Рішення

від 06.02.2019 по справі 910/16352/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2019Справа № 910/16352/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "ЛІКОМ" (03124, м. Київ, провул. Радищева, 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб Гурме" (03190, м. Київ, вул. Черкаська, 12)

про стягнення 11 115,23 грн.

за участі представників:

від позивача Войцех В. І. від відповідача не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ЛІКОМ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб Гурме" про стягнення 11 115,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору поставки №73 від 01.02.2017, а саме в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 11 115,23 грн., з яких: 4 419,00 грн. - основний борг; 2 545,53 грн. - пеня, 3 448,50 грн. - проценти за користування чужими коштами, 702,20 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/16352/18 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судовому засіданні 23.01.2019.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.01.2019 суд відклав розгляд справи на 06.02.2019 у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання 23.01.2019.

У судовому засіданні 23.01.2019 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 06.02.2019 у зв'язку з неявкою представників сторін.

У судове засідання, призначене на 06.02.2019, з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмових клопотань про відкладення розгляду справи не направляв, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджають всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 лютого 2017 року між Приватним підприємством "ЛІКОМ" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клуб Гурме" (надалі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 73 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю товари народного споживання (надалі - товари) на умовах DDP, або EXW, або FCA (в редакції міжнародних правил ІНКОТЕРМС 2010 року) в залежності від узгодженого сторонами замовлення (письмового або усного), а покупець зобов'язується приймати їх та оплачувати на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору товари поставляються по накладним на підставі замовлення покупця на поставку.

Згідно з п. 3.1. договору ціни на товари та загальна сума кожної поставки вказуються в видаткових накладних (рахунках), по яким вони поставляються.

Товари поставляються в строки, попередньо узгоджені сторонами у замовленнях на поставку, при умові повного виконання покупцем умов п.3.2. цього договору (п. 2.2. договору).

За умовами п. 2.3. договору моментом виконання постачальником зобов'язання по поставці, та передача права власності на товар вважається:

- момент здачі товару органу транспорту при самовивозі (FCA);

- момент підписання видаткової накладної, акту приймання-передачі або розписки про отримання товарів - при здачі на складі покупця (DDP) або постачальника (EXW);

- інший момент, погоджений сторонами цього договору у замовленні.

З цього моменту до покупця переходить ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товарів, відповідно до ст. 323 Цивільного кодексу України, а також відповідальність за його збереження.

Відповідно до п. 3.2. договору за поставлені товари покупець зобов'язаний сплатити постачальнику грошові кошти протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дня поставки (п. 2.3. Договору) у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється товар.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2018 року. В разі відсутності письмової заяви будь-якої із сторін на протязі 1 (одного) місяця до закінчення строку дії договору про припинення або зміну договору, строк дії договору продовжується на умовах, передбачених цим договором (п. 8.1. договору).

На виконання умов договору поставки позивач у період з 07 квітня 2017 року по 18 серпня 2017 року поставив відповідачу товари на загальну суму 195 952,56 грн., що підтверджується видатковими накладними: № Лк-0078570 від 07.04.2017, № Лк- 0084619 від 14.04.2017, №Лк-0084620 від 14.04.2017р.; № Лк-0089601 від 21.04.2017р.; № Лк- 0094946 від 28.04.2017р.; №Лк-0106913 від 16.05.2017р.;№Лк-0110508 від 19.05.2017р.; №Лк- 0116094 від 26.05.2017р.; №Лк-0125485 від 07.06.2017р.; №Лк-0127575 від 09.06.2017р.; № Лк- 0133494 від 16.06.2017р.; № Лк-0139057 від 23.06.2017р.; №Лк-0147185 від 05.07.2017р.; № Лк- 0149403 від 07.07.2017р.; №Лк-0366922 від 21.07.2017р.; № Лк-0377993 від 04.08.2017р.; № Лк- 0382581 від 11.08.2017р.; № Лк-0387954 від 18.08.2017р.

У період з 26.04.2017 по 06.09.2017 за вищевказані поставки товарів відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 191 533,56 грн., що підтверджується банківськими виписками та прибутковими касовими ордерами.

За доводами позивача, неоплаченою залишилась поставка товару за видатковою накладною № Лк-0387954 від 18.08.2017 у розмірі 4 419,00 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 23.11.2018.

Таким чином, позивач звертаючись з позовом до суду просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість у розмірі 4 419,00 грн., пеню у розмірі 2 545,53 грн., проценти (40%) за користування чужими коштами у розмірі 3 448,50 грн. та інфляційні втрати у розмірі 702,20 грн., що виникли внаслідок порушення відповідачем строків оплати товару за договором поставки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що в період з 07.04.2017 по 18.08.2017 позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 195 952,56 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

Жодних доказів наявності у відповідача заперечень та/або зауважень щодо кількості, якості та/або комплектності поставленого згідно видаткових накладних товару матеріали справи не містять.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З умов п. 3.2. договору вбачається, що за поставлені товари покупець зобов'язаний сплатити постачальнику грошові кошти протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дня поставки (п. 2.3. договору) у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється товар.

З доданих до матеріалів справи банківських виписок та прибуткових касових ордерів вбачається, що відповідач в порушенням строків виконання грошового зобов'язання здійснив лише часткове перерахування грошових коштів за поставлений товар, а саме у розмірі 191 533,56 грн., тобто, станом на момент розгляду спору неоплаченою залишається видаткова накладна № Лк-0387954 від 18.08.2017 на суму 4 419,00 грн.

Пунктом 3.8. Інструкції визначено, що реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу .

У випадку, якщо платіжні документи не містять призначення платежу - сплачені кошти зараховуються кредитором на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з заборгованості, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Оскільки відповідач не зазначав у призначенні платежу номер видаткової накладної за якою здійснювалась відповідна оплата, суд погоджується із правомірним порядком зарахованих позивачем платежів відповідача в рахунок погашення заборгованості за видатковими накладними в їх хронологічному порядку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення з останнього основної суми боргу у розмірі 4 419,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом також встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування до останнього встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що за прострочення оплати поставлених товарів (п. 3.2 договору), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов'язання покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити 40% річних.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 40% річних та інфляційних втрат дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2 545,53 грн, 40% річних у розмірі 3 448,50 грн та інфляційних втрат у розмірі 702,20 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач вищевказані обставин та заявлені до нього вимоги не спростував, доказів належної оплати поставленого товару чи доказів повернення товару не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "ЛІКОМ" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб Гурме" (03190, м. Київ, вул. Черкаська, буд. 12, ідентифікаційний код 40127323) на користь Приватного підприємства "ЛІКОМ" (03124, м. Київ, провулок Радищева, буд. 3, ідентифікаційний код 30638249) основну суму боргу у розмірі 4 419 (чотири тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 545 (дві тисячі п'ятсот сорок п'ять) грн. 53 коп., 40% річних у розмірі 3 448 (три тисячі чотириста сорок вісім) грн. 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 702 (сімсот дві) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.02.2019

Суддя Л. Г. Пукшин