Постанова

від 07.02.2019 по справі 460/2569/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/4603/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року (рішення ухвалене у м. Рівне судом в порядку спрощеного позовного провадження у складі головуючого судді Друзенко Н.В., повний текст рішення суду складено 16 листопада 2018 року) у справі № 460/2569/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронделі" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ронделі" звернулося до суду з позовом, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001081202 від 26 вересня 2018 року винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Рівненській області, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податків у банку у розмірі 57 604 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14 401 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0001081202 від 26.09.2018 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ронделі" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника податків у банку за червень 2018 року, на 29708,00 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на 7427,00 грн.

В задоволенні решти вимог, що стосуються податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0001081202 від 26.09.2018 (сума завищення бюджетного відшкодування 27896,00 грн. та сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 6974,00 грн.), - відмовлено.

Присуджено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ронделі" за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДФС у Рівненській області судові витрати у вигляді пропорційної суми сплаченого судового збору, а саме 881,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у вказаній частині та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи податкового органу про відсутність реальності господарських операцій ТОВ Ронделі з ТОВ Бізком за червень 2018 року. Сам факт реальності поставки саме від даного контрагента згідно представлених до перевірки документів не підтверджується. Відсутність обов'язкових реквізитів первинних документів не дало змогу ідентифікувати особу, яка безпосередньо виконувала операції з відвантаження товарів та підтвердити відповідність видаткової накладної для цілей бухгалтерського обліку. Також відсутні відомості щодо наявних власних або орендованих основних засобів, а також складських приміщень у ТОВ Бізком , що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. За даними Єдиного реєстру податкових накладних, податкової звітності ТОВ Бізком та його постачальників встановлена відсутність реального походження товарно-матеріальних цінностей. Відповідно до вказаного Реєстру за весь період реєстрації не прослідковується придбання деревного вугілля, тобто, реалізований товар не вироблявся, не імпортувався та не придбавався у контрагентів -постачальників. За вказаний період ТОВ Бізком придбавалось паливо авіаційне, олива індустріальна, цукор та ін. Сукупність ознак нереальності операцій вказує на неможливість факту поставки ТМЦ саме у контрагента ТОВ Бізком .

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені в установленому порядку. Відтак, враховуючи приписи ст. 311 КАС України, розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи і не заперечується сторонами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ронделі" з 05.01.2018 є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, код ЄДРПОУ - 41852327. Основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля (46.90). За даними офіційного сайту ДФС України TОВ "Ронделі" є зареєстрованим платником ПДВ з 01.02.2018, індивідуальний податковий номер 418523217169.

20.07.2018 ТОВ "Ронделі" подало податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2018 року. В рядку 10.1. вказаної декларації відобразило дозволений податковий кредит на рівні 57604 грн. по операціях з придбання товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою. Зазначена сума визначена і в якості загальної суми податкового кредиту за звітний період (рядок 17). А рядок 16.1 "значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду", як "Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" заповнений з прочерком. Сума податкових зобов'язань з ПДВ за даний період визначена на рівні - 0 грн. (рядок 9), з огляду на те, що в розділі "Податкові зобов'язання" відображено лише операції з вивезення товарів за межі митної території Україні в обсягах постачання - 294751 грн., ставка ПДВ по яких = 0 грн. В рядку 19 вказаної декларації "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації) (позитивне значення)" позивач зазначив показник 57604 грн. Цей же показник ним перенесено до рядків 20, 20.2 і 20.2.1., - як суму від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (а.с.34).

З 28.08.2018 по 31.08.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі наказу №2167 від 17.08.2018 проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача, результати якої оформлені актом №1972/17-00-12-02/41852327 від 07.09.2018 (а.с.9-16).

В акті зафіксовано, що позивачем податковий кредит на рівні 57604 грн. сформовано по операціях з придбання товарів у ТОВ "Бізком", які мають наступні ознаки нереальності операцій: 1. Відсутність у ТОВ "Бізком" достатньої кількості трудових ресурсів для реального здійснення господарських операцій; 2. Відсутність реального джерела походження ТМЦ за даними ЄРПН та податкової звітності ТОВ "Бізком"; 3. Відсутність відомостей щодо наявних власних або орендованих основних засобів, а також складських приміщень у ТОВ "Бізком", що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; 4.Статутний фонд ТОВ "Бізком" складає 1000 грн. Крім цього, перевіркою встановлено неналежне оформлення первинних документів: 1. У видатковій накладній не вказано місце складання та не ідентифіковано посадових осіб ТОВ "Бізком", що підписували видаткові накладні; 2. ТОВ "Ронделі" пояснювало, що поставка деревного вугілля для грилю та каміну для покупця FENIKS Sp. z.o.o. (Польща) здійснювалася транспортними засобами і за рахунок останнього зі складу ТОВ "Бізком", що не відповідає даним ВМД; 3. ТОВ "Бізком" не надано інформації на підтвердження взаєморозрахунків з ТОВ "Ронделі".

Крім цього, в акті зазначено, що відповідно до представлених до перевірки документів оплата від'ємного значення, яке сформовано у червні 2018 року в сумі ПДВ 57604 грн. проведена позивачем у червні 2018 року лише частково, а саме 21.06.2018 на 178246,72 грн., в тому числі ПДВ 29708 грн. Решта оплати - 167093,14 грн., в тому числі ПДВ 27849 грн., проведена у липні 2018 року.

За висновками акту перевірки ТОВ "Ронделі" порушило п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, пп."а" п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищило податковий кредит на суму 57604 грн., що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) за червень 2018 року на 57604 грн.

На підставі названих висновків акту перевірки 26.09.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення №0001081202, яким ТОВ "Ронделі" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2018 року, задекларовану на рахунок платника податків у банку у розмірі 57604 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) в розмірі 14401 грн. (а.с.8).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що перевіркою, а також в ході розгляду справи судом не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Суд дійшов висновку, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів. Крім того, дотримуючись вимог підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 цього Кодексу ТОВ "Ронделі" мало право на отримання бюджетного відшкодування в тій частині від'ємного значення ПДВ, яка фактично сплачена ним у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам або до Державного бюджету України, тобто у розмірі 29708 грн. Решта суми від'ємного значення ПДВ 57604 грн. - 29708 грн. = 27896 грн. ТОВ "Ронделі" повинно було зарахувати до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - липня 2018 року, тобто відобразити в рядку 21 декларації за червень 2018 року і перенести до рядку 16.1 декларації за липень 2018 року і вже за результатами липня 2018 року мало право на бюджетне відшкодування оплаченої у липні 2018 року суми ПДВ, тобто 27849 грн. Тому висновки відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) за червень 2018 року є правомірними і підставними в частині суми 27896 грн. Таким чином позовні вимоги підлягають до часткового задоволення: податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині зменшення ТОВ "Ронделі" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника податків у банку за червень 2018 року на 29708,00 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на 7427,00 грн.(25%).

Колегія суддів апеляційного суду з обумовленими висновками суду першої інстанції погоджується виходячи з такого.

Відповідно до підпункту "а "пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. цієї статті, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу вимог пункту 198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як визначено у пункті 198.6 цієї статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. При цьому, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кредит ТОВ "Ронделі" в загальному розмірі 57604 грн. підтверджений належним чином оформленими податковими накладними №1 від 13.06.2018 на суму ПДВ 29707,79 грн. та № 4 від 20.06.2018 на суму ПДВ 27896,08 грн., факт реєстрації яких в ЄРПН визнається відповідачем.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, відповідно до абзацу дев'ятого цієї ж частини, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Позивачем на спростування висновків відповідача до матеріалів справи долучено копії первинних документів, якими оформлено господарські операції, в межах яких сформовано податковий кредит за червень 2018 року на суму 57604 грн., а саме: 1.Договір поставки №11/06/18 від 11.06.2018, за умовами якого ТОВ "Бізком" передає у власність ТОВ "Ронделі" деревне вугілля для грилю; поставка товару здійснюється на умовах EXW: франко-склад продавця (у відповідності зі правилами "Інкотермс-2010") (а.с.17); 2.Видаткову накладну №61306-001 від 13.06.2018 на поставку деревного вугілля для грилю та каміну в кількості 22.905 тон на суму 178264,72 грн. (в т.ч. ПДВ 29707,79 грн.) та видаткову накладну №62006-001 від 20.06.2018 на поставку деревного вугілля для грилю та каміну в кількості 19.12 тон на суму 167376,48 грн. (в т.ч. ПДВ 27896,08 грн.) (а.с.18-19); 3. Податкову накладну №1 від 13.06.2018 на суму ПДВ 29707,79 грн. та податкову накладну № 4 від 20.06.2018 на суму ПДВ 27896,08 грн. (а.с.20-21); 4. Платіжне доручення № 1 від 21.06.2018, за яким ТОВ "Ронделі" оплатило ТОВ "Бізком" за деревне вугілля для грилю та каміну грошові кошти в сумі 178246,72 грн. та платіжне доручення № 4 від 09.07.2018, за яким ТОВ "Ронделі" оплатило ТОВ "Бізком" за деревне вугілля для грилю та каміну грошові кошти в сумі 167093,14 грн. (а.с.22-23).

На підтвердження використання придбаного у ТОВ "Бізком" деревного вугілля для грилю та каміну у власній господарській діяльності ТОВ "Ронделі" надано копії: 1.Договору поставки №1/2018 від 11.06.2018, за умовами якого ТОВ "Ронделі" продає для FENIKS Sp. z.o.o. (Польща) на умовах FCA Рівненська обл., за рахунок і транспортними засобами Feniks sp.z о.о. деревне вугілля за ціною та в кількості, що визначена в інвойсі (а.с.24-25); 2.Інвойсів від 13.06.2018 на поставку 19.68 тон вартістю 5844,96 євро та від 21.06.2018 на поставку 19.12 тон вартістю 5678,64 євро (а.с.27,30); 3.ВМД UA204010/2018/013979 та UA204010/2018/014567 (а.с.26-29); 4. Міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) (а.с.28,31); 5. Банківських виписок по рахунку ТОВ "Ронделі" про зарахування від нерезидента коштів на оплату товару(а.с.32-33).

В свою чергу, Головне управління ДФС у Рівненській області на підтвердження своїх заперечень долучило до матеріалів справи копії таких документів як: дані про ТОВ "Бізком" у податковій базі та його звітність з ПДВ та форми 1-ДФ; запит і відповідь на запит ТОВ "Ронделі", а також запит до ТОВ "Бізком" (а.с.42-45,52-65).

Видаткові накладні №61306-001 від 13.06.2018 та №62006-001 від 20.06.2018 містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, а підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції ідентичні підписам керівників ТОВ "Бізком" та ТОВ "Ронделі" на договорі поставки №11/06/18 від 11.06.2018 та скріплені печатками даних юридичних осіб, що дозволяє ідентифікувати таких осіб.

Відповідно, підстави для невизнання господарських операцій, в межах яких позивачем сформовано податковий кредит червня 2017 року на рівні 57604 грн., немає.

Досліджені судом документи повністю розкривають зміст вказаних господарських операцій і відповідають їм, а також беззаперечно відображають реальність руху активів та зміну майнового стану позивача та його контрагента, що відбулися внаслідок здійснення таких господарських операцій.

Товар, придбаний позивачем у ТОВ "Бізком" - деревне вугілля для грилю та каміну частково використаний в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача, решта - обліковується на залишках.

При цьому, апеляційний суд не бере до уваги доводи скаржника про те, що у ТОВ "Бізком" відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, оскільки вказані обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та оборотних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

При цьому, суд звертає увагу на те що, як ці висновки ґрунтуються виключно на відомостях, що містяться в базах ДФС, а тому вказані доводи є абсолютно довільними та безґрунтовними.

Також висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача ґрунтуються та аналізі Єдиного реєстру податкових накладних, за даними яких ТОВ "Бізком" не придбавало товар тієї номенклатури, яка поставлена позивачу.

Разом з тим, суд зауважує, що такі твердження базуються виключно на припущеннях, позаяк ТОВ "Бізком" мало як право, так і можливість придбавати деревне вугілля для грилю та каміну у осіб, які не є платниками ПДВ, що апріорі зумовлює відсутність відповідних відомостей у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Слід зазначити, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, які були, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати аналізу баз даних ДФС, які, тим більше стосуються не позивача, а його контрагента.

Окремо слід зазначити, що посилання відповідача на недотримання контрагентами позивача вимог податкового законодавства не заслуговує на увагу, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку права формування податкових зобов'язань податком на прибуток та податком на додану вартість від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Вказана правова позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Так у своєму рішенні від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини констатував, що платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Судом зроблено висновок, що такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вказане, суд вважає висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються матеріалами справи, а відтак не беруться судом до уваги.

Поряд з цим, суд зауважує, що перевіркою, а також в ході розгляду справи судом не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З огляду на все вищевказане, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.

За наведеного, суд вважає висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за червень 2018 року на суму 57604 грн. такими, що не відповідають встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності і розсудливості.

Разом з тим, за правилами пунктів 200.1, 200.4 та 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

В податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2018 року ТОВ "Ронделі" відобразило дозволений податковий кредит на рівні 57604 грн. і ця ж сума відображена як сума від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку.

Однак судом достовірно встановлено, що оплата від'ємного значення, яке сформовано у червні 2018 року в сумі ПДВ 57604 грн. проведена позивачем у червні 2018 року лише частково, а саме 21.06.2018 на 178246,72 грн., в тому числі ПДВ 29708 грн. Решта оплати - 167093,14 грн., в тому числі ПДВ 27849 грн., проведена у липні 2018 року.

І при цьому, рядок 16.1 декларації з податку на додану вартість за червень 2018 року заповнений з прочерком, тобто від'ємного значення ПДВ в попередньому періоді позивач не мав.

Відтак, дотримуючись вимог підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 цього Кодексу ТОВ "Ронделі" мало право на отримання бюджетного відшкодування в тій частині від'ємного значення ПДВ, яка фактично сплачена ним у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам або до Державного бюджету України, тобто у розмірі 29708 грн. Решта суми від'ємного значення ПДВ 57604 грн. - 29708 грн. = 27896 грн. ТОВ "Ронделі" повинно було зарахувати до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - липня 2018 року, тобто відобразити в рядку 21 декларації за червень 2018 року і перенести до рядку 16.1 декларації за липень 2018 року і вже за результатами липня 2018 року мало право на бюджетне відшкодування оплаченої у липні 2018 року суми ПДВ, тобто 27849 грн.

Таким чином висновки відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) за червень 2018 року є правомірними і підставними в частині суми 27896 грн.

За наведеного, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0001081202 від 26.09.2018 не підлягає скасуванню в частині суми завищення бюджетного відшкодування 27896,00 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 6974,00 грн. (25%).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення: податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині зменшення ТОВ "Ронделі" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника податків у банку за червень 2018 року на 29708,00 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на 7427,00 грн.(25%).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм матеріального та процесуального права не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі № 460/2569/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос

Повне судове рішення складено 07 лютого 2019 року.