Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 у справі № 910/13152/18.

Окрім того, із суттєвим порушенням строку, встановленого в ухвалі Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 у справі № 910/13152/18, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" подало до суду відповідь на відзив (за первісним позовом).

При цьому, жодних клопотань у порядку ст. 119 Господарського процесуального кодексу України не було викладено Товариством з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" а ні у поданих до суду документах, а ні заявлено представником юридичної особи в підготовчому засіданні 09.01.2019.

Враховуючи вищевикладене, Суд ухвалою від 09.01.2019 відзив на зустрічний позов та відповідь на відзив (у первісному позові), подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" залишив без розгляду.

За приписами ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

В підготовчому засіданні 09.01.2018 судом оглянуто оригінал договору про відступлення права вимоги №16/01-17 від 16.01.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контрактстрой".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 28.01.2019р.

В судовому засіданні 28.01.2019 представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача, за первісним позовом, проти задоволення первісного позову заперечував, зустрічний позов просив задовольнити.

Представник відповідача -2, за зустрічним позовом, в судове засідання не з явився. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином. Ухвали суджу направлялись на адресу відповідача -2 щ за зустрічним позовом на адресу, що зазначена в позові та Витягу з ЄДРПОУ.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Конверти разом з ухвалами суду були повернуті до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення.", за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 20.01.2019 оголошувалась перерва до 30.01.2019.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 30.01.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Контракстрой (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Транс Груп (покупець) було укладено договір поставки №19/03/2014.

Відповідно до п. 1.1 даного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, кількість та ціна якого вказана в рахунках - фактурах, видаткових накладних.

16.02.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю Контракстрой (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Транс Груп (покупець) було укладено договір поставки №16/02/2015.

Судом встановлено, що укладені правочин за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2.5 даних договорів оплата за відвантажену продукцію здійснюється покупцем на протязі 60 календарних днів з моменту отримання продукції.

Позивач за первісним позовом посилається на те, що відповідач свої зобов'язання за договорами поставки щодо своєчасного розрахунку за поставлену продукцію не виконав, оплату продукції в установлений строк, не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Контрактсрой" в сумі 356 570,44 грн.

Проте, відповідач за первісним позовом зазначав, що відповідно до його бухгалтерської даних заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Контрактсрой" складає 291 570,44 грн., по договору №19/03-2014 від 19.03.2014 -198 368, 28 грн., по договору 16/02-15 від 16.02.2015 - 93 202,16 грн.

Господарським судом встановлено також наступне.

16.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Контракстрой (надалі відповідач 2 за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альвір -Тандем (надалі позивач за первісним позовом) був укладений договір про відступлення права вимоги №16/01-17 від 16.01.2017.

Відповідно до п. 1.1 даного договору відповідач -2 відступає, в позивач повністю приймає на себе право вимоги, що належить відповідачу -2, і позивач стає кредитором за договором поставки №19/03-2014 від 19 березня 2014 та договором №16/02 від 16 лютого 2015, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Контракстрой та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Транс Груп .

За даним договором Товариство з обмеженою відповідальністю Альвір -Тандем повністю одержує право вимагати замість Товариства з обмеженою відповідальністю Контракстрой від боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Транс Груп належного виконання зобов'язань за основним договором в сумі 356 570,44 грн. зі штрафними санкціями передбаченими діючим законодавством.

Згідно п.2.1 даного договору сторони підтверджують передачу первісним кредитором Новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за основним договором.

Одночасно з підписання цього договору первісний кредитор передає новому кредитору повідомлення до Боржника про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Обов'язок направлення повідомлення боржнику покладається на нового кредитора.

В матеріалах справи відсутнє повідомлення боржника про відступлення права вимоги за договором поставки №19/03-2014 від 19 березня 2014 та договором №16/02 від 16 лютого 2015, що укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Контракстрой та Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Транс Груп .

Відповідно до пунктів 5.1 договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Отже, на підставі вказаного договору позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом заборгованість, яка утворилась у останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Контрактсрой" за поставлену продукцію відповідно до договору поставки №19/03-2014 від 19 березня 2014 та договору №16/02 від 16 лютого 2015 в сумі 356 570,44 грн. Крім суми основного боргу, позивач, за первісним позовом, просить стягнути з відповідача 61 799,03 грн. - пені, 25 644, 00 грн. - три відсотки річних, 108 426, 39 грн.. - інфляційні.

Вказане є причиною спору за первісним позовом.

В той же час, Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа Транс Груп (позивач за зустрічним позовом) просить суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 16/01-17 від 16.01.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алвір -Тандем" (відповідач-1 за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контракстрой" (відповідач-2 за зустрічним позовом), посилаючись на те, що договір № 16/01-17 від 16.01.2017, відступлення права вимоги укладено з порушенням приписів частин 1 та 3 статті 512 Цивільного кодексу України, оскільки пунктом 9.3. договору поставки №19/03-2014 від 19 березня 2014 та п. 9.3 договору поставки №16/02 від 16 лютого 2015, передбачено, що ні одна із сторін не має права передавати свої права по даному договору третій стороні без письмової згоди іншої сторони. Вказане є причиною спору за зустрічним позовом.

За правилами статей 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, особа, яка заявляє вимогу про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, повинна довести, що оспорюваний договір порушує її права та охоронювані законом інтереси, а суду необхідно перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і, в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав такої особи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог за первісним позовом слід відмовити у повному обсязі, а позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Зобов'язання є правовідношенням, в якому беруть участь дві сторони: боржник та кредитор. Боржником у зобов'язанні є особа, яка має обов'язок виконати на користь кредитора певну дію або утриматися від виконання певної дії. Тобто боржник - це зобов'язана сторона. В свою чергу кредитором є сторона зобов'язання, яка має право вимагати вчинення на свою користь певної дії або утриматися від її вчинення. Тобто кредитор - це уповноважена сторона.

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язання може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, вказана норма визначає загальне правило, в силу якого на заміну кредитора у зобов'язанні згода боржника не потрібна. Однак, встановлює виключення з відповідного правила - відповідна заміна неможлива без згоди кредитора у випадках, встановлених законом. Крім того, конструкція відповідної норми дозволяє зробити висновок, що загальне правило, визначене відповідною нормою, щодо заміни кредитора без згоди боржника, може бути змінено за волевиявленням сторін, оскільки вона визначає, що інше правило може бути встановлено у договорі, зокрема, такому, в силу якого виникає зобов'язання у якому здійснюється заміна. Це відповідає загальним принципам цивільного та господарського законодавства.

Судом встановлено, що у пункті 9.3. договору поставки №19/03-2014 від 19 березня 2014 та п. 9.3 договору №16/02 від 16 лютого 2015договору сторони узгодили, що ні одна із сторін не має права передавати свої права по даному договору третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

Сторонами не надано до суду доказів наявності письмової згоди відповідача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬФАНТРАСГРУП" щодо передачі прав та обов'язків за договорами поставки № №19/03-2014 від 19 березня 2014 та №16/02 від 16 лютого 2015 Товариству з обмеженою відповідальністю "Альвір - Тандем".

Наведені обставини дозволяють стверджувати, що договір відступлення права вимоги №16/01/17 від 16.01.2017 в частині відступлення права вимоги за договорами поставки № №19/03-2014 від 19 березня 2014 та №16/02 від 16 лютого 2015 укладений з порушенням вимог чинного законодавства та вищевказаних договорів поставки.

Так, відступлення права вимоги (заміна кредитора) є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права.

В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогами щодо стягнення заборгованості за договорами поставки №19/03-2014 від 19 березня 2014 та №16/02 від 16 лютого 2015, пені, 3% річних та інфляційних у загальному розмірі 552 439,86 грн. без достатніх правових підстав, а отже у задоволенні вказаних вимог суд відмовляє.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Як була зазначено вище, у пункті 9.3. договору поставки №19/03-2014 від 19 березня 2014 та п. 93. договору поставки №16/02 від 16 лютого 2015, передбачено, що ні одна із сторін не має права передавати свої права по даному договору третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

Так, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Схожі за змістом положення містить і стаття 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлене законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За правилами статей 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, особа, яка заявляє вимогу про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, повинна довести, що оспорюваний договір порушує її права та охоронювані законом інтереси, а суду необхідно перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і, в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав такої особи.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобовязанні, якщо обовязковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги в частині відступлення права вимоги за договором поставки №19/03-2014 від 19 березня 2014 та договору поставки №16/02 від 16 лютого 2015, оскільки він суперечить вимогам частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №904/10792/16 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що договір відступлення права вимоги 16/01-17 від 16.01.2017 в частині відступлення права вимоги за договором поставки №19/03-2014 від 19 березня 2014 та договором поставки №16/02 від 16 лютого 2015, укладений з порушенням вимог чинного законодавства та п. 9.3 договору поставки №19/03-2014 від 19 березня 2014 та п. 9.3 договору поставки №16/02 від 16 лютого 2015, а отже повинен бути визнаний недійсним.

Викладені обставини свідчать про необхідність задоволення зустрічного позову та відмови в первісних позовних вимогах, оскільки майнові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альвір -Тандем" не можуть ґрунтуватись на недійсному правочині.

Оскільки у задоволенні первісного позову судом відмовлено у повному обсязі, судовий збір в цій частині відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача (відповідача за зустрічним позовом).

Враховуючи, що вимоги за зустрічним позовом задоволені у повному обсязі, суд покладає на відповідачів судовий збір у розмірі 1 762,00 грн., сплачений за подання зустрічної позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВІРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги №16/01-17 від 16.01.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" (01015, м. Київ. вул. Лаврська, 16, код ЄДРПОУ 34415408) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контрактстрой" (04080,м. Київ, вул. Кирилівська, 8, оф. 250, код ЄДРПОУ 31811588).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвір-Тандем" (01015, м. Київ. вул. Лаврська, 16, код ЄДРПОУ 34415408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬФАТРАНСГРУП (03307, м. Київ, вул.. Петра Радченка, 27, код ЄДРПОУ 32523630) 881 (вісімсот вісімсот одну) грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Контракстрой (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 8, оф. 250, код ЄДРПОУ 31811588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬФАТРАНСГРУП (03307, м. Київ, вул. Петра Радченка, 27, код ЄДРПОУ 32523630) 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 07.02.2019.

Суддя Трофименко Т.Ю.